20 травня 2026 року справа № 320/23482/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Протченко Богдани Орестівни про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправною бездіяльності.
Суть спору: 08.05.2025 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний Суд» звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Протченко Богдани Орестівни, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Протченко Б.О. у ВП №77851767 від 17 квітня 2025 року про арешт коштів боржника у частині накладення арешту на пенсійний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 у АТ «Райффайзен Банк»;
- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Протченко Б.О. у ВП №77851767 по ненаданню відповідей на заяви боржника ОСОБА_1 № 550 від 18 квітня 2025 року, №555 від 23 квітня 2025 року, №560 від 28 квітня 2025 року та невчиненню дій по зняттю арешту з рахунку НОМЕР_1 у АТ «Райффайзен Банк».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.04.2025 приватним виконавцем виконавчого органу київської області Протченко Б.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77851767 за виконавчим листом № 757/27686/22, виданим Печерським районним судом м. Києва від 31.03.2025 про стягнення на користь АТ КБ «ПриватБанк» судових витрат у сумі 19 848 грн. (разом з витратами на виконання сума визначена у розмірі 22 332,80 грн.).
Позивач зазначає, що у межах даного виконавчого провадження протиправно винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на рахунок, який мав спеціальний режим - пенсійний.
Також позивач зазначає, що 18.04.2025, 23.04.2025 та 28.04.2025 він звертався до відповідача із заявами про зняття арешту з пенсійного рахунку НОМЕР_1 у АТ «Райффайзен Банк», проте зазначені заяви залишені без відповіді.
Вважає дії відповідача щодо винесення спірної постанови та ненадання відповідей на заяви протиправними.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 позов залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позову, протягом якого позивачу слід було надати докази сплати судового збору у розмірі 2906,88 грн за подання даного адміністративного позову (оригінал платіжного документу).
02.07.2025 позивачем через підсистему «Електронний суд» подано докази усунення недоліків позову, а саме докази сплати судового збору у розмірі 2906,88 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України. Витребувано докази у справі від відповідача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 26.02.2025 повторно витребувано докази у справі від відповідача.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали про відкриття провадження у справі в його електронний кабінет, про що свідчать довідка про доставку електронного листа від 14.10.2025. Витребувані докази суду не надані.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Протченко Богдани Орестівни перебувало виконавче провадження №77851767 з примусового виконання виконавчого листа №757/27686/22, виданого 31.03.2025 Печерським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 19 848 грн. судових витрат.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Протченко Богдани Орестівни від 17.04.2025 відкрито виконавче провадження №77851767 з примусового виконання виконавчого листа №757/27686/22, виданого 31.03.2025 Печерським районним судом міста Києва.
17.04.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Протченко Богданою Орестівною винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 1984,80 грн. у виконавчому провадженні № 77851767.
17.04.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Протченко Богданою Орестівною винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, визначено для боржника ОСОБА_1 суму мінімальних витрат - 500 грн. у виконавчому провадженні № 77851767.
17.04.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Протченко Богданою Орестівною винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 77851767. Накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .
17.04.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Протченко Богдани Орестівни винесено постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 77851767. Накладено арешт на майно, що належить боржнику:на все рухоме та нерухоме майно боржника, крім майна, що не підлягає державній реєстрації, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження що належить боржнику ОСОБА_1 .
18.04.2025 позивачем на адресу відповідача направлено заяву про зняття арешту з пенсійного рахунку НОМЕР_1 . Вказана заява отримана відповідачем 30.04.2025.
У зв'язку із ненаданням приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Протченко Богдани Орестівни відповіді на заяву позивач подав заяву від 23.04.2025 з проханням надати відповідь на попередню заяву від 18.04.2025.
28.04.2025 позивачем направлено на адресу відповідача заяву, у якій ОСОБА_1 просить повідомити реквізити на перерахування коштів у погашення боргу та просив зняти арешт з його пенсійного рахунку НОМЕР_1 .
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 17.04.2025 та ненадання відповідей на його заяви протиправними та такими, що порушують його права та інтереси, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 02.06.2016 №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII, у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови від 17.04.2025).
Відповідно до статті 1 Закону № 1403-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 5 Закону № 1403-VIII визначено, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно зі статтею 3 Закону № 1403-VIII завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За частиною 1 та 2 статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 56 Закону №1404-VIII арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника
Частинами 3, 4 статті 56 Закону №1404-VIII визначено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з частиною 2 статті 39 Закону №1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Судом встановлено, що 17.04.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Протченко Богданою Орестівною винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 77851767. Накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .
Разом з тим, 29.04.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Протченко Богданою Орестівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 77851767 з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Крім того, позивач у позовній заяві зазначає, що з мобільного додатку «Райффайзен банк» 29.04.2025 дізнався, що вся сума заборгованості знята, його рахунок розблокований.
Таким чином, станом на момент звернення до суду арешт з рахунку позивача ОСОБА_1 НОМЕР_1 знятий.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
При цьому згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушенні в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011, зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.
Подібні положення містяться й у статтях 2, 5 нині діючого КАС України.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Отже, право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, про яке йдеться у частині 2 статті 55 Конституції України, має спеціальну мету і призначення - правовий захист порушених прав та свобод людини, усунення перешкод у їх реалізації.
У статті 5 КАС України взаємозв'язок між правом особи на звернення до суду і порушенням їх суб'єктивних прав знайшов остаточне закріплення. Зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Проаналізувавши частини 1 та 2 статті 55 Конституції України у взаємозв'язку та з урахуванням їх офіційного тлумачення, суд дійшов висновку, що конституційна гарантія права на оскарження в суді має на меті саме поновлення порушеного права людини.
У даній справі, оскільки станом на момент звернення до суду арешт з рахунку позивача ОСОБА_1 НОМЕР_1 знятий, що не заперечується позивачем, наявність порушеного права позивача, яке підлягає захисту, відсутнє.
Крім того щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця Протченко Б.О. у ВП №77851767 по ненаданню відповідей на заяви боржника, суд зазначає наступне.
Сам по собі факт визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця щодо ненадання відповідей на заяви ОСОБА_1 не призведе до відновлення чи захисту будь-якого права позивача, оскільки як станом на момент звернення до суду, так і станом на момент винесення даного рішення арешт з рахунку знято, виконавче провадження завершено, а тому задоволення таких вимог матиме декларативний характер та не спричинить жодних юридично-значимих наслідків для позивача.
За сукупності наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами в контексті необхідності ефективного поновлення порушеного права.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243 246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Кушнова А.О.