Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області
Справа № 483/153/15-к
Провадження 1-кп/483/1/2026
Іменем України
20 травня 2026 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Очаківського відділу Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 про оголошення в міжнародний розшук та обрання запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014150000000252 від 24 серпня 2014 року відносно обвинуваченого
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, -
В провадженні Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України вчиненого за таких обставин.
24 серпня 2014 року близько 14 годин 20 хвилин водій ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем марки «МЕRCEDES-BENZ 313 СDІ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , у світлий час доби рухався по мокрій проїзній частині автодороги Т1513 «Нечаяне-Очаків» в Очаківському районі Миколаївської області зі сторони м. Очаків у напрямку с. Кам'янка зі швидкістю понад 102 км/год.
У цей час, попереду нього, в районі 22 км + 800 м вказаної автодороги, водій ОСОБА_6 в порушення п.п. 2.1 «а», 2.9 «а», 31.4.5 «г», керуючи без посвідчення на право керування транспортним засобом, в стані алкогольного сп'яніння, технічно несправним автомобілем марки «ВАЗ 21051» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що полягало у встановлені на одну вісь шин з різним малюнком, рухався по мокрій ґрунтовій польовій проїзній частині, що веде до автодороги Т-1513 «Нечаяне-Очаків», зі сторони с. Островка у напрямку с. Осетрівка зі швидкістю близько 14,3 км/год.
Про наявність даного перехрестя водій ОСОБА_5 заздалегідь був попереджений дорожнім знаком 1.22 «Перехрещення з другорядною дорогою».
Так, при наближенні автомобіля марки «МЕRCEDES-BENZ 313 СDІ» реєстраційний номер НОМЕР_1 до перехрестя, водій ОСОБА_5 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.6 «ґ», 14.6 «а» Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не стежив за її змінами, не контролював рух свого транспортного засобу, хоча зобов'язаний був постійно його контролювати і мав таку технічну можливість, перевищив допустиму швидкість руху на вказаній автодорозі, рухався зі швидкістю понад 102 кмгод, не переконався, що його маневр буде безпечним, не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в межах перехрестя став виконувати маневр обгону автомобіля ГАРЗ реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 , що категорично заборонено Правилами дорожнього руху України.
В той же час, водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21051», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в порушення п.п. 16.11 Правил дорожнього руху України на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу автомобілю «МЕRCEDES-BENZ 313 СDІ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, і виїхав на перехрестя.
В результаті вказаного водій автомобіля «МЕRCEDES-BENZ 313 СDІ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , рухаючись по смузі зустрічного руху, допустив контактування передньою частиною свого транспортного засобу з лівою боковою частиною автомобіля «ВАЗ 21051», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який вже проїхав смугу руху автомобіля ГАРЗ, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ВАЗ 21051», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 та пасажир ОСОБА_8 загинули.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 54 від 23.10.2014 смерть ОСОБА_8 настала в результаті тупої травми тіла, множинних переломів ребер, гемопневмотораксу.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 53 від 23.10.2014 смерть ОСОБА_6 настала в результаті тупої травми тіла, множинних переломів ребер, гемопневмотораксу.
За змістом висновків експертиз № 1/131 від 16.10.2014 та № 6070 від 22.12.2014 дії водія «МЕRCEDES-BENZ 313 СDІ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , що не відповідали вимогам п.п. 14.6 «а» Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору перебувають в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.
Вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм «МЕRCEDES-BENZ 313 СDІ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.6 «і», 14.6 «а» Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.
04 травня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора про оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук та обрання щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою його доставки до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Своє клопотання прокурор мотивувала тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, перебуває у державному розшуку та за фактом його розшуку у провадженні Миколаївського районного управління поліції ГУ НП в Миколаївській області перебуває оперативно - розшукова справа категорії «Розшук». За відомостями одержаними в ході виконання ухвали про його розшук, встановлено що ОСОБА_5 , 09.02.2015 виїхав за межі території України через пункт пропуску Харків-Пасажирський з паспортом громадянина України НОМЕР_4 . В подальшому шляхом доступу до Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України («Аркан») фактів в'їзду останнього на територію України не встановлено. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_5 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності переховувався від органів досудового розслідування під час проведення досудового розслідування, у зв'язку з чим останній 10 листопада 2014 року слідчим, за погодженням з прокурором, оголошувався у розшук, згідно наявних характеризуючих матеріалів перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога з діагнозом психічні розлади та розлади поведінки внаслідок зловживання каннабіноїдами, що дає достатні підстави вважати, що він у подальшому, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному проваджені, перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, та свідчить про неможливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила його задовольнити.
Обвинувачений у судове засіданні не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України в даному випадку можливо розглянути клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу за відсутності обвинуваченого, оскільки таке питання вирішується саме у зв'язку з необхідністю оголошення його у міжнародний розшук через ухилення від суду.
Захисник за призначенням у судовому засіданні проти клопотання заперечував з тих підстав, що з моменту події минуло більше 10 років і підтвердження того, що ОСОБА_9 обізнаний про розгляд справи немає.
Заслухавши думку прокурора та захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого.
04 листопада 2014 року ОСОБА_5 оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
10 листопада 2014 року підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у розшук, відповідно, ухвалою слідчого судді надано дозвіл на його затримання з метою приводу до суду.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2014 року стосовно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 15 лютого 2015 року.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 24 грудня 2014 року запобіжний захід у виді тримання під вартою, обораний ОСОБА_5 , скасовано та визначено запобіжний захід у виді домашнього арешту на строк до 15 лютого 2015 року.
У підготовче судове засідання, що відбулося 12 лютого 2015 року, обвинувачений ОСОБА_5 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до рапорту працівника РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області при перевірці 12.02.2015 о 21 год 41 хв за місцем проживання ОСОБА_5 був відсутній. З пояснень матері обвинуваченого - ОСОБА_5 залишив місце мешкання та їй не відоме його місцезнаходження, на мобільний телефон він не відповідає. Крім цього, останній усвідомлював, що ним порушено обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 лютого 2015 року задоволено клопотання прокурора Очаківської міжрайонної прокуратури ОСОБА_10 про дозвіл на затримання з метою приводу та надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_5 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 березня 2015 року під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014150000000252 від 24 серпня 2014 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, задоволено клопотання прокурора про розшук обвинуваченого, а судове провадження зупинено.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За змістом ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим сином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КК України, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований інакше як до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до вимог ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу в обов'язковому порядку судом повинні враховуватися вимоги ст.ст. 177-178 КПК України.
Разом із тим, відповідно до частин першої-четвертої статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи такі законодавчі правила і відповідні застереження, запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочинів, може бути застосований виключно у випадку, якщо підозра є обґрунтованою, а також за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України. Тобто таких ризиків має бути встановлено два і більше, а в разі доведення наявності лише одного ризику та обґрунтованості підозри слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 335 КПК України у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 19.03.2015 року у справі № 5-1кс15 під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що скоїла певний злочин і вчинила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Відповідно, не визнається такою, що ухиляється від слідства або суду, невідома правоохоронним органам особа, яка вчинила злочин і переховується після цього, а також особа, хоч і відома компетентним органам, але причетність якої до вчинення злочину на момент її зникнення ще не встановлено.
Належною процедурою стосовно обвинуваченого, який перебуває за кордоном, є його притягнення до кримінальної відповідальності заочно або шляхом екстрадиції в Україну. Для ефективності судового розгляду у будь-якому разі необхідно ініціювати процедуру оголошення такої особи в міжнародний розшук.
У ст. 297-1 КПК України визначений вичерпний перелік статей Кримінального Кодексу України, за підозрою чи обвинуваченням яких може проводитись спеціальне досудове розслідування чи провадження (in absentia). Водночас КПК України регулює, що вказане провадження може проводитись і щодо інших злочинів, якщо злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук.
Правильність визначення поняття «міжнародний розшук» залежить від чіткості розуміння порядку оголошення особи в міжнародний розшук та його безпосереднього здійснення, встановлення органу, який оголошує особу в міжнародний розшук, моменту, з якого особа вважається такою, що перебуває у міжнародному розшуку. У зв'язку з цим необхідно здійснити системний аналіз положень чинного законодавства України, міжнародно-правових актів і міжнародних договорів, нормативних документів Інтерполу та Генеральної асамблеї Інтерполу, які регламентують ці питання.
Встановлення місця перебування обвинуваченого та доставлення його до суду є необхідною умовою для успішного закінчення судового провадження. З цією метою відповідними суб'єктами здійснюється розшук особи, яка ухиляється від суду. Метою для усіх видів розшуку є отримання інформації про місцезнаходження розшукуваної особи та подальшого доставлення її до суду, правоохоронного органу. Розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами в місцях можливого перебування розшукуваних. В свою чергу, міжнародним розшуком є комплекс зазначених заходів, що заснований на нормах національного і міжнародного права та здійснюються поза межами держави - ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав, силами правоохоронних запитуваних країн з використанням можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол.
Прийняття судом ухвали про оголошення особи у розшук шляхом задіяння міжнародного співробітництва є єдиним способом реалізації та виконання цього рішення суду та встановлення точного місцезнаходження обвинуваченого за кордоном в разі його виїзду з території України.
Наразі в Україні діє лише один спосіб оголошення особи в міжнародний розшук - звернення до Інтерполу, про що й зазначає Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 04.09.2020 за № 849/35132 (далі - Інструкція).
Вказана Інструкція розроблена відповідно до КПК України, законів України «Про Національну поліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол (із змінами) від 13 червня 1956 року (далі - Статут Інтерполу), Статуту Комісії з контролю файлів Інтерполу, затвердженого Резолюцією 85-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG-2016-RES-06, Правил Інтерполу з обробки даних, затверджених Резолюцією 80-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG/2011/RES/07 (із змінами), та міжнародних договорів України у сфері міжнародно-правового співробітництва.
Україна з 1992 року є членом Інтерполу. У 1993 р. Кабінет Міністрів України постановою №220 затвердив «Положення про Національне центральне бюро Інтерполу». Міжнародне співробітництво правоохоронних органів України з органами Інтерполу, НЦБ іноземних держав, компетентними органами іноземних держав та міжнародними установами з використанням інформаційної системи Інтерполу здійснюється з питань та у формах, визначених правилами Інтерполу.
Інформаційна система Інтерполу використовується для обміну відомостями про фізичних та юридичних осіб, об'єкти, події та факти лише в рамках відповідного кримінального провадження та/або оперативно-розшукової (розшукової) справи (за умови вжиття вичерпних заходів на національному рівні), а також заходів з питань публічної безпеки і порядку, запобігання перетинанню та недопущення перетинання державного кордону особами, яким заборонено в'їзд або обмежено виїзд з України.
Міжнародний розшук обвинувачених і внесення їх у базу даних Інтерполу являє собою комплекс відповідних заходів, один з яких є прийняття постанови (ухвали) про оголошення особи в міжнародний розшук і направлення цього рішення до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні з відповідним клопотанням для передачі в подальшому до Комісії з контролю за файлами Інтерполу задля встановлення місцезнаходження особи.
Судом встановлено, що на виконання ухвали суду про розшук обвинуваченого прокурором у даному кримінальному провадженні надано доручення оперативному підрозділу Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області щодо проведення розшукових заходів відносно ОСОБА_5 та в ході їх проведення отримано відповідь оперативного підрозділу про те, що місцезнаходження обвинуваченого не встановлено. Водночас встановлено що ОСОБА_5 09.02.2015 виїхав за межі території України через пункт пропуску Харків-Пасажирський з паспортом громадянина України НОМЕР_4 . В подальшому шляхом доступу до Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України («Аркан»), фактів в'їзду останнього на територію України не встановлено.
Проведення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження обвинуваченого можливе в рамках міжнародного оповіщення Генерального секретаріату Інтерполу або запиту про правову допомогу у кримінальному провадженні стосовно осіб, які розшукуються органами правопорядку України, для досягнення цілі міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу застосовується положення розділу IV Інструкції.
У разі прийняття ініціатором розшуку рішення про необхідність використання інформаційних систем Інтерполу стосовно вказаної особи у вигляді оповіщення певного кольору на їх адресу необхідно надати запит на публікацію оповіщення разом із документами, визначеними Розділом IV Інструкції для оповіщення відповідного кольору.
Оскільки Червоне оповіщення - єдина з карток, що дозволяє не лише відстеження місцезнаходження особи, а й її затримання, вимоги до публікації такої картки найвищі.
Окрім необхідності дотримання принципів Інтерполу (зокрема, нейтралітету та поваги до прав людини), вимагається наявність таких умов: вчинене особою діяння кваліфіковано як злочин відповідно до Кримінального кодексу України; особу в установленому законодавством порядку оголошено в розшук правоохоронними органами України: для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше двох років; для виконання вироку, яким особу засуджено до позбавлення волі на термін щонайменше шість місяців, або якщо невідбута особою частина покарання становить не менше шести місяців.
Відповідні вимоги фактично корелюються з вимогами, встановленими Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 13.12.1957 р., оскільки червоне сповіщення видається саме з метою подальшої екстрадиції особи.
Для запиту публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу формуляр для запиту публікації Червоного оповіщення (додаток1), а також інформацію та документи, серед яких: завірені копії ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвали про оголошення розшуку особи (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу) на стадії судового розгляду.
Міжнародний розшук - це регламентований нормами національного та міжнародного законодавства комплекс оперативно-розшукових, інформаційно-довідкових, адміністративно-перевірочних заходів, слідчих (розшукових) дій й негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, що здійснюються на території держав-членів Інтерполу з метою встановлення місця знаходження оголошених у розшук осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді та суду й ухиляються від відбування кримінального покарання.
Так, органом, що здійснює повноваження щодо оголошення особи в міжнародний розшук, є Генеральний секретаріат Інтерполу. Компетентні правоохоронні органи запитуючої держави є лише ініціаторами, які діють через відповідне РА НЦБ Інтерполу.
Особа оголошується у міжнародний розшук у такому порядку: ухвалення слідчим або прокурором постанови про оголошення особи в міжнародний розшук; підготовка та направлення слідчим запиту в Укрбюро Інтерполу, а саме в Департамент міжнародного поліцейського співробітництва; здійснення Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва перевірки запиту на відповідність вимогам, передбаченим чинним законодавством України, міжнародними договорами та внутрішніми документами Інтерполу; направлення Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва в Генеральний Секретаріат запиту щодо публікації повідомлення в базі даних; здійснення Генеральним Секретаріатом перевірки запиту на відповідність вимогам, передбаченим «Правилами Інтерполу щодо обробки інформації»; внесення Генеральним Секретаріатом повідомлення, наведеного в запиті, до баз даних Інтерполу, й інформування про це всіх НБЦ Інтерполу; здійснення Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва контролю за оновленням інформації в повідомленні.
З урахуванням викладеного, а також того, що обвинувачений ОСОБА_5 відсутній за місцем проживання, до суду на виклики не з'являвся, оголошення його у розшук на території України дієвих результатів не дало, наявні відомості про перетин ним державного кордону, що дає підстави для висновку, що обвинувачений ухиляється від суду, єдиним способом встановлення місцезнаходження останнього за кордоном є оголошення його у міжнародний розшук, оскільки виконання іншим чином завдань кримінального провадження є неможливим.
Водночас, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, тобто який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Тяжкість злочину, яка свідчить про ступінь суспільної небезпеки діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, а також неодноразові неявки, перебування у внутрішньодержавному розшуку, перетин державного кордону без повідомлення суду під час дії відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, у сукупності свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, наявний ризик незаконного впливу на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки після вчинення вказаного кримінального правопорушення, ОСОБА_5 продовжує перебувати на свободі та має можливість вплинути на свідків, експертів, неправдиві показання яких можуть зашкодити проведенню швидкого, повного та неупередженого судового розгляду даного кримінального провадження. Наведені обставини свідчать про можливість незаконного впливу на свідків, шляхом підкупів, погроз, схиляння до дачі неправдивих показів на користь обвинуваченого.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
У такому разі після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження, суд за участю обвинуваченого розглядає питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
За таких обставин всі вказані у клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є доведеними, а репутація підозрюваного на даний час є негативною, оскільки він, будучи обізнаним про наявність цього кримінального провадження, зі своїми процесуальними обов'язками, ухилився від суду.
Враховуючи особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку, що застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою (більш м'якого), не забезпечить належної поведінки обвинуваченого в ході судового розгляду в кримінальному провадженні, виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, відсутність впливу на учасників кримінального провадження, а тому обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою є єдиним доцільним. Застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Тримання ОСОБА_5 під вартою повною мірою відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Оскільки в даному випадку питання про обрання запобіжного заходу вирішується в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, тобто для забезпечення доставки обвинуваченого, оголошеного в міжнародний розшук, для вирішення питання про обрання запобіжного заходу, суд не вирішує питання про застосування застави відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора обґрунтоване і підлягає задоволенню. Обвинуваченого слід оголосити у міжнародний розшук та обрати щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України, без визначення застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 111, 176-178, 183, 193, 194, 196, 335, 371, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Очаківського відділу Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 про оголошення у міжнародний розшук та обрання запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014150000000252 від 24 серпня 2014 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Миколаїв Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , - оголосити у міжнародний розшук.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого оголошено у міжнародний розшук, обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою з метою його доставки до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014150000000252 від 24 серпня 2014 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України зупинити до розшуку ОСОБА_5 і доставки його до суду.
Контроль та організацію виконання ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 ..
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України строк дії даної ухвали не зазначається.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України після затримання ОСОБА_5 він має бути доставлений до суду для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його заміну на більш м'який не пізніше 48 (сорока восьми) годин з часу доставки його до місця кримінального провадження.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена в частині обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення, в інший частині ухвала оскарженню не підлягає.
Головуюча: