Справа № 361/11292/25
Провадження № 2/361/4215/25
15.05.2026
15 травня 2026 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Червонописького В.С.,
за участю секретаря судового засідання Тихоненко І.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, -
Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду зі зміненою позовною заявою до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя, в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію половини вартості транспортного засобу марки Volkswagen Polo 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , № куз. НОМЕР_2 у сумі 137770,00 грн.
У обґрунтування позову посилалась на те, що 21 листопада 2003 року між нею та відповідачем відділом реєстрації актів громадянського стану Броварського районного управління юстиції був зареєстрований шлюб (реєстровий запис №24). Під час перебування у шлюбі, 30.08.2013 року, ними було придбано автомобіль Марки Volkswagen Polo, рік випуску 2013, No НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зареєстрований за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначене підтверджується листом Головного сервісного центру МВС №31/1987АЗ-16429- 2025 від 30.06.2025. Відповідно до рішення Броварського міськрайонного суду від 16 вересня 2024 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано. Окрім того, після подачі цього позову, позивачеві стало відомо, що 25.09.2025 відповідачем відчужено вищевказаний транспортний засіб без її згоди. Кошти за половину відчуженого автомобіля позивачка від відповідача не отримувала. Разом з позовною заявою позивачка подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль.
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.09.2025 накладено арешт на автомобіль Марки Volkswagen Polo, рік випуску 2013, № куз НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зареєстрований за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 29.09.2025 відкрито провадження у даній справі.
Представник позивача у судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, оскільки ринкова вартість автомобіля має встановлюватися експертизою на момент розгляду справи. Окрім того, відсутні докази, що відповідачем витрачені кошти з продажу автомобіля не в інтересах сім'ї, адже він придбав сину автомобіль.
Заслухавши учасників справи, розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Встановлено, що 21 листопада 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відділом реєстрації актів громадянського стану Броварського районного управління юстиції був зареєстрований шлюб (реєстровий запис №24).
Під час перебування у шлюбі, 30.08.2013 року, ними було придбано автомобіль Марки Volkswagen Polo, рік випуску 2013, № НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зареєстрований за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується листом Головного сервісного центру МВС №31/1987АЗ-16429- 2025 від 30.06.2025.
Відповідно до рішення Броварського міськрайонного суду від 16 вересня 2024 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано.
Відповідно до висновку консультації №444/25 від 06.08.2025 ПП »Ажіо.» ціна автомобіля Марки Volkswagen Polo, рік випуску 2013, № НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , без урахування індивідуальних особливостей становить 275540,00 грн.
Як вбачається з оголошення із сайту auto.ria.com, автомобіль марки Volkswagen Polo, рік випуску 2013, № НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , становить 6800 доларів США.
Як вбачається з відповіді на адвокатський запит Головним сервісним центром МВС повідомлено, що 25.09.2025 в ТСЦ № 3243 перереєстровано транспортний засіб автомобіль Марки Volkswagen Polo, рік випуску 2013 на нового власника.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 рокуу справі № 404/1515/16-ц.
Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Вказаною постановою роз'яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.
Крім того, 6 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №199/291/21 вказав, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди-виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), відповідно до яких, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
При цьому, суд враховує правові висновки Верховного Суду в постановах від 30 січня 2019 року в справі № 158/2229/16-ц, від 10 червня 2022 року в справі № 544/856/20, від 01 березня 2023 року в справі № 359/10855/19, від 20 грудня 2023 року в справі № 127/21002/21 про те, що факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім'ї, повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.
Вирішуючи питання поділу спільного майна подружжя, судом не встановлено обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя.
Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, судом враховуються встановлені в ході судового розгляду обставини, інтереси колишніх дружини, чоловіка та інші обставини, що мають істотне значення, зокрема, вартість майна, те, що спірний транспортний засіб був відчужений відповідачем без згоди позивачки, беручи до уваги правові висновки Верховного Суду, оцінивши докази, надані сторонами, суд приходить до висновку про необхідність поділу спільної сумісної власності подружжя між сторонами, шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації у розмірі вартості автомобіля.
Здійснення поділу майна подружжя у такий спосіб, відповідатиме принципам розумності, справедливості й забезпечить баланс інтересів прав колишнього подружжя.
Заходи забезпечення позову згідно із ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.09.2025 необхідно скасувати.
Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір суд стягує з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 60, 61, 70, 71 СК України, ст. 368 ЦК України, ст.ст. 13, 76-82, 141, 258-259, 263, 264-265, 268, 279, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію половини вартості транспортного засобу марки Volkswagen Polo 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , № куз. НОМЕР_2 у сумі 137770,00 грн. (сто тридцять сім тисяч сімсот сімдесят гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 1377,70 (одна тисяча триста сімдесят сім гривень 00 коп.) грн.
Ухвалу про забезпечення позову від 26.09.2025 у даній справі, якою накладено арешт на транспортний засіб марки Volkswagen Polo, рік випуску - 2013, № куз. НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був зареєстрований за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - скасувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя В.Червонописький