Справа № 539/523/26
Провадження № 2/539/940/2026
14.05.2026 м.Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі головуючого судді Овчаренко О.Л., за участі секретаря Ковтун І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лубни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №8814888 від 01.03.2025 у розмірі 108000,00 грн., а також понесені судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено, що 01.03.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №8814888. Кредитний договір підписано електронним підписом відповідача відтвореним шляхом використання останньою одноразового ідентифікатора, який був надісланий на її номер мобільного телефону. Кредитні кошти перераховано на карту відповідача № НОМЕР_1 , вказану нею особисто відповідно до умов договору. 28.10.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №28102025, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, що вказані у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників №2 від 28.10.2025 до вищезазначеного договору факторингу, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набула права грошової вимоги до відповідача в сумі 108000,00 грн., з яких: 40000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 48000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 20000,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами. Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання прав вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
18.02.2026 судом постановлено ухвалу про прийняття позову до розгляду, відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; витребувано від АТ «ПОЛТАВА-БАНК» певні докази.
12.03.2026 працівником канцелярії суду зареєстровано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на наступне. Щодо відсутності доказів виникнення зобов'язання та неукладеності договору. Позивач посилається на кредитний договір № 8814888 від 01.03.2025. Проте, у позовній заяві та доданих матеріалах відсутня інформація про первісного кредитора, з яким нібито було укладено цей договір. Нею ніколи не укладалося жодних договорів безпосередньо з ТОВ «ФК «ЄАПБ». Надана позивачем копія договору не містить її власноручного підпису. При оформленні будь-яких фінансових послуг у березні 2025 року нею не використовувався і не підписувався жодним чином електронний підпис, який би відповідав вимогам Закону України «Про електронні довірчі послуги». Жодних кваліфікованих електронних підписів (КЕП) нею не створювалось. Щодо необґрунтованості суми стягнення (108000 грн.). Позивач вимагає стягнути суму, яка у 2,5 рази перевищує основний борг за договором, якому лише один рік. Нарахування 68000 грн. відсотків та пені за такий короткий строк є прямим порушенням ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (щодо несправедливих умов договору). Щодо клопотання про витребування доказів у АТ «ПОЛТАВА-БАНК». Позивач просить витребувати виписку за березень 2025 року. Вважає це спробою приховати відсутність належним чином підписаного договору. Наявність будь-якого банківського рахунку не є підтвердженням укладення конкретного договору № 8814888 на вказаних позивачем кабальних умовах. Позивач не надав суду оригіналів документів для огляду. Як і в її попередній судовій практиці щодо скасування виконавчих написів нотаріусів вона наполягає на тому, що копії без підтвердження їх оригіналами не можуть бути доказом боргу.
23.12.2025 працівником канцелярії суду зареєстровано відповідь на відзив, в якій представник позивача просив задовольнити позовні вимоги повністю та зазначив наступне. Щодо укладення договору відповідачем. 01.03.2025 між ТОВ «Авентус Україна (первісним кредитором) та відповідачем укладено кредитний договір №8814888. Відповідно до умов договору, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, що розміщені безпосередньо на сайті позикодавця, та зі змістом яких відповідач була ознайомлена на момент укладення договору, відповідач розуміла, що договір укладається сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи позикодавця, в результаті чого відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін кредитного договору виникають цивільні права та обов'язки. Укладений (підписаний) таким чином договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі. Факт укладення кредитного договору доведено належними доказами. Щодо доказів, які підтверджують надання (перерахування) коштів відповідачу та первинних документів. Інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у кредитодавця, у зв'язку з чим ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, оскільки такі документи є банківською таємницею. Також слід зазначити, що перерахування коштів на платіжну карту відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено операторами онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які не здійснюють операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами. Відповідач при підписанні кредитного договору №8814888 від 01.03.2025 власноруч підтвердила що вона ознайомлена з пунктами даного договору, чітко розуміла наслідки у разі порушення умов договору. Тобто сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв'язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Щодо повідомлення відступлення прав вимоги. В законодавстві України не передбачено обов'язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. В договорі факторингу передбачено, що попередній кредитор зобов'язаний повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних новому кредитору. Слід зазначити, що дані листи ніяким чином не змінюють умов кредитних договорів, а носять лише інформаційний характер. Щодо відступлення права вимоги. Договір факторингу №28102025 від 28.10.2025, укладений між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цього договору та ніяким чином не порушує права та законні інтереси відповідача. Отже, позивачем доведено факт укладання відповідачем кредитного договору в електронній формі, обґрунтовано розмір заборгованості за вказаним договором та отримання відповідачем кредитних коштів, тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов'язань.
19.03.2026 протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.
27.03.2026 працівником канцелярії суду зареєстровано додаткові пояснення, в яких відповідач зазначила, що заперечує проти позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне: 1. Відсутність факту укладення договору. Позивачем не надано жодного належного доказу (оригіналу з КЕП або паперового документа), що підтверджує її ознайомлення та згоду з умовами кредитування. Посилання на SMS-підтвердження о 03:39 ночі є нікчемним, оскільки такий час виключає можливість усвідомленого волевиявлення. 2. Неспроможність кредитної природи платежу. У платіжних документах позивача операція визначена як «Р2Р-переказ» або «переказ коштів». Відсутність посилання на кредитний договір у призначенні платежу свідчить про те, що це приватний переказ, який не передбачає нарахування відсотків чи штрафів. 3. Безпідставність відступлення права вимоги. Оскільки законних кредитних відносин не існувало, первісний кредитор не мав права передавати («продавати») неіснуючий борг ТОВ «ЄАПБ». Така угода факторингу є нікчемною. 4. Порушення ст. 517 ЦК України. Її не було належним чином повідомлено про заміну кредитора. Вона не отримувала письмових доказів передачі права вимоги, що звільняє її від обов'язку виконувати зобов'язання на користь нового кредитора. 5. Незаконні штрафні санкції. Нарахування пені та штрафів під час воєнного стану прямо заборонено Законом №2120-ІХ.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві та відповіді на відзив просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі. Також зазначила, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі з підстав, викладених у раніше поданому відзиві та додаткових поясненнях по справі.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі доказів, які додані до справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №8814888 (далі - Договір).
Укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний застосунок «CreditPlus» (за вибором споживача). Ідентифікація споживача в ІКС товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет/мобільний застосунок «CreditPlus», в порядку передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході (в т.ч. через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно пароля входу до особистого кабінету/мобільного застосунку «CreditPlus» та/або шляхом перевірки інших електронних даних, які вводить споживач та які забезпечують ідентифікацію в ІКС товариства. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ мобільного застосунку «CreditPlus» (п. 1.1. Договору).
На умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором (п. 1.2. Договору).
Положеннями п. 1.3., п. 1.4 Договору передбачено, що сума кредиту (загальний розмір) складає 40000,00 гривень. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту - 360 днів. Періодичність сплати платежів - кожні 30 днів.
Згідно п. 1.5. Договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:
1.5.1. Стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору.
1.5.2. Знижена процентна ставка 0,93% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 31.03.2025 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Положеннями п. 1.7. Договору передбачено, що денна процентна ставка на дату укладення договору складає:
1.7.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1,00% в день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: (144000,00 грн. /40000,00 грн.)/360 дн. * 100% = 1,00% в день.
1.7.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 0,99% в день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: (143160,00 грн. /40000.00 грн.)/ 360 дн.* 100% = 0,99% в день.
Відповідно до п. 1.8. Договору загальні витрати на дату укладення договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 144600,00 грн.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 143160,00 грн.
Згідно з п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п. 3.1. Договору).
Положеннями п. 4.4. Договору передбачено, що споживач, зокрема, зобов'язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором.
Відповідно до п. 6.4. Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити штраф: у розмірі 3600,00 грн. на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; у розмірі 800,00 грн. починаючи з 5 (п'ятого) дня за кожен день невиконання та/або неналежного виконання.
Договір, паспорт споживчого кредиту підписано відповідачем 01.03.2025 шляхом використання електронного підпису одноразовими ідентифікаторами А2672 та АХ8688. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, як визначено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
В силу частин 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19 зробив правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони не досягли б згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу. Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір №8814888 від 01.03.2025 укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису шляхом зазначення одноразового ідентифікатора, який було власноручно введено відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог ч. 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Зі змісту кредитного договору встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначила свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електрону адресу, адресу місця реєстрації (проживання), номери телефонів, номер банківської картки, на яку необхідно перерахувати кошти.
Доказів того, що персональні дані відповідача (відомості паспорта громадянина України, РНОКПП, номер телефону) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від її імені, суду не надано. Також слід звернути увагу на те, що у справі відсутні відомості про звернення відповідача до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій, такі відомості у відзиві на позовну заяву відсутні.
Таким чином, сторони узгодили всі істотні умови кредитного договору, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. При цьому, вимог про визнання кредитного договору №8814888 від 01.03.2025 недійсним (неукладеним) відповідачем не заявлено. З урахуванням наведеного, суд вважає, що вищевказаний кредитний договір підписаний відповідачем в електронній формі, відповідно він є укладеним.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором №8814888 від 01.03.2025, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 40000,00 грн., що підтверджується інформацією ТОВ «ПЕЙТЕК» вих.№20251028-1.1 від 28.10.2025 (сума 40000,00 грн.; номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна» - 53013220; дата і час створення - 01.03.2025 03:40:03; дата і час виконання - 01.03.2025 05:40:06; призначення платежу - зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 ).
Згідно відповіді АТ «ПОЛТАВА-БАНК» вих.№035-008/112 від 02.03.2026, наданої на виконання ухвали суду від 18.02.2026, на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) станом на 26.02.2026 наявний відкритий рахунок № НОМЕР_3 . Банківська картка, яка була зареєстрована за клієнтом № НОМЕР_1 (закрито ПК 30.05.2025 - термін дії) за вищевказаним рахунком належала клієнтці.
З виписки по рахунку за період з 01.03.2025 по 06.03.2025, наданої АТ «ПОЛТАВА-БАНК», вбачається, що 01.03.2025 відповідачу відбулось зарахування коштів у розмірі 40000,00 грн.
У свою чергу відповідачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів на спростування факту отримання на її картковий рахунок саме від ТОВ «Авентус Україна» коштів в сумі 40000 грн. за кредитним договором №8814888 від 01.03.2025, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора.
Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача слід вказати наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до договору факторингу №28102025 від 28.10.2025, укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт), Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно Реєстру боржників №2 до договору факторингу №28102025 від 28.10.2025 ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги за кредитним договором №8814888, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в сумі 108000,00 грн., з яких: 40000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 48000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 20000,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.
Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі реєстру боржників №2 від 28.10.2025 за договором факторингу №28102025 від 28.10.2025 та платіжною інструкцією №167 від 31.10.2025, яке свідчить про виконання фактором своїх обов'язків за вищевказаним договором факторингу.
Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Посилання відповідача як на одну з підстав для відмови у задоволенні позову на неповідомлення її про відступлення права вимоги є неспроможними, оскільки в силу ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків і у цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Однак, неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не звільняє його від обов'язку щодо погашення заборгованості.
Щодо розміру заборгованості за договором, що підлягає стягненню, слід вказати наступне.
Згідно з наданим розрахунком заборгованості (картка обліку договору) загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №8814888 від 01.03.2025 складає 108000,00 грн., з яких: основний борг - 40000,00 грн.; проценти - 48000,00 грн.; штраф - 20000,00 грн.
Розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, доказів виконання умов договору та погашення заявленої до стягнення заборгованості повністю або частково відповідачем до суду не надано.
Заперечуючи проти заявленої до стягнення суми заборгованості за процентами відповідач послалась на те, що нарахування відсотків за такий короткий строк є прямим порушенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (щодо несправедливих умов договору).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З урахуванням того, що розмір процентів за користування кредитними коштами було визначено сторонами договору за їх спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було вільним, підстави вважати нарахування процентів у спірних правовідносинах неправомірним відсутні.
Не може бути застосовано до спірних правовідносин і статтю 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка передбачає, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором, оскільки частина п'ята вказаної статті містить посилання на те, що положення договору, яке визнано несправедливим, включаючи ціну договору, може бути змінено або визнано недійсним. Тобто, вказана норма законодавства передбачає наявність окремої вимоги споживача про визнання недійсною умови договору з підстав її несправедливості. Однак відповідачем вимоги про визнання умов договору недійсними, зокрема, щодо встановлення розміру процентної ставки пред'явлено не було.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Крім того, суд зазначає, що проценти за користування кредитом нараховувалися відповідачу виключно в межах строку кредитування, який згідно із умовами кредитного договору становить 360 днів.
Отже, існують підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №8814888 від 01.03.2025 у загальному розмірі 88000,00 грн., з яких: 40000,00 грн. - заборгованість за основним боргом (тілом кредиту); 48000,00 грн. - заборгованість по процентам.
Стосовно заборгованості за штрафами у розмірі 20000,00 грн. суд зазначає, що вказаний розмір коштів не підлягає стягненню з відповідача, оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. При цьому виключення зі змісту Закону України «Про споживче кредитування» норм щодо заборони стягнення під час воєнного стану з боржника неустойки за невиконання позикових (кредитних) зобов'язань не має правового значення, оскільки якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України (п.75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).
Таким чином, факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та частково обґрунтованими, а тому суд вважає, що позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню на суму 88000,00 грн. У задоволенні іншої частини вимог слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №149572 від 13.01.2026 про сплату судового збору в сумі 3328,00 грн.
Позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 108000,00 грн., однак позов підлягає задоволенню на суму 88000,00 грн., тому сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 2711,70 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №8814888 від 01.03.2025 у розмірі 88000,00 грн. (вісімдесят вісім тисяч гривень), з яких: 40000,00 грн. (сорок тисяч гривень) - заборгованість за основною сумою боргу; 48000,00 грн. (сорок вісім тисяч гривень) - заборгованість по відсоткам.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати в розмірі 2711,70 грн. (дві тисячі сімсот одинадцять гривень сімдесят копійок).
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення в повному обсязі складено 19.05.2026.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вулиця Лісова, будинок 2, код ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк».
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя О.Л. Овчаренко