Подільський районний суд міста Полтави
Справа № 553/1807/26
Провадження № 2-а/553/21/2026
Іменем України
18.05.2026м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави у складі: головуючого судді Фоміної Ю.В., за участю секретаря Летюченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 553/1807/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі, -
06.05.2026 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Листопад О.А. звернулась до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, у якому просила:
- поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом, в зв'язку з наявністю поважних причин;
- скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 7000 від 04.12.2025 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн;
- провадження у справі закрити;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 665,60 грн.
Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 13.05.2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про адміністративне правопорушення № 700 від 04.12.2025 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , як пропущений з поважної причини.
Відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного провадження, з урахуванням ст. 286 КАС України, розгляд справи проводити з повідомленням сторін.
18.05.2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому прохали відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що позивач не дотримався норм мобілізаційного законодавства, що потягло за собою накладення на нього адміністративне стягнення. Так, військовозобов'язаний ОСОБА_1 був визнаний «обмежено придатним до військової служби», тобто набув обов'язку пройти повторний медичний огляд з метою визначення ступеню придатності до військової служби, однак у визначений законодавством термін - до 05.06.2025 року, не пройшов повторне ВЛК для визначення поточного ступеня придатності до військової служби.
Відповідачем стверджувалось про те, що позивач будучи визнаним «обмежено придатним до військової служби», не виконав свого мобілізаційного обов'язку щодо повторного проходження медичного огляду для визначення ступеню придатності до військової служби, чим допустив адміністративне правопорушення, а отже, позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_2 є необгрунтованими.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Листопад О.А. не з'явились, але надали на адресу суду заяву, в якій прохали проводити розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, але у відзиві зазначив, що слухання справи проводити у відсутність представника відповідача з урахуванням висловленої представником відповідача позиції у відзиві щодо позову.
Дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 04.12.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову № 7000, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП та постановлено накласти штраф у розмірі 17 000,00 грн. Зокрема, у постанові № 7000 зазначено, що 27.11.2025 року о 09 год 15 хв ОСОБА_1 був доставлений до 7 - го відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході перевірки документів ОСОБА_1 виявлено, що останнім в порушення вимог наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402 «Про затвердження Положення про військово - лікарську експертизу в Збройних силах України», а саме відповідно до п. 3.2 глави 3 розділу ІІ Наказу - не пройшов повторний медичний огляд військовозобов'язаних ВЛК районних, міських ТЦК на протязі 5 останніх років.
Відповідно до ч.10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають на запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять військову службу військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до абз. 5 ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ в організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій. Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період, який і до тепер, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В постанові № 7000 від 04.12.2025 року зазначається, що ОСОБА_1 не пройшов повторний медичний огляд військовозобов'язаних ВЛК районних, міських ТЦК на протязі 5 останніх років, чим порушив ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Однак, винесена постанова не містить жодних належних доказів чи документів, які б підтверджували факт вчинення позивачем такого правопорушення, а саме: його обов'язок з'явитися на повторний медичний огляд та факт належного повідомлення про необхідність його проходження.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, 17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно абз. 1 п. 3.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402, медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.
Згідно п. 3.2. Положення повторний медичний огляд військовозобов'язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення. Військовозобов'язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил України та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров'я. Військовозобов'язані, у яких відсутні скарги на стан здоров'я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.
Відповідно до ч. 1 ст. 210 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Згідно з ч. 3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
При цьому варто вказати, що ні матеріали справи, ні зміст постанови № 7000 від 04.12.2025 не містять доказів, що:
- на адресу ОСОБА_1 направлялася на його ім'я належно оформлена повістка або рішення про направлення на повторний медичний огляд;
- позивач ОСОБА_1 отримував повідомлення чи повістку про необхідність проходження повторного медичного огляду;
- позивач ОСОБА_1 був попереджений про дату, час і місце медичного огляду та умисно проігнорував виконання обов'язку.
За відсутності зазначених елементів відсутній об'єктивний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до положення ст. 33 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487, вбачається що військовозобов'язаний може перебувати на військовому обліку виключно за задекларованим місцем проживання.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що із відомостей розділу «Місце проживання» паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Ленінським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 23.10.2001 року, вбачається, що адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , про що внесено відповідний запис від 23.10.2001 року.
Відповідно, до Витягу з реєстру територіальної громади № 2026/006941854 від 30.04.2026 року підтверджується, що з 23.10.2001 року адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .
У військово - обліковому документі, сформованому через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста «Резерв+» від 23.04.2026 року о 18 год. 38 хв., адресою проживання ОСОБА_1 : зазначено: АДРЕСА_1 .
Так, позивач ОСОБА_1 з 23.10.2001 року і по теперішній час місце свого зареєстрованого (задекларованого) проживання не змінював та зареєстрований і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Тобто, до моменту доставлення ОСОБА_1 27.11.2025 року до 7 -го відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 .
27.11.2025 року на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 7000, відповідно до якого військовозобов'язаний ОСОБА_1 оповіщався повісткою № 3898906, відповідно до якої йому належало 26.06.2025 року з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення облікових даних.
Таким чином, сама повістка на яку посилається відповідач у протоколі про адміністративне правопорушення № 7000 від 27.11.2025 року, підтверджує виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , а не до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та винесено оскаржувану постанову. Проте, стороною відповідача не надано суду копії даної повістки.
Слід зазначити, що суть адміністративного правопорушення викладена у протоколі про адміністративне правопорушення № 7000 від 27.11.2025 року та у оскаржуваній постанові № 7000 від 04.12.2025 року за ч.3 ст. 210 КУпАП, є різною та носить суперечливий характер.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 7000 від 27.11.2025 року та постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП про адміністративні правопорушення № 7000 від 04.12.2025 року наведено різні фактичні обставини для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, що в свою чергу виключає однозначне визначення об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Суд констатує, що суть адміністративного правопорушення, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення № 7000 від 27.11.2025 року та у постанові по справі про адміністративне правопорушення № 7000 від 04.12.2025 року, різняться між собою за фактичними обставинами справи та відповідно складом адміністративного правопорушення.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення № 7000 від 27.11.2025 року відсутнє чітке визначення місця , куди саме ОСОБА_1 повинен з'явитися 26.06.2025 року, відповідно до повістки 3898906.
Фактичні обставини, викладені в постанові, ґрунтуються лише на припущенні щодо того, що позивач не пройшов медогляд, але не підтверджені жодною процесуально допустимою доказовою базою.
Суд приймає до уваги те, що позивача ОСОБА_1 жодним чином не було повідомлено про розгляд адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210 КУпАП. Фактично зі змістом винесеної постанови від 04.12.2025 року позивач ознайомився лише 29.04.2026 року, коли останній прибув до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, з метою ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП № 80670800 від 06.04.2026 року.
Разом з тим, відповідно до приписів ст. 235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Разом з тим, оскаржувана постанова була винесена т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 04.12.2025 року за відсутності ОСОБА_1 , при цьому, що позивача не було належним чином повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, окрім цього в даній постанові також відсутні відомості про належне оповіщення позивача про розгляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Варто вказати, що Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».
Так відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Окрім цього, що при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідачем не були забезпечені процесуальні гарантії прав позивача, як особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді справи. Розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у його відсутності не тільки грубо суперечить вимогам чинного законодавства, але й позбавило особу можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі право на захист.
За таких обставин, під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 уповноваженими особами відповідача не було дотримано вимог КУпАП щодо процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та сприяння реалізації особою, що притягається до адміністративної відповідальності, її процесуальних прав.
На обов'язок доведення саме відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року по справі № 537/4012/16-а, від 08.11.2018 року по справі № 201/12431/16-а, від 23.10.2018 року по справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 року по справі № 524/7184/16-а. Варто зауважити, що процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки та бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Позивач не погоджується з винесеною постановою та вважає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження самого факту вчинення вищезазначеного адміністративного правопорушення.
При цьому, сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідачем, у порушення вимог ст. 77 КАС України, не доведено обставин вчинення позивачем складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративні правопорушення.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:-залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.
З урахуванням вищенаведеного, вина ОСОБА_1 не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП.
Також, представник позивача просила стягнути з відповідача на користь позивача кошти, понесені при подачі позову у розмірі 665,60 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду з адміністративним позовом сплатив судовий збір в розмірі 665,60 грн, що підтверджується відповідною квитанцією, отже суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача судового збору у розмірі 665,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступає відповідачем у справі.
Керуючись ст. ст. 5-7, 9, 77, 90, 132, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі - задовольнити.
Постанову № 7000 від 04.12.2025 року т.в.о. начальника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування сплаченого судового збору за подання позовної заяви грошові кошти в розмірі 665,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення суду складений 18.05.2026 року.
Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ю. В. Фоміна