19 травня 2026 року м. ДніпроСправа № 360/1727/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши в письмову провадженні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про залишення позову без розгляду у справі за позовом адвоката Мандрика Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов вищевказаний позов з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за періоди з 28.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з урахуванням фактично сплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову грошову винагороду, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за періоди з 28.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з урахуванням фактично сплачених сум.
Від відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання, яким просив позов залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
В обґрунтування клопотання зазначено, що предметом оскарження у цій справі є бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період: вересня 2022 по грудень 2022.
Водночас, виплата спірної додаткової винагороди, зокрема військовослужбовцям, з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 передбачена на час дії воєнного стану.
Вказана додаткова винагорода виплачується на підставі наказів командирів військових частин в поточному місяці за попередній. Сума спірної додаткової винагороди за місяць (у разі залучення до виконання завдань протягом місяця) складає 70 000 тис. грн.
Таким чином, щомісячно отримуючи грошове забезпечення за спірний період, а саме: з 01.10.2022 по 31.10.2022 у листопаді 2022 року, з 01.11.2022 по 30.11.2022 у грудні 2022 року, з 01.12.2022 по 02.12.2022 у січні 2023 року, з 16.12.2022 по 31.12.2022 січні 2023 року та з 01.01.2023 по 20.01.2023 у лютому 2023 року, в меншому розмірі, позивачу було достеменно відомо про факт не нарахування додаткової грошової винагороди (тобто на думку позивача недоотримуючи як він вважає належні йому кошти у розмірі 70 000 тис. грн. кожного місяця це було б не помітно).
Відтак доводи представника позивача про те, що позивачу стало відомо про порушення його права (зафіксована відмова) виключно з відповіді від 20.06.2025 є безпідставними та необґрунтованими.
Звернення позивача до відповідача із листом та отримання відповіді на нього не змінює момент, якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли останній почав вчиняти активні дії щодо захисту своїх прав, і ця дата не пов'язана з початком перебігу строк звернення до суду із позовною заявою.
Також, позивач неодноразово був у відпустках, що підтверджує, що позивач постійно не залучався до виконання завдань, не перебував у нарядах та не виконував обов'язки військової служби, і саме у відпустках позивач мав змогу з'ясувати причини не виплати та у разі необхідності звернутися до адвоката або самостійно до суду з даним позовом.
Таким чином, позивач, перебуваючи у відпусках, мав змогу самостійно або за допомогою адвоката засобами поштового зв'язку або електронною поштою звернутися до суду.
Розглянувши заяву представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, перевіривши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Частина перша статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Таким чином, починаючи з 19 липня 2022 року, - дня набрання чинності Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, яким частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції, законодавчо визначений тримісячний строк звернення до суду.
Водночас, на момент відкриття провадження по даній справі Велика Палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про неконституційність частини першої статті 233 КЗпП та ухвалила Рішення №1-р/2025, в якому виснувала, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України, частина перша статті 233 КЗпП визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.
Отже, з урахуванням вказаного рішення Конституційного Суду можливо дійти висновку про те, що у разі коли працівник продовжує працювати на цій роботі, то він має право звернутися до суду з позовом про стягнення заробітної плати та інших належних йому виплат необмежуючись тримісячним строком.
Повертаючись до обставин справи, судом встановлено, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Враховуючи те, що: позивач звернувся до суду з позовом до прийняття Конституційним Судом вказаного рішення; наразі як чинне законодавство, так і правові позиції Верховного Суду щодо застосування статті 233 КЗпП України динамічно змінюються; беручи до уваги те, що під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду; військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори; участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду; враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, - отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, суд, враховуючи обмеження в розпорядженні власними правами в зв'язку з перебуванням на військовій службі під час повномасштабної збройної агресії, все ж таки вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити позивачу строк звернення до суду з даним позовом.
В зв'язку з цим у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити.
Керуючись статтями 121, 122, 248, 256, 287 КАС України
У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Є.О. Кисельова