про залишення позову без розгляду в частині
19 травня 2026 року м. Київ Справа № 320/20642/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду та поновлення цього строку в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, яка полягає у непроведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 державної (основної) пенсії за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2021 року включно у зв'язку прийняттям неконституційного правового акту, а також у непроведенні перерахунку та виплати пенсії за період з 01 січня 2022 року по 01 січня 2025 року відповідно до статей 48, 49, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше нарахованих та виплачених сум, пенсії як інваліду І групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильської катастрофою в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю як інваліду І групи, віднесеного до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоотриманої державної (основної) пенсії за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2021 року включно у зв'язку прийняттям неконституційного правового акту, а також провести перерахунок та виплату пенсії за період з 01 січня 2022 року по 01 січня 2025 року відповідно до статей 48, 49, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше нарахованих та виплачених сум, пенсії як інваліду І групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильської катастрофою в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю як інваліду І групи, віднесеного до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Підставою позову позивач вказує порушення його прав, свобод та інтересів внаслідок відмови суб'єкта владних повноважень у здійсненні перерахунку пенсії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху після відкриття провадження та останньому наданий строк для усунення виявлених судом недоліків, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою, в якій вказати підстави для поновлення цього строку та надати докази поважності причин його пропуску.
Позивачем на адресу суду подано заяву про поновлення процесуального строку, в якій останній послався на таке.
Так, обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивач зазначив, що з 2010 року є особою з інвалідністю (І група), а також потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим постійно перебуває на амбулаторному лікуванні.
Також позивач вказує, що непроведення відповідачем перерахунку та виплати йому державної (основної) пенсії за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2021 року включно у зв'язку з прийняттям неконституційного правового акта, а також непроведення перерахунку та виплати пенсії за період з 01 січня 2022 року по 01 січня 2025 року року відповідно до статей 48, 49, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відбувається з вини відповідача і є триваючим правопорушенням.
Посилаючись на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19, від 03 лютого 2026 року у справі № 560/17663/24 та від 23 квітня 2026 року у справі № 240/1180/24, позивач зазначає, що обов'язок органу Пенсійного фонду України перерахувати пенсію має імперативний характер і виключає можливість обмеження реалізації права на такий перерахунок процесуальними строками звернення до суду.
На підставі викладеного, позивач просить поновити процесуальний строк звернення до суду, вважаючи, що він пропущений з поважних причин.
З цього приводу суд зазначає таке.
Судом встановлено, що позовні вимоги стосуються перерахунку пенсії відповідно до вимог статей 48, 49, 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання певного виду пенсії чи додаткової виплати за цим Законом, відтак застосуванню підлягає строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Водночас поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу ймовірність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).
Верховний Суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Суд звертає увагу, що соціальні виплати, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у вигляді підвищення до пенсії та додаткової пенсії, носять щомісячний характер (регулярні платежі), тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватись така виплата (з першого до першого числа).
В постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 дійшла висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії: 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів; 2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Саме цей висновок, сформований Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав про застосування у подібних правовідносинах положень статті 122 КАС України, є релевантним до цієї справи.
Так, судом встановлено, що предметом спору є розмір нарахування пенсії за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2021 року та з 01 січня 2022 по 01 січня 2025 року, однак з до суду позивач звернувся лише 24 квітня 2025 року.
Верховний Суд у пункті 42 постанови від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 зазначив, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Так, позивач у своїй заяві про поновлення строку звернення до суду з-поміж іншого зазначає, що він є особою з інвалідністю з 2010 року та постійно перебуває на амбулаторному лікуванні, на підтвердження даних обставин позивач надав суду копію виписки із амбулаторної карти від 27 квітня 2026 року, виданої Демидівською амбулаторією загальної практики сімейної медицини Комунального некомерційного підприємства «Димерська центральна селищена лікарня» Димерської селищної ради, згідно якої позивач з 1991 року по 2025 рік звертався за медичною допомогою до медичних установ.
Суд зазначає, що періодичні звернення до медичних установ не можуть підтверджувати повадність пропуску строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом.
Більш того, варто наголосити й на тому, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що починаючи з 2015 року, у зв'язку зі зверненнями до медичних установ, позивач фактично був позбавлений можливості звернутись за захистом свїох прав до суду через обставини, що не залежали від його волі.
При цьому, суд вважає за необхідне також зазначити й про те, що правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19 та від 03 лютого 2026 року у справі № 560/17663/24, на які посилається позивач, обгрунтовуючи поважність причини пропуску строку звернення до суду, стосуються правовідносин, що виникли у зв'язку з перерахунком пенсії, призначеної військовослужбовцю згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в той час, як позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності згідно з Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Наведене в сукупності свідчить, що зазначені правові позиції Верховного Суду не є релевантними до спірних правовідносин, а тому не можуть бути застосовані при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду в даному випадку.
Щодо посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 квітня 2026 року у справі № 240/1180/24, суд наголошує, що Верховний Суд у даній постанові вирішував питання щодо наявності у позивача права на перерахунок пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, а не питання своєчасності звернення позивача до адміністративного суду за захистом своїх прав, що, відповідно, свідчить про відсутність підстав для застосування вказаної правової позиції Верховного Суду при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
Згідно частини п'ятнадцятої статті 171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Пунктом 7 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк встановлений судом.
За таких обставин, а також враховуючи, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт наявності обставин, що не залежали від позивача в частині його обізнаності про порушення його права, суд доходить висновку про те, що позивачем не наведено поважних та об'єктивних причин пропуску строку звернення до суду, а тому наявні підстави для залишення без розгляду позовних вимог, які заявлені поза межами шестимісячного строку, з 01 січня 2015 року по 30 червня 2021 року та 01 січня 2022 року по 23 жовтня 2024 року.
Як вже зазначалось судом в ухвалі суду від 16 квітня 2026 року, аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 460/8956/24.
При цьому, суд вважає за необхідне також зазначити й те, що сам по собі факт необізнаності позивача щодо порушення його прав не може свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду, як і не може свідчити про таке неусунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись частиною п'ятнадцятою статті 171, пунктом 7 частини першої статті 240, статтями 241-243, 248, 250, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2021 року та 01 січня 2022 року по 23 жовтня 2024 року та відмовити у його поновленні.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2021 року та 01 січня 2022 року по 23 жовтня 2024 року - залишити без розгляду.
3. Роз'яснити позивачу його право на звернення до адміністративного суду в загальному порядку після усунення підстав, з яких позовна заява у вказаній вище частині залишена без розгляду.
4. Продовжити розгляд адміністративної справи № 320/20642/25 в частині позовних вимог, що стосуються періоду, починаючи з 24 жовтня 2024 року, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
5. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка звернулась до суду з позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині залишення позову без розгляду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
.
Суддя Жук Р.В.