Дата документу Справа № 334/3014/26
Єдиний унікальний № 334/3014/26 Головуючий в 1 інстанції Новікова Н.В.
Провадження № 33/807/773/26 Доповідач у 2-й інстанції - Солодовніков Р.С.
20 травня 2026 року м. Запоріжжя
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Солодовніков Р.С., за участю прокурора Фоміної А.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Калімана Максима Олеговича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Калімана Максима Олеговича на постанову судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2026 року, -
1. Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 665,60 грн. судового збору.
Згідно з оскаржуваною постановою, колишній головний спеціаліст відділу мобілізаційної роботи виконавчого комітету Запорізької міської ради ОСОБА_1 , будучи згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом декларування та примітки до ст. 172-6 КУпАП, суб'єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у порушення вимог ч. 2 ст. 45, п. 2-7 прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасно подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями («при звільненні»).
Крім того, колишній головний спеціаліст відділу мобілізаційної роботи виконавчого комітету Запорізької міської ради ОСОБА_1 , будучи згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом декларування та примітки до ст. 172-6 КУпАП, суб'єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у порушення вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасно подав без поважних причин щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік (після звільнення).
2. Вимоги, наведені в апеляційній скарзі, та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі адвокат Каліман М.О. зазначив, що ОСОБА_1 не згодний з оскарженою постановою та стверджує, що строки можливого притягнення його до адміністративної відповідальності почали діяти 03.04.2024 (дата повідомлення до НАЗК) та відповідно до вимог ч. 4 ст. 38 КУпАП закінчилися 03.10.2024. Тобто після 03.10.2024 в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не могло бути розпочате, а розпочате підлягало закриттю. Між тим, оперуповноважений стратегічних розслідувань Національної поліції України 30.03.2026 склав протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією стосовно ОСОБА_1 та направив матеріали справи для розгляду до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя.
Тому захисник вважає, що постанову місцевого суду слід скасувати з прийняттям нової постанови про закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення
3. Позиції сторін.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник Каліман М.О. доводи апеляційної скарги підтримали та просили їх задовольнити.
Захисник в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 не знав про зміну законодавства, а тому не повинен нести адміністративну відповідальність, враховуючи принцип зворотної дії закону.
ОСОБА_1 також зазначив в суді про відсутність у нього умислу на несвоєчасне подання декларацій.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
4. Мотиви апеляційного суду щодо доводів апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Приймаючи оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що сукупність у справі доказів (протоколи, рапорти, пояснення, відомості з особової справи та реєстру декларацій) доводять «поза розумним сумнівом» в діях ОСОБА_1 події і складу вказаного адміністративного правопорушення.
Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Запорізького міського голови № 80 к/тр від 13.01.2023, ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу мобілізаційної роботи виконавчого комітету Запорізької міської ради та присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування з 16.01.2023 р.
Згідно із розпорядженням Запорізького міського голови № 2340 к/тр від 12.07.2023, ОСОБА_1 було звільнено з посади головного спеціаліста відділу мобілізаційної роботи виконавчого комітету Запорізької міської ради за власним бажанням з 19.07.2023 р.
Таким чином, головний спеціаліст відділу мобілізаційної роботи виконавчого комітету Запорізької міської ради ОСОБА_1 , відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
У відповідності до абз. 2 п. 2 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону № 1700-VII про початок роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, приймається рішення Національного агентства з питань запобігання корупції.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції»: «Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями».
Декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб'єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності, яка передбачає обов'язок подання декларації, перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності. Днем припинення діяльності є останній день виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у п.п. «а» та «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, у тому числі перебування на посадах, зазначених у п. 1, п.п. «а» та «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону. Відлік строку подання декларації при звільненні починається з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем припинення діяльності.
Таким чином, у ОСОБА_1 , при звільненні з посади головного спеціаліста відділу мобілізаційної роботи виконавчого комітету Запорізької міської ради з 19.07.2023, після припинення діяльності, виник обов'язок подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями («при звільненні») в термін до 18.08.2023, однак, відповідно до п. 2-7 розділу XIII Закону № 1700-VII, особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.
Разом з тим, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями («при звільненні») шляхом заповнення відповідної форми на веб-ресурсі https://nazk.gov.ua, лише 11.05.2025 о 19 год. 25 хв., що є порушенням вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», вимог п. 2-7 прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-6 КУпАП - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Крім того, у ОСОБА_1 , при звільненні з посади головного спеціаліста відділу мобілізаційної роботи виконавчого комітету Запорізької міської ради з 19.07.2023, після припинення діяльності, виник обов'язок подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік (після звільнення) в термін до 00:00 год. 01.04.2024 р.
Разом з тим, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік (після звільнення) шляхом заповнення відповідної форми на веб-ресурсі https://nazk.gov.ua, лише 04.03.2026 о 19 год. 45 хв., що є порушенням вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-6 КУпАП - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Дослідивши встановлені судом першої інстанції обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевий суд в повному обсязі дотримався вищенаведених вимог КУпАП щодо порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим постановив законне та обґрунтоване рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Зібрані у справі і досліджені судом першої інстанції докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені і зібрані у визначеному процесуальним законом порядку. Також сторона захисту не оспорює їх належність та допустимість.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП диспозиція статті передбачає адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Суб'єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених ч.ч. 2 та 3 цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Із суб'єктивної сторони вказане діяння характеризується наявністю прямого чи непрямого умислу, та відповідальність настає за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, або мала непрямий умисел, свідомо допускаючи наслідки у вигляді неподання або несвоєчасного подання декларації, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З об'єктивної сторони склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, реалізується у формі дії (несвоєчасне подання декларації). При цьому, характеризуючою ознакою вчинення особою такого проступку є саме відсутність поважних причин несвоєчасного подання декларації особою, уповноваженої на виконання функцій держави.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про відсутність у нього умислу, направленого на вчинення інкримінованих правопорушень, з огляду на їх склад, відповідальність за вчинення яких настає за наявності таких обставин, а саме: несвоєчасного подання декларації та відсутності у суб'єкта декларування поважних причин порушення термінів подання декларації.
Під поважними причинами необхідно розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного вебсайту НАЗК, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою, тощо.
Відомості про обставини, які об'єктивно могли завадити ОСОБА_1 в поданні декларації у встановлений законом строк у матеріалах справи відсутні та в апеляційній скарзі не наведені.
У своїх поясненнях, наданих під час перевірки за фактом несвоєчасного подання ОСОБА_1 також не наводить даних щодо поважних причин несвоєчасної подачі декларації, лише зазначав про завантаженість на роботі.
Більш того, апеляційний суд вважає безпідставними посилання апелянта, як на поважність причини неподання ОСОБА_1 декларації, його необізнаність про зміну законодавства щодо строків подання декларації, оскільки у відповідності до ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Крім того матеріали справи містять відомості, де ОСОБА_1 роз'яснено його обов'язки відповідно до вимог антикорупційного законодавства. Слід також зазначити, відповідні зміни у законодавстві щодо строків подання декларацій активно поширювались через засоби масової інформації.
Щодо доводів апелянта про закриття провадження по справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.4 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Згідно з роз'ясненнями Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09.04.2021 №1089/0/2-21, виявлення адміністративного правопорушення - це встановлення наявності підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об'єктивних та суб'єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов'язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень тощо).
Факт отримання певної інформації про можливе порушення (у тому числі надходження повідомлення, відомостей з реєстрів чи листів) не свідчить про виявлення правопорушення, у розумінні ст.38 КУпАП, оскільки така інформація підлягає перевірці та оцінці.
Як встановлено з протоколів про адміністративні правопорушення, датами вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, є день несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме 11.05.2025 та 04.03.2026 відповідно.
Датами виявлення правопорушення відповідно до протоколів є 20.03.2026, оскільки в цей день посадовою особою органу Національної поліції надано оцінку зібраним доказам у сукупності та отримано пояснення ОСОБА_1 щодо відсутності у нього поважних причин несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) та щорічної декларації за 2023 рік (після звільнення).
На переконання суду апеляційної інстанції не може бути датою виявлення правопорушення дата подання повідомлення Запорізькою міською радою до НАЗК про факт несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації, а саме 03.04.2024, як про це наполягає в апеляційній скарзі захисник, оскільки отримані відомості підлягають перевірці, а датою виявлення правопорушення може бути лише день, коли було установлено всі ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, як правильно і зазначено в протоколах про адміністративне правопорушення.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що НАЗК після отримання повідомлення про факт несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларацій, відповідно до вимог законодавства, розпочало відповідну перевірку та після встановлення всіх ознак правопорушення передало матеріали до органу поліції, який є суб'єктом виявлення правопорушення.
Отже, строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, не сплив, у зв'язку з чим підстав для застосування положень ст. 38 КУпАП апеляційний суд не вбачає.
Будь-яких інших належних, допустимих та обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, ставили під сумнів правильність встановлених судом фактичних обставин справи чи свідчили про неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, апеляційна скарга не містить.
Наведені апелянтом аргументи фактично зводяться до незгоди з ухваленим судовим рішенням та власної оцінки обставин справи, однак не підтверджують наявності істотних порушень закону, які могли б вплинути на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.
5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Суд першої інстанції не допустив порушень вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, які могли б бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін.
З огляду на викладене та встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за порушення вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».
Доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли та не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування чи зміни постанови суду відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП України,
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Калімана М.О., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду Р.С. Солодовніков