Справа № 2-а-6873/11 Суддя (судді) першої інстанції: Галаган В.І.
19 травня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Терези Ю.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Відкритого акціонерного товариства "Радикал" про визнання дій неправомірними, перерахунок соціальних виплат та відшкодування моральної шкоди,
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 13.09.2012, з урахуванням ухвали цього суду від 24.09.2012 про виправлення описок, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії УПФ України Дніпровського району міста Києва щодо неправильного розрахунку пенсії ОСОБА_1 , як військовозобов'язаному, призваному на збори, із заробітної плати 0,03 гривень/місяць, одержаної ОСОБА_1 за роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС у 1986 році. Зобов'язано УПФ України Дніпровського району міста Києва: скасувати розпорядження про призначення пенсії позивачеві від грудня 2011 року; затвердити нове розпорядження з достовірними даними розрахункової суми заробітної плати, яким встановити розрахунковий розмір заробітної плати для обчислення ОСОБА_1 пенсії в сумі 0,03 гривень/місяць; здійснити перерахунок та виплати суми державної пенсії, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду ІІ групи, з урахуванням виплачених сум, з розрахунку 0,03 гривень/місяць з 01.04.1997 по 31.03.2003, з урахуванням зміни індексу вартості життя та зростання мінімальної заробітної плати; здійснити перерахунок та виплати суми державної пенсії, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду ІІІ групи, з урахуванням виплачених сум, з розрахунку 0,03 гривень/місяць з 01.04.2003, з урахуванням зміни індексу вартості життя та зростання мінімальної заробітної плати. Визнано протиправними дії УПСЗН щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 24.10.2011 та щодо непризначення і невиплати ОСОБА_1 одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІІ групи, у розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Зобов'язано УПСЗН надати ОСОБА_1 відповідь на звернення від 24.10.2011 та здійснити нарахування, а КМЦНЗСВ - здійснити ОСОБА_1 виплату одноразової компенсації в сумі 30 мінімальних заробітних плат, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІІ групи, з розрахунку мінімальної заробітної плати, яка визначається на момент виплати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 13.09.2012 скасовано та ухвалено нову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії УПСЗН щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 24.10.2011. Зобов'язано УПСЗН надати позивачу відповідь на звернення ОСОБА_1 від 24.10.2011. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до УПФУ про: перерахунок пенсії згідно зі статтями 50, 54 Закону №796-XII за період з 06.12.2010 по 22.07.2011 включно; визнання недійсними та скасування пенсійної довідки ВАТ "Радикал" від 03.12.1997 №3160 та протоколу про призначення та нарахування пенсії УПФУ від грудня 1997 року; визнання незаконною відмови УПФУ в розрахунку пенсії із заробітної плати 0,03 гривень/місяць, одержаної за роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС у 1986 році; зобов'язання УПФУ встановити розрахунковий розмір заробітної плати для обчислення пенсії в сумі 0,03 гривень/місяць. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 27.02.2020 касаційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 у справі №2а-6873/11 в частині скасування постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 13.09.2012 в частині задоволення позовних вимог про: визнання протиправними дій УПФУ щодо неправильного розрахунку пенсії позивача, як військовозобов'язаному, призваному на збори, із заробітної плати 0,03 гривень/місяць, одержаної ОСОБА_1 за роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС у 1986 році; здійснення перерахунку та виплати позивачу суми державної пенсії, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду ІІ групи, з урахуванням виплачених сум, з розрахунку 0,03 гривень/місяць з 01.04.1997 по 31.03.2003, з урахуванням зміни індексу вартості життя та зростання мінімальної заробітної плати; здійснення перерахунку та виплати позивачу суми державної пенсії, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду ІІІ групи, з урахуванням виплачених сум, з розрахунку 0,03 гривень/місяць з 01.04.2003, з урахуванням зміни індексу вартості життя та зростання мінімальної заробітної плати; визнання протиправними дій УПСЗН щодо ненадання відповіді на звернення позивача від 24.10.2011 та щодо непризначення і невиплати позивачу одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІІ групи, у розмірі 30 мінімальних заробітних плат; зобов'язання УПСЗН надати позивачу відповідь на звернення від 24.10.2011 та здійснити нарахування, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - здійснити позивачу виплату одноразової компенсації в сумі 30 мінімальних заробітних плат, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІІ групи, з розрахунку мінімальної заробітної плати, яка визначається на момент виплати, скасовано і залишено в цій частині постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 13.09.2012 в силі. В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 у справі №2а-6873/11 залишено без змін.
Позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про видачу дублікатів трьох втрачених виконавчих листів, посилаючись на те, що 24.04.2020 року та 29.04.2020 року Дніпровським районним судом м. Києва було видано три виконавчих листа зобов'язального характеру із недостовірними реквізитами боржників. Дані виконавчі листи були йому повернуті державним виконавцем.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25.01.2023 заяву ОСОБА_1 про видачу дублікатів виконавчих листів задоволено. Видано дублікати виконавчих листів по справі № 2-а-6873/11.
21.04.2025 позивач звернувся до Дніпровського районного суду м.Києва із заявою про роз'яснення ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 25.01.2023. У вказаній заяві позивач просив роз'яснити кого (яку особу) зобов'язано видати дублікати виконавчих листів по справі №2-а-6873/11 та кому (якій особі) зобов'язано їх видати.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.04.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали суду відмовлено.
Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нове рішення. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що встановлення судом факту зрозумілості для суду резолютивної частини ухвали суду від 25.01.2023 не може слугувати підставою для відмови в роз'ясненні судового рішення.
Відповідачі відзиви на апеляційну скаргу не подавали. Будь-які їх письмові пояснення стосовно заяви позивача про роз'яснення судового рішення в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції питання про роз'яснення судового рішення розглядалось в порядку письмового провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, введення в Україні воєнного стану, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Порядок та підстави роз'яснення судового рішення встановлені ст.254 КАС України, відповідно до ч.1 якої за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Частиною 2 наведеної статті передбачено, що подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Відтак, суд може роз'яснити рішення, яке підлягає виконанню, та подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом, що зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом не дотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання судового рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.
Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, без внесення будь-яких змін в існуюче рішення.
Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кількох варіантів тлумачення.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а зі змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається з заявою про роз'яснення судового рішення.
В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Таким чином, необхідність роз'яснення судового рішення виникає тоді, коли воно є нечітким за змістом, неясним і незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, які будуть його виконувати.
Отже, роз'ясненню підлягає судове рішення, яким суд вирішив спір по суті, тобто якщо воно впливає на права, обов'язки та інтереси учасників спірних правовідносин.
З наведеного вбачається, що не підлягають роз'ясненню судові рішення, прийняті з процесуальних питань, які не стосуються суті спору, що виник між сторонами у справі, а лише вказує на ту чи іншу процесуальну дію, прийняту судом у межах наданих йому повноважень.
У своїй заяві про роз'яснення судового рішення у вигляді ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 25.01.2023 заявник просив роз'яснити не суть чи зміст ухвали, а просив надати інформацію в частині порядку виконання відповідної ухвали суду щодо процесуальної дії з видачі дублікатів виконавчих листів у справі.
При цьому, постановляючи ухвалу від 25.01.2023 Дніпровський районний суд м.Києва фактично керувався положеннями п.18.4 р.VII «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» КАС України, за якими у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Наведена норма не визначає обов'язку суду встановлювати конкретну особу, яка має видати дублікати виконавчих документів. Крім того наведена норма також вказує, що видача дублікатів здійснюється за відповідною заявою стягувача або державного виконавця.
Таким чином, позивач просить здійснити роз'яснення ухвали суду першої інстанції постановленої з процесуального питання за наслідком розгляду попередньої заяви про видачу дублікатів виконавчих листів, що суперечить суті інституту роз'яснення судового рішення.
Заява позивача фактично зводиться не до роз'яснення судового рішення, а до визначення процедури видачі дублікатів виконавчих документів, що не охоплюється положеннями процесуального законодавства, що регулюють процедуру роз'яснення судового рішення.
В той же час, дослідивши текст ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 25.01.2023, колегія суддів дійшла висновку, що вона є чіткою та зрозумілою, не містить положення, які викликають суперечності щодо її розуміння та з огляду на те, що вказана ухвала не є судовим рішенням, яке має зобов'язальний характер, вона не підлягає виконанню.
Враховуючи, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25.01.2023 не було вирішено спір по суті, та вказане судове рішення не містять положень, які підлягають виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», при цьому вказана ухвала не містить жодних положень, які викликають труднощі у розумінні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для її роз'яснення в порядку ст.254 КАС України.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Текст постанови виготовлено 19 травня 2026 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
Ю.О.Тереза