02 лютого 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-6425/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Довгопол М.В.,
при секретарі - Дрижирук М.І.,
за участю:
позивача - ОСОБА_2,
представника позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - УДАІ ГУМВС України в Полтавській області - Пархоменко І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області , Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправним і скасування наказу, -
10 грудня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області , Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправним і скасування наказу начальника УМВС України в Полтавській області № 516 від 22.10.2010 року в частині звільнення з посади з використанням для подальшого проходження поза межами підрозділів ДАІ ОСОБА_2.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що підставою для винесення оскаржуваного наказу був висновок службового розслідування за фактами неналежного виконання службових обов'язків працівниками Полтавського РВ та Полтавської роти ДПС (з обслуговування доріг державного значення) від 18.10.2010 року, в якому зафіксовано факти, які не відповідають дійсності, зокрема, щодо систематичного безпідставного затримання та доставки позивачем до Полтавського РВ автомобілів з вантажем. Зазначав, що про незгоду із висновком службового розслідування ним було подано рапорт на ім'я начальника ГУМВС України в Полтавській області, в якому пояснено, що мало місце не затримання транспортних засобів, а їх доставляння до Полтавського РВ, при цьому у рапортах зазначалося про те, що документи на вантаж викликають сумнів дійсності, про вказані сумніви доповідалося оперативному черговому Полтавського РВ для подальшого інформування керівництва, яким приймалося відповідне рішення, підстави для складення протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення водіїв транспортних засобів до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП були відсутні, як і повноваження позивача вирішувати питання про притягнення до адмінвідповідальності, розпорядження начальника УДАІ УМВС Штепи О.І. від 16.06.2010 року № 242 виконувалося у зв'язку з тим, що позивач підпорядкований начальнику УДАІ.
Позивач також вказував, що службове розслідування здійснювалося з порушенням вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, України, затвердженої наказом МВС України № 552 від 06.12.1991 року.
Позивач та його представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.08.2010 року № 371 Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області реорганізовано в Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.
Представник відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.
В ході судового розгляду проти позову заперечував, посилаючись на те, що пункт 4 спірного наказу начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 22.10.2010 року № 516 «Про неналежне виконання службових обов'язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади з використанням для подальшого проходження служби поза межами підрозділів Державної автомобільної інспекції за систематичне безпідставне затримання автотранспортних засобів, прийнято з урахуванням обставин, встановлених у висновку службового розслідування від 18.10.2010 року, є законним та обґрунтованим. Зазначав, що позивача не обмежували у праві надання пояснень, що підтверджується його письмовими поясненнями від 07.10.2010 р. та 18.10.2010 р., а із спірним наказом ознайомлено лише 15.11.2010 року у зв'язку з перебуванням позивача на лікарняному.
Представник відповідача Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях на підтвердження правомірності оскаржуваного наказу зазначав, що позивача притягли до дисциплінарної відповідальності за те, що він безпідставно доставляв транспортні засоби до Полтавського районного відділу, чим порушив вимоги ст. ст. 1, 5 Закону України “Про міліцію”. Вказував, що чинним законодавством України працівнику ДПС надано повноваження щодо затримання транспортних засобів у встановлених випадках: вчинення адміністративних правопорушень, перелічених у ст. 265-2 КУпАП; за усною чи письмовою вказівкою слідчого при оформленні матеріалів ДТП (згідно Інструкції з організації взаємодії органів і підрозділів внутрішніх справ України при документуванні та розслідуванні дорожньо-транспортних пригод, затвердженої наказом МВС України від 06.12.2007 р. № 460); або затримання транспортного засобу, що знаходиться у розшуку. У даному випадку позивачем та його напарником протоколи про адміністративні правопорушення не складалися, а тому були відсутні підстави для здійснення затримання транспортних засобів. Вважає, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади, а не з органів внутрішніх справ, є законним та адекватним вчиненому позивачем порушенню.
21.01.2011 року у судовому засіданні позивач надав додаткові пояснення на заперечення відповідачів, у яких зазначав, що відповідно до п. 7.3 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 27.03.2009 року № 111, працівники підрозділів ДПС мають право зупиняти транспортні засоби в разі порушення ПДР, наявних ознак, які свідчать про їх технічну несправність або забруднення ними навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що вони використовуються з протиправною метою. Оглядати транспортні засоби, перевіряти у водіїв документи на право користування і керування ними, дорожні (маршрутні) листи, наявність страхового поліса (сертифіката) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а у разі спільних з іншими службами ОВС заходів - відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним та іншим документам. Перевіряти транспортні засоби за базами даних автоматизованих інформаційно-пошукових систем Державтоінспекції МВС і в передбачених законодавством випадках доставляти ці транспортні засоби, документи та вантажі до територіальних ОВС для прийняття рішення згідно зі статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу України. Однак, жодна із норм чинного законодавства не містить чіткого алгоритму дій та їх процесуального оформлення щодо доставляння транспортних засобів, документів та вантажів до ОВС. Тому позивачем заповнювались документи, бланки яких він отримав по місцю несення служби та транспортні засоби доставлялись до Полтавського районного відділу УМВС України в Полтавській області.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено,що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу в УДАІ УМВС в Полтавській області із 10.07.2005 року, що підтверджується відомостями послужного списку ОСОБА_2, копія якого наявна у матеріалах справи.
З 25.09.2008 року ОСОБА_2 був призначений на посаду інспектора дорожньо-патрульної служби 2-го взводу дорожньо-патрульної служби Полтавської роти ДПС (для обслуговування доріг державного значення), підпорядкованої ГУМВС України в Полтавській області.
02.06.2010 року за вих. № 18/17-851 начальником відділу внутрішньої безпеки в Полтавській області Чупан В.П. було направлено на ім'я начальника ГУМВС України в Полтавській області лист з проханням відрядити на постійній основі в розпорядження відділу внутрішньої безпеки в Полтавській області СВВ ГУБОЗ МВС України з закріпленим службовим автомобілем, зокрема, старшого сержанта міліції ОСОБА_2, інспектора дорожньо-патрульної служби 2-го взводу ДПС Полтавської роти дорожньо-патрульної служби (для обслуговування доріг державного значення), підпорядкованої ГУМВС України в Полтавській області.
Згідно п. 1 розпорядження начальника Управління державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Полтавській області Штепи О.І. від 16.06.2010 року № 242/Шт “Про відрядження співробітників Полтавської роти ДПС (з обслуговування доріг державного значення) інспектор дорожньо-патрульної служби 2-го взводу ДПС Полтавської роти дорожньо-патрульної служби (для обслуговування доріг державного значення), підпорядкованої ГУМВС України в Полтавській області, старший сержант міліції ОСОБА_2. був відряджений у розпорядження відділу внутрішньої безпеки в Полтавській області СВБ ГУБОЗ МВС України.
Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 07.10.2010 року № 480 створено комісію та призначено проведення службового розслідування, у тому числі щодо інспектора дорожньо-патрульної служби 2-го взводу ДПС Полтавської роти дорожньо-патрульної служби (для обслуговування доріг державного значення), підпорядкованої ГУМВС України в Полтавській області, старшого сержанта міліції ОСОБА_2 Крім того, пунктом 5 цього наказу скасовано розпорядження Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області від 16.06.2010 року № 242.
З наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 07.10.2010 року № 480 позивач ознайомлений, що підтверджується відміткою про ознайомлення та підписом позивача у наказі, копія якого наявна у матеріалах справи.
За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 18.10.2010 року, який затверджено першим заступником начальника УМВС України в Полтавській області 22.10.2010 року.
Пунктом 4 наказу начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 22.10.2010 року № 516 “Про неналежне виконання службових обов'язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності” інспектора дорожньо-патрульної служби 2-го взводу ДПС Полтавської роти дорожньо-патрульної служби (для обслуговування доріг державного значення), підпорядкованої УМВС, старшого сержанта міліції ОСОБА_2 звільнено з посади, використавши для подальшого проходження служби поза межами підрозділів Державної автомобільної інспекції, за систематичне безпідставне затримання автотранспортних засобів.
З даним наказом позивач ознайомився під підпис 15.11.2010 року, що підтверджується відміткою про ознайомлення на примірнику наказу, не погодившись з яким, оскаржив до суду.
Надаючи оцінку оскаржуваному наказу, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що за результатами проведеного на підставі наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 07.10.2010 року № 480 службового розслідування, складено висновок від 18 жовтня 2010 року, у якому, зокрема, зафіксовано виявлені розслідуванням факти безпідставного затримання та доставки старшим сержантом міліції ОСОБА_2 автомобілів з вантажем до Полтавського районного відділу УМВС України в Полтавській області.
У своїй діяльності працівники підрозділів ДПС керуються Конституцією України, Законом України «Про міліцію», іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, а також Інструкцією з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 27.03.2009 року № 111, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.06.2009 року за № 576/16592, (надалі -Інструкція № 111).
Відповідно до п. 12 ст. 10 Закону України «Про міліцію»від 20.12.1990 року, № 565-XII міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері.
Державна автомобільна інспекція (Державтоінспекція) є головним органом, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, що входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ України (п. 1 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ України від 14.04.1997 року № 341)
Відповідно до пункту 6.20 Інструкції № 111 працівник підрозділу ДПС під час несення служби зобов'язаний, зокрема, контролювати наявність у водіїв документів, передбачених Правилами дорожнього руху.
Пунктом 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил - технічний талон), г) у встановлених законодавством випадках дорожній лист і документацію на вантаж, що перевозиться; на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно із положеннями Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, необхідні:
- фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка;
- товарно-транспортна накладна;
- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення;
- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;
- талон про проходження державного технічного огляду;
- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.
Для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб:
- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;
- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення;
- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;
- талон про проходження державного технічного огляду;
- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.
За керування транспортними засобами особами, які не мають відповідних документів або не пред'явили їх для перевірки, передбачена адміністративна відповідальність згідно статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пунктів 16.1.1., 16.1.2 Інструкції № 111 при порушенні учасником дорожнього руху ПДР працівник підрозділу ДПС складає протокол про адміністративне правопорушення, здійснює перевірку водія (у разі необхідності - пасажирів), а також транспортного засобу за наявними автоматизованими інформаційно-пошуковими системами; проводить заходи по тимчасовому затриманню транспортного засобу, у випадках, передбачених чинним законодавством, шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку Державтоінспекції МВС.
Статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 1211, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 1321, 2061 цього Кодексу, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 2 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1102, тимчасове затримання транспортного засобу уповноваженою особою Державтоінспекції проводиться у випадках, передбачених статтею 2652 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху.
Уповноваженим особам Державтоінспекції забороняється брати участь у здійсненні блокування або евакуації транспортних засобів у випадках, не передбачених законом.
Згідно положень пунктів 4.1, 4.2 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.02.2009 року № 77 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2009 р. за N 374/16390 (надалі Інструкція № 77), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху працівник Державтоінспекції МВС відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення (додаток 5), копія якого під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює порушникові його права і обов'язки відповідно до статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються:
письмові пояснення свідків правопорушення, у разі їх наявності. У разі оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 122, частиною третьою статті 123, частинами першою - четвертою статті 130 КУпАП, наявність свідків є обов'язковою);
акт перевірки технічного стану транспортного засобу;
акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
Таким чином, проведення заходів по тимчасовому затриманню транспортного засобу здійснюється за умови порушення учасником дорожнього руху ПДР, складення працівником підрозділу ДПС протоколу про адміністративне правопорушення із відміткою про затримання транспортного засобу та складення акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
Повноваження щодо затримання транспортних засобів надано працівнику підрозділу ДПС також у разі оформлення матеріалів ДТП за вказівкою слідчого (п.21 Інструкції № 111) та у разі затримання транспортного засобу,що розшукується (п.п. 23.2, 23.3 Інструкції № 111).
Інших підстав для затримання транспортних засобів працівником ДПС чинним законодавством не передбачено.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з червня 2010 року по вересень 2010 року позивач разом із прапорщиком ОСОБА_9., який входив до складу наряду, під час несення служби, виконуючи посадові обов'язки інспектора дорожньо-патрульної служби 2-го взводу ДПС Полтавської роти дорожньо-патрульної служби, зупиняв автомобілі з вантажем, які затримував та доставляв до Полтавського РВ.
Під час перевірки документів водія, документи на вантаж у позивача викликали сумнів дійсності, що було підставою для складення позивачем протоколів огляду та затримання транспорту, зокрема, від 14.06.2010 року, 05.07.2010 року, 14.07.2010 року, 16.07.2010 року, 26.07.2010 року, 28.07.2010 року, 01.09.2010 року, або акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 21.06.2010 року та доставляння водія, а також автомобіля з вантажем до Полтавського районного відділу внутрішніх справ, про що позивач доповідав письмовими рапортами на ім'я начальника Полтавського районного відділу УМВС України в Полтавській області, які реєструвалися в журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються ( № 1393 від 14.06.2010 року, № 2648 від 05.07.2010 року, .№ 2814 від 14.07.2010 року, № 2849 від 16.07.2010 року, № 3055 від 26.07.2010 року, № 3099 від 28.07.2010 року, № 3725 від 01.09.2010 року, № 2387 від 21.06.2010 року).
На підставі вищевказаних рапортів із доданими протоколами огляду та затримання транспорту (акту огляду) за результатами перевірки по фактам затримання транспортних засобів були винесені постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю ознак злочину.
Як показали у судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які у період з червня по жовтень 2010 року працювали оперативними черговими чергової частини штабу Полтавського районного відділу УМВС України в Полтавській області, позивач надавав для реєстрації власні рапорти з протоколами огляду та затримання транспорту та інколи додавав до рапортів документи про реєстрацію затриманих транспортних засобів. При цьому ними здійснювалась реєстрація вказаних рапортів у встановленому порядку у Журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, після чого рапорти з доданими документами передавалися на виконання виконавцям, прізвище яких вказано у резолюції начальника Полтавського районного відділу. Зазначали, що у Полтавському районному відділі УМВС України в Полтавській області відсутній штрафмайданчик, тому доставлені автомобілі знаходились на узбіччі дороги недалеко від райвідділу. Також свідки показали, що в 2010 році Книга обліку затриманого автотранспорту в Полтавському районному відділі не велась, у зв'язку із відсутністю штрафмайданчика для затриманого транспорту. Ключі від автомобілів та самі доставлені позивачем до райвідділу автомобілі оперативним черговим на зберігання не здавались.
Судом встановлено та не заперечується позивачем, що протоколи про адміністративні правопорушення позивачем у всіх зазначених вище випадках не складалися.
Складені позивачем протоколи огляду та затримання транспорту, копії яких наявні у матеріалах справи, не відповідають формі акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, що є Додатком 11 до Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.02.2009 року № 77 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2009 р. за N 374/16390.
Форма протоколів огляду та затримання транспорту, що складались позивачем, є додатком 4 до Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України від 22.10.2003 р. № 1217, та скасованої наказом МВС України від 10.01.2004 р. № 15 “Про скасування глави 3 Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 22.10.2003 № 1217”, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 111/8710.
Посилання позивача на те, що бланки протоколів огляду та затримання транспорту йому видавалися командиром 2 взводу ДПС Полтавської роти ДПС ОСОБА_8, спростовуються показаннями вказаної особи як свідка, який заперечував факт видачі зазначених бланків у період з червня по жовтень 2010 року .
Свідок ОСОБА_7, командир Полтавської роти ДПС, у судовому засіданні також стверджував, що у період з червня по жовтень 2010 року позивачу. видавалися виключно номерні бланки протоколів про адміністративні правопорушення та постанов про притягнення до адміністративної відповідальності. Бланки протоколів огляду та затримання транспорту, які складалися позивачем у період з червня по жовтень 2010 року, не видавалися.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у рапортах, складених позивачем на ім'я начальника Полтавського районного відділу УМВС України в Полтавській області вказано про наявність сумніву у дійсності документів, в деяких рапортах пояснено чим він викликаний, зокрема: «водій перевозив в напівпричіпу тримінг свинячий заморожений вагою 16, 558 тон згідно ветеринарного свідоцтва рухався з м. Київ в м. Дніпропетровськ, згідно пояснення водія рухався з м.Києва до м. Харкова»(рапорт від 05.07.2010 року), «у вантажному відсіку товари народного вжитку імпортного виробництва вагою 3 тонни, згідно видаткової накладної перевозилися рубашки, джинси, плаття, кофти, накладна № 025АВ 0000049 (рапорт від 14.06.2010 року), «водій рухався за встановленим маршрутом з м.Одеса до м.Харкова та перевозив у н/причіпу згідно ТТН ЕЕ № 13/1 туалетну воду, парфумерію імпортного виробництва з документами, які викликають сумнів дійсності»(рапорт від 14.07.2010 року), «водій перевозив побутову техніку, а саме обігрівачі газові імпортного виробництва .. безномерна накладна»(рапорт від 21.06.2010 року), «водій перевозив в н/причіпу автомобіля згідно товарно-траснпортної накладної товари народного вжитку в мішках поліетиленових вагою близько 11 тон 400 кг з документами на вантаж, які викликають сумнів дійсності»(рапорт від 28.07.2010 року), «у вантажному відсіку перевозилося в більшій кількості деревини, ніж зазначено в ТТН № 000251»(рапорт від 26.07.2010 року), «у н/причіпу згідно ТТН № 10ААБ товари народного вжитку вагою 17 тон, зі слів водія, імпортного виробництва, з документами, які викликають сумнів дійсності, а саме, відсутні документи походження вантажу, країна-виробник, відсутні реєстраційні документи ТОВ «Олександрит»та сертифікати відповідності на ТНВ»(рапорт від 16.07.2010 року), «перевезення побутової техніки імпортного виробництва в асортименті згідно накладних № 2, 3 від 31.08.2010 року з документами, які викликають сумнів дійсності (рапорт від 01.09.2010 року).
З огляду на викладене вбачається, що позивач керувався припущеннями про недійсність документів, на підставі яких здійснював затримання та доставляння транспорту.
При цьому факт відсутності у водіїв транспортних засобів документів, які передбачені чинним законодавством, позивачем у відповідних протоколах про адміністративне правопорушення не фіксувався.
Із пояснень представників сторін та матеріалів справи також встановлено, що затримані позивачем транспортні засоби не виявлялися як такі, що перебувають у розшуку, або за умови скоєння ДТП.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність затримання та доставки позивачем транспортних засобів, чим порушено вимоги Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 27.03.2009 року № 111, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.06.2009 року за № 576/16592, пункту 2 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1102.
Твердження позивача про те, що доставляючи зупинені транспортні засоби до Полтавського районного відділу він діяв у відповідності до п. 7.3 Інструкції № 111 та статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України, суд оцінює критично.
Згідно із п. 7.3 Інструкції № 111 працівники підрозділів ДПС мають право зупиняти транспортні засоби в разі порушення ПДР, наявних ознак, які свідчать про їх технічну несправність або забруднення ними навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що вони використовуються з протиправною метою. Оглядати транспортні засоби, перевіряти у водіїв документи на право користування і керування ними, дорожні (маршрутні) листи, наявність страхового поліса (сертифіката) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а у разі спільних з іншими службами ОВС заходів - відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним та іншим документам. Перевіряти транспортні засоби за базами даних автоматизованих інформаційно-пошукових систем Державтоінспекції МВС і в передбачених законодавством випадках доставляти ці транспортні засоби, документи та вантажі до територіальних ОВС для прийняття рішення згідно зі статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу України.
Отже, доставляти транспортні засоби, документи та вантажі до територіальних ОВС для прийняття рішення згідно зі статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу України працівники мають право виключно в передбачених законодавством випадках.
Відповідно до 6.23. Інструкції № 111 працівник підрозділу ДПС під час несення служби зобов'язаний: при отриманні інформації про злочин негайно доповідати про це черговому або безпосередньому начальникові і діяти за їх рішеннями.
Згідно показань свідків -чергових Полтавського РВ ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, командира Полтавської роти ДПС ОСОБА_7, позивач у період з червня по жовтень 2010 року не доповідав у телефонному режимі інформації про злочин, тому і будь-які вказівки йому не давалися.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстави та умови, за яких позивач здійснював затримання та доставляння транспортних засобів, чинним законодавством не передбачені.
Доводи позивача про те, що у деяких випадках він діяв спільно із слідчо-оперативною групою, спростовуються показаннями свідків -чергових Полтавського РВ ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які вказали, що інформацію про злочин отримували із рапортів позивача, коли вже транспортні засоби були доставлені, а тому слідчо-оперативну групу направляли для перевірки обставин, за яких затримано транспортний засіб.
Твердження позивача у судовому засіданні про те, що ним затримання не здійснювалося, а лише здійснювалась доставка автомобілів до Полтавського районного відділу УМВС України в Полтавській області спростовується письмовими поясненнями самого позивача від 07.10.2010 р. та від 18.10.2010 р., та складеними позивачем протоколами огляду і затримання транспорту, у яких, зазначено, що затримання проведено у зв'язку із “документами на вантаж, що викликають сумнів у їх дійсності”.
Посилання позивача на те, що затримання транспортного засобу із аналогічним оформленням документів було підставою для порушення кримінальної справи, суд оцінює критично, оскільки вказана обставина не спростовує безпідставність затримання та доставляння транспортних засобів в інших вищенаведених випадках.
Згідно із частиною 1 статті 25 Закону України "Про міліцію" працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV (надалі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та ОСОБА_11 працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно із статтею 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Пунктом 6 частини 1 статті 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади.
Відповідно до частини 7 статті 13 Дисциплінарного статуту таке дисциплінарне стягнення, як звільнення з посади, накладається начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
Положеннями статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Судом встановлено, що 07.10.2010 року та 18.10.2010 року у позивача відібрано письмові пояснення, копія яких наявна у матеріалах справи.
Із пояснень позивача у судовому засіданні встановлено, що інших письмових пояснень, які би були не прийняті особами, що проводили службове розслідування ним не надавалось, у праві надання письмових пояснень позивач не обмежувався.
При цьому згідно із пунктом 14.8 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 552 від 06.12.1991 року, посадова особа при проведенні службового розслідування зобов'язана ознайомити з затвердженим висновком службового розслідування особу, у відношенні якої воно проводилось за бажанням на те останньої, якщо це не суперечить вимогам дотримання державної та службової таємниці.
Як встановлено вище, за результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 18.10.2010 року, затверджений першим заступником начальника УМВС України в Полтавській області 22.10.2010 року.
Про призначення проведення службового розслідування щодо нього позивач знав, оскільки був ознайомлений з наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 07.10.2010 року № 480, що підтверджується відміткою про ознайомлення та підписом позивача у самому наказі.
Разом з тим, заяву з проханням ознайомитися з висновком службового розслідування подав 15.11.2010 року, та 18.11.2010 року ознайомився із затвердженим висновком службового розслідування.
Таким чином, твердження позивача про не повідомлення особою, що проводила службове розслідування про можливість ознайомлення з висновком, та не надання останньою позивачу змоги ознайомитися з висновком службового розслідування є необґрунтованими.
Доводи позивача, що застосовуючи дисциплінарне стягнення відповідач не врахував вимог статті 14 Дисциплінарного статуту, зокрема, що звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, суд не бере до уваги, оскільки оскаржуваним наказом відповідача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади, використавши його для подальшого проходження служби поза межами підрозділів Державної автомобільної інспекції, а не звільнення з органів внутрішніх справ.
З огляду на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про міліцію»від 20.12.1990 року, № 565-XII, Інструкцією з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 27.03.2009 року № 111, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV, статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправним і скасування наказу відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 07 лютого 2011 року.
Суддя М.В. Довгопол