Справа № 2а-4915/09/1770
23 грудня 2010 року 17год. 57хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Оніщук В.П.,
відповідача1: представник Приходько Т.В., представник Мочарний М.Я.,
відповідача2: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Державна податкова інспекція у м.Рівне
до Приватне підприємство Торгово-виробнича фірма "Чари" Приватне підприємство "ЮНІСЕФ"
про стягнення коштів , -
Державна податкова інспекція у м. Рівне звернулася з адміністративним позовом про стягнення в доход держави з приватного підприємства торгово-виробничої фірми “Чари” (далі ПП ТВФ “Чари”) вартості отриманих від приватного підприємства “Юнісеф” (далі ПП “Юнісеф” ) послуг в сумі 114 500 грн. та про стягнення з приватного підприємства “Юнісеф” коштів отриманий від приватного підприємства торгово-виробничої фірми “Чари” в сумі 114500 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення перевірки ПП ТВФ “Чари” було встановлено, що вказане підприємство мало взаємовідносини з ПП “Юнісеф” по проведенню робіт та виконанні послуг на загальну суму 114500 грн. Перевіркою встановлено, що ПП “Юнісеф” не володіє трудовими та виробничими потужностями для виконання взятих на себе перед ПП ТВФ “Чари” господарських зобов'язань. Крім того, вироком Рівненського міського суду від 25.05.2010 р. по справі 1-608/09, який набрав законної сили встановлено, що підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 визнані винні у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності створених ними підприємств: ПП “Агроімпекс-Ресурс”, ПП “Юнісеф”, ПП “ТЕК Транс Експо Регіон” та засудженні за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України до кримінальної відповідальності.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, суду додатково пояснив що враховуючи фіктивний характер діяльності ПП “Юнісеф”, правочини вчинені з ПП ТВФ “Чари” не спрямовані на реальне настання правових наслідків обумовлених в них, мають спрямованість на порушення публічного порядку і в силу ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними. Враховуючи недійсність правочинів на підставі п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 509-XII від 04.12.1990 р. та ст. 208 Господарського кодексу України представник позивача просив стягнути в доход держави кошти в сумі по 114500 грн. з кожного відповідача по справі.
Відповідач - приватне підприємство Торгово-виробнича фірма “Чари” адміністративний позов не визнала з підстав викладених в письмових запереченнях.
В судовому засіданні представники відповідача пояснили суду, що ПП “Юнісеф” виконувалися роботи по виготовленню зварювальних металоконструкцій на Блоку-1 реконструкції з добудовою ТВБ по вул. Соборній, 444-а. Крім того, у зв'язку з відсутністю у ПП ТВФ “Чари” екскаватора, під час проведення робіт по реконструкції будівлі на вул. Соборна, 444-а було залучено ПП “Юнісеф” для виконання робіт по викопки землі, копання фундаменту, вигортання землі, розбирання паркану. По факту виконання вказаних робіт сторонами було оформлено акти здачі-прийняття робіт, що відповідають Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV. Крім того, ПП “Юнісеф” було надано податкові накладні, що відповідають вимогам Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР. Вказує, що доходи отримані ПП “Юнісеф” за виконані роботи для ПП ТВФ “Чари” були відображені в декларації по податку на прибуток підприємств.
Крім того, відповідач зазначає, що податковим органом при зверненні до суду пропущено строки застосування адміністративно господарських санкцій передбачені ст. 250 Господарського кодексу України. Просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідач - приватне підприємство “Юнісеф” заперечення на адміністративний позов не подав, в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в матеріалах справи доказами.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази суд прийшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівне було проведено планову виїзну документальну перевірку ПП ВРФ “Чари” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р. за результатами якої було складено акт № 109/23-100/225556169 від 10.02.2009 р.
Під час перевірки встановлено, що ПП ВРФ “Чари” уклала договори в усній формі на виконання робіт з ПП “Юнісеф”.
Для підтвердження факту виконання вказаних договорів сторонами було оформлено акт здачі-прийняття робіт від 22.02.2008 р. - послуги екскаватора в загальній сумі вартості робіт 30 000 грн. в т.ч. ПДВ 5 000 грн.; акт приймання виконаних робіт від 21.03.2008 р. за період з 02.01.2008 р. по 21.03.2008 р. по виготовленню зварювальних металоконструкцій на Блоку за № 1 реконструкції з добудовою ТВБ по вул. Соборній, 444-А у м. Рівне. Загальна вартість робіт з податку на додану вартість становить 84 500 грн. в т.ч. ПДВ 14 083 грн.
Розрахунки за виконані роботи проведені через розрахунковий рахунок на загальну суму 114 500 грн. відповідно до платіжного доручення від 22.02.2008 р. на суму 30 000 грн. 00 коп. (попередня оплата за послуги екскаватора, згідно рахунку за № 2202-1 від 22.02.2008 р.); платіжного доручення від 21.03.2008 р. на суму 46 000 грн. 00 (попередня оплата за виконання електрозварювальних робіт, згідно рахунку за № 2003-1 від 20.03.2008 р); платіжне доручення від 24.03.2008 р. на суму 38 500 грн. 00 коп. (попередня оплата за виконання електрозварювальних робіт, згідно рахунку за № 2003-1 від 20.03.2008 р).
Крім того, ПП “Юнісеф” було виписано для ПП ВРФ “Чари” податкові накладні № 20 від 22.02.2008 р. на суму 30 000 грн. в т.ч. ПДВ 5 000 грн. та № 31 від 21.03.2008 р. на суму 84 500 грн. в т.ч. ПДВ 14 083 грн.
Провести зустрічну перевірку по взаєморозрахунках ПП “Юнісеф” з ПП ТВФ “Чари” не можливо, так як ПП “Юнісеф” перебуває в розшуку та до Єдиного державного реєстру внесено запис: про відсутність підтвердження відомостей.
На момент укладення угоди, згідно інформації АІС ОР Державної податкової інспекції у місті Рівне встановлено, що ПП “Юнісеф” зареєстроване за юридичною адресою: м. Рівне, вул. Князя Романа, буд. 3, кв. 61. Керівник підприємства - ОСОБА_12.
Відповідно до довідки за № 1-ДФ кількість співробітників фірми: 1.
Згідно розрахунку комунального податку чисельність працюючих становить 1 особа.
Згідно Декларацій з податку на прибуток за І квартал 2008 року ПП “Юнісеф” не декларувало наявність балансової вартості запасів та основних фондів, не проводило розрахунок амортизації.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.11.2009 р. провадження по даній справі було зупинено на підставі п. 3 ч.1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неможливістю подальшого розгляду адміністративної справи до набрання законної сили рішення по справі 1-608//09 (1-386/10), що розглядається в порядку кримінального судочинства по обвинуваченню групи осіб у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України по факту фіктивного підприємництва ПП “Юнісеф”.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.11.2010 р. провадження по справі було поновлено так як відпали обставини, на підставі яких було зупинено провадження по вказаній справі. Відповідачем було долучено до матеріалів справи вирок Рівненського міського суду від 25.05.2010 р. по справі № 1-608//09 (1-386/10), що набрав законної сили, яким визнано винним ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності створених ними підприємств: ПП “Агроімпекс-Ресурс”, ПП “Юнісеф”, ПП “ТЕК Транс Експо Регіон” та засудженні за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 п. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України - неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Приписи вказаної вище статті кореспондуються з вимогами ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України згідно якого - вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Як вбачається з вироку Рівненського міського суду по справі № 1-608//09 (1-386/10) від 25.05.2010 р. судом було встановлено, що підприємницька діяльність ПП “Юнісеф” носила фіктивний характер.
Судом встановлено, що вказане підприємство не мало трудових та економічних ресурсів необхідних для реального виконання господарських операцій, що відображалися в податковій звітності.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України - Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України - Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Матеріалами справи підтверджується, що правочини вчинені між ПП ТВФ “Чари” та ПП “Юнісеф” не спрямовані на реальна настання правових наслідків, які обумовлені ними, що є порушенням приписів ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України - правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Згідно п.19 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти);
Згідно ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.
Згідно ч.2 ст. 9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.
Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.
Враховуючи відсутність у правочинів вчинених між ПП ТВФ “Чари” та ПП “Юнісеф” спрямованості на реальне настання правових наслідків, що передбачені в ньому, суд погоджується з твердженнями посадових осіб ДПІ у м. Рівне щодо їх вчинення з метою отримання податкової вигоди у вигляді сформованого ПП “Віннер Форд Рівне” податкового кредиту та валових витрат. За таких обставин вказаний правочин суперечить моральним засадам суспільства, порушує існуючий в державі публічний порядок та спрямований на заволодіння майна держави шляхом недоплати податку на додану вартість та податку на додану вартість.
За таких обставин суд погоджується з твердженнями податкового органу, що правочини між ПП ТВФ “Чари” та ПП “Юнісеф” в силу ст. ст. 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.
Згідно п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” за № 509-ХІІ від 04.12.1990 року (із наступними змінами та доповненнями) органи податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.
Правові наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним передбачено ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України за № 436-IV від 16.01.2003 року (із наступними змінами та доповненнями), згідно якої якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Враховуючи, що правочини вчинені між ПП ТВФ “Чари” та ПП “Юнісеф” є нікчемними, суд погоджується з твердженнями податкового органу про вчинення сторонами господарських зобов'язань з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. При цьому слід враховувати, що кожна зі сторін переслідувала умисел завдати шкоду інтересам держави.
В той же час суд враховує наступне.
Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило вiдповiдає нормi ст. 41 Конституції України, згiдно з якою конфiскацiя майна може бути застосована виключно за рiшенням суду у випадках, обсязi та порядку, встановлених законом. Оскiльки санкцiї, передбаченi частиною першою ст. 208 Господарського кодексу України, є конфiскацiйними, стягуються за рiшенням суду в доход держави за порушення правил здiйснення господарської дiяльностi, то такi санкцiї не є цивільно-правовими, а є адмiнiстративно-господарськими як такi, що вiдповiдають визначенню частини першої ст. 238 Господарського кодексу та можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього кодексу.
Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України - адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи нікчемні правочини було вчинено сторонами в лютому, березні 2008 р. З адміністративним позовом ДПІ у м. Рівне звернулася 25.06.2009 р. після спливу річного строку визначено ст. 250 Господарського кодексу України.
За таких обставин, ДПІ у м. Рівне було пропущено строк на звернення до суду з позовом про стягнення з ПП ТВФ “Чари” та з ПП “Юнісеф” адміністративно-господарських санкцій у зв'язку з чим в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Державній податковій інспекції у м. Рівне відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жуковська Л.А.