479/1081/25
4-с/479/2/26
19 травня 2026 року с-ще Криве Озеро
Суддя Кривоозерського районного суду Миколаївської області Репушевська О.В., вивчивши скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання,
11 травня 2026 року до суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла скарга на дії/бездіяльність органу примусового виконання, в якій просить суд: визнати дії приватного виконавця неправомірними щодо розшуку та накладення арешту на автомобіль у виконавчому провадженні №80090335, зняти транспортний засіб з розшуку, скасувати постанову про арешт майна боржника від 17 квітня 2026 року у виконавчому провадженні №80090335, та зняти арешт з автомобіля.
Розглянувши матеріали скарги, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду (ст. 448 ЦПК).
За приписами ч.1 ст.450 ЦПК України, скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується.
Отже, суб'єктний склад учасників при розгляді скарг на дії чи бездіяльність виконавця під час виконання судових рішень є: стягувач, боржник і державний виконавець або інша посадова особа органу державної виконавчої служби чи приватний виконавець, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Разом з тим, у скарзі не зазначено у якості учасників стягувача та державного виконавця у відповідному виконавчому провадженні.
Крім того, положеннями ст.449 ЦПК України, що кореспондуються з частиною п'ятою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", визначено, що скарга подається у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Разом з тим, з доданих до скарги додатків вбачається, що оскаржувана постанова винесена 17 квітня 2026 року.
Тобто строк на оскарження - до 27 квітня 2026 року. Однак, скаржником подано зазначену скаргу 11 травня 2026 року, а дізналась вона про наявність постанови про розшук майна боржника 29 квітня 2026 року, однак доказів підтвердження не додано, тобто скаргу подано після спливу строку на оскарження. Клопотання про поновлення строку на оскарження подано не було.
Згідно з п.5 ч.3 ст.447 ЦПК України скарга повинна містити ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.
Проте, у скарзі не вказано ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.
Згідно з п.7 ч.3 ст.447 ЦПК України скарга повинна містити дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Згідно з п.2 ч.4 ст.447 ЦПК України до скарги додаються докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Згідно з п.п.59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 р. №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
З сукупного аналізу наведених вище норм вбачається, що належним доказом відправлення скарги та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Натомість, до скарги не додано доказів направлення стягувачу та державному виконавцю скарги з додатками, що порушує наведені вище вимоги чинного законодавства.
Відповідно до п.п.6,7 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів що підтверджують вказані обставини;
Суд, звертає увагу, що відповідно до п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України, зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду, і має суттєве значення при розгляді справи та відповідно вимагає чіткого визначення, оскільки у випадку задоволення позову, зміст таких вимог викладається у резолютивній частині судового рішення.
Так, скарга не містить чітко викладених обставин справи, що унеможливить в майбутньому суд, належним чином встановити обґрунтованість вимог скаржника (позивача).
Таким чином, останній необхідно чітко викласти обставини справи, з обґрунтованим посилання на норми законодавства, якими остання керується при подачі документів та визначитись в якому порядку заявник звернулась до суду та надати документи суду на підтвердження своїх обґрунтувань, з метою належної перевірки посилань заявника на обставини справи.
Окрім цього, ОСОБА_1 необхідно чітко викласти свої вимоги, оскільки вони є некоректними та такими, що не відповідають змісту заяви.
Таким чином, заявнику слід усунути недоліки зазначені вище та надати суду виправлену скаргу (позовну заяву), а саме: вірно зазначити учасників процесу, викласти обставини справи, надати докази на обґрунтування своїх вимог, визначитись з порядком звернення до суду, уточнити прохальні вимоги в письмовому вигляді у відповідності до кількості учасників справи.
Окрім цього, суд звертає увагу, що відповідно до п.п.2,10 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Зважаючи на зазначені недоліки скарги, її необхідно залишити без руху, а скаржнику надати строк для їх усунення.
Керуючись положеннями ст.ст.175-177, 185, 260 ЦПК України, суддя, -
Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, - залишити без руху.
Надати скаржнику десять днів для усунення недоліків, зазначених в ухвалі, рахуючи його з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити скаржнику, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.