Справа № 199/6467/26
(3/199/1935/26)
іменем України
20 травня 2026 року місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця військової служби за мобілізацією на особливий період, який проходить військову службу на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , згідно з бойовим розпорядженням батальйонно-тактичної групи НОМЕР_3 ОМБр № 1079/9/1455 від 01.05.2026 був призначений командиром групи, маючого військове звання «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 17215 КУпАП
10.05.2026 року близько 19:50 години, військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_1 , будучі військовою службовою особою, а саме командиром групи відповідно до бойового розпорядження батальйонно-тактичної групи НОМЕР_3 ОМБр № 1079/9/1455, в умовах особливого періоду, під час дії воєнного стану, всупереч своїм статутним обов'язкам, передбачених ст.ст. 11, 16, 58, 59, 119, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, недбало поставився до військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, не забезпечив дотримання військової дисципліни та належного контролю за собою та особовим складом, а саме: за старшим солдатом ОСОБА_2 та солдатом ОСОБА_3 , не вжив заходів щодо запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед підлеглого особового складу на території населеного пункту АДРЕСА_2 , що склало сприятливі обставини для вживання старшим солдатом ОСОБА_2 та солдатом ОСОБА_3 алкогольних напоїв під час виконання своїх обов'язків та подальше скоєння дій, які несли суспільно-небезпечний характер, а саме перебування в районі виконання завдань, згідно бойового розпорядження, в стані алкогольного сп'яніння та подальше поранення старшого солдата ОСОБА_2 в районі лівого плеча, від отримання якого ОСОБА_2 помер під час евакуації до стабілізаційного пункту, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 17215 КУпАП.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, був сповіщений про дату, час і місце судового розгляду справи судовою SMS-повісткою, яку він отримав 19.05.2026 о 15:25:49 годині, а також останній повідомлявся через офіційний веб-сайт судової влади, тобто судом прийнято вичерпні заходи для його повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 просить розглянути дану справу без його участі, вину визнає в повному обсязі.
За вказаних обставин, враховуючи заяву ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутністю, вимоги ч. 2 ст. 277 КУпАП, відповідно до якої, справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 17210 - 17220 КУпАП, розглядаються протягом доби, суд приходить до висновку, що з метою дотримання розумних строків розгляду справи, розгляд протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 здійснювати за його відсутністю.
Дослідивши письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 17215 КУпАП, а його вина у вчиненні даного правопорушення знайшла своє підтвердження, виходячи з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 1 та ч. 1 ст. 2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Цією ж нормою закону передбачено, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності її дія або бездіяльність повинна бути протиправною, тобто порушувати встановлений законом порядок.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Склад правопорушення - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати діяння як конкретне правопорушення. Кожний склад правопорушення обов'язково складається з таких елементів: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу правопорушення, що виключає відповідальність особи за вчинене нею діяння.
Згідно ст. 1 Закону України Про оборону України № 1932-XII від 06.12.1991 особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Законом України Про правовий режим воєнного стану визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні у разі збройної агресії, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Військове командування, в межах повноважень видає обов'язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
17.03.2014 Указом Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» оголошено провести часткову мобілізацію, тобто ще з 2014 року в Україні розпочав діяти особливий період.
Із 05:30 години 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», строк якого неодноразово продовжувався та триває досі.
Обов'язки військовослужбовців визначені Статутом внутрішньої служби ЗС України, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Окрім цього, під час проведення на території України, в умовах загрози національній безпеці держави, від військовослужбовців особливо вимагається бути високо дисциплінованими та мати високу моральну та патріотичну свідомість.
Диспозицією ч. 2 ст. 17215 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду. Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків, то не можна стверджувати про те, що воно було недбалим чи несумлінним.
Об'єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 17215 КУпАП, полягає у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби, вчиненому в умовах особливого періоду, тобто у невиконанні або неналежному виконанні військовою службовою особою своїх обов'язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування.
Недбале ставлення до служби припускає несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов'язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежному виконанні (дія).
Несумлінне ставлення до службових обов'язків характеризує об'єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 у справі №185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином.
Недбале ставлення до військової служби характеризується невиконанням або неналежним виконанням військовою службовою особою своїх обов'язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, інструкціями, наказами, через несумлінне ставлення до них; наявністю негативних наслідків, що порушують встановлений порядок здійснення військовими службовими особами своїх функцій щодо забезпечення належного рівня військової дисципліни, статутного порядку, збереження військового майна, що є складовою воєнної безпеки України.
Отже, недбале ставлення до військової служби - це правопорушення у сфері службової діяльності, яке вчинюється тільки з необережності.
З суб'єктивної сторони воно характеризується злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю. При службовій недбалості за наявності об'єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально, неякісно ставиться до виконання своїх обов'язків, у зв'язку з чим виконує їх неналежним чином або взагалі не виконує.
Для встановлення факту недбалого ставлення до військової служби є необхідним встановити не тільки факт невиконання військовослужбовцем певного обов'язку, але й те, що він мав місце саме внаслідок недбалості, тобто у зв'язку із тим, що особа за наявності реальної можливості виконання своїх обов'язків проявила до них байдужість та несумлінність.
При цьому, диспозиція ч. 2 ст. 17215 КУпАП передбачає спеціальний суб'єкт адміністративного правопорушення - це військова службова особа.
Поняття «військова службова особа» міститься в примітці до ст. 17213 КУпАП, де зазначено, що військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.03.2026 №89 солдата ОСОБА_1 призначено на стрільця - помічника гранатометника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Як вбачається з витягу бойового розпорядження батальйонно-тактичної групи 153 ОМБр № 1079/9/1455 від 01.05.2026 солдата ОСОБА_1 визначено командиром групи, які доручено виконання бойового розпорядження.
Отже, ОСОБА_1 , будучи командиром групи, які доручено виконання бойового розпорядження, на якого покладаються організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, згідно положень примітки до ст. 17213 КУпАП є військовою службовою особою, тобто суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 17215 КУпАП.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд зауважує, що розгляд справ про адміністративне правопорушення відбувається в межах обставин протоколу про адміністративне правопорушення, а також суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 17215 КУпАП, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення № 339 від 12.05.2026, який складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що зі змістом протоколу ознайомлений. Жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не заявляв. Згідно протоколу слідує, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ), роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, а також положень ст. 268 КУпАП;
- письмовими пояснення особи що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 відповідно до яких вбачається, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону. Відповідно до бойового розпорядження командира батальйонно-тактичної групи НОМЕР_3 ОМБр № 1079/9/1455 його було визначено старшим групи під час виконання бойового розпорядження. Так, 10.05.2026 він разом зі своїми підлеглими - старшим солдатом ОСОБА_2 , солдатом ОСОБА_3 та іншими військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 облаштовували бойові позиції, розташовані в районі АДРЕСА_2 . Того ж дня, тобто 10.05.2026, близько 19:00 години вони повертались після виконання робіт з метою знаходження місця де є зв'язок, щоб доповісти керівництву військової частини про виконання поставленої задачі. Перед виходом з місця облаштування позицій, він вжив 1 банку алкогольного напою «Рево», якою його пригостили побратими. В момент, коли шукали місце, де є зв'язок, вони проходили повз будинок, де перебували незнайомі йому військовослужбовці, які задали їм питання «Хто ви та чому зі зброєю?», на що вони відповіли: «Дружні сили», після чого він почув постріли та, обернувшись, побачив, що старший солдат ОСОБА_4 лежить на землі в крові. Після чого він разом з іншими військовослужбовцями почали надавати ОСОБА_5 допомогу. Хто саме відкрив вогонь в бік ОСОБА_6 він не бачив, ані він, ані інші військовослужбовці, яз яким він йшов, вогонь у відповідь не відкривали;
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 , відповідно до яких він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді гранатометника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону. Так, 10.05.2026 він разом зі старшим групи - Солдатом ОСОБА_1 та старшим солдатом ОСОБА_2 облаштовували позиції, розташовані поблизу АДРЕСА_2 . Під час виконання вказаний робіт вони вийшли з тимчасового розташування підрозділу та пішли в магазин, де він вжив 3 банки алкогольного напою «Рево», а військовослужбовці ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вжили по 1 банці вказаного алкогольного напою, після чого вони повернулись до тимчасового розташування підрозділу. Через деякий час вони знову вийшли з тимчасового розташування підрозділу, оскільки старшому групи ОСОБА_1 необхідно було здійснити доповідь керівництву щодо виконання бойового розпорядження. Вони переміщувались зі зброєю. Під час переміщення з метою пошуку зв'язку, старший групи ОСОБА_1 йшов попереду, за ним слідував старший солдат ОСОБА_7 , а він йшов позаду групи. Вийшовши із-за кута будинку, він почув крики та, підійшовши на місце, побачив групу чоловік, одягнутих у військову форму, які направили свою зброю в бік ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а в подальшому і в його бік. У нього та у ОСОБА_1 ці чоловіка забрали зброю, в цей момент ОСОБА_2 лежав на землі в крові. Жодних пострілів він не чув. Далі вони почали надавати ОСОБА_8 медичну допомогу;
- копією витягу з бойового розпорядження батальйонно-тактичної групи НОМЕР_3 ОМБр № 1076/9/1455 від 01.05.2026, згідно з якого групі військовослужбовців, зокрема солдату ОСОБА_1 (командир групи), старшому солдату ОСОБА_2 та солдату ОСОБА_3 , необхідно було продовжити облаштування бліндажів у районі АДРЕСА_2 ;
- копією довідки про загибель військовослужбовця Збройних Сил України № 975 від 11.05.2026, відповідно до якої 10.05.2026 близько 20:00 години в районі виконання завдань за призначенням (Донецька область) військовослужбовець військової служби за контрактом ОСОБА_9 здійснив постріл із закріпленої за ним зброї 5,56 мм штурмова гвинтівка ЮАР-15S ( НОМЕР_5 ) у бік військовослужбовця за мобілізацією старшого солдата ОСОБА_2 , внаслідок чого останній отримав вогнепальне кульове поранення плеча, внаслідок отримання якого останній помер, під час евакуації до стабілізаційного пункту;
- фото-таблицею з місця нанесення тілесних ушкоджень старшим сержантом ОСОБА_9 старшому солдату ОСОБА_2 шляхом пострілу із автомату ЮАР-15S ( НОМЕР_5 );
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №62026050010010518 від 11.05.2026, відповідно до якого встановлено, що 10.05.2026 приблизно о 19:50 годині, перебуваючи на бойовому чергуванні на позиції «Гризлі» в АДРЕСА_2 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_6 Національної гвардії України старший сержант ОСОБА_9 під час конфлікту з військовослужбовцями БТГр НОМЕР_3 ОМБр військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України застосував вогнепальну зброю, внаслідок чого військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України ОСОБА_2 отримав поранення та під час слідування до стабілізаційного пункту помер;
- копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНК/О № 329 від 10.05.2026 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та акту № 398 від 10.05.2026 огляду на стан алкогольного сп'яніння з використання спеціального технічного засобу, складених відносно військовослужбовця ОСОБА_1 , згідно з якими 10.05.2026 приблизно о 22:00 годині був виявлений військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , який виконував обов'язки військової служби в умовах особливого періоду (військового стану) в стані алкогольного сп'яніння, що встановлено зі згоди водія приладом «АлкоФор 505», серійний номер - 00449, результат огляду - 0,320 %о. Відповідно до акту огляду та роздруківки результату тесту № 00398 ОСОБА_1 власноручним підписом засвідчив свою згоду з результатом огляду в акті огляду та на роздруківці тесту без зауважень;
- копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ДНК/О № 328 від 10.05.2026 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та акту № 399 від 10.05.2026 огляду на стан алкогольного сп'яніння з використання спеціального технічного засобу, складених відносно військовослужбовця ОСОБА_3 , згідно з якими 10.05.2026 приблизно о 22:00 годині був виявлений військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 , який виконував обов'язки військової служби в умовах особливого періоду (військового стану) в стані алкогольного сп'яніння, що встановлено зі згоди водія приладом «АлкоФор 505», серійний номер - 00449, результат огляду - 2,135 %о. Відповідно до акту огляду та роздруківки результату тесту № 00399 ОСОБА_3 власноручним підписом засвідчив свою згоду з результатом огляду в акті огляду та на роздруківці тесту без зауважень.
Отже, солдат ОСОБА_1 , будучі військовою службовою особою, а саме командиром групи відповідно до бойового розпорядження батальйонно-тактичної групи НОМЕР_3 ОМБр № 1079/9/1455, в умовах особливого періоду, під час дії воєнного стану, всупереч своїм статутним обов'язкам, передбачених ст.ст. 11, 16, 58, 59, 119, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, недбало поставився до військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, не забезпечив дотримання військової дисципліни та належного контролю за собою та особовим складом, а саме: за старшим солдатом ОСОБА_2 та солдатом ОСОБА_3 , не вжив заходів щодо запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед підлеглого особового складу на території населеного пункту АДРЕСА_2 , що склало сприятливі обставини для вживання старшим солдатом ОСОБА_2 та солдатом ОСОБА_3 алкогольних напоїв під час виконання своїх обов'язків та подальше скоєння дій, які несли суспільно-небезпечний характер, а саме перебування в районі виконання завдань, згідно бойового розпорядження, в стані алкогольного сп'яніння та подальше поранення старшого солдата ОСОБА_2 в районі лівого плеча, від отримання якого ОСОБА_2 помер під час евакуації до стабілізаційного пункту, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 17215 КУпАП.
За таких обставин дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 17215 КУпАП, як такі, що виразилися у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.
У відповідності до ч. 4 ст. 15 КУпАП за вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 17215 КУпАП, є військовим адміністративним правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Наявна в адміністративному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення адміністративного правопорушення, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають правопорушника у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні надала суду можливість постановити рішення за наслідками розгляду адміністративного провадження.
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
При накладенні адміністративного стягнення, у відповідності до вимог, передбаченихст. 33 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до ст. 34 КУпАП, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до ст. 35 КУпАП не вбачається.
При призначенні адміністративного стягнення, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справах «Ювченко та інші проти України» від 09.04.2020 та «Скачкова та Рижа проти України» від 16.07.2020 Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
У справах «Белане Надь проти Угорщини» від 13.12.2016 та «Садоха проти України» від 11.07.2019 Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Згідно з ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з положеннями ч. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
В умовах збройної агресії російської федерації проти України, коли під загрозу поставлено життя, здоров'я, безпеку інших громадян і саме існування держави, є нагальна потреба у належному комплектуванні Збройних Сил України для відсічі агресії і високі ризики недобросовісної поведінки осіб, що підлягають призову, спрямованої на недбале ставлення до військової служби.
Оскільки під час розгляду справи встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні військового адміністративного правопорушення і останній підлягає адміністративній відповідальності, по справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1) ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника ОСОБА_1 , який обіймає посаду стрільця - помічника гранатометника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , згідно з витягом бойового розпорядження батальйонно-тактичної групи НОМЕР_3 ОМБр № 1079/9/1455 від 01.05.2026 солдата ОСОБА_1 визначено командиром групи, які доручено виконання бойового розпорядження, за місцем несення військової служби ОСОБА_1 характеризується негативно, до адміністративної відповідальності за вчинення військових адміністративних правопорушень раніше не притягувався, свою вину визнав, ступінь його вини, тяжкість наслідків, спричинених внаслідок недбалого ставлення ОСОБА_1 до військової служби, внаслідок яких загинув військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , наявність обставини, що пом'якшує та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність. За перелічених фактичних обставин, суд дійшов переконання, що необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, є адміністративне стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті , згідно санкції ч. 2 ст. 17215 КУпАП.
Призначаючи даний вид адміністративного стягнення, суд приходить до висновку, що більш м'який вид адміністративного стягнення - у виді штрафу, не зможе забезпечити виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень.
На переконання суду такий вид адміністративного стягнення буде відповідатиме його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
В той же час, відповідно до п. 12) ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці під час виконання службових обов'язків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 129 Конституції України). Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності ясності і недвозначності і правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування не включає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року («Vyerentsov v. Ukraine», заява № 20372/11, § 65).
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п) 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, будучи військовослужбовцем під час виконання службових обов'язків.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 17215 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді арешт з утриманням на гауптвахті строком на 10 (десять) діб.
Постанову звернути до виконання після набрання нею законної сили.
Строк арешту з утриманням на гауптвахті ОСОБА_1 , відраховувати з моменту його затримання.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п.) 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як військовослужбовця, який вчинив адміністративне правопорушення під час виконання службових обов'язків.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя: І.В. Дяченко
20.05.2026