14 травня 2026 року
м. Київ
справа № 757/48779/24-к
провадження № 51-3242км25
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , яка брала участь у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 червня 2025 року в кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тиниці Бахмацького (наразі Ніжинський) району Чернігівської області, зареєстрованого в цьому ж населеному пункті ( АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2 ,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 3612, ч. 2 ст. 3692 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені обставини
За вироком Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 2025 року ОСОБА_7 було засуджено до покарання у виді штрафу за: ч. 1 ст. 3612 КК - урозмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн; ч. 2 ст. 3692 КК - чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 грн, а на підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю кримінальних правопорушень визначено остаточне - штраф у розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 грн.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні за викладених у вироку обставин несанкціонованого збуту інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі, а також у зловживанні впливом.
Як установив суд, упродовж 6-19 лютого, 18-26, 22 травня 2024 року в невстановленому місці без згоди АТ «Українська залізниця» (далі - АТ) засуджений на виконання попередньої домовленості за винагороду - 10 000, 2000 та 2000 грн відповідно через застосунок «Telegram» надіслав ОСОБА_8 отримані від невстановленої особи з автоматизованої системи керування вантажними перевезеннями АТ файли з інформацією щодо дислокації вантажних вагонів (їх номери, подальший рух тощо) та довідки прийому-здачі поїздів загального парку компанії, що становить комерційну таємницю згідно зі ст. 21 Закону України «Про інформацію», ст. 35 Господарського кодексу України, ст. 505 Цивільного кодексу України.
Крім того, 18 червня 2024 року близько 10:30 на пл. Спортивній, 1-А у м. Києві ОСОБА_7 одержав від ОСОБА_9 53 000 грн неправомірної вигоди за вплив на прийняття службовою особою Центру управління рухом АТ рішення про надання переваг у подачі вантажних вагонів, першочергову їх відправку й пришвидшення формування поїздів, прискорення руху вагонів на проміжних станціях між вантажовідправником та вантажоодержувачем.
Розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції здійснювався за процедурою, передбаченою ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Київський апеляційний суд ухвалою від 12 червня 2025 року залишив вирок без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить на підставах, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді. Суть доводів зводиться до того, що застосований до ОСОБА_7 захід примусу явно несправедливий через м'якість, однак згаданий суд не зважив на це і постановив ухвалу, яка не відповідає статтям 370, 419 КПК. За твердженням сторони обвинувачення, під час апеляційного провадження було залишено поза увагою допущені порушення статей 50, 65 КК, тяжкість та обсяг учинених в особливий період суспільно небезпечних діянь та їх можливі наслідки, неправомірне визнання пом'якшуючою обставиною щирого каяття, фактично не виявленого засудженим. Окреслене, на думку скаржника, призвело до помилкового застосування до ОСОБА_7 замість позбавлення волі найменш суворого виду покарання, передбаченого санкціями ч. 1 ст. 3612, ч. 2 ст. 3692 КК.
На касаційну скаргу захисник ОСОБА_10 подала заперечення, у котрих зазначає про необґрунтованість доводів сторони обвинувачення та законність ухвали апеляційного суду.
Учасникам кримінального провадження належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило. Захисник ОСОБА_10 поінформувала, що вона та засуджений не бажають брати участь у судовому засіданні.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор, підтримавши частково скаргу сторони обвинувачення, наполягав на скасуванні оспорюваної ухвали і призначенні нового розгляду в суді апеляційної інстанції через м'якість застосованого до засудженого заходу примусу.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі й у запереченнях на неї, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає оспорюване рішення в межах касаційної скарги.
Доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації діянь за ч. 1 ст. 3612, ч. 2 ст. 3692 КК у поданій скарзі не заперечуються. Тому в цій частині судове рішення не ревізується.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, ступеню їх небезпечності. При виборі покарання підлягають обов'язковому врахуванню дані про особу винного, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини.
Згідно з положеннями статей 370, 419 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою; при залишенні апеляційної скарги без задоволення належить зазначити мотиви та правові підстави, якими керувався суд, приймаючи таке рішення.
Наведених законодавчих приписів апеляційний суд належним чином не виконав.
Як убачається з матеріалів справи, вирок місцевого суду оскаржила в апеляційному порядку сторона обвинувачення. У поданій скарзі прокурор, наводячи конкретні доводи про м'якість призначеного ОСОБА_7 покарання, просив скасувати вказане рішення у відповідній частині й ухвалити новий вирок, яким обрати засудженому більш суворий захід примусу.
За наслідками апеляційного розгляду суд визнав скаргу прокурора необґрунтованою і залишив без задоволення. Відхиляючи аргументи скаржника й погоджуючись із висновками суду першої інстанції, апеляційний суд у постановленій ухвалі формально перелічив відображені у вироку обставини та дані про особу засудженого. Зокрема зазначив, що вчинені злочини належать до категорії нетяжких, ОСОБА_7 має вищу освіту, постійне місце проживання та реєстрації, одружений, раніше не судимий, на спеціальних обліках не перебуває, працює, позитивно характеризується за місцем роботи, визнав провину, щиро розкаявся і таке є пом'якшуючою обставиною. З огляду на це апеляційний суд констатував про додержання місцевим загальних засад призначення покарання.
Однак окреслену позицію суду апеляційної інстанції не можна визнати прийнятною.
Переглядаючи вирок, суд не зважив на характер (зміст), обсяг протиправних дій засудженого, котрий, працюючи в ТОВ «Нова Вагонна Компанія» менеджером з організації перевезень, із корисливих спонукань неодноразово збував інформацію з обмеженим доступом, а також одержав неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення службовою особою АТ. Унаслідок злочинної діяльності ОСОБА_7 отримав незаконний дохід у розмірі 67 000 грн.
Указані конкретні обставини кримінального провадження попри їх вагоме значення для вибору заходу примусу та досягнення його мети залишилися без оцінки й не були враховані під час апеляційної перевірки законності вироку.
Між тим згадані обставини свідчать, що призначення засудженому найбільш м'якого з передбачених санкціями кримінального закону покарання у виді штрафу, розмір якого наближений до неправомірно здобутих коштів, вочевидь є неспівмірним учиненому.
Утім переконливих аргументів, які би безспірно свідчили про необхідність ізоляції засудженого від суспільства, у касаційній скарзі не міститься.
Крім того, приймаючи рішення без наведення в ньому достатніх мотивів його ухвалення і відповідної правової оцінки всіх об'єктивно з'ясованих обставин у їх сукупності та взаємозв'язку, суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 370, 419 КПК.
Зважаючи на викладене, оспорювана ухвала підлягає скасуванню на підставах, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 438 КПК, із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а подана касаційна скарга - задоволенню частково.
Під час нового апеляційного розгляду суду належить урахувати наведене, ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити доводи в апеляційній скарзі сторони обвинувачення і за наслідками ухвалити рішення, яке відповідатиме ст. 370 КПК. При цьому слід мати на увазі, що за тих самих фактичних обставин кримінального провадження призначене покарання у виді штрафу за розміром є явно несправедливим через м'якість.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів
ухвалила:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , яка брала участь у суді апеляційної інстанції, задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 12 червня 2025 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3