19.05.2026 Справа №489/6142/25
Провадження №2/489/150/26
19 травня 2026 м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судових засідань - Горецькою П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_7 про визнання права власності на земельну ділянку
встановив:
Позивачі, через свою представницю - адвокатку Щукіну Н.О., звернулися до суду з позовом, яким просили визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0854 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку. Мотивуючи вимоги тим, що 12.07.2002 між позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та відповідачами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було укладено Договір купівлі - продажу домобудівні АДРЕСА_1 . Зазначений будинок зареєстровано в ММБТІ на праві приватної власності за ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по частки за кожним. ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.08.2024, спадкоємицею частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 стала ОСОБА_1 . Вищезазначений житловий будинок розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0854 га, яка була надана колишнім власникам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі рішення Миколаївської міської ради народних депутатів від 11.05.2000, для обслуговування індивідуального житлового будинку. 30 червня 2000 відповідачі отримали державний акт на право спільної власності на землю серії І-МК № 040341. У звязку з тим, що позивачі купили житловий будинок АДРЕСА_1 , вважають, що до них перейшло й право власності на земельну ділянку для його обслуговування. Оскільки земельна ділянка зареєстрована за відповідачами на підставі державного акта, позивачі не можуть отримати правовстановлюючий документ на землю у позасудовому порядку.
Ухвалою суду від 07.08.2025, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 24.09.2025, витребувано докази та відкладено підготовчий розгляд справи.
Ухвалою суду від 20.10.2025, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалами суду від 01.12.2025 та від 18.12.2025, витребувано докази та відкладено розгляд справи.
Ухвалою суду від 30.03.2026, залучено співвідповідача та відкладено розгляд справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Від представниці позивачів надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. На позовних вимогах наполягає. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Представниця позивачів у позовній заяві зазначає, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку з господарськими і побутовими спорудами і будівлями АДРЕСА_1 .
Вказаний житловий будинок розташований на земельних ділянках, а саме: земельній ділянці площею 0,0854 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі Державного Акта на право приватної власності на землю серії І-МК № 040341.
Представниця позивачів вказує, що оскільки земельна ділянка зареєстрована за відповідачами на підставі державного акта, позивачі не можуть отримати правовстановлюючий документ на землю у позасудовому порядку.
Норми права та мотиви їх застосування.
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
За змістом частини другої статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
У ст. 392 ЦК України зазначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ч. 1 ст. 30 ЗК України, в редакції 1991 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.
Згідно ч.1 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Частиною 8 статті 130 Земельного кодексуУкраїни передбачено, що істотною умовою договору, на підставі якого набувається право власності (частки у праві спільної власності) на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного),іншу будівлю або споруду),об'єкт незавершеного будівництва, пов'язаного з переходом права власності (крім державної, комунальної власності)на земельну ділянку або прав оренди, емфітевзису, суперфіцію земельних ділянок усіх форм власності, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на такий об'єкт. Укладення договору, що передбачає набуття права власності (частки у праві спільної власності) на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, пов'язаного з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення такої частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
У підпункті «ґ» п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року (в редакції Постанови Верховного Суду № 2 від 19.03.2010) з 1 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 5 листопада 2009 року.
Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до положень частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
30 червня 2020 Миколаївською міською радою народних депутатів видано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Державний акт на право приватної власності на землю серії І-МК № 040341, а саме на земельну ділянку для обслуговування індивідуального житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0854 га.
12 липня 2002 між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено Договір купівлі - продажу, відповідно до якого ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 купили в рівних частках домобудівлю АДРЕСА_1 , та в цілому складається з житлового кам'яного будинку за літ А житловою площею 34,60 кв.м., літньої кухні за літ Б, сараїв за літ. В, Г, Д, огорожі та споруди № 2-4, І та розташований на земельній ділянці 854,00 кв.м..
Вказаний Договір посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвою Н.П., зареєстровано в реєстрі за № 5283 та в ММБТІ 12.08.2002 за реєстровим № 19980.
З свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.08.2024, виданого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Воробйовою Т.А., вбачається, що ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 03.09.2025 за вих. № 23011/40.02/40/020/25, згідно паперовиї носіїв інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 28.12.2012, право власності на зазначену нерухомість зареєстровано за: ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по частки за кожним на підставі договору купівлі - продажу від 20.07.2002, за реєстровим № 5283, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвою Н.П., зареєстрованого на КТБ «Фенікс», зареєстрованого в ММБТІ 12.08.2002 за реєстровим № 19980. В матеріалах інвентаризаційної справи міститься державний акт на право власності на земельну ділянку на попереднього власника, іншої інформації в матеріалах інвентаризаційної справи немає.
З моменту передачі земельної ділянки у користування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 і до цього часу цільове призначення земельної ділянки, для обслуговування житлового будинку, не змінилося.
З огляду на викладене, у зв'язку з придбанням позивачами житлового будинку АДРЕСА_1 , до нього разом з правом власності на житловий будинок перейшло і право власності на земельну ділянку для його обслуговування, що автоматично припинило право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на цю земельну ділянку.
Згідно довідки з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Миколаївській області, ОСОБА_5 знята з реєстрації місця проживання у звязку зі смертю.
Як вбачається з Актового запису про смерть № 231 від 14.01.2021, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЦПК України в разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (право-попередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Виходячи з предмету позову в справі, спірні правовідносини допускають правонаступництво.
З матеріалів спадкової справи № 12/2021 до майна померлої ОСОБА_5 , вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_10 звернулися до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Грудницької І.М. з заявами про відмову від спадкових прав після смерті ОСОБА_11 . Інші спадкоємці є ОСОБА_7 та ОСОБА_12 .
Свідоцтва про право на спадщину станом на теперішній час нотаріусом не видано.
Оскільки від представниці позивача надійшло клопотання про залучення в якості співвідповідача ОСОБА_6 , яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_7 , а не про заміну неналежного відповідача ОСОБА_5 , суд приходить до висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_5 .
Суд, оцінюючи допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Оскільки при поданні позовної заяви позивачі вимоги про розподіл судового збору не заявляли та таких вимог не заявляли і в судовому засіданні, враховуючи межі судового розгляду і диспозитивність цивільного судочинства, розподіл судового збору суд не здійснює.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 142, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку - закрити.
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_7 про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0854 га.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивачі:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідачі:
ОСОБА_4 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП невідомий.
ОСОБА_5 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП невідомий.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повний текст судового рішення складено «19» травня 2026.
Суддя Н.О. Рум'янцева