Справа № 532/2729/25
Провадження № 2-з/553/3/2026
Іменем України
18.05.2026м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави у складі:
головуюча - суддя Подмаркова Ю.М.,
розглянувши заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Євстафієвої Оксани Борисівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Полтавської міської ради, про визначення місця проживання дітей разом з матір'ю та стягнення аліментів на утримання дітей, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради, Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Служба у справах дітей апарату виконавчого комітету Кобеляцької міської ради, про визначення місце проживання дітей разом з батьком,
11.11.2025 до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 з наступними вимогами:
- визначити місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю.
- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подачі позовної заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
23.12.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Фесенко Ю.О. надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради, Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Служба у справах дітей апарату виконавчого комітету Кобеляцької міської ради, з вимогою визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком та стягнути судові витрати з ОСОБА_1 . Питання про прийняття зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з первісним позовом Кобеляцьким районним судом Полтавської області вирішено не було.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 27.01.2026 клопотання позивача ОСОБА_1 - адвоката Євстафієвої О.Б. про передачу справи на розгляд до Подільського районного суду міста Полтави задоволено та передано справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Служба у справах дітей апарату виконавчого комітету Кобеляцької міської ради про визначення місця проживання дітей разом з матір'ю та стягнення аліментів на утримання дітей за підсудністю до Подільського районного суду міста Полтави.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026 справу передано на розгляд судді Подмаркової Ю.М.
Ухвалою судді Подільського районного суду міста Полтави від 23.02.2026 прийнято до провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Служба у справах дітей апарату виконавчого комітету Кобеляцької міської ради, про визначення місця проживання дітей разом з матір'ю та стягнення аліментів на утримання дітей. Призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 11.05.2026 виключено із числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - Службу у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Служба у справах дітей апарату виконавчого комітету Кобеляцької міської ради (первісна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Служба у справах дітей апарату виконавчого комітету Кобеляцької міської ради, про визначення місця проживання дітей разом з матір'ю та стягнення аліментів на утримання дітей).
Залучено до участі у справі (первісна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Служба у справах дітей апарату виконавчого комітету Кобеляцької міської ради, про визначення місця проживання дітей разом з матір'ю та стягнення аліментів на утримання дітей) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Службу у справах дітей Полтавської міської ради (код ЄДРПОУ 45920809, юридична адреса: 36014, м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 5, ЄДРПОУ 45920809).
Прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Полтавської міської ради, про визначення місця проживання дітей разом з матір'ю та стягнення аліментів на утримання дітей, зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради, Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Служба у справах дітей апарату виконавчого комітету Кобеляцької міської ради, про визначення місце проживання дітей разом з батьком.
Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради, Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Служба у справах дітей апарату виконавчого комітету Кобеляцької міської ради, про визначення місце проживання дітей разом з батьком, об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Полтавської міської ради, про визначення місця проживання дітей разом з матір'ю та стягнення аліментів на утримання дітей.
14.05.2026 представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Євстафієвою О.Б. подано заяву про забезпечення позову.
Заяву мотивовано тим, що між сторонами виник спір щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, після подання позову відповідач фактично перешкоджає спілкуванню ОСОБА_1 з дітьми, утримує їх у себе та не надає можливості бачитися з ними, телефонувати, брати участь у вихованні та підтримувати емоційний зв'язок. Такі дії негативно впливають на психологічний стан дітей та порушують батьківські права ОСОБА_1 . Наразі розгляд справи може тривати тривалий час, а відсутність можливості спілкування з дітьми до ухвалення рішення по суті призведе до погіршення стосунків між матір'ю та дітьми, ускладнить виконання майбутнього рішення суду та може завдати шкоди інтересам дітей.
З огляду на викладене, просить забезпечити позов шляхом визначення часу спілкування малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю - ОСОБА_1 ,:
- щомісячно: друга і четверта субота місяця з 12:00 год. до 17:00 год.; перша і третя неділя місяця з 12:00 год. до 17:00 год; кожен другий і четвертий понеділок місяця з 17:00 год. до 19:00 год.; кожна перша і третя п'ятниця з 17:00 год. до 19:00 год., за місцем проживання матері, без присутності батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- надати матері ОСОБА_1 можливість щоденного телефонного та відеозв'язку з дітьми у період з 17:00 год. до 20:00 год.;
- зобов'язати батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , завчасно повідомляти матір ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.05.2026, заяву передано на розгляд судді Подмарковій Ю.М.
Суд, вивчивши доводи поданої заяви, дослідивши додатки до неї, дійшов таких висновків.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Заява про забезпечення позову має відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до Принципів попередніх і забезпечувальних (охоронних) заходів у міжнародному цивільному процесі Міжнародної Асоціації процесуального права, «попередні і забезпечувальні заходи мають дві принципові цілі у цивільних спорах: а) збереження існуючого status quo до вирішення спору по суті; б) збереження активів, за рахунок яких остаточне судове рішення може бути виконано.
Відповідно до Правила 17.1 «Попередні заходи та охоронні заходи», що закріплено у Правилах міжнародного цивільного процесу ALI/UNIDROIT, суд може вжити попередній захід для того, щоб обмежити поведінку сторони чи іншої особи або змусити її до поведінки у випадках, коли необхідно зберегти можливість надання ефективного засобу судового захисту до ухвалення остаточного судового рішення або ж для того, щоб підтримати або іншим чином врегулювати існуючу ситуацію (status quo).
Консультативна рада європейських суддів у своєму Висновку від 24 листопада 2004 року № 6 «Про справедливий судовий розгляд у розумні строки і роль судді у судовому процесі з урахуванням альтернативних способів вирішення спорів» визначила, залежно від мети, два види попередніх заходів, які можуть бути застосовані судом: 1) заходи, спрямовані на забезпечення виконання рішення (наприклад, накладення арешту або «замороження активів»); 2) засоби тимчасового врегулювання ситуації (наприклад, у сімейних спорах).
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Такий інститут цивільно-процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, який може, наприклад, сховати або продати майно, тобто з метою усунення утруднення або неможливості виконання рішення.
Тобто, однією із причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.
Згідно із положеннями частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (пункт 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України, до них належать: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладення арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупинення митного оформлення товарів чи предметів; арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; інші заходи у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина десята статті 150 ЦПК України).
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Згідно із пунктами 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Зі змісту поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дітей з одним із батьків. Батько дітей ОСОБА_2 перешкоджає спілкуванню ОСОБА_1 з дітьми, не надає можливості бачитися з ними, телефонувати, брати участі у вихованні та підтримувати емоційний звязок. Такі дії негативно впливають на психологічний стан дітей та порушують права матері.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручі до уваги права і обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
У Параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansenv. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Відповідно до приписів статей 141, 153 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини; мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини перша - третя статті 157 СК України).
Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час тривання судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ.
Так, у рішенні від 04 вересня 2018 року «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява № 6221/14) ЄСПЛ вважав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі, зі встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, а тому допустимим є встановлення такого графіку до закінчення розгляду справи по суті, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи що цей спір виник із сімейних правовідносин.
Аналогічні правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року в справі № 760/15413/19, від 25 серпня 2020 року в справі № 466/2317/20.
У постанові Верховного Суду від 15 січня 2025 року № 369/7253/23 (61-15450св24) зазначено, що забезпечення позову по суті - це, як правило, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову у спорах щодо визначення місця проживання малолітньої дитини має на меті гарантувати дотримання інтересів дитини, створити передумови, які унеможливлять недобросовісну поведінку батьків, забезпечать фундамент для належного виконання судового рішення.
Згідно з пунктами 3, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У справах про визначення місця проживання дитини суд має право вжити таких заходів забезпечення позову, як заборона переміщення (виїзду) дитини за межі України, визначення на період розгляду спору графіка побачень дитини з тим з батьків, з яким дитина фактично не проживає (особливо у випадку відчуження дитини від іншого з батьків), встановленням обов'язку вчинити певні дії.
Як зазначав Європейський суд з прав людини, національні органи влади зобов'язані максимально сприяти спілкуванню дитини з тим з батьків, з яким дитина не проживає, при цьому мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам. Зволікання у цьому, з урахуванням обставин справи, може мати непоправні наслідки для відносин дитини з тим із батьків, хто не проживає з нею (§ 79-80 рішення ЄСПЛ Mamchurv. Ukraine (заява № 10383/09 від 16 липня 2015 року).
Якщо батьки дитини не можуть узгодити місце її проживання і кожен із них вважає доцільним визначити таке місце з ним, то до ухвалення остаточного рішення у справі про визначення місця проживання дитини суд може забезпечити позов шляхом визначення її зустрічей з матір'ю з урахуванням якнайкращих інтересів дитини і того, що на час розгляду справи дитина проживає з батьком.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що зустрічі та спілкування одного з батьків із дитиною є співмірним заходом забезпечення позову про визначення місця проживання дитини (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19, від 24 лютого 2022 року у справі № 361/8355/21, від 05 грудня 2023 року у справі № 490/2077/23, від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц, від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22).
Вжиття заходів забезпечення позову у спорах щодо фізичної опіки над дітьми спрямоване на недопущення чи припинення дій одного з батьків, які порушують права іншого на участь у вихованні дитини, контакт з нею. Відчуження одного з батьків можна охарактеризувати як форму психологічного насильства, яке проявляється у необґрунтованому звинуваченні у застосуванні стосовно дитини насильства іншим з батьків або звинуваченні у жорстокій та насильницькій поведінці до одного з батьків, переконанні дитини у тому, що контакт з іншим з батьків є несприятливим для неї, нав'язуванні дитині відчуття, що вона знаходиться в небезпеці під час контакту з одним з батьків, необґрунтованих звинуваченнях на адресу бабусі й дідуся, інших членів сім'ї, зміна місця проживання без попереднього обговорення тощо.
Підстави забезпечення позову є суб'єктивними та враховуються судом залежно від конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та забезпеченням якнайкращих інтересів дитини.
Батьківські повноваження належать обом батькам однаковою мірою. Дитина, як правило, однаково любить обох батьків та потребує турботи та підтримки кожного з них.
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 зазначено, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямоване на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
Мати (батько), яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько (мати) не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним».
Відповідно до матеріалів позовної заяви між сторонами склалися стосунки, які позбавляють можливості позивачку за первісним позовом ОСОБА_1 регулярно спілкуватися з дітьми.
У даній справі мати дітей, яка проживає окремо від дітей, також має право на особисте спілкування із дочками, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні. Наразі не установлено, що спілкування матері з дочками має негативний вплив на нормальний розвиток дітей. Спілкування з матір'ю відбуватиметься саме в інтересах дітей. Поряд з цим мати також має право знати про місце перебування чи постійного проживання її дітей, мати інформацію про умови проживання дітей, їх забезпечення, навчальний заклад, де навчаються її діти, отримувати інформацію про успіхи та досягнення своїх дітей, чи необхідність додаткових зусиль для опанування навчальної програми, проведення виховної роботи, тощо.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням права матері на особисте спілкування з дітьми, відсутність випадків, які обмежують право на таке спілкування, зважаючи, що старша дочка є особою шкільного віку та має певний шкільний графік, а також враховуючи ту обставину, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання малолітніх дітей і саме під час вирішення даного спору підлягають доведенню твердження позивача про неправомірну зміну місця проживання дітей, заяву про забезпечення позову слід задовольнити частково, шляхом: зобов'язання ОСОБА_2 надати позивачці за первісним позовом можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітніми дочками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно: друга і четверта субота місяця з 12:00 год. до 17:00 год.; перша і третя неділя місяця з 12:00 год. до 17:00 год; надання ОСОБА_1 можливості щоденного телефонного та відеозв'язку з дітьми у період з 17:00 год. до 20:00 год.; зобов'язання ОСОБА_2 завчасно повідомляти матір ОСОБА_1 щодо зміни місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.
Зазначені заходи забезпечення позову є тимчасовими, співмірними заявленим позовним вимогам, спрямованими на збереження емоційного контакту дітей з обома батьками та не вирішують спір по суті.
Суд також враховує, що спілкування матері з малолітніми дітьми у режимі аудіо- та/або відеозв'язку має здійснюватися з урахуванням їх віку, індивідуального режиму дня, і не повинно створювати перешкод для забезпечення належних умов їх виховання, відновлення та повсякденної життєдіяльності.
З урахуванням викладеного вище заяву представника ОСОБА_1 адвоката Євстафієвої О.Б. про забезпечення позову слід задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 260 ЦПК України,
Заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Євстафієвої Оксани Борисівни про забезпечення позову - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до набрання законної сили рішення у справі № 532/2729/25:
1. Надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітніми дочками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно: друга і четверта субота місяця з 12:00 год. до 17:00 год.; перша і третя неділя місяця з 12:00 год. до 17:00 год;
2. Надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , можливість щоденного телефонного та відеозв'язку з дочками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 17:00 год. до 20:00 год.;
3. Завчасно повідомляти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо зміни місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Повний текст ухвали складено 18.05.2026.
Головуюча Ю.М. Подмаркова