про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
20 травня 2026 року м. Київ Справа № 320/21342/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про направлення на проходження військово-лікарської комісії від 20.04.2026 року;
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про направлення на проходження військово-лікарської комісії від 20.04.2026 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
20.05.2026 Київський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі та призначив до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Разом із позовною заявою представником позивача в інтересах ОСОБА_1 до Київського окружного адміністративного суду подана заява про забезпечення позову, в якій заявник просить:
- вжити заходи забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, шляхом заборони переведення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) з Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до будь-якої іншої військової частини до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за його позовом.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що на даний час ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , разом з тим, протиправна поведінка відповідача у не прийнятті рішення та не розгляді рапорту про направлення позивача на ВЛК, призводить до перебування на військовій службі проти волі Позивача та в супереч наданих йому прав. Вказує, щозивачу неодноразово повідомлялось про відправку його у зону бойових дій для виконання бойового завдання, обумовлено строк відправки позивача у травні 2026 року, також відповідачем повідомлено позивача про можливість його переведення до іншої військової частини. Також зауважує, що розгляд справи має значно більші терміни ніж знаходження в навчальних центрах Збройних Сил України, тому неможливість отримати рішення суду до моменту відправки на бойове завдання у зону бойових дій або до моменту переведення до іншої військової частини значно вплине на результати такого розгляду.
За правилами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи приписи статті 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд керується таким.
За приписами частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із положеннями частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У відповідності до приписів частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу вказаної норми слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд зауважує, що забезпечення позову - це надання заявнику (позивачу) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 в справі № 826/14951/18).
Відтак, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення (дій чи бездіяльності) відповідача і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Зі змісту заяви про забезпечення позову слідує, що спірні правовідносини між ОСОБА_1 та військовою частиною НОМЕР_1 , які виникли внаслідок бездіяльності військової частини щодо ненаправлення позивача на проходження ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.
Водночас, забезпечити позов представник позивача просить шляхом заборони командиру військової частини вчиняти дії щодо переведення позивача до будь-якої іншої військової частини до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за його позовом.
Фактично, представник позивача просить заборонити командуванню військової частини НОМЕР_1 вчиняти дії щодо залучення позивача до виконання обов'язків військової служби.
Позивач не надав суду жодного доказу наявності наказу про переміщення його з військової частини НОМЕР_1 до іншої військової частини, як і доказів того, що такі дії з боку військової частини НОМЕР_1 здійснюються чи плануються.
Дії щодо направлення позивача до іншого місця служби можуть бути вчинені відповідачем лише з прийняттям відповідного наказу, наявність якого на час розгляду даної заяви не підтверджується.
Відтак, такий наказ фізично не може бути предметом оскарження у даній справі, а тому забезпечення позову, шляхом заборони командиру військової частини НОМЕР_1 вчиняти дії щодо переведення позивача до будь-якої іншої військової частини до моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі, є неспівмірним із предметом спору та фактично призведе до зупинення проходження позивачем військової служби до набрання законної сили рішенням суду.
Суд зазначає, що адміністративний позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Суд враховує необхідність забезпечення балансу між інтересами заявника та публічним інтересом щодо належного функціонування військових формувань в умовах воєнного стану.
Також суд звертає увагу, що частиною 3 статті 151 КАС України встановлено заборону на забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
При цьому, питання переміщення військовослужбовців врегульоване нормами «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», яке затверджено Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008.
Пунктом 12 Положення визначено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
З аналізу наведеної норми вбачається, що військовослужбовець може бути переведений з однієї військової частини до іншої за відповідним наказом уповноваженої особи.
За такого правового регулювання, вимоги представника заявника заборонити командиру військової частини НОМЕР_1 вчиняти дії щодо переведення позивача до будь-якої іншої військової частини до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за його позовом, фактично становлять заборону розпоряджень військовослужбовцю в умовах воєнного стану, що не допускається в силу прямої заборони нормами Кодексу адміністративного судочинства України і зумовлено введенням воєнного стану в Україні.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, зокрема у постанові від 05.02.2025 року у справі №160/2592/23, що під час вирішення спорів, пов'язаних із мобілізацією, суди повинні враховувати баланс приватного та публічного інтересу, оскільки виконання державою конституційного обов'язку щодо забезпечення оборони України має важливе значення в умовах правового режиму воєнного стану.
До того ж, суд враховує, що заявлений позивачем спосіб забезпечення позову фактично спрямований на втручання у проходження військової служби та порядок виконання військовослужбовцем службових обов'язків.
Враховуючи викладене та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням питання реальності істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, суд дійшов висновок, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Войтович І. І.