Справа № 462/1929/26
20 травня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі судді Бориславського Ю.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулось до суду із позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 17.06.2025 року у розмірі 15248,3 грн. станом на 06.03.2026 року, з яких 9490,90 грн. -заборгованість за кредитом, 5007,4 грн. - заборгованість по відсоткам; 750 грн. - пеня, 0 грн. - штраф, а також судові витрати по сплаті судового збору. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем порушено договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, що є предметом позовних вимог.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20.03.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач отримав дану ухвалу суду 22.04.2026 року особисто за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується матеріалами справи.
У вказаний строк відповідач не подав суду відзив на позовну заяву, поважних причин такого не повідомив.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.
Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Із змісту ст. 627 ЦК України вбачається, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 17.06.2025 року підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» та заяву про відкритя, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, відповідно до умов якої АТ "АКЦЕНТ-БАНК" відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок НОМЕР_1 та встановив кредитний ліміт на наступних умовах: вид кредиту - кредитний ліміт на поточний рахунок; тип кредиту - кредитування рахунку; мета отримання кредиту - споживчі цілі; сума кредиту (ліміту) від 1000 грн. до 200000 грн.; пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%. У разі виходу з пільгового періоду на кредит нараховується процентна ставка 3,4% на місяць. Строк кредитування (строк дії кредитного договору) 240 місяців.
Також ОСОБА_1 17.06.2025 року підписав паспорт споживчого кредиту, у якому визначено суму/ліміт кредиту - від 1000 до 200000 грн., строк кредиту - 240 місяців та процентна ставка, розмір штрафу.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов таПравил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у Анкеті-Заяві від 17.06.2025.
Акціонерне товариство «А-БАНК» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит /встановив кредитний ліміт/ у розмірі, відповідно до умов договору.
Так, згідно довідки за картами ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) відкрито рахунок № НОМЕР_3 та видано картки: № НОМЕР_4 строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_5 , строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_6 , строком дії до грудня 2031 року.
Відповідно до довідки за лімітами клієнту ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , 17.06. 2025 року банком збільшено ліміт у розмірі 9500 грн.
Відповідач користувався кредитними коштами, що відображено у виписці по картці та за період з 17.06.2025 по 06.03.2026 сума витрат складає 15749,67 грн., сума зарахувань - 10065 грн., сума комісій - 217,2 грн.
Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Частинами 3, 4, 5, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Відповідно до ч. 1 ст.5, ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. /ч. 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»/.
Згідно ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України)
Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з наданим банком розрахунком станом на 06.03.2025 року, за вказаним кредитним договором, утворилась заборгованість у розмірі 9490,90 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 5007,4 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 750 грн. - штраф.
У наданих Заявах та паспорті споживчого кредиту, які підписані відповідачем, визначено розмір кредиту, розмір процентної ставки, строк кредитування, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками є підставними.
Водночас, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
У наданих суду стороною позивача Заявах та паспорті споживчого кредиту визначено розмір штрафу та, відповідно до розрахунку заборгованості, розмір нарахованого штрафу становить 750 грн.
Разом з тим, у позовних вимогах стороною позивача вказано, що розмір штрафу складає 0 грн., натомість позивач просить стягнути із відповідача пеню у розмірі 750 грн., як складову суми заборгованості по договору.
При цьому, у паспорті споживчого кредиту, підписаного відповідачем, вказано, що пеня не передбачена.
Крім цього, відповідно до пункту 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022 року) був запроваджений воєнний стан, який триває і по теперішній час.
За змістом частини 2 статті 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.
Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.
У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
Тому, з урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 750 грн. не підлягають задоволенню.
Відтак, суд приходить до висновку, що позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення та присуджує стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 17.06.2025 року у розмірі 14498,3 грн., з яких: 9490,90 грн. - заборгованість за кредитом, 5007,4 грн. - заборгованість по відсоткам.
Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути із відповідача на користь Акціонерного товариства «А-Банк» понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2531,45 грн.
Керуючись ст. 207, 509, 526, 625, 626-629, 633-634, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 264, 265, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, суд
позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд, 11, ЄДРПОУ 14360080, рах. № НОМЕР_7 , МФО №307770) заборгованість у розмірі 14498 /чотирнадцять тисяч чотириста дев'яносто вісім/ гривень 30 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд, 11, ЄДРПОУ 14360080, рах. № НОМЕР_7 , МФО №307770) понесені судові витрати у розмірі 2531 /дві тисячі п'ятсот тридцять одну/ гривню 45 копійок.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або в строки та порядку, передбаченому ст. 354, 355 ЦПК України.
Рішення суду складено 20 травня 2026 року.
Суддя: Бориславський Ю. Л.