Справа № 522/5679/26-Е
Провадження № 2/522/6945/26
20 травня 2026 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна, -
До Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна.
В обґрунтування позову зазначає, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Кракана Р. О. перебуває зведене виконавче провадження № 61732706, до складу якого входять виконавчі провадження № 61730897, № 61731913 та № 61739272, відкриті на підставі виконавчих документів, виданих Приморським районним судом м. Одеси. У межах виконавчого провадження № 61730897 постановою приватного виконавця від 06.04.2020 накладено арешт на належне позивачу нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
Указує, що на момент винесення вказаної постанови арешт був застосований у межах повноважень приватного виконавця та відповідав меті забезпечення виконання судового рішення.
Разом з тим після накладення арешту фактичні обставини істотно змінилися, а саме унаслідок збройної агресії російської федерації вказана квартира була повністю знищена, що підтверджується висновком з технічної інвентаризації, сформованим в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва від 17.02.2026 № DT01:4794-8152-0829-3606, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 має статус «знищено/знесено», що також підтверджується актом комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації, складеним 25.07.2025 комісією Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради.
Крім того указує, що Слідчим відділом Управління СБУ в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025160000000435 від 24.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України, в межах якого його визнано потерпілим у зв'язку із знищенням належної йому квартири.
Оскільки після 25 липня 2025 року квартира фактично знищена як об'єкт нерухомого майна, він звернувся до приватного виконавця із заявою про зняття арешту з квартири, оскільки після її знищення відпала правова та фактична підстава для подальшого обтяження.
Однак, за результатами розгляду його заяви приватний виконавець у її задоволенні відмовив.
Позивач вважає таку відмову формальною та звертається з даним позовом про зняття арешту з майна відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 16 ЦК України.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.
Як роз'яснено у пункті 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Із матеріалів позовної заяви слідує, що в межах виконавчого провадження № 61730897 постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Кракана Р. О. від 06.04.2020 накладено арешт на належне боржнику ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного/приватного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Так, відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Отже, ураховуючи, що позивач є стороною виконавчого провадження, у рамках якого накладено арешт на належне йому майно, суд приходить до висновку, що позивач має право на захист своїх порушених інтересів в порядку статей 447-1, 448 ЦПК України, звернувшись до суду з відповідною скаргою.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
З аналізу вищенаведених норм суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадженні у даній справі, оскільки позивач є боржником у виконавчому провадженні, спір не пов'язаний з належністю майна, на яке накладено арешт, тому позивач не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 червня 2020 року у справі № 201/10187/18, провадження № 61-6651св19.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2021, справа № 712/12136/18.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи, що позивачем заявлено вимоги, які не підлягають розгляду в порядку позовного провадження, у відкритті провадження у даній справі слід відмовити.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 2, 19, 186, 353, 354 ЦПК України,
У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА