"19" травня 2026 р. Справа № 363/2984/26
19 травня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Чірков Г.Є. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,
встановив:
пред'явлену позовну заяву слід залишити без руху, виходячи з такого.
Як убачається з позову та доданих до нього матеріалів, позовну заяву подано без дотримання вимог ст. 175 ЦПК України.
Так, позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить:
- поновити строк звернення до суду;
- визнати незаконним та скасувати наказ №108-к від 26 грудня 2024 року про її звільнення;
- поновити її на роботі;
- стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;
- у разі неможливості поновлення її на роботі - стягнути грошову компенсацію;
- стягнути моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
Згідно ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до п.п. 2, 3, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити:
повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно п.п. 1, 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Відповідно до ч.ч. 1, 4, 5 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх.
До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру, передбачено справляння судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не менше ніж 1331 грн. 20 коп. та не більше 16 640 грн.
Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Проте, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зроблено правовий висновок щодо застосування пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та реалізації особою права звільнення від сплати судового збору, відповідно до якого пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
У постанові КЦС ВС від 02 лютого 2022 року у справі №705/2159/19 зазначено, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», стосується позовних вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі і не поширюється на вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування роботодавцем моральної шкоди.
З урахуванням наведеного, позивач не звільняється від сплати судового збору у справі за заявленою ним позовною вимогою щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Так само Закон України «Про судовий збір» не визначає пільг щодо сплати судового збору за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди у вказаній категорії справ.
Таким чином, при зверненні з указаним позовом позивач звільнений від сплати судового збору лише в частині вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, а в іншій частині вимог судовий збір підлягає оплаті.
Зазначене ґрунтується на правовому висновку зробленому в постанові КЦС ВС від 17 червня 2021 року в справі № 725/5849/20.
За правилом пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Отже, враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що від сплати судового збору на всіх стадіях судового розгляду справи на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені позивачі виключно стосовно вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Що стосується вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, то суд зазначає, що середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ№ 100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок № 100).
Нормами абз. 3 п.2 Порядку № 100 визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто що передують дню звільнення працівника з роботи. В силу пункту 5 розділу IV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні)4 дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.
За змістом абз. 2 п. 8 Порядку № 100 після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з отриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку № 100).
Так, в матеріалах позову наявна довідка про заробітну плату ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера в Філії «Вищедубечанське лісове господарство» за період з січня по грудень 2024 року.
Отже, позивачка не позбавлена можливості здійснити розрахунок середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та визначити ціну позову сумою, яка стягується.
Проте, обґрунтованого розрахунку суми стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, який здійснено відповідно до Порядку № 100, до позову не долучено та ціну позову щодо вимог майнового характеру (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) згідно вимог ч. 1 ст. 176 та п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України в позові не зазначено.
За таких обставин, позивачці, з огляду на положення наведених норм законів, необхідно сплатити судовий збір:
- за вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1 (одного) відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не менше ніж 1331 грн. 20 коп.;
- за вимогу про стягнення моральної шкоди в розмірі 1331 грн. 20 коп., подавши суду оригінали платіжних доручення про це.
Не долучено до позову також і копію трудової книжки позивачки.
Також на виконання вимог п.п. 2, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачкою не зазначено про наявність або відсутність електронного кабінету сторін, а також відомостей про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Отже, позивачці слід усунути недоліки шляхом подання:
- уточненої позовної заяви із зазначенням ціни позову та з викладенням обставин передбачених п.п. 2, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України для суду та відповідача по справі;
- оригінали платіжних доручень про сплату судового збору в розмірі 1 (одного) відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не менше ніж 1331 грн. 20 коп. за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в розмірі 1331 грн. 20 коп. за вимогу про стягнення моральної шкоди;
- обґрунтований розрахунок суми стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, який здійснено відповідно до Порядку № 100;
- належним чином завірених копій трудової книжки позивачки;
- документів про сплату судового збору в частині вказаних вище вимог.
Відтак відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ст. 175 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 185, 260 ЦПК України,
ухвалив:
позовну заяву залишити без руху.
Для усунення зазначених недоліків надати строк не пізніше 10 днів з дня отримання цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачеві зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя