20 травня 2026 рокусправа № 380/3995/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС» (61052, м. Харків, пров. Сімферопольський, 6, літ «Д-1», офіс 1; код ЄДРПОУ 44839733) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Т. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209170/2026/000136;
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000162/2 від 04.02.2026.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларант позивача з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №26UA209170009048U6. Митну вартість товару визначив за основним методом, надав Львівській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару, таку визначив за іншим методом, аніж заявлено декларантом. Вважає, що надані документи підтверджують заявлену вартість ввезеного товару, документи не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, позивачем надано і визначено митну вартість за основним методом. Вважає, що сумніви відповідача щодо розбіжностей у платіжних документах, в умовах поставки товару, у інвойсах не підтверджені жодними доказами та є безпідставними. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 13.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.
Відповідач позов не визнав, 27.03.2026 за вх.№25335 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що оскільки в документах, які надані позивачем до Львівської митниці, існують невідповідності та відсутні належні відомості, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, та декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, стали підставами для невизнання заявленої митної вартості та прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Також Львівська митниця вказала, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову.
02.04.2026 за вх.№27404 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що позивачем подані всі необхідні, на його думку, документи (у тому числі і додаткові документи) для визначення митної вартості товару за обраним декларантом основним методом визначення митної вартості. Вважає, що відповідач належним чином не обґрунтував ні у спірному рішенні, ні у відзиві на позов причини, з яким митна вартість не може бути підтверджена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 20.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ТзОВ «Армалітас» зареєстроване 30.09.2022 за юридичною адресою Україна, 61052, місто Харків, пров. Сімферопольський, буд. 6 літ. «Д-1», офіс 1 і здійснює господарську діяльність у відповідності до установчих документів Товариства.
25.11.2022 між компанією MB GUOLIS MARKET (постачальник) та ТзОВ «АРМАЛІТАС» (покупець) було укладено Контракт на продаж товару № 2511001 від 25.11.2022.
Додатковою угодою №1 від 27.03.2023 до Контракту №2511001 від 25.11.2022 текст Контракту викладено у новій редакції.
Відповідно до п. 1 Контракту передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити Товар, а Покупець зобов'язується своєчасно сплатити Товар за умов цього контракту.
Згідно п. 1.2. Контракту Найменування, кількість, ціна Товару зазначені у Інвойсах, що є невід'ємною частиною цього Контракту.
У розділі 2 Контракту «Умови платежу», пунктом 2.2. Контракту передбачено, що загальна вартість Товару у межах цього Контракту на умовах ЕХW Lithuania, становить 400 000 USD (чотириста тисяч, 00 центів USD) і складається із суми Інвойсів, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Відповідно до п. 2.3 Контракту розрахунки за цим контрактом здійснюються згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту.
У розділі 3 Контракту «Терміни постачання товару», пунктом 3.1. Контракту передбачено умови постачання ЕХW Lithuania, або згідно умов вказаних в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту згідно з умовами Інкотермс 2000.
У зв'язку із виконанням Контракту №2511001 від 25.11.2022 року та отриманням Товару від компанії MB GUOLIS MARKET, з метою здійснення митного оформлення товару декларантом/представником ФОП ОСОБА_1 було оформлено та подано до Львівської митниці митну декларацію (далі - МД) № 26UA209170009048U6 від 04.02.2026, в якій визначено митну вартість товару за «Рівниця виготовлена із скловолоконних ниток (склоровінг): 1200 tex - 1151 кг., 2400 tex - 11200 кг., 4800 tex - 8482 кг. Торговельної марки: Shandong Fiberglass. Країна виробництва: СN. Виробник: Shandong Fiberglass Group» в сумі 11 666,48 дол. США та у графі 45 митної декларації визначено митну вартість товару в сумі 565 131,94 грн.
Разом з митною декларацією №26UA209170009048U6 було подано такі документи:
- пакувальний лист №0202001/26 від 02.02.2026;
- рахунок-фактура (інвойс) №0202001/26 від 02.02.2026;
- автотранспортна накладна №0302/26 від 02.02.2026;
- декларація про походження товару № 0202001/26 від 02.02.2026;
- статус особи, яка подає митну декларацію 2;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №4 від 02.02.2026;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 02.02.2026;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №2511001 від 25.11.2022;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткова угода №1 27.03.2023;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткова угода №1 31.12.2023;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткова угода №2 05.12.2024;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткова угода №3 20.05.2025;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткова угода №4 31.12.2025
- договір про надання послуг митного брокера №27/2025 від 29.08.2025;
- договір (контракт) про перевезення №0202001/26 від 02.02.2026;
- інші некласифіковані документи: B/L №SZ251000505 від 08.10.2025; довідка №1370/585292 від 03.11.2025; довідка №4857/1925614 від 24.09.2025; довідка про набрання судовим рішень від 19.06.2024; довідка про набрання судовим рішень від 30.04.2025; довідка про набрання судовим рішень від 20.07.2025; заявка №1 від 02.02.2026; пакувальний лист №SDFE8250919 від 18.09.2025; підтвердження переказу №8909448 від 19.09.2025; підтвердження переказу №9237618 від 25.12.2025; посередницький інвойс №SDFE82 від 27.09.2025
- інші некласифіковані документи: ухвала апеляційного суду 24.09.2025; судові рішення у справі цивільної, господарської або адміністративної юрисдикції: рішення 380/11253/25 17.09.2025; рішення 380/8043/25 02.09.2025; рішення 380/8713/24 12.09.2024; рішення 380/15002/23 19.02.2025; рішення 380/21424/24 07.02.2025; рішення 380/21447/24 02.12.2024; рішення 380/24111/24 14.03.2025;
- копія митної декларації країни відправлення 26LTLU900006E563B6 02.02.2026.
Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу /МК/ України позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.
За результатами розгляду електронної митної декларації №26UA209170009048U6 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000162/2 від 04.02.2026.
У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000162/2 від 04.02.2026, в графі 33 зазначено наступне:
«Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товарів умовам, наведеним у Главі 9 МКУ. Львівська митниця має достатні підстави вважати, що взаємозалежність вплинула на ціну товарів (заявлена митна вартість товарів є нижчою, ніж митна вартість на подібні товари, імпортовані між непов'язаними особами), про що було повідомлено декларанта.
Декларантом не виконані вимоги частини 18 ст. 58 МКУ (не надано інформації про продаж непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну, а також не надано інформації щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62 та 63 МКУ).
За результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено, що директором ТОВ «Армалітас» є ОСОБА_2 , та MB Guolis market засновником є ОСОБА_3 . Разом вони є засновниками чотирьох фірм, сторони угоди є пов'язаними між собою у розумінні ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року.
У зв'язку з наявною інформацією про те, що митна вартість товарів зі схожими характеристиками, імпортованих за контрактами, укладеними між непов'язаними суб'єктами ЗЕД, є вища, ніж заявлена декларантом, у Львівської митниці були обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, про що було повідомлено декларанта.
Згідно ч. 18 ст. 58 МКУ при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалась одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням статті 62 МКУ; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням статті 63 МКУ.
У наданих під час митного оформлення документах декларантом не надано документи, що могли б продемонструвати, відповідно до вимог ч. 18 ст. 58 МКУ, що заявлена декларантом митна вартість є близькою до вартості однієї з визначених у вказаній нормі Закону операцій.
У Зовнішньоекономічному Контракті №2511001 від 25.11.2022 відсутні печатки. Відсутність в Договорі печаток може свідчити про ненабрання ним юридичної сили. Встановлено факт дублювання номерів Додатків до Контракту, а саме Додаткова угода №1 від 27.03.2023 та Додаткова угода №1 від 31.12.2023, у зв'язку з чим виникає неоднозначність, який саме документ є чинним або пріоритетним.
Згідно п. 3.2 Додаткової угоди №1 від 27.03.2023 Постачальник зобов'язується відвантажити товар в терміни згідно умов, вказаних в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього Контракту, проте у інвойсі №0202001/26 від 02.02.2026 відсутні відомості щодо термінів відвантаження, що може свідчити про наявність іншого документу, який врегульовує такі умови.
Окрім того, до митного оформлення не подано жодного банківського платіжного документу, який стосується товару, таким чином митний орган не може підтвердити факт оплати даної поставки.
Підсумовуючи викладене, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, та не забезпечено надання митному органу відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Кодексу достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У сукупності перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Декларантом було подано наступні додаткові документи: рахунок на перевезення, проте неможливо перевірити чи такий документ стосується конкретної поставки; прайс-лист; калькуляцію та рахунок-проформу. За результатами розгляду всіх наданих документів було встановлено неподання документів: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, виписку з бухгалтерської документації, платіжні документи.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-третій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно зі ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI, розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №100250/2026/500308 від 02.02.2026, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (рівниця із скловолокна, виробник SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP) становила 1,52 дол. США/кг. Коригування у зв'язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося, оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі».
Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000136.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000162/2 від 04.02.2026.
Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, частиною першою статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 Митного кодексу України).
Відповідно до частин третьої і четвертої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частинами п'ятою і шостою статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статті 64 цього Кодексу (частина восьма статті 57 Митного кодексу України). Відповідно до частин першої і другої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, частиною другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з приписами частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).
Так, частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З системного аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку про те, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої статті 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Крім цього, обов'язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 804/16271/15, від 15 травня 2018 року № 809/1260/17, 16 вересня 2022 року у справі №804/2708/18, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.
Суд враховує висновки Верховного Суду по справі № 520/22458/23 від 02.05.2024 при розгляді даної справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, подано до митного оформлення митну декларацію №26UA209170009048U6, у якій визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною договору (контракту). На підтвердження митної вартості товару надано: пакувальний лист №0202001/26 від 02.02.2026; рахунок-фактура (інвойс) №0202001/26 від 02.02.2026; автотранспортна накладна №0302/26 від 02.02.2026; декларація про походження товару № 0202001/26 від 02.02.2026; статус особи, яка подає митну декларацію 2; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №4 від 02.02.2026; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 02.02.2026; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №2511001 від 25.11.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткова угода №1 27.03.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткова угода №1 31.12.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткова угода №2 05.12.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткова угода №3 20.05.2025; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткова угода №4 31.12.2025 договір про надання послуг митного брокера №27/2025 від 29.08.2025; договір (контракт) про перевезення №0202001/26 від 02.02.2026; інші некласифіковані документи: B/L №SZ251000505 від 08.10.2025; довідка №1370/585292 від 03.11.2025; довідка №4857/1925614 від 24.09.2025; довідка про набрання судовим рішень від 19.06.2024; довідка про набрання судовим рішень від 30.04.2025; довідка про набрання судовим рішень від 20.07.2025; заявка №1 від 02.02.2026; пакувальний лист №SDFE8250919 від 18.09.2025; підтвердження переказу №8909448 від 19.09.2025; підтвердження переказу №9237618 від 25.12.2025; посередницький інвойс №SDFE82 від 27.09.2025; інші некласифіковані документи: ухвала апеляційного суду 24.09.2025; судові рішення у справі цивільної, господарської або адміністративної юрисдикції: рішення 380/11253/25 17.09.2025; рішення 380/8043/25 02.09.2025; рішення 380/8713/24 12.09.2024; рішення 380/15002/23 19.02.2025; рішення 380/21424/24 07.02.2025; рішення 380/21447/24 02.12.2024; рішення 380/24111/24 14.03.2025; копія митної декларації країни відправлення 26LTLU900006E563B6 02.02.2026.
Під час розгляду документів, поданих до митного оформлення товару, митним органом було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та було виявлено невідповідність складових митної вартості.
У зв'язку з чим Львівська митниця, надсилала декларанту пропозицію, відповідно до частини третьої, четвертої статті 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Так, відповідачем пропонувалося надати, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відтак, слід прийти до висновку, що Львівська митниця, направляючи електронне повідомлення, вимагала подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які на думку позивача можуть підтвердити заявлену митну вартість. На вимогу митного органу декларант додатково подав митному органу: біржу, фактуру, прайс лист щодо ціни.
Так, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості поданого до митного оформлення товару було встановлено такі розбіжності:
- за результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено, що ТОВ «Армалітас» директором є ОСОБА_2 , та MB Guolis market засновником є ОСОБА_3 . Разом вони є засновниками чотирьох фірм, сторони угоди є пов'язаними між собою у розумінні ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. У зв'язку з наявною інформацією про те, що митна вартість товарів зі схожими характеристиками, імпортованих за контрактами, укладеними між непов'язаними суб'єктами ЗЕД, є вища, ніж заявлена декларантом, у Львівської митниці були обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, про що було повідомлено декларанта. Згідно ч. 18 ст. 58 МКУ при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалась одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням статті 62 МКУ; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням статті 63 МКУ;
- у наданих під час митного оформлення документах декларантом не надано документи, що могли б продемонструвати, відповідно до вимог ч. 18 ст. 58 МКУ, що заявлена декларантом митна вартість є близькою до вартості однієї з визначених у вказаній нормі Закону операцій.
- у зовнішньоекономічному контракті №2511001 від 25.11.2022 відсутні печатки. Відсутність в Договорі печаток може свідчити про ненабрання ним юридичної сили. Встановлено факт дублювання номерів Додатків до Контракту, а саме Додаткова угода №1 від 27.03.2023 та Додаткова угода №1 від 31.12.2023, у зв'язку з чим виникає неоднозначність, який саме документ є чинним або пріоритетним;
- згідно п. 3.2 Додаткової угоди №1 від 27.03.2023 Постачальник зобов'язується відвантажити товар в терміни згідно умов, вказаних в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього Контракту, проте у інвойсі №0202001/26 від 02.02.2026 відсутні відомості щодо термінів відвантаження, що може свідчити про наявність іншого документу, який врегульовує такі умови.
- окрім того, до митного оформлення не подано жодного банківського платіжного документу, який стосується товару, таким чином митний орган не може підтвердити факт оплати даної поставки.
Щодо висновку відповідача, що продавець та покупець є пов'язаними особами в розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року.
Частиною 16 ст. 58 МК України вказано, що для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Частиною 4 ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - Угода) передбачено, що для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо:
вони є службовцями або директорами підприємств один в одного;
вони юридично визнані партнерами по бізнесу;
вони є роботодавцем і працівником;
будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них;
один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого;
обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою;
разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу;
вони є членами однієї й тієї самої сім'ї.
У зв'язку із наявністю у відповідача інформації, що продаж подібних товарів між непов'язаними суб'єктами здійснюється за вищою митною вартістю, митний орган мав підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на ціну оцінюваних товарів.
В пункті 22 постанови від 12.03.2019 по справі № 826/1857/16 Верховний Суд зробив такий правовий висновок, що позивач, заявляючи митну вартість товару, що був придбаний у пов'язаної особи, факт чого Товариством не заперечується, за основним методом - за ціною договору (контракту), мав би при декларуванні такого товару з власної ініціативи надати митному органу докази того, що така вартість є близькою до вартості операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів чи ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62, 63 Митного кодексу України.
Отже саме позивач і саме на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов'язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари придбані у пов'язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв'язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України.
Отже, позивач не довів митному органу того, що він має право декларувати товари придбані у пов'язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту).
Суд погоджується з висновками Львівської митниці про те, що купівля-продаж товару відбулася не при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, а за умов статусу пов'язаних осіб продавця/покупця.
Визначенням митної вартості відповідачем обґрунтовано здійснено відповідно до вимог п.4 ст.368 МК України, коли орган доходів і зборів визначає вартість самостійно
Відтак, при декларуванні товару позивачем не було надано митному органу документального підтвердження наявності або відсутності впливу взаємозв'язку сторін зовнішньоекономічного контракту на ціну спірного товару, ціна товару занижена, що свідчить про надання спеціальних цін позивачу, це суперечить статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
Оскільки декларант відповідно до ч.18 ст.58 МК України не зміг показати, що відносини покупця і продавця не вплинули на ціну товару, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.58 МК України Львівська митниця обґрунтовано вважала, що декларантом невірно обрано основний метод визначення митної вартості (відповідно до ст.58 МКУ), що відповідно до п.3 ч.6 ст.54 МК України є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Щодо правомірності витребування додаткових документів.
Суд вказує, що посадові особи Львівської митниці перевірили всі документи, що подавались разом із митною декларацією і на підставі цього встановили розбіжності та відсутність всіх необхідних документів, що стали законною підставою для витребування додаткових документів.
Так, ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України чітко обумовлює право митного органу на витребування додаткових документів за наявності відповідних умов: наявність розбіжностей; наявність підробки; відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості; відсутність відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
В законі чітко зазначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
-договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
-рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
-рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
-виписку з бухгалтерської документації;
-ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
-копію митної декларації країни відправлення;
-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 31.03.2020 року по справі №804/46595/18.
Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Відтак, документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів (зазначені вище), у зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості.
Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності визначення митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів.
Статтею 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, передбачено, що ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митної оцінки.
Таким чином, посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема ч.2 ст. 53 МК України.
Верховним судом в постанові від 15.02.2022 по справі №826/12901/17 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи». Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, є коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.
Витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митної вартості, необхідністю у зв'язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов'язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об'єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак, позивач не надав жодних витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості.
Також відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
- обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
- вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
- обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
- інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
- право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Так, наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів; Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів; та Перелік додаткових складових до ціни договору.
У графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
- невірно проведений розрахунок митної вартості;
- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Зокрема, рішення про коригування митної вартості товарів у графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" містять причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин та зазначено документи надання яких може усунути сумнів у їх достовірності, а також містять джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Щодо окремих особливостей заповнення граф рішення про коригування митної вартості товарів, у Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі - Правила), вказано наступне: "Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо".
Оскільки митна вартість була визначена Львівською митницею Держмитслужби за резервним методом (відповідно до положень статті 64 МКУ), посилання в рішенні на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи відповідає вимогам вказаного нормативного документа. Номер і дата митної декларації в рішенні також вказані.
Тому, оскільки подані декларантом документи містили розбіжності та позивачем не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.
При цьому, прийняттю рішень про коригування передувала процедура консультацій щодо обрання методу визначення митної вартості товару та обмін наявною інформацією, в ході якої митний орган прийшов до обґрунтованого висновку, що митна вартість товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.
Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слідує, що його прийняттю передувало проведення митним органом консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Митницею вказано на неможливість застосування методу визначення митної вартості 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації для визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів, не застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації для визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних товарів; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку. Використано метод 2 ґ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала митна вартість за МД UA 100250/2026/500308 від 02.02.2026 - 1,52 дол. США за кг.
Суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні митний орган навів достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості, зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом. А рішенням про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару передувала процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару, відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України, як це встановлено частиною четвертою статті 57 цього Кодексу, а також витребувано відомості на підтвердження митної вартості вказаного товару.
За наявності обґрунтованого сумніву у правильному визначенні митної вартості товару у зв'язку з відсутністю у наданих декларантом документах, що дозволяють чітко ідентифікувати відомості про об'єктивні і достовірні дані на підтвердження митної вартості імпортованого товару за ціною договору, у відповідача були правові підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, однак позивач на його вимогу їх в повному обсязі не надав.
За таких обставин, суд погоджується з відповідачем, що документи, надані позивачем до митної декларації, не містять достатньої інформації щодо заявленої вартості товару, а враховуючи ненадання декларантом додаткових документів в повному обсязі на пропозицію митного органу, дії відповідача щодо коригування є цілком правомірними.
Таким чином, дослідивши надані позивачем документи, суд прийшов до висновку про наявність у відповідача обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, а відтак і правильності визначення митної вартості.
З огляду на встановлені судом обставини справи, оскільки надані митному органу документи не містили достатніх даних для визначення заявленої митної вартості ( саме: розбіжність у вартості перевезення, у пунктах призначення/відправлення, погодження партій поставки на підставі замовлення), митним органом правомірно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, та відповідно на його підставі оскаржувану картку відмови у прийнятті митної декларації.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
За положеннями статі 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.
Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна