Справа № 162/1105/25
Провадження № 2/162/38/2026
18 травня 2026 року селище Любешів
Любешівський районний суду Волинської області у складі:
головуючого - судді Савича А. С.,
за участю секретаря судового засідання - Гичук О. М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна та встановлення порядку користування майном,-
Позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 03.11.2025 звернулась до Любешівського районного суду Волинської області, з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 із 07.11.1977 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 . У шлюбі подружжя збудувало житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_5 . Житловий будинок, господарські будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці площею 0,25 га, кадастровий номер 0723182600:02:001:0022, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5 у відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 055878. Таким чином, позивач вважає, що має право на 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 та на 1/2 земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 0723182600:02:001:0022. На іншу 1/2 частку зазначеного майна за життя мав право ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Невір Камінь-Каширського району Волинської області. За життя ОСОБА_5 розпорядився належним йому майном шляхом посвідчення 13.10.2020 заповіту в Великоглушанській сільській раді Любешівського району Волинської області. Згідно з даним заповітом усе майно ОСОБА_5 заповів своєму рідному синові ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_5 . ОСОБА_4 по даний час не звернувся до нотаріуса для оформлення права власності на спадкове майно. Натомість, зазначає, що за зверненням ОСОБА_1 приватним нотаріусом Камінь-Каширського районного нотаріального округу Волинської області Горбачуком І. М. відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_5 . Однак, для оформлення за допомогою приватного нотаріуса права власності на частку у спільному сумісному майні потрібна згода ОСОБА_4 , проте на неодноразові звернення останній відмовив ОСОБА_1 . Вказує на те, що у відповідності до довідки Великоглушанського старостинського округу Камінь-Каширського району Волинської області № 1464 від 15.08.2025 на момент смерті ОСОБА_5 . ОСОБА_4 постійно проживав та був зареєстрований в одному будинку із спадкодавцем. Таким чином, не зважаючи на те, що ОСОБА_4 не оформив за собою право власності на спадкове майно, тобто 1/2 частки житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , та на 1/2 частки земельної ділянки площею 0,25 га та кадастровий номер 0723182600:02:001:0022, воно належить йому з часу відкриття спадщини, і даний позов стосується його прав та інтересів. Вказує на те, що на теперішній час житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,25 га з кадастровим номером 0723182600:02:001:0022 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . ОСОБА_4 категорично відмовився в добровільному порядку здійснити розподіл спільного майна, а тому ОСОБА_1 змушена звертатись до суду з метою захисту своїх прав. На підставі наведеного, просить суд в порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , та на 1/2 земельної ділянки загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 0723182600:02:001:0022, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,25 га та кадастровий номер 0723182600:02:001:0022, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, припинити та стягнути із відповідача в користь позивача судові витрати.
Ухвалою судді Любешівського районного суду Волинської області від 25.11.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.23).
Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 23.12.2025 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідач визнає позов на 1/2 частини житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,25 га та кадастровий номер 0723182600:02:001:0022 (а.с.30-41).
Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 23.12.2025 подала до суду зустрічну позовну заяву, якій просить: у домогосподарстві, що розташоване по АДРЕСА_1 встановити співвласниками наступний порядок володіння та користування приміщеннями і спорудами: у спільному користуванні сторін у житловому будинку залишити приміщення коридорів 1-1 та 1-3; встановити наступний порядок володіння та користування конкретними приміщеннями у житловому будинку, що перебуває у спільній частковій власності: - у володіння та користування ОСОБА_1 надати приміщення: кухні 1-2 та житлової кімнати 1-6; - у володіння та користування ОСОБА_4 надати приміщення: кухні - площею 26,1 м.кв. ванної з паливною кімнатою, та житлові кімнати 1-4, 1-5; серед господарських будівель і споруд, що є приналежністю будинку по АДРЕСА_1 - у спільному володінні та користуванні сторін залишити приміщення погреба під літерою 7 та хліва під літерами 1, 2, 4; - у володіння та користування ОСОБА_1 надати наступні споруди: літню кухню - площею 23,8 м. кв.,- у володіння та користування ОСОБА_4 надати наступні гараж під літерою 5 площею 22,4 м. кв. та господарську споруду під літерою 3 площею 54,2 м.кв.; витрати на утримання спільного часткового майна, в тому числі сплату податків, зборів (обов'язкових платежів), оплату спожитих послуг з водо, газо-, електропостачання покласти на сторони порівно відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, тобто по 1/2 частці на кожного; 4) Судові витрати у справі просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (а.с.43-54).
Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 24.12.2025 зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна та встановлення порядку користування майном у справі залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с.61-62).
Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 07.01.2026 подала до суду зустрічну позовну заяву (на уточнення позовних вимог), в якій просить: у домогосподарстві, що розташоване по АДРЕСА_1 встановити співвласниками наступний порядок володіння та користування приміщеннями і спорудами: у спільному користуванні сторін у житловому будинку залишити приміщення коридорів 1-1 та 1-3; - у володіння та користування ОСОБА_1 надати приміщення: кухні 1-2 та житлової кімнати 1-6; - у володіння та користування ОСОБА_4 надати приміщення: кухні - площею 26,1 м.кв., ванної з паливною кімнатою, та житлові кімната 1-4, 1-5; серед господарських будівель і споруд, що є приналежністю будинку по АДРЕСА_1 - у спільному володінні та користуванні сторін залишити приміщення погреба під літерою 7 та хліва під літерами 1,2,4;- у володіння та користування ОСОБА_1 надати наступні споруди: літню кухню - площею 23,8 м. кв.,- у володіння та користування ОСОБА_4 надати наступні гараж під літерою 5 площею 22,4 м. кв. та господарську споруду під літерою 3 площею 54,2 м. кв.; витрати на утримання спільного часткового майна, в тому числі сплату податків, зборів (обов'язкових платежів), оплату спожитих послуг з водо, газо-, електропостачання покласти на сторони порівно відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, тобто по 1/2 частці на кожного (а.с.67-70,77-93).
Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 19.01.2026 прийнято зустрічну позовну заяву (на уточнення позовних вимог) ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна та встановлення порядку користування майном до розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна (а.с.97-98).
Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 19.02.2026 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна та встановлення порядку користування майном та призначено справу до розгляду по суті (а.с.105-106).
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Його представник просила розгляд справи проводити без участі ОСОБА_4 .
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заявлений позов підтримали та просили його задовольнити, з наведених у позовній заяві підстав, частково заперечили зустрічну позовну заяву.
Представник відповідача ОСОБА_3 не заперечувала позовні вимоги ОСОБА_1 та повністю підтримала вимоги викладені в зустрічній позовній заяві, просила їх задовольнити.
Суд заслухавши пояснення учасників у справі, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.11.1977 до дня смерті останнього (19.02.2025) -а.с.7, 8.
За час шлюбу ними було побудовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та набуто у власність земельну ділянку площею 0,25 га (кадастровий номер 0723182600:02:001:0022) за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на ці об'єкти було зареєстроване за ОСОБА_5 (а.с.10,14).
Як вбачається із заповіту, посвідченого секретарем Великоглушанської сільської ради Циганчук Т. В. 30.10.2020, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив наступне розпорядження: все його майно, яке належить йому, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, заповідає у власність ОСОБА_4 (а.с.9).
Статтею 60 Сімейного кодексу (СК) України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, є базовим принципом сімейного права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17-ц, де зазначено: «Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт... Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує».
Сторона відповідача за первісним позовом презумпцію спільності майна подружжя не заперечували. У відзиві на позовну заяву від 23.12.2025 представник відповідача ОСОБА_3 зазначила про визнання позовних вимог щодо житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 на 1/2 та земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 0723182600:02:001:0022.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України та ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу (ЦК) України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Таким чином, ОСОБА_1 є законним власником 1/2 частки зазначеного нерухомого майна.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишивши заповіт від 13.10.2020 на користь свого сина ОСОБА_4 . Згідно з довідкою № 1464 від 15.08.2025, відповідач на момент смерті спадкодавця постійно проживав та був зареєстрований разом із ним.
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (тобто з дня смерті спадкодавця).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 зазначено: «Прийняття спадщини як правова підстава набуття права власності на спадкове майно має зворотну силу в часі - спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття. Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу відкриття спадщини, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його права на захист своїх спадкових прав або управління цим майном».
Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 522/18010/18 сформовано висновок: «Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Оскільки спадкоємець, який прийняв спадщину, є її власником з моменту відкриття, право власності на спадкове майно виникає у нього безпосередньо в силу закону, а реєстрація чи отримання свідоцтва є лише документальним підтвердженням уже існуючого права».
З огляду на це, 1/2 частка житлового будинку та земельної ділянки, яка належала за життя померлому ОСОБА_5 , перейшла у власність ОСОБА_4 з 19.02.2025. Відтак, на момент розгляду справи ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є законними співвласниками майна у рівних частках, що робить можливим розгляд вимог про поділ та встановлення порядку користування цим майном.
Позовна вимога, яку заявляє позивач, а саме: право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,25 га та кадастровий номер 0723182600:02:001:0022, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, припинити, не ґрунтується на правильному тлумаченні норм матеріального права.
Згідно зі статтею 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. Спільна власність може бути з визначенням часток (спільна часткова власність) або без визначення часток (спільна сумісна власність).
Відповідно до частини 4 статті 355 ЦК України, спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлено спільної сумісної власності на майно. Таким чином, в цивільному законодавстві України діє презумпція спільної часткової власності.
Згідно з частиною 3 статті 368 ЦК України, спільна сумісна власність виникає лише на підставах, установлених законом або договором. Закон чітко обмежує коло суб'єктів спільної сумісної власності (подружжя; особи, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою; члени фермерського господарства, якщо інше не встановлено договором).
Відносини між батьками та повнолітніми дітьми не передбачають автоматичного виникнення права спільної сумісної власності на майно, яке набувається ними, зокрема і в порядку спадкування.
Нормами Книги шостої ЦК України («Спадкове право») визначено, що спадкування - це перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).
За змістом статті 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що у разі прийняття спадщини кількома спадкоємцями, спадкове майно переходить до них на праві спільної часткової власності. Оскільки закон визначає, що частки спадкоємців за законом є рівними, правовий режим такого майна визначається як спільна часткова власність із визначенням конкретного розміру часток у ньому (в даному випадку - по 1/2 частці кожному).
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду, де зазначено, що спадкоємці, які прийняли спадщину, стають співвласниками майна на праві спільної часткової власності, а розмір часток визначається відповідно до норм спадкового права. Виникнення права спільної сумісної власності між матір'ю та сином на спадкове майно законом не передбачено.
Враховуючи, що правові підстави для встановлення режиму спільної сумісної власності на спадкове майно між позивачем та відповідачем відсутні, а чинним законодавством імперативно визначено рівність часток спадкоємців, позовна вимога про визнання права спільної сумісної власності є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Розглядаючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_4 про встановлення порядку володіння та користування домоволодінням, суд бере за основу правову природу статті 358 ЦК України. Встановлення порядку користування майном - це не його поділ у натурі, а розмежування сфер індивідуального використання між співвласниками з метою забезпечення мирного та гармонійного співіснування, без припинення права спільної часткової власності.
Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Якщо договір між співвласниками не досягнутий, порядок користування визначається судом.
У постанові Верховного Суду від 17.05.2021 у справі № 404/2301/18 роз'яснено специфіку застосування цієї норми: «При вирішенні спорів про встановлення порядку користування спільним майном (житловим будинком) суд повинен враховувати не лише розмір часток сторін, а й сформований порядок користування, технічні характеристики приміщень, можливість автономного використання кімнат, а також інтереси кожного зі співвласників. Встановлення порядку користування не припиняє права спільної часткової власності, а лише розмежовує зони фактичного використання майна».
Крім того, у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 211/2427/20 наголошено: «При визначенні порядку користування житловим приміщенням суди повинні враховувати не лише сухий математичний розрахунок площ, а й соціальний статус співвласників, їх вік, стан здоров'я та сформовану роками стабільність користування. Неприпустимим є встановлення такого порядку, який погіршує житлові умови особи, яка правомірно та безперервно проживала у приміщенні, на користь нового співвласника».
Запропонований ОСОБА_4 варіант дійсно створює певний дисбаланс: йому виділяється дві житлові кімнати (1-4, 1-5), а позивачці - (1-6, 1-2). Проте, цей дисбаланс нівелюється тим, що ОСОБА_4 отримує у виключне володіння окреме приміщення кухні. Це дозволяє йому сформувати повністю автономний життєвий простір (кімната + кухня), що мінімізує будь-які побутові перетини з відповідачем.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.06.2019 у справі № 643/17965/15-ц зазначено, що «відхилення від ідеальних часток при встановленні порядку користування є допустимим, якщо воно обумовлене архітектурним плануванням будинку і компенсується виділенням інших ізольованих чи допоміжних приміщень».
Суд визнає абсолютно обґрунтованими заперечення ОСОБА_1 в частині неможливості передачі ванної кімнати та паливної кімнати в одноосібне користування ОСОБА_4 . Згідно з технічним паспортом, паливна кімната є серцем інженерного забезпечення всього будинку, де розташовано котел опалення. Передача її одному співвласнику створює потенційну загрозу зловживання правом (ст. 13 ЦК України), коли один із власників може відключити теплопостачання іншому або заблокувати доступ до засобів гігієни.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 755/15413/21: «Приміщення, які забезпечують функціонування будинку як єдиного об'єкта нерухомості (коридори, веранди, паливні, котельні, єдині санвузли), за загальним правилом не підлягають закріпленню за одним із співвласників. Вони мають залишатися у загальному спільному користуванні для забезпечення базових житлових прав усіх мешканців».
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що зустрічний позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню. Суд затверджує його схему використання житлових кімнат та надвірних споруд, але імперативно виключає коридори 1-1, 1-3, ванну кімнату і паливну з особистого користування ОСОБА_4 , перевівши їх у загальний (спільний) режим використання із встановленням взаємної заборони на вчинення перешкод.
Відповідно до статей 186 та 381 ЦК України, господарсько-побутові будівлі (сараї, гаражі, літні кухні, погреби) є приналежністю головної речі (житлового будинку) і призначені для забезпечення його обслуговування. Визначаючи порядок користування такими спорудами за ст. 358 ЦК України, суд повинен виходити з принципу збереження їхнього функціонального призначення та недопущення обмеження базових потреб жодного зі співвласників.
У постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 643/11252/19 зазначено: «При розподілі порядку користування господарським подвір'ям та надвірними спорудами, суд зобов'язаний враховувати специфіку кожної будівлі. Якщо певна споруда за своїми технічними чи санітарними характеристиками не може бути поділена навпіл (наприклад, підвал, погріб, свердловина), вона має залишатися у спільному користуванні. Інші ізольовані споруди закріплюються за співвласниками з урахуванням балансу інтересів та наявності у сторін відповідного майна (наприклад, транспортних засобів - для гаража)».
Дослідивши заперечення ОСОБА_1 та технічні характеристики надвірних споруд за адресою АДРЕСА_1 , суд виділяє такі варіанти та правила їхнього поділу:
1.Дерев'яне чорне господарське приміщення, яке не оспорюється сторонами у справі, залишити у користуванні ОСОБА_1 ;
2.Цегляне біле господарське приміщення з двома входами, яке оспорюється сторонами у справі (знаходиться праворуч від дерев'яного чорного господарського приміщення), залишити у такому користуванні: одно дверний вхід (праворуч) залишити у користуванні ОСОБА_1 , а дво дверний вхід (ліворуч, що межує з чорним дерев'яним господарським приміщенням) залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . При цьому, з метою уникнення спорів, суд визначає внутрішній порядок: сторони користуються площею цього господарського приміщенні 50%/50 %;
3.Курник, який не оспорюється сторонами у справі, залишити у користуванні ОСОБА_4 ;
4.Свинарник дерев'яний, залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , при цьому, з метою уникнення спорів, суд визначає внутрішній порядок: сторони користуються площею цього свинарника в рівних частинах 50%/50 %;
5.Дерев'яна пилорама, яка не оспорюється сторонами у справі, залишити у користуванні ОСОБА_4 ;
6.Дерев'яна дровітня, яка не оспорюється сторонами у справі та яка знаходиться поруч з гаражем, залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;
7.Гараж, який знаходиться між дерев'яною дровітнею та літньою кухнею, який не оспорюється сторонами у справі, залишити у користуванні ОСОБА_4 ;
8. Літня кухня, яка оспорюється сторонами у справі, є капітальною спорудою, що пристосована для приготування їжі та побутових потреб, що, на думку суду, є критично важливим для життєзабезпечення літньої жінки (при цьому суд враховує, що в житловому будинку кухня визначена для ОСОБА_4 ), тому її необхідно залишити у користуванні ОСОБА_1 ;
9.Дерев'яне приміщення, яке знаходиться поруч з льохом, яке не оспорюється сторонами у справі - залишити у користуванні ОСОБА_1 ;
10.Льох, який не оспорюється сторонами у справі, є одним підземним приміщенням з єдиним входом, поділ якого в натурі технічно неможливий без руйнування конструкції, є єдиним капітальним блоком, залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . При цьому, з метою уникнення спорів, суд визначає, що сторони користуються площею цього льоха в рівних частинах 50%/50 %.
Під час судового засідання представники сторін зробили заяву про надання строку для подання доказів щодо понесених сторонами витрат на професійну правничу допомогу. З метою надання можливості подати докази на підтвердження таких витрат та заперечення на такі докази, суд вважає за необхідне питання розподілу понесених сторонами судових витрат на професійну правничу допомогу вирішити після надходження відповідних доказів у строк, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
За змістом ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із платіжним дорученням від 28.10.2025 ІД транзакції 1541549498 ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1886,50 гривень.
Ціна позову становить 188 650,00 гривень. За наслідками розгляду справи судом задоволено 1/2 частки майна.
Таким чином, із ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог судовий збір в сумі 943,25 гривень.
Згідно із платіжним дорученням від 18.12.2025 ІД транзакції 2196756170 ОСОБА_4 сплачено судовий збір за подання зустрічної позовної заяви про встановлення порядку користування майном в розмірі 1211,20 гривень.
За наслідками розгляду справи судом встановлено порядок користування майном на 1/2 частки.
Таким чином, із ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 пропорційно до задоволених позовних вимог судовий збір в сумі 605,60 гривень.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 289, 354 ЦПК України, суд
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна - задовольнити частково.
В порядку поділу спільної часткової власності визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , та на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,25 га, кадастровий номер 0723182600:02:001:0022, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна та встановлення порядку користування майном - задовольнити частково.
Встановити такий порядок користування майном:
Виділити ОСОБА_4 у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 у користування дві житлові кімнати (1-4, 1-5) та кухню, а ОСОБА_1 житлові кімнати 1-6 та 1-2.
Виділити ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у спільне користування коридори (1-1, 1-3), а також ванну кімнату і паливну.
Виділити ОСОБА_4 у користування курник; дерев'яну пилораму; гараж.
Виділити ОСОБА_1 у користування дерев'яне чорне господарське приміщення; літню кухню; дерев'яне приміщення поруч з льохом.
Виділити ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у спільне сумісне користування:
1) цегляне біле господарське приміщення з двома входами (знаходиться праворуч від дерев'яного чорного господарського приміщення) таким чином: одно дверний вхід (праворуч) - у користування ОСОБА_1 , а дво дверний вхід (ліворуч, що межує з чорним дерев'яним господарським приміщенням) - у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . При цьому, з метою уникнення спорів, суд визначає внутрішній порядок: сторони користуються площею цього господарського приміщенні в рівних частинах 50% на 50 % ;
2) свинарник дерев'яний - у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . При цьому, з метою уникнення спорів, суд визначає внутрішній порядок: сторони користуються площею цього свинарника в рівних частинах 50% на 50 %;
3) дерев'яна дровітня - у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;
4) льох залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . При цьому, з метою уникнення спорів, суд визначає, що сторони користуються площею цього льоха в рівних частинах 50% на 50 %.
У задоволенні решти зустрічних позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 943 (дев'ятсот сорок три) гривні 25 копійок у відшкодування витрат по сплаті судового збору за первісною позовною заявою.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок у відшкодування витрат по сплаті судового збору за зустрічною позовною заявою.
Призначити судове засідання для вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу на 17 год 00 хв 27 травня 2026 року.
Надати сторонам строк для подання суду та одна одній доказів щодо розміру понесених ними судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, протягом п'яти днів після ухвалення цього рішення.
Надати сторонам строк для подання заперечень щодо розміру понесених іншою стороною судових витрат протягом трьох днів з дня отримання доказів про розмір таких витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складення повного судового рішення 18.05.2026.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Представник позивача: адвокат Федчик Сергій Васильович, місцезнаходження: вул. Шевченка, 5, м. Камінь-Каширський Волинська область, РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Представник відповідача: адвокат Дмитрук Любов Іванівна, місцезнаходження: вул. Героя України Романа Букала, 11/5, м. Камінь-Каширський Волинська область, РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя Любешівського районного суду
Волинської області А.С. Савич