Провадження № 11-кп/821/419/26 Справа № 693/140/24 Категорія: ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 125 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
18 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
в режимі відеоконференції:
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження № 12023255370000062 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 23 січня 2026 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Павлівка Жашківського району Черкаської області, громадянку України, перебуваючи на посаді провідного спеціаліста ЦНАП Виноградської ОТГ Звенигородського р-ну Черкаської обл., одружену, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 125 КК України, до 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, з покладанням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Павлівка Жашківського району Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, працюючого в ТОВ «Напої плюс», неодруженого, маючого на утриманні малолітню доньку, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 125 КК України, до 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_11 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, з покладанням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
Вироком Жашківського районного суду Черкаської області від 23.01.2026 ОСОБА_7 та ОСОБА_11 визнані винуватими та засуджені за те, що вони спільно, 15.03.2023 близько 16-30 год., знаходячись біля паркану домоволодіння, що розташовується по АДРЕСА_2 , на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин із ОСОБА_12 , з метою спричинення йому тілесних ушкоджень, діючи умисно і цілеспрямовано, без попередньої змови між собою, нанесли ОСОБА_12 тілесні ушкодження, при чому, ОСОБА_13 наніс останньому близько трьох ударів кулаками в ділянку його обличчя, після чого, ОСОБА_7 продовжуючи реалізувати свій раптово виниклий злочинний умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень групою осіб без попередньої змови, умисно нанесла близько п'яти ударів ногами в область ніг ОСОБА_12 , а після цього, ОСОБА_7 спільно із ОСОБА_11 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень, умисно, хапали руками ОСОБА_12 за одяг та силоміць штовхали його об металеву хвіртку домоволодіння, у результаті чого, заподіяли потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синців на верхніх та нижніх повіках лівого ока, садно перенісся зліва, садно правої скроневої ділянки, садно червоної обвідки нижньої губи зліва з переходом на слизову оболонку нижньої губи, садно в основі 4-го пальця лівої кисті по тильній поверхні, по одному садну основної і дистальної фаланги 4-го пальця лівої кисті по тильній поверхні, що відповідно до висновку експерта в галузі судово-медичної експертизи від 27.12.2023 року №05-701/688 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень; рана на верхній губі, дещо зліва, що відповідно до висновку експерта в галузі судово-медичної експертизи від 27.12.2023 року №05-701/688 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачена ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в якій просила його скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати невинуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 125 КК України та виправдати у зв'язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.
У випадку відмови у повному виправданні, зміни кваліфікацію дій ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 125 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України, виключивши з обвинувачення кваліфікуючі ознаки «група осіб» та «Спричинення розладу здоров'я», та призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України, не пов'язане з обмеженням волі.
Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що суд помилково встановив, що конфлікт був ініційований нею на ґрунті неприязних відносин. Матеріали справи підтверджують, агресію проявив потерпілий ОСОБА_12 , який завдав першого удару кулаком в область ребер справа, внаслідок чого ОСОБА_14 впала та отри мала тілесні ушкодження (забій 5-9 ребер, тупа травма грудної клітини), зафіксовані медичною довідкою від 15.03.2023.
Судом проігноровано факт виклику нею наряду поліції на спецлінію «102»безпосередньо під час події. Її дії, утримання потерпілого за одяг, блокування руху, мали на меті не нанесення ушкоджень, а перешкоджання втечі особи, яка вчинила напад, до прибуття правоохоронців. Така поведінка виключає наявність умислу на вчинення зло чину проти здоров'я особи з хуліганських мотивів.
Суд невірно кваліфікував її дії за ч. 1 ст. 28ч. 2 ст. 125 ККК України, поклавши на неї відповідальність за дії іншої особи.
Судом встановлено, що ОСОБА_11 наносив удари кулаками в обличчя потерпілого, тоді як ОСОБА_7 - удари ногами в область ніг потерпілого.
Згідно висновку експерта № 05-701/688, єдиним ушкодженням, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (кваліфікуюча ознака ч. 2 ст. 125 КК України), є рана на верхній губі.
Неможливо спричинити рану верхньої губи ударами по ногах. Цей наслідок перебуває у прямому причинному зв'язку виключно з діями ОСОБА_11 .
Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 15.09.2022, якщо учасники бійки не вчиняли спільних узгоджених дій стосовно потерпілого, а спричинили йому окремими розрізненими діями різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження, та їхні дії необхідно кваліфікувати за спричинення тих тілесних ушкоджень, які жоден з них безпосередньо заподіяв.
Оскільки суд встановив відсутність попередньої змови, в дії ОСОБА_7 призвели лише до синців, кваліфікація її дій за ч. 2 ст. 125 КК є юридично не спроможною.
Школьний вступив у конфлікт самостійно, пізніше за ОСОБА_7 , вона не давала вказівок бити потерпілого в обличчя. Дії Школьного, що призвели до рани губи, є ексцесом виконавця. Згідно ч. 2 ст. 29 КК України , за ексцес виконавця інші співучасники відповідальності не несуть.
Для кваліфікації за ч. 1 ст. 28 КК необхідно довести, що її умисел охоплював дії ОСОБА_11 . Матеріали справи свідчать про зворотне, так конфлікт почався між нею та ОСОБА_15 ; Школьний прибув пізніше і вступив у конфлікт самостійно, побачивши сутичку; вона не керувала діями Школьного і не закликала його бити потерпілого в обличчя.
Згідно практики Верховного Суду, спонтанне приєднання до конфлікту без єдності умислу на конкретний наслідок (розлад здоров'я) виключає відповідальність співвиконавця за тяжчі наслідки, спричинені іншим учасником (ексцес виконавця). ЇЇ дії (спроба затримати, хапання за одяг) мали іншу мету - зупинити потерпілого до при їзду поліції, яку вона саме і викликала.
Суд побудував обвинувачення на суперечливих доказах, відкинувши версію захисту без належного спростування.
Судом першої інстанції зазначено, що відео спростовує її слова про удар в тулуб. Однак відео не має звуку, не фіксує початок конфлікту у повному обсязі , а момент її падіння трактується судом суб'єктивно як «лягла сама», хоча на відео видно поштовх з боку потерпілого.
Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 є зацікавленими особами, суд не взяв до уваги їхні родинні та дружні стосунки х потерпілим.
Також суд не надав правової оцінки її діям у контексті ст. 38 КК України.
13.05.2026 на адресу Черкаського апеляційного суду, через систему «Електронний суд», надійшло клопотання захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_11 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 125 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.
Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_8 підтримав заявлене захисником ОСОБА_9 та просив його задовольнити, просив вважати подане клопотання спільним.
Частиною 4 ст. 286 КПК України передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
На виконання приписів ч. 4 ст. 286 КПК України, у зв'язку із заявленим захисниками ОСОБА_9 та ОСОБА_8 спільного клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , колегія суддів невідкладно приступає до його вирішення.
Заслухавши думку захисника ОСОБА_9 , який підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити, звільнити від кримінальної відповідальності обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , думку обвинуваченої ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 в підтримку заявленого клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за строками давності, думку прокурора ОСОБА_6 , який не заперечував проти заявленого клопотання, вивчивши матеріали кримінального провадження в межах, необхідних для розв'язання заявленого спільного клопотання, колегія суддів вважає, що воно підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Ці вимоги закону, судом першої інстанції дотримані не були.
За змістом обвинувального вироку ОСОБА_7 та ОСОБА_11 визнані винуватими та засуджені за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, вчинене групою осіб. За встановлених судом фактичних обставин, кримінальне правопорушення ОСОБА_7 та ОСОБА_11 вчинене 15.03.2023.
Пункт 1 частини 2 статті 284 КПК вказує на те, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 44 КК України, ч. 1 ст. 285 КПК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України, здійснюється виключно судом.
За ч. 3 ст. 285 КПК України, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.
Системний аналіз наведених норм закону вказує, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим. Суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження - досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили, що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду.
Положеннями ст.49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
З огляду на наведене, матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2 ст. 49 КК України); не вчинення протягом цих строків нового кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості. Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Пунктом 2 частини 1 статті 49 КК України встановлено, зокрема, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Санкція ч. 2 ст. 125 КК України, за якою засуджено ОСОБА_7 та ОСОБА_11 передбачає відповідальність у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або апробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, згідно ч.2 ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку.
Початком перебігу строку давності є день, коли кримінальне правопорушення було вчинено, тобто в даному випадку, згідно встановлених фактичних обставин, 15.03.2023 і ця обставина сторонами не заперечується.
З огляду на наведене, з часу вчинення ОСОБА_7 та ОСОБА_11 кримінального проступку минуло більше 3 років, тобто у даному кримінальному провадженні, закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання.
Враховуючи що в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про ухилення ОСОБА_7 та ОСОБА_11 від досудового розслідування або суду або вчинення ними нового кримінального правопорушення, колегія суддів не вбачає підстав для застосування положень ч. 2 та ч. 3 ст. 49 КК України про зупинення чи переривання перебігу давності.
Оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою підставою, закон надає право обвинуваченому заперечувати проти закриття провадження і в такому разі судовий розгляд продовжується у загальному порядку. Однак, обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_11 не заперечували проти закриття провадження з відповідних підстав, їх захисниками підтримано заявлене клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Захисник ОСОБА_9 апеляційному суду пояснив, що подане ним клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності було підтримано обвинуваченим ОСОБА_11 , ним було роз'яснено обвинуваченому наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав на що останній погодився, зазначене колегія суддів розцінює як добровільну згоду обвинуваченого ОСОБА_11 на закриття кримінального провадження щодо нього. При цьому враховується, що вирок суду щодо ОСОБА_11 в апеляційному порядку не оскаржувався.
З'ясувавши позицію обвинуваченої ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 та впевнившись у її добровільності, відповідності обставинам провадження і усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, колегія суддів вважає, що спільне клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження підлягає до задоволення, як обґрунтоване.
Відповідно до ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження. Тому вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 23.01.2026 щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_11 підлягає скасуванню з подальшим закриттям кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Оскільки обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_11 надали згоду на їх звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, тому відсутні підстави для проведення судового провадження, що включає в себе відповідно до п. 24 ст. 3 КПК України і апеляційне провадження, в повному обсязі в загальному порядку, у зв'язку з чим колегія суддів не дає оцінки доводам апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_7 .
Керуючись ст.ст. 404, 407, 417, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Спільне клопотання захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття провадження задовольнити.
Вирок Жашківського районного суду Черкаської області від 23 січня 2026 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_11 скасувати.
Звільнити від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 125 КК України та ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 125 КК України, у зв'язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України.
Закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_11 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.
Головуючий
Судді