Справа № 503/711/26
Провадження № 2-о/503/46/26
19 травня 2026 року м. Кодима
Суддя Кодимського районного суду Одеської області Сердюк Б.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Кодимська міська рада Подільського району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 у період з 2014 року по 11.11.2025 року.
Зазначена заява не може бути прийнята до розгляду Кодимським районним судом Одеської області та підлягає направленню за підсудністю з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
В заяві зазначено, що заявниця зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а проживає по АДРЕСА_2 .
Із копії паспорта заявниці вбачається, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Із відповіді № 2737114 з Єдиного державного демографічного реєстру, яка сформована засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з ч.1 ст. 27 та ч.1 ст.28 ЦПК України визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням саме зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання або перебування фізичної особи.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 сформувала правовий висновок, згідно з яким положення ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної підсудності здійснюється виключно з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи. Верховний Суд наголосив, що в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, а фактичне місце проживання фізичної особи, відмінне від зареєстрованого, не має правового значення для цілей визначення підсудності.
Зазначений підхід зумовлений необхідністю дотримання принципу процесуальної визначеності та запобігання зловживанням процесуальними правами, оскільки фактичне місце проживання може змінюватися. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Принцип «законного суду» (суду, встановленого законом) є фундаментальною складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як вказав Європейський суд з прав людини, фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання цим судом норм, що регулюють його юрисдикцію та підсудність. Якщо суд розглядає справу з порушенням правил територіальної підсудності, він перестає бути «судом, встановленим законом» для цієї конкретної справи, що є безумовною підставою для скасування будь-якого ухваленого ним рішення.
Застосування ст. 29 ЦК України для визначення підсудності є помилковим, оскільки ця норма не враховує вимогу процесуальної визначеності. Надання переваги «фактичному проживанню» над «зареєстрованим» нівелює імперативні вимоги статей 27, 28 та 316 ЦПК України, які прямо пов'язують компетенцію суду із зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання.
Отже, використання для встановлення компетентного суду фактичної адреси проживання, яка не підкріплена офіційною реєстрацією, матиме наслідком невизначеність при вчиненні процесуальних дій та порушення правил територіальної юрисдикції.
Оскільки законний суд є інституційним елементом справедливого правосуддя в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання правил підсудності є обов'язковим для суду.
Відповідно до ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відтак, враховуючи викладене, беручи до уваги, що місце проживання заявниці ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , суд дійшов висновку, що заява не підсудна Кодимському районному суду Одеської області та підлягає направленню за підсудністю до Київського районного суду м.Одеси.
Керуючись ст. ст. 31, 258 - 260 ЦПК України,
Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Кодимська міська рада Подільського району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення, передати за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя Б.С. Сердюк