19.05.2026 Справа № 363/1307/26
19 травня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгород обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026111150000087 від 21.01.2026 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Рожів Макарівського району Київської області, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, одружений, на утриманні має неповнолітніх дітей - 2009, 2013 та 2018 року народження,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України,
встановив:
21.01.2025 року Вишгородським районним судом Київської області, за результатами розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП винесено постанову у справі № 363/6479/24, яка набрала законної сили 03.02.2025 року та відповідно до якої ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Однак, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду від 21.01.2025 року, яка набрала законної сили 03.02.2025 року та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, всупереч рішенню суду 21.01.2026 року близько 11 години 00 хвилин керував автомобілем марки «ВАЗ 2107», з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , та рухався по вулиці Тараса Шевченка, в селі Литвинівка Вишгородського району Київської області, де був зупинений працівниками поліції за вищевказаною адресою поблизу буд. №255 на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Під час перевірки документів по системі ІПНП України було встановлено, що громадянин ОСОБА_4 був позбавлений права керування транспортним засобом згідно постанови Вишгородського районного суду Київської області по справі № 363/6479/24 від 21.01.2025 року. За результатами перевірки інспектором Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_5 складено протокол серії ЕНА № 6541973 від 21.01.2026 року за п. 2.1.а. Правил дорожнього руху - керування транспортного засобу особою, позбавленою права керування транспортним засобом за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн. Тим самим, ОСОБА_4 умисно не виконував постанову Вишгородського районного суду Київської області 21.01.2025 (справа № 363/6479/24), яка набрала законної сили 03.02.2025 року, якою він позбавлений права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, визнав повністю, за викладених в обвинувальному акті обстави та пояснив, що йому було відомо, що за постановою суду його було позбавлено права керування транспортними засобами та він розуміє, що не повинен був керувати транспортним засобом, в скоєному щиро розкаюється.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження, в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту цих обставин, з'ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Отже, суд дійшов переконання про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, яке у відповідності до положень частин другої та п'ятої статті 12 КК України класифікується як нетяжкий злочин (ч.1 ст.382 КК України), особу винного, його вік та сімейний стан, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_4 , раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, під наглядом у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, одружений, на утриманні має трьох неповнолітнії дітей - 2009, 2013 та 2018 року народження, працює не офіційно.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно з ч.1 ст.66 КК України, суд визнає щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.
З огляду на викладене, та приймаючи до уваги, що покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах санкції статті ч.1 ст.382 КК України у виді штрафу, оскільки саме таке покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов не заявлявся. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішити у відповідності до положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 100, 368-370, 373-374 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 (десять тисяч двісті) грн.
Речовий доказ: DVD-R диск із відеозаписом залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий ОСОБА_1