Справа № 534/1460/23 Номер провадження 22-ц/814/77/26Головуючий у 1-й інстанції Куц Т. О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
Номер провадження 22-ц/814/84/26
06 травня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючий суддя: Триголов В.М.
Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.
Секретар:Горбун К.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 , адвоката Кириченко Галини Володимирівни на ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 19 грудня 2024 року та додаткове рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 18 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 , про визнання незаконним та скасування рішення органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та визнання членами сім'ї наймача квартири, -
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 02.05.2024 в задоволенні вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору,на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення орган приватизації,визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та визнання членами сім'ї наймача квартири відмовлено.
ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі щодо стягнення з позивачів на її користь витрат на правову допомогу у розмірі 20000 грн.
Окрім того, ОСОБА_4 звернулася до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову шляхом скасування заборони ОСОБА_4 або будь яким іншим особам на підставі довіреності останньої відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вжиті за ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 19.07.2023.
Посилаючись на те, що вказаною ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 19.07.2023 було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_4 , Комсомольської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло. Зазначала , що оскільки позов залишено без задоволення то відпали й підстави для забезпечення позову.
Додатковим рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 18 грудня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 18000 грн. в дольовому порядку по 6 000 грн з кожного.
Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 19 грудня 2024 року клопотання ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову- задоволено.
Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_4 або будь-яким іншим особам на підставі довіреності останньої відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вжиті за ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 19.07.2023.
Непогодившись із вказаними рішеннями їх в апеляційному порядку оскаржив позивач ОСОБА_1 .
Скарга на додаткове рішення обгрунтована тим, що заперечуючи проти стягнення судових витрат на правничу допомогу на користь відповідача ОСОБА_4 , представник позивача ОСОБА_1 у письмовому клопотанні про зменшення таких витрат навела суду обґрунтування їх не співмірності.
Так, до витрат на правничу допомогу адвокатом відповідача включено 2 000 грн - за ознайомлення адвоката з матеріалами позовної заяви , 1000 грн - за ознайомлення з заявою про зміну предмету позову . Такі послуги на думку скаржника не підлягають компенсації оскільки мають організаційний характер, є складовими підготовки до складання відзиву на позовну заяву , участі у судових засіданнях та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги , як окрема послуга , за відсутності підтвердження того, що відповідачу разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру.
Крім того, вказує, що не підлягають стягненню витрати у розмірі 2500 грн на оплату послуг адвоката у вигляді підготовки письмової промови в судових дебатах у справі , оскільки така підготовка також не є окремою послугою , є складовою підготовки до участі в судовому засіданні . Крім того такі витрати не є необхідними.
Зважаючи на викладене апелянт просить скасувати додаткове рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 18 грудня 2024 року, та відмовити ОСОБА_4 у стягненні витрат на правничу допомогу .
Скарга на ухвалу мотивована тим, що ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2024 року у даній справі № 534/1460/23 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Кириченко Галина Володимирівна, на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 02 травня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року. 3 огляду на такі обставини апелянт вважає передчасним скасування заходів забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_4 або будь-яким іншим особам на підставі довіреності останньої відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вжиті за ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 19.07.2023 р. у справі № 534/1460/23.
У зв'язку із вказаним просить скасувати ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 19 грудня 2024 року , та відмовити у скасуванні заходів забезпечення позову.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 02.05.2024 в задоволенні вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору,на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення орган приватизації,визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та визнання членами сім'ї наймача квартири відмовлено.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Кириченко Галина Володимирівна залишено без задоволення.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 02 травня 2024 року залишено без змін.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги ОСОБА_4 суду надано договір про надання правової допомоги від 24.08.2023 року, квитанцію № б/н від 24.08.2023 року про сплату 20000,00 грн. за надання правової допомоги та акт про надані послуги професійної правничої допомоги.
Позивачами було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничної допомоги, посилаючись на те, що вказані витрати є неспівмірним із наданими адвокатом Мілінським І.М. послугами та з часом витраченим на надання відповідних послуг, просили зменшити розмір витрат на правничу допомогу до загальної суми 7000 грн.
Щодо додаткового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У межах передбачених ч.8 ст. 141 ЦПК України строків ОСОБА_4 , було надано попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, який направлено сторонам у справі, та подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, належить до предмета доказування у справі.
У частинах четвертій-шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З матеріалів справи встановлено , що 24 серпня 2023 року між адвокатом Мілінським І.М. та ОСОБА_4 укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокат зобов'язується надати Клієнту правові послуги.
Відповідно до п.4.2 Договору: «Всього гонорар адвоката складає 20 000 грн, без врахування сум інших судових витрат пов'язаних з розглядом справи».
Таким чином, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі 20 000 грн, представником відповідача окрім Договору від 24.08.2023 року, додано також: акт про надані послуги професійної правничої допомоги від 05.02.2024 за договором про надання правової допомоги від 24.08.2023 року на суму 20 000 грн, квитанцію на оплату № б/н від 24.08.2023.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат ОСОБА_4 на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції та стягнення з позивачів витрат на правничу допомогу у сумі 18 000 грн.
Щодо ухвали про скасування заходів забезпечення позову.
Скасовуючи заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 19.07.2023 у справі № 534/1460/23 місцевий суд виходив з того, що нормами ч. 9 ст. 158 ЦПК України передбачено скасування заходів забезпечення позову у випадку відмови у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції в цілому погоджується з висновком місцевого суду з огляду на наступне.
Так, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Інститут забезпечення позову, за своєю суттю, повинен слугувати гарантією для забезпечення виконання судового рішення, у випадку задоволення позову, в майбутньому, та, усунення можливих майбутніх перешкод його виконання. При цьому необхідно враховувати, що ухвалення відповідного рішення, серед іншого, повинно мати законну та виправдану мету.
Порядок та підстави для скасування заходів забезпечення позову визначені у ст. 158 ЦПК України.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Вказаним пунктом також роз'яснено, що підставою для скасування заходів забезпечення позову також є випадки, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Відповідно до ч. ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Частинами 1 та 2 ст. 273 ЦПК України визначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
При цьому, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття (ч. 1 ст. 384 ЦПК України).
З огляду на викладені норми та встановлені обставини, колегія суддів вважає цілком правильним висновок суду про скасування заходів забезпечення позову, оскільки як зазначалося вище згідно з ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову, проте відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та визнання членами сімї наймача квартири, судом першої інстанції не було вирішено питання про скасування заходів забезпечення позову у тексті рішення. Тому відповідне питання про скасування заходів забезпечення позову було вирішено за заявою учасника спору окремим процесуальним документом, а саме ухвалою, що є предметом даного апеляційного оскарження.
Водночас, доводи апеляційної скарги, що стосуються передчасності скасування заходів забезпечення позову з огляду на касаційне оскарження судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у справі № 534/1460/23, в рамках якого вони були застосовані, судова колегія розцінює як неспроможні з позиції того, що судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, предметом яких було визнання незаконним та скасування рішення органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та визнання членами сімї наймача квартири, набрало законної сили і підстави накладення арешту на спірну квартиру відпали, оскільки це суперечить безпосередньо самій меті існування інституту забезпечення позову.
Водночас, апеляційна скарга не містить доводів, на підставі яких оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову. При цьому судом апеляційної інстанції також враховані результати апеляційного та касаційного перегляду рішення суду першої інстанції, за яким оскаржуване рішення про відмову у задоволені позовних вимог залишено без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг, оскільки додаткове рішення та ухвала суду першої інстанції, відповідають нормам матеріального та процесуального права, тому підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 367 , 368 , 374 , 375 , 381 - 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 , адвоката Кириченко Галини Володимирівни - залишити без задоволення .
Ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 19 грудня 2024 року та додаткове рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 18 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов