"20" травня 2026 р.
Справа №489/5590/19
Провадження №4-с/489/13/26
20 травня 2026 м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судових засідань - Горецькою П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
встановив.
ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Сорочана Є.В., до суду зі скаргою, в якій просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Інгульського відділу ДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) Новохатько М.О. від 12.02.2021 у виконавчому провадженні № 60672730 про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами. Посилаючись на те, що судовим наказом Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28.10.2019 року у справі № 489/5590/19 стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16.10.2018 року і до досягнення нею повноліття. На виконання вищенаведеного судового рішення Інгульським відділом ДВС міста Миколаїв Головного територіального управляння юстиції у Миколаївській області 21.11.2019 року було відкрите виконавче провадження № 60672730. 11 грудня 2025 року заступником начальника відділу Інгульського відділу ДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) Тарасенко К.В. у виконавчому провадженні № 60672730 було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, на підставі п.2 частини 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними). 12 лютого 2021 року старшим державним виконавцем Інгульського відділу ДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) Новохатько М.О. була винесена постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, згідно якої встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Оскаржувана постанова державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами боржнику від 12.02.2021 року винесена з порушенням вимог п. 2 ч. 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», а тому є незаконною. На утриманні ОСОБА_1 перебуває його матір - ОСОБА_4 , яка є інвалідом І групи з дитинства, інвалідність встановлено на строк - безстроково. Дані обставини підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія 12ААГ №509249 від 27.09.2023, випискою з постанови ЛКК КНП ММР «Центр соціально значущих хвороб» №74 від 27.09.2023, актом про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) від 19.07.2024, листом Департаменту праці та соціального захисту населення ММР від 30.07.2024, Довідкою Департаменту з надання адміністративних послуг ММР від 17.12.2020 про зареєстроване місце проживання ОСОБА_4 , яка проживає разом з сином.
Від представника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на скаргу, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні скарги. Зазначає, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №60672730 з примусового виконання судового наказу № 2-н/489/671/19 виданого 28.10.2019 Ленінським районним судом міста Миколаєва стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 16 жовтня 2018 року і до досягнення нею повноліття. 21.11.2019, державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Новохатько М.О. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №60672730. 03.03.2020 від стягувача надійшла заява про надання розрахунку заборгованості у якій повідомляється, що аліменти від ОСОБА_5 стягувач не отримує. 01.06.2020 від стягувача надійшла заява про видачу довідки про неотримання аліментів. 04.06.2020 стягувачу надана довідка, що у період з 01.12.2019 по 01.06.2020 аліменти від ОСОБА_5 вона не отримувала. Державним виконавцем Новохатько М.О. винесено ряд постанов, зокрема, постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення, яку направлено через електронний обмін до банків до виконання. 12.02.2021 державним виконавцем Новохатько М.О. обчислено розрахунок заборгованості зареєстрований за №11908 згідно якого заборгованість по платі аліментів станом на 01.02.2021 становить 43554,24 грн. 12.02.2021 державним виконавцем Новохатько М.О. винесено постанову про накладення штрафу на користь стягувача у розмірі 8710.85 грн. 12.02.2021 державним виконавцем Новохатько М.О. винесено постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. 11.12.2025 заступником начальника відділу винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. По виконавчому провадженню №60672730 з боржника стягнуто та перераховано стягувачу 14814,09 грн. Виконавчий документ містить чітке та зрозуміле формулювання де зазначена частка та періодичність сплати аліментів тому не потребує додаткового роз'яснення. боржник не з'являвся на вимоги державного виконавця, які направлялися йому за адресою реєстрації, не з'являвся з власної ініціативи та не повідомляв причини невиконання судового рішення, натомість був обізнаний про існування судового рішення та виконавчого провадження, про що свідчить надходження на депозитний рахунок відділу грошових коштів починаючи з 31.08.2021 року. Окрім того, боржник не надавав державному виконавцю ніяких доказів підтверджуючих обставини зазначені у частині 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадженні» відповідно до яких тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано. Надані до скарги копії документів підтверджуючі перебування на утриманні боржника особи з інвалідністю I групи видані у 2023 році та ніяким чином не доводять факту того, що станом на 12.02.2021 на день винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами існували обставини відповідно до яких тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано, у зв'язку з чим така постанова була винесена державним виконавцем неправомірно.
Від представника скаржника надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких просить скаргу задовольнити. Вказує, що матір боржника ОСОБА_4 є непрацездатною, у лютому 2021 року отримувала пенсію по інвалідності в розмірі 2100 гривень та інших доходів не мала, що підтверджується довідкою ГУ ПФУ у Миколаївській області про доходи № 9112671345600124 та відомостями з ДРФОПП про джерела/суми нарахованого доходу №1403-26-08208 та 1403-26-08209 від 24.04.2026. В той же час, встановлений у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 01 січня складав 2189 гривень (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»). Більшу частину коштів витрачає на комунальні послуги, на інші потреби, необхідні для забезпечення життєдіяльності, коштів не вистачає, і тому вона потребувала матеріальної допомоги. Боржник проживає разом з матір'ю ОСОБА_4 , що підтверджується відповідними витягами про їх зареєстроване місце проживання. Викладені обставини у сукупності свідчать про те, що і станом на станом день винесення оскаржуваної постанови про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві керування транспортними засобами, на утриманні боржника перебувала його матір, яка є особою з інвалідністю І групи. За такого оскаржувана постанова державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами боржнику від 12.02.2021 року винесена з порушенням вимог п. 2 ч. 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», а тому є незаконною.
Згідно приписів ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що 28 жовтня 2019 Ленінським районним судом м. Миколаєва видано Судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16 жовтня 2019 до досягнення дитиною повноліття.
21 листопада 2019 державним виконавцем Інгульського відділу ДВС у м. Миколаєві Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60672730 з примусового виконання судового наказу від 28.10.2019 виданого по справі № 489/5590/19 (провадження №2-н/489/971/19).
12 лютого 2021 державним виконавцем Інгульського відділу ДВС у м. Миколаєві Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами в рамках виконавчого провадження № 60672730.
11 грудня 2025 заступником начальника Інгульського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тарасенко К.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Норми права та мотиви їх застосування.
Однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Зазначене конституційне положення закріплене у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення згідно з Рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі №1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Положеннями ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За приписами частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини 1 статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (пункт 40 рішення ЄСПЛ від 19 березня 1997 року у справі «HORNSBY v. GREECE»).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням пункту 1 статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною дев'ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено особливий порядок дій, метою яких є створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання, який передбачає, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
При цьому, вказані у цій статті обмеження будуть вважатись такими, що застосовані із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», у разі, коли таке рішення буде вмотивоване державним виконавцем у відповідних постановах належним чином.
За правилами Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилось, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості.
При встановленні державним виконавцем наявності заборгованості зі сплати аліментів і того, що її сукупний розмір перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, застосування вказаних обмежень прямо передбачено частиною дев'ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому вказана стаття не зобов'язує державного виконавця перевіряти наявність таких прав у боржника, а містить припису вигляді імперативного обов'язку виконавця винести постанови, перелік яких визначено у цій статті, адже застосування заходів, прямо передбачених частиною дев'ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», слугують належному захисту прав дітей та сприяють встановленню механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення боржників у подальшому від виконання призначеного обов'язку із стягнення за несплату аліментів, зменшенню заборгованості зі сплати аліментів.
У разі усунення заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, яка дає підстави виконавцю для накладення постанови про обмеження певних прав, виконавцем будуть вжиті заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 454/586/20.
Частиною 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі: 1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; 2) використання боржником транспортного засобу у зв'язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; 3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; 4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.
За приписами статей 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
ОСОБА_1 зазначає, що на його утриманні перебуває його матір - ОСОБА_4 , яка є інвалідом І групи з дитинства, інвалідність встановлено безстроково.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідним сином ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 509249, від 27.09.2023, ОСОБА_4 має першу «б» групу інвалідності з дитинства безстроково. Потребує постійної сторонньої допомоги.
Як вбачається з виписки з постанови ЛКК №74 КНП ММР «Центр соціально значущих хвороб» від 27.09.2023, ОСОБА_1 є доглядальником за ОСОБА_4 , яка є особою з інвалідністю І б групи та потребує постійного догляду, не здатна до самообслуговування.
Згідно з Акта про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) від 19.07.2024, ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи з Депатаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 17.12.2020 за № 23043-000415099-037-05, ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
З листа Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради від 30.07.2024 за вих. № Д-2928/ІНГ/4942, вбачається, що 19.07.2024 членами міської комісії під час виходу за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 та матері ОСОБА_4 підтверджено факт здійснення ОСОБА_1 догляду та складено Акт.
З матеріалів цивільної справи № 489/5590/19 та з матеріалів виконавчого провадження № 60672730, не вбачається, що скаржник ОСОБА_1 звертався до Відділу державної виконавчої служби з наданням відповідних доказів про те, що на його утриманні перебуває мати ОСОБА_4 , яка є особою з інвалідністю. Крім того, до матеріалів скарги долучені докази про здійснення догляду за ОСОБА_4 , починаючи з 2023, при цьому постанова державного виконавця про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами винесена 12 лютого 2021.
Зважаючи на наявність у ОСОБА_1 як боржника в рамках виконавчого провадження заборгованості зі сплати аліментів, яку він свідомо не погашає, невиконання рішення зі сплати аліментів, вжиття державним виконавцем вказаних заходів забезпечення виконавчого провадження шляхом винесення постанови про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, відповідало завданням виконавчого провадження та здійснене в межах повноважень.
Матеріали справи не містять відомостей, що скаржник працює водієм таксі або рід його праці пов'язаний з використанням транспортного засобу.
Ураховуючи, що заборгованість за аліментами існує тривалий час і має триваючий характер, на час вжиття державним виконавцем відповідних обмежень не погашена, відомостей щодо наявності у боржника на утриманні особи з інвалідністю на час винесення оскаржуваної постанови були відсутні, суд вважає, що у такому випадку державним виконавцем не порушені основні засади виконавчого провадження, встановлені статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема щодо співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Надані до скарги копії документів підтверджуючі перебування на утриманні боржника особи з інвалідністю I групи видані у 2023 році та ніяким чином не доводять факту того, що станом на 12.02.2021 на день винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами існували обставини відповідно до яких тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано, у зв'язку з чим суд вважає, що дії державного виконавця в частині винесення вищевказаної є правомірними, оскільки достатньою підставою для застосування тимчасових обмежень є встановлення державним виконавцем факту наявності заборгованості за певний період, передбачений законом та у певному розмірі.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 639/1140/18-ц (провадження № 61-6208св19).
З огляду на вказане суд не вбачає неправомірності дії державного виконавця щодо винесення спірної постанови.
В той же час, на момент розгляду скарги, скаржником доведено, що на його утриманні знаходиться особа з інвалідністю, отже, накладення державним виконавцем 12.02.2021 тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами позбавляє боржника у разі необхідності, здійснювати належний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю першої групи, шляхом транспортування останньої до медичних закладах, тощо, що у відповідності з приписами п.2 ч.10 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для скасування раніше накладеного державним виконавцем тимчасового обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про часткове задоволення скарги.
Керуючись ст. ст.258-260,447,448,451 ЦПК України, суд
ухвалив:
скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - задовольнити частково.
Зобов'язати державного виконавця Інгульського відділу ДВС у м. Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скасувати постанову старшого державного виконавця Інгульського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Новохатько М.О. від 12.02.2021 у виконавчому провадженні № 60672730 про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами.
В іншій частині скарги - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Повний текст судового рішення складено «20» травня 2026.
Суддя Н.О. Рум'янцева