Справа №463/4709/26
Провадження №1-кс/463/4853/26
20 травня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова
Слідчий суддя ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Першого СВ ТУ ДБР розташованого у м. Львові про відмову у задоволенні клопотання та зобов'язання до вчинення дій, -
До суду надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого Першого СВ ТУ ДБР розташованого у м. Львові щодо не визнання його потерпілим та зобов'язання до вчинення дій.
Скаргу мотивує тим, 11 травня 2026 року скаржник отримала постанову про відмову у задоволенні клопотання про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні №62025140110000073 від 13.01.2025 року. Вважає таку постанову неправомірною, тому звернулась з скаргою в суд, просить скаргу задоволити.
В судовому засіданні скаржник подану скаргу підтримала в повному обсязі та просила її задоволити.
Слідчий ТУ ДБР розташованого у м. Львові на розгляд скарги не з'явився, причин неявки слідчому судді не повідомив, заперечення на скаргу не скерував, тому вважаю можливим проводити розгляд скарги у його відсутності, оскільки відповідно до вимог ч.3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя встановив наступне.
Постановою старшого слідчого Першого СВ ТУ ДБР розташованого в м. Львові від 27 квітня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про визнання потерпілою у кримінальному провадженні №62025140110000073 від 13.01.2025 року було відмовлено.
Дослідивши матеріали скарги, приходжу до наступних висновків:
Відповідно до ч.1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Згідно з ч.5 ст.55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів скарги по факту викрадення паспорта скаржника, було внесені відомості до ЄРДР. Слідчому ТУ ДБР (розташованого у м. Львові) ОСОБА_4 було скеровано клопотання про визнання ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні № №62025140110000073 від 13.01.2025 року, однак згідно постанови слідчого ТУ ДБР у (розташованого у м. Львові) їй було відмовлено, оскільки вона не довела фактів спричинення ні матеріальної, ні фізичної, а ні моральної шкоди.
У відповідності до п.33 рішення ЄСПЛ «Шмалько проти України та п.44 рішення ЄСПЛ «Далбан проти Румунії» визначено, що термін «потерпілий» у сенсі ст. 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає особу, яка безпосередньо постраждала від дії чи бездіяльності, яка є предметом судового розгляду. При цьому порушення Конвенції може мати місце навіть за відсутності шкоди.
Зважаючи на той факт, що з матеріалів самої скарги досліджених в судовому засіданні вбачається завдання останній, шкоди згаданим кримінальним правопорушенням, вважаю, що скаргу слід задоволити в частково, а саме: слід скасувати постанову про відмову у задоволенні клопотання у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №62025140110000073 від 13.01.2025 року.
Що ж стосується прохальної частини скарги щодо зобов'язання слідчого ТУ ДБР розташованого у м. Львові ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні, а саме зобов'язати слідчого визнати скаржника потерпілою у даному кримінальному провадженні, то слід зазначити, що слідчий суддя не вправі перебирати на себе функції інших учасників кримінального провадження, у тому числі і функцію процесуального керівництва досудового розслідування, а також втручатись у закріплену ст. 40 КПК України процесуальну самостійність слідчого,а тому така вимога не підлягає до задоволення.
Керуючись вимогами статей,22,26,220,221,303,306,309,372 КПК України, -
ухвалив:
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Першого СВ ТУ ДБР розташованого у м. Львові про відмову у задоволенні клопотання та зобов'язання до вчинення дій - задоволити частково.
Скасувати постанову старшого слідчого Першого СВ ТУ ДБР розташованого у м. Львові ОСОБА_4 про відмову у задоволенні клопотання у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №62025140110000073 від 13.01.2025 року.
Зобов'язати старшого слідчого ТУ ДБР у (розташованого у м. Львові) ОСОБА_4 , або іншого слідчого який здійснює досудове розслідування кримінального провадження № №62025140110000073 від 13.01.2025 року повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про визнання її потерпілою із врахуванням обставин зазначених у вказаній ухвалі.
В решті вимог -відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
.
Слідчий суддя: ОСОБА_1