Провадження № 2/537/64/2026
Справа № 537/4027/25
11.05.2026 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді Маханькова О.В,
за участі секретаря судового засідання Туль О.В.,
представника позивача адвоката Шевченка С.М.,
представника відповідача ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР» адвоката Михалевського Ю.Р., в режимі ВКЗ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчук за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО ДС» та Приватного акціонерного товариства «ВЕЛТЛІНЕР» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Представник позивача адвокат Шевченко С.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовною заявою до ПрАТ «СК «АСКО ДС», відповідно до вимог якої просить стягнути з ПрАТ «СК «АСКО ДС» на користь позивача 100 000,00 грн. матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, 15 000,00 грн. моральної шкоди, а також 13 711,20 грн. судових витрат.
В обґрунтування позову представник позивача посилався на те, що 29.07.2024 року на перехресті вулиць Левка Лук'яненка та Майора Борищака у м. Кременчук сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen Phaeton»(д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «AUDI A4»(д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням позивача, внаслідок чого автомобіль «AUDI A4» зазнав механічних пошкоджень. Постановою Крюківського районного суду від 17.09.2024 у справі №537/4137/24 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні ДТП.
Цивільна відповідальність ОСОБА_2 за договором ОСЦПВ була застрахована у ПАТ «СК «Еталон» за полісом №ЕР-21967145, яка виплатила позивачу 156 800,00 грн. страхового відшкодування. Відповідальність ОСОБА_2 також була застрахована в ПрАТ «СК «ВЕЛТЛІНЕР'за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №ДГ 138861(05) від 01.03.2024 з лімітом відповідальності 100 000,00 грн. за шкоду майну третіх осіб.
Позивач стверджувала, що ПрАТ «СК «АСКО ДС» є правонаступником ПрАТ «СК «ВЕЛТЛІНЕР» - страховика за вказаним договором, - оскільки власники ПрАТ «СК «ВЕЛТЛІНЕР» прийняли рішення про добровільний вихід з ринку шляхом виконання страхового портфелю та нібито продовжили роботу під брендом «АСКО ДС».
Оскільки завдані збитки перевищують ліміт відповідальності за договором добровільного страхування, позивач заявила вимогу у межах ліміту - 100 000,00 грн.
Розмір матеріального збитку позивач підтверджує Висновком судового експерта ОСОБА_3 №131 від 21.08.2024, відповідно до якого вартість збитку, що був завданий власнику автомобілю «AUDI A4», від ДТП становить 270 453,29 грн.
04.02.2025 позивач звернулася до ПрАТ «СК «АСКО ДС» із заявою про виплату страхового відшкодування. Листом від 28.02.2025 ПрАТ «СК «АСКО ДС» повідомило про відмову у виплаті. 04.03.2025 позивач направила претензію. Листом від 07.03.2025 №259/1 ПрАТ «СК «АСКО ДС» повторно відмовило у виплаті.
Ухвалою суду від 20.06.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
07.07.2025 ПрАТ «СК «АСКО ДС» подало відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечувало. ПрАТ «СК «АСКО ДС» зазначило, що договір добровільного страхування цивільної відповідальності №ДГ 138861(05) від 01.03.2024 укладено між ПрАТ «СК «ВЕЛТЛІНЕР» та ОСОБА_2 , і ПрАТ «СК «АСКО ДС» стороною цього договору не є.
ПрАТ «СК «ВЕЛТЛІНЕР» (на сьогодні йменується як - ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР) вийшло з ринку шляхом виконання зобов'язань у порядку ст. 65 Закону України «Про страхування», що є принципово іншим механізмом, ніж передача страхового портфеля (ст. 64 Закону). Передача страхового портфеля здійснюється виключно на підставі договору між страховиком та страховиком-правонаступником і лише за наявності дозволу Регулятора (ст. 55 Закону). Жодного такого договору щодо Договору №ДГ 138861(05) не укладалося, активів за цим Договором ПрАТ «СК «АСКО ДС» не отримувало, що підтверджується листом від 07.07.2025 № 729. Крім того, навіть за гіпотетичного існування зобов'язань позивач не надала документів, передбачених п. 20.1.2.2. Договору (акту виконаних робіт зі СТО та банківської виписки), та порушила встановлений п. 20.1.3.1. Договору 4-місячний строк подання документів, що сплив 29.11.2024.Під час власного розслідування ПрАТ «СК «АСКО ДС» встановило, що автомобіль AUDI A4 (VIN: НОМЕР_3 ) виставлений на продаж 28.12.2024, проданий 06.01.2025 у невідновленому стані, а 21.02.2025 повторно виставлений на продаж іншим власником у відновленому стані, що підтверджується даними платформ «АВТО.РІА» та «АвтоПошук». Калькуляція у системі Audatex, виконана ПрАТ «СК «АСКО ДС», визначила вартість відновлювального ремонту у розмірі 151 353,00 грн., що менше від виплачених ПАТ «СК «Еталон» 156 800,00 грн. Щодо моральної шкоди зазначено, що договір добровільного страхування не передбачає її відшкодування третім особам.
14.07.2025 представник позивача подав клопотання про залучення ПрАТ«ВЕЛТЛІНЕР» як співвідповідача.
Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 22.07.2025 року ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР» залучено до справи як співвідповідача.
25.07.2025 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив стягнути солідарно з ПрАТ «СК «АСКО ДС» та ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР» 100 000,00 грн. матеріальної шкоди, 15 000,00 грн. моральної шкоди та 13 711,20 грн. судових витрат.
29.07.2025 ПрАТ «СК «АСКО ДС» подало відзив на уточнені позовні вимоги, у якому підтримало позицію першого відзиву та додатково зазначило про відсутність підстав для солідарного стягнення з двох страховиків, оскільки солідарна відповідальність законом і договором не передбачена.
08.09.2025 ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР» подало відзив на позовну заяву, проти позову заперечувало, зазначивши, що ОСОБА_1 не зверталася до ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР» із заявою про настання страхового випадку та не надавала документів, передбачених п. 20.1.2. Договору № ДГ 138861(05).
Також ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР» зазначило, що 04.02.2025 позивач помилково звернулася до ПрАТ «СК «АСКО ДС», яке не є стороною Договору. Встановлений п. 20.1.3.1. Договору 4-місячний строк подання документів (до 29.11.2024) позивачем пропущено. Позивач не повідомила ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР» про відчуження та відновлення автомобіля: 06.01.2025 автомобіль проданий у невідновленому стані, 21.02.2025 повторно виставлений на продаж іншим власником у відновленому стані. ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР» також вказало на недостовірність Висновку експерта №131: автомобіль «AUDI A4» ввезений з США після придбання на аукціоні Copart у пошкодженому стані з пошкодженнями капоту, правих передніх дверей, переднього правого крила, правої А-стійки кузова, заднього лівого крила, переднього та заднього бамперів (щонайменше 6 елементів кузова), тоді як експерт у Висновку №131 зазначив «сліди відновлювального ремонту менше трьох елементів», що не відповідає дійсності та спричинило помилкове застосування Дз = 4% замість Дз = 10% за Таблицею 4.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, завищення ринкової вартості автомобіля, заниження коефіцієнту фізичного зносу та завищення загальної суми збитку. До суми збитку включено ПДВ (20%) без підтвердження фактичної оплати ремонту. Також зазначено про відсутність підстав для солідарного стягнення.
Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 20.10.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Протягом судового розгляду засідання неодноразово відкладалися за клопотаннями обох сторін.
У судовому засіданні 11.05.2026 представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача в режимі ВКЗ Михалевський Ю.Р. проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача Голосна А.В. в судове засідання не з'явилась, направила клопотання про розгляд справи без її участі.
Треті особи - ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Еталон» - у засіданнях участі не брали, пояснень не надавали.
Суд, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази у справі, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 29.07.2024 року у м. Кременчук відбулася ДТП за участю ОСОБА_2 (водій «Volkswagen Phaeton» д.н.з. НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (водій «AUDI A4» д.н.з. НОМЕР_2 ). Вина ОСОБА_2 підтверджується постановою Крюківського районного суду від 17.09.2024 у справі №537/4137/24.
ПАТ «СК «Еталон» виплатило позивачу 156800,00 грн. страхового відшкодування за договором ОСЦПВ.
Між ПрАТ «СК «ВЕЛТЛІНЕР» та ОСОБА_2 укладено Договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №ДГ 138861(05) від 01.03.2024 з лімітом відповідальності за шкоду майну третіх осіб у розмірі 100 000,00 грн.
Судом встановлено, що ПрАТ «СК «АСКО ДС» не є стороною Договору №ДГ 138861(05) від 01.03.2024.
Сторонами цього договору є ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник).
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про страхування» добровільний вихід страховика з ринку здійснюється одним із чотирьох способів: реорганізація, ліквідація, передача страхового портфеля або виконання страхового портфеля.
Відповідно до ст. 65 Закону України «Про страхування» виконання страхового портфеля передбачає виконання страховиком усіх зобов'язань, пов'язаних із здійсненням страхової діяльності, самостійно - без їх переходу до іншого страховика. Натомість передача страхового портфеля (ст. 64 Закону) є принципово іншим механізмом: вона здійснюється виключно на підставі договору про передачу страхового портфеля між страховиком та страховиком-правонаступником і лише за наявності дозволу Регулятора (ст. 55 Закону). До дня отримання такого дозволу договір про передачу страхового портфеля не набирає чинності.
Відповідно до ст. 564 ЦК України обов'язки за зобов'язанням можуть покладатися лише на особу, яка прийняла такі зобов'язання або стала їх правонаступником у встановленому законом порядку.
Матеріали справи не містять жодного доказу укладення договору про передачу страхового портфеля між ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР» та ПрАТ «СК «АСКО ДС», отримання відповідного дозволу Регулятора або переходу активів за Договором № ДГ 138861(05). Лист ПрАТ «СК «АСКО ДС» від 07.07.2025 №729 прямо підтверджує відсутність будь-яких зобов'язань за цим Договором.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що ПрАТ «СК «АСКО ДС» є неналежним відповідачем у цій справі.
Верховний Суд у постанові від 30.03.2023 у справі №726/1803/22 підтвердив усталену правову позицію, що встановивши позов пред'явленим до неналежного відповідача та відсутність підстав для його заміни, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Тому суд дійшов висновку про відмову у позові у частині вимог до ПрАТ «СК «АСКО ДС» у зв'язку з необґрунтованістю.
Щодо позовних вимог до ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР» суд зазначає таке.
ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР» є страховиком за Договором №ДГ 138861(05) від 01.03.2024 і, вийшовши з ринку шляхом виконання зобов'язань у порядку ст. 65 Закону «Про страхування», залишилося відповідальним за виконанням діючих договорів.
Проте суд встановив, що право на отримання страхового відшкодування позивачем реалізовано не було.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 жодного разу не зверталася до ПрАТ«ВЕЛТЛІНЕР» із заявою про настання страхового випадку та не надавала документів, передбачених п. 20.1.2. Договору.
04.02.2025 позивач звернулася до ПрАТ «СК «АСКО ДС», яке не є стороною Договору і не було уповноважене приймати будь-які заяви за ним. Подання заяви неналежній особі не може вважатися виконанням умови договору та не породжує жодних обов'язків ПрАТ «СК «ВЕЛТЛІНЕР».
Відповідно до п. 20.1.3.1. Договору третя особа зобов'язана подати заяву та документи до страховика не пізніше 4 (чотирьох) місяців з дня ДТП - тобто до 29.11.2024. Цей строк позивачем пропущено, при цьому до ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР» вона не зверталася ні у встановлений строк, ні після його закінчення. Відповідно до п. 22.4. Договору підставою для відмови у виплаті є, зокрема, неподання або несвоєчасне подання документів, зазначених у розділі 20 Договору.
Позивач у позові посилалася на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17, де зазначено, що річний строк звернення до страховика не є преклюзивним. Суд ці доводи відхиляє. Наведена правова позиція ВП ВС стосується виключно строку, встановленого підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV для договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, стосовно якого Велика Палата дійшла висновку, що він не є присічним з огляду на відсутність у законі спеціальних наслідків його пропуску. У цій же справі строк встановлений не законом, а безпосередньо договором добровільного страхування, який сторони уклали в порядку свободи договору (ст. 627 ЦК України), і цим же договором визначено наслідки недотримання строку (п. 22.4.). Ці два правові режими не є тотожними, тому висновок ВП ВС у справі № 147/66/17 у цих правовідносинах не застосовується.
Судом також встановлено, що автомобіль «AUDI A4» д.н.з. НОМЕР_2 (VIN: НОМЕР_3 ) виставлений на продаж 28.12.2024 та проданий 06.01.2025 у невідновленому стані. 21.02.2025 той самий автомобіль виставлений на продаж іншим власником у відновленому стані, що підтверджується відкритими даними платформ «АВТО.РІА» та «АвтоПошук». Ремонт здійснено новим власником після придбання - не позивачем. Жодних доказів фактичних витрат позивача на відновлення автомобіля до матеріалів справи не надано.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі №125/1216/20 наголосила, що дії потерпілого, які унеможливили встановлення розміру відшкодування шкоди, виключають задоволення відповідних вимог.
Продавши автомобіль у невідновленому стані без повідомлення страховика, позивач позбавила ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР» можливості оглянути транспортний засіб, перевірити характер пошкоджень та встановити дійсний розмір збитку, що відповідає підставі для відмови, яка передбачена п. 22.3. Договору.
Суд також критично оцінює Висновок експерта №131 від 21.08.2024, наданий позивачем. Судом встановлено, що автомобіль «AUDI A4»д.н.з. НОМЕР_2 (VIN: НОМЕР_3 ) ввезений в Україну зі США після придбання на аукціоні Copart у пошкодженому стані: зафіксовані пошкодження капоту, правих передніх дверей, переднього правого крила, правої А-стійки кузова, заднього лівого крила, переднього та заднього бамперів - тобто щонайменше 6 елементів кузова були відновлені або замінені до дати ДТП 29.07.2024.
Проте на сторінці 5 Висновку №131 зазначено: « ОСОБА_4 - сліди корозії відсутні, сліди відновлювального ремонту менше трьох елементів», - що не відповідає дійсності. Відповідно до Таблиці 4.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції від 24.11.2003 № 142/2092) коефіцієнт зменшення вартості (Дз) при відновленні не більше двох складових кузова становить 4,0%, при відновленні трьох і більше складових - 10,0%. Застосування Дз = 4% замість Дз = 10% призвело до завищення розрахункової ринкової вартості автомобіля, заниження коефіцієнту фізичного зносу (Ез = 1 - С/Цн) та, відповідно, завищення вартості складових частин (Сс) при розрахунку матеріального збитку.У підсумку задекларована сума матеріального збитку у розмірі 270 453,29 грн. є недостовірною.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у постанові від 18.05.2023 у справі №761/11228/21 підкреслив, що висновок експерта може бути визнаний судом як доказ нарівні з іншими доказами у справі та не має заздалегідь визначального значення.
Оцінюючи Висновок №131 у сукупності з іншими наявними у справі доказами - даними про попередні пошкодження автомобіля до дати ДТП (аукціон Copart), фактом продажу автомобіля у невідновленому стані та його подальшого відновлення новим власником, а також враховуючи те, що у висновку завищено ринкову вартості автомобіля та заниженно коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу - суд дійшов висновку, що Висновок №131 не може бути покладений в основу рішення як достовірний доказ розміру шкоди, завданої саме внаслідок ДТП від 29.07.2024.
До того ж, до суми збитку включено ПДВ у розмірі 20%, тоді як ремонт автомобіля позивачем не проводився і жодних доказів понесених витрат на сплату ПДВ не надано.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 11.12.2019посправі №206/5271/14-ц; у постанові від 22.07.2020 по справі №583/3159/18; у постанові від 22.12.2020 по справі №565/1210/19сформулював правову позицію, що страхове відшкодування у частині ПДВ виплачується лише після надання потерпілим доказів фактичного проведення ремонту транспортного засобу. Оскільки ремонт позивачем не проводився, ця вимога задоволенню не підлягає.
Суд також звертає увагу на умови Договору щодо розміру відповідальності страховика, що додатково підтверджує обґрунтованість відмови у позові. Відповідно до п. 12 Договору безумовна франшиза дорівнює ліміту відповідальності за Полісом ОСЦПВВНТЗ - тобто 160 000,00 грн.
Відповідно до п. 15.2 Договору розмір страхового відшкодування зменшується на суму виплат, здійснених за таким Полісом.
Отже, ПрАТ «ВЕЛТЛІНЕР» відшкодовує виключно ту частину збитку, яка перевищує суму виплаченого відшкодування за ОСЦПВ.
Навіть якби позивач і дотрималася всіх процедурних умов Договору, підстав для виплати страхового відшкодування за Договором не виникало б враховуючи те, що згідно калькуляції Audatex, виконаної ПрАТ «СК «АСКО ДС» та достовірність якої сторонами по справі не спростована, вартість відновлювального ремонту становить 151 353,00 грн., що не перевищує ні суми виплаченого відшкодування за ОСЦПВ (156 800,00 грн.), ні розміру франшизи за Договором (160 000,00 грн), а отже розмір страхового відшкодування за Договором дорівнював би нулю.
Відповідно до ст. 9, 12 Закону «Про страхування» страховик зобов'язаний здійснювати виплати виключно в межах, передбачених договором страхування. Умовами Договору №ДГ 138861(05) відшкодування моральної шкоди третім особам не передбачено; договір регулює виключно майнову шкоду, заподіяну внаслідок ДТП.
Позивач посилалася на постанову КЦС ВС від 01.03.2023 у справі №496/1691/19, де зазначено, що право на відшкодування моральної шкоди виникає з порушення цивільного права особи незалежно від прямої вказівки в договорі. Суд ці доводи відхиляє: наведена правова позиція стосується відповідальності особи-заподіювача шкоди, тоді як обсяг зобов'язань страховика визначається виключно умовами договору страхування та Законом «Про страхування».
Отож, підстав для стягнення моральної шкоди зі страховика за відсутності відповідного застереження в договорі - немає.
Щодо вимоги про солідарне стягнення суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-цзазначила, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.
Ані умови Договору №ДГ 138861(05), ані норми Закону «Про страхування» не передбачають солідарної відповідальності двох страховиків у правовідносинах, що склалися у цій справі. Шкоду заподіяно не діями страховиків, а особою, відповідальність якої застрахована. Підстав для застосування солідарної відповідальності немає.
З урахуванням наведеного, оцінюючи досліджені під час розгляду справи докази у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довела наявності правових підстав для стягнення страхового відшкодування з жодного з відповідачів, тому дійшов висновку про відмову у позові в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 81, 89, 141, 258-261, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 541, 564, 627, 1192 ЦК України, ст.ст. 9, 12, 55, 62, 64, 65 Закону України «Про страхування», суд,?
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО ДС» та Приватного акціонерного товариства «ВЕЛТЛІНЕР» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ? відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення (або вручення) повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19 травня 2026 року.
Суддя: Маханьков О.В.