Справа № 756/20405/25
Провадження № 2-п/756/103/26
11 травня 2026 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Ткач М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,
представника заявника (відповідача) - Баховського М.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Куліш Б.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Баховського Михайла Михайловича про перегляд заочного рішення від 18.03.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення моральної шкоди,
Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 18.03.2026 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок. У задоволенні решти вимог - відмовлено. Також, стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
15.04.2026 через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_2 - адвокатом Баховським М.М. подано заяву про перегляд заочного рішення, в якій просив скасувати заочне рішення суду Оболонського районного суду міста Києва від 18.06.2026 у справі №756/20405/25, призначити справу до розгляду у загальному позовному провадженні.
Вимоги заяви мотивовані, серед іншого тим, що відповідач не отримувала копію позовної заяви, ухвали про відкриття провадження, судових повісток, жодним чином не знала про існування даного судового процесу, при цьому перебіг розгляду справи співпав з посиленням ракетних обстрілів міста Києва, відключенням електроенергії, що впливало на можливість користуватись своїми процесуальними правами. При заочному розгляді справи відповідач не мав можливості в повній мірі використати свої права, передбачені процесуальним Законом, в тому числі на отримання правової допомоги. Заочне рішення суду відповідачу було вручено 07.04.2026. Також, зазначається, що з матеріалів провадження слідує, що судове рішення було ухвалене виключно на доказах, що були надані позивачем. При цьому, у розпорядженні відповідача наявні відомості про майновий та сімейний стан відповідача, перебування на утриманні малолітньої дитини та непрацездатного чоловіка, які спростовують розрахунки позивача в частині визначення суми грошової компенсації моральної шкоди. Крім того, зазначається, що грошова компенсація моральної шкоди має бути справедливою та не призводити до надмірного збагачення позивача за рахунок відповідача, за відсутності висновків соціально-психологічного дослідження або інших досліджень методика яких звичайно використовується для оцінки критеріїв розміру моральної шкоди.
Представник заявника у судовому засіданні просив задовольнити заяву про перегляд заочного рішення з підстав, викладених у заяві.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.
Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали цивільної справи №756/20405/25, приходить до наступного.
Судом встановлено, 17.12.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , про стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення моральної шкоди. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
Із матеріалів справи вбачається, що направлена на зареєстровану адресу проживання відповідача ОСОБА_2 судова кореспонденція (копія ухвали про відкриття провадження у справі, позов з додатками, судові повістки про призначені судові засідання на 17.02.2026, 13.03.2026) повернулись до суду з відміткою листоноші: «адресат відсутній за вказаною адресою».
У судові засідання, призначені на 17.02.2026 та 13.03.2026, відповідач не з'явилася. У судовому засіданні 13.03.2026 позивач підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просила їх задовольнити, заперечень щодо заочного розгляну справи, не висловлювала.
18.03.2026 було проголошено заочне рішення суду (вступна та резолютивна частини) про часткове задоволення вимог позивача.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
З матеріалів справи вбачається, що копію заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18.03.2026 відповідачем було отримано 07.04.2026.
Перевіривши матеріали справи суд вважає, що заявником не пропущено строк звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення, оскільки із заявою про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18.03.2026 заявник звернувся до суду 15.04.2026.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач не з'явився в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення та не повідомив про причини своєї неявки з поважних причин, оскільки відсутні дані які б свідчили про обізнаність відповідача щодо наявності спору на розгляді в суді, а також дати та часу проведення судового розгляду.
При цьому, зі змісту положень ч. 1 ст. 288 ЦПК України вбачається, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом одночасно кількох обставин: відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Однак, в даному випадку суд, дійшовши висновку про наявність поважних причин неявки в судове засідання та не повідомлення суду про причини неявки, не вбачає у заяві про перегляд заочного рішення суду посилань на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Так, відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
При цьому, до заяви про перегляд заочно рішення жодного доказу в розумінні положень ст. 76 ЦПК України не додано. Отже, заявником не було надано суду належних і допустимих доказів, в обґрунтування поданої заяви про перегляд заочного рішення, які б могли вплинути на зміст прийнятого рішення.
Суд вважає, що пояснення та докази, на які посилається в заяві представник відповідача ОСОБА_2 зводяться лише до правової позиції відповідача щодо предмету спору та фактичної переоцінки доказів та обставин, які судом оцінені і встановлені при прийнятті рішення, тобто заявник фактично не погоджується з прийнятим рішенням, здійсненою судом оцінкою доказів та встановленими обставинами справи і відповідно застосованими судом нормами чинного законодавства України.
Крім того, у відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП],№28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи з наведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
За таких обставин, посилання сторони відповідача не є доказами, що мають істотне значення для правильного вирішення справи в розумінні положень ч. 1 ст. 288 ЦПК України, а є підставою для апеляційного перегляду рішення суду, оскільки суд першої інстанції не може скасувати заочне рішення суду для надання іншої правової оцінки тим самим доказам у справі.
Частиною 3 ст. 287 ЦПК України визначено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про залишення заяви про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18.03.2026 без задоволення.
Керуючись статтями 76, 259-261, 287-289, 353-355 ЦПК України, суд
Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Баховського Михайла Михайловича про перегляд заочного рішення від 18.03.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення.
Роз'яснити заявнику, що заочне рішення суду може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 13.05.2026.
Суддя М. М. Ткач