20 травня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5769/25
Суддя Кіровоградського окружний адміністративний суду Притула К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Представник позивача звернулася до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області від 04.07.2025 №104650017038 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 22.11.1994 по 10.01.1995; з 02.08.1983 по 26.09.1983, з 20.01.1993 по 02.11.1993; з 01.04.2025 по 31.06.2025 р. та додатково один рік за повний рік стажу роботи на підземних роботах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.06.2025 про призначення пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог вказано про те, що відповідачем неправомірно відмовлено у призначені пенсії за віком та не зараховано до страхового стажу роботи з 22.11.1994 по 10.01.1995; з 02.08.1983 по 26.09.1983, з 20.01.1993 по 02.11.1993; з 01.04.2025 по 31.06.2025 р. та додатково один рік за повний рік стажу роботи на підземних роботах. Вважає дане рішення протиправним та просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 25 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розпорядженням керівника апарату суду від 24 грудня 2025 року №357 на підставі пунктів2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п.п. 2.3, 6.2, 11.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу у Кіровоградському окружному адміністративному суді призначено повторний автоматизований розподіл справи №340/5769/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 головуючим суддею по розгляду даної справи визначено суддю Притулу К.М.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року дану адміністративну справу прийнято до свого провадження (а.с.116).
02.09.2025 (вх.№ 25992/25) до суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги не визнаються та просять відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції зазначило, позивачу відмовлено в призначенні пенсії, оскільки, за наданими документами страховий стаж позивача становить 28 років 05 місяців.
З огляду на вказане, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані представниками сторін пояснення, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.36-40).
26.06.2025 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком.
Заява позивача про призначення пенсії за віком від 26.06.2025 була розглянута за принципом екстериторіальності головним управлінням Пенсійного фонду України у Кіровоградській області.
За результатами розгляду заяви головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.07.2025 № 104650017038.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 04.07.2025 № 104650017038, в ході розгляду документів до страхового стажу е враховано періоди: навчання з 22.11.1994 по 10.01.1995 згідно свідоцтва ( НОМЕР_1 ), оскільки відсутні відомості про присвоєння кваліфікації; роботи згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_2 ), оформленої з порушенням інструк5ції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме: з 02.08.1983 по 26.09.1983 (відсутнє посилання на норми законодавства при звільненні з роботи) та з 20.01.1993 по 02.11.1993 (має місце великий проміжок часу між датою звільнення та датою наказу про звільнення з роботи) та з 20.01.1993 по 02.11.1993 (має місце великий проміжок часу між датою звільнення та датою наказу про звільнення з роботи); з 01.01.2024 по 31.12.2024 та з 01.04.2025 по 31.05.2025, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Відмовлено в призначені пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявник не має необхідного страхового стажу.
Не погодившись із відповідним рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон -1058), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 N 1788-XII(далі - Закон N 1788-XII; тут та надалі - в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Відповідно до статті 56 Закону N 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов'язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.
Відповідно до статті 62 Закону №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637(далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Згідно пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках, а саме за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується, зокрема: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно з положеннями Порядку № 637 основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.
Для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються, зокрема, військові квитки.
Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Суд встановив, що відповідно до наданої до матеріалів справи копії свідоцтва серії НОМЕР_1 позивач з 22.11.1994 по 10.01.1995 навчався у «Всесоюзном ордена Ленина и ордена красного знамени добровольном обществе содействия армии, авиации и флоту (ДОСААФ СССР)», по програмі водія категорії «Д».
Відповідно до пункту «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII до стажу роботи зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, училищах, а також на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації.
Разом з тим, для зарахування такого періоду до стажу необхідним є підтвердження факту проходження навчання саме у навчальному закладі або на курсах, які здійснювали підготовку кадрів у встановленому законодавством порядку, а також документальне підтвердження здобуття відповідної професії, спеціальності чи кваліфікації.
Суд зазначає, що надане свідоцтво серії НОМЕР_1 підтверджує проходження навчання за програмою підготовки водія категорії «Д» у період з 22.11.1994 по 10.01.1995 та складання випускних іспитів. Однак зазначений документ не містить відомостей про присвоєння кваліфікації, здобуття професії чи видачу документа державного зразка про освіту.
Крім того, посвідчення водія не є документом про освіту або професійну підготовку в розумінні пункту «д» статті 56 Закону №1788-XII, оскільки видається органами Міністерства внутрішніх справ як документ, що підтверджує право на керування транспортними засобами, а не факт здобуття освіти чи кваліфікації.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про відсутність правових підстав для зарахування періоду навчання з 22.11.1994 по 10.01.1995 до стажу роботи, що дає право на пенсію.
Стосовно зарахування до страхового стажу періодів роботи з 02.08.1983 по 26.09.1983 та з 20.01.1993 по 02.11.1993, суд зазначає наступне.
Відповідно до рішення від 04.07.2025 за № 104650017038, до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_2 ), оформленої з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме: з 02.08.1983 по 26.09.1983 (відсутнє посилання на норми законодавства при звільненні з роботи) та з 20.01.1993 по 02.11.1993 (має місце великий проміжок часу між датою звільнення та датою наказу про звільнення з роботи).
Дослідивши скановані копії трудової книжки НОМЕР_3 від 29.08.1988, що містяться в матеріалах справи, судом встановлено що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме: відомості про підприємство, дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дані про реквізити наказів (розпордяжень) про прийняття на роботу та звільнення (а.с.12 зв.б).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №162 у трудову книжку, зокрема, вносяться відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для не зарахування органом Пенсійного фонду України рішення страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів (заповнення) у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявні підстави для зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 02.08.1983 по 26.09.1983, та з 20.01.1993 по 02.11.1993 згідно трудової книжки НОМЕР_2 для призначення пенсії.
Щодо вимог про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.04.2025 по 31.05.2025, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу прийнято 04.07.2025 на підставі документів та відомостей, наявних у Реєстрі застрахованих осіб станом на дату розгляду заяви. Станом на 04.07.2025 відомості про сплату єдиного внеску за період з 01.04.2025 по 31.05.2025 у Реєстрі застрахованих осіб були відсутні, у зв'язку з чим зазначений період не міг бути зарахований до страхового стажу.
Посилання позивача на здійснення сплати єдиного внеску згідно платіжної інструкції №0.04471907694.1 від 23.07.2025 не спростовує правомірності прийнятого рішення, оскільки така сплата була здійснена після прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.07.2025.
Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду з 01.04.2025 по 31.05.2025 станом на дату прийняття рішення від 04.07.2025.
Щодо вимог позивача про додаткове зарахування страхового стажу за період роботи з 24.12.1985 по 25.08.1987 відповідно до абзацу десятого частини третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу десятого частини третьої статті 24 Закону №1058-IV за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Однак, суд звертає свою увагу на те, що сам по собі запис у трудовій книжці про роботу під землею не є безумовною підставою для застосування зазначеної норми, оскільки для обчислення пільгового стажу та застосування кратності його зарахування необхідним є документальне підтвердження: зайнятості повний робочий день; виконання робіт саме за професіями та на посадах, передбачених Списком №1; результатів атестації робочих місць за умовами праці (для відповідних періодів, коли така атестація передбачалась законодавством); уточнюючих довідок підприємства відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII та пункту 20 Порядку №637, у разі відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ або організацій.
Суд зазначає, що надані позивачем документи містять лише загальні записи про роботу під землею, однак не підтверджують належним чином характер виконуваних робіт, відповідність професії або посади Списку №1 та наявність підстав для застосування механізму додаткового зарахування страхового стажу відповідно до абзацу десятого частини третьої статті 24 Закону №1058-IV, а тому відповідачем зараховано даний період відповідно до норм чинного законодавства.
Сукупність вищенаведених обставин дає підстави для висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи з 02.08.1983 по 26.09.1983 та з 20.01.1993 по 02.11.1993, а тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, враховуючи обсяг позовних вимог, що підлягав вирішенню даним рішенням суду, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ: 20632802) - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області від 04.07.2025 №104650017038 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 02.08.1983 по 26.09.1983, з 20.01.1993 по 02.11.1993.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.06.2025 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА