Дата документу 20.05.2026
Справа № 334/2823/26
Провадження № 2/334/2625/26
20 травня 2026 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Коломаренко К.А., при секретарі Цілінко А.С., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» /01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411/ ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 /,
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
26 березня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя надійшла вказана позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», сформована в системі «Електронний суд» представником - Докукіною Д.В. (діє на підставі Довіреності), до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №521987-КС-005 про надання кредиту від 03.03.2025 року у розмірі 254 250,00 гривень, а також судові витрати.
В позові посилалися на те, що 03.03.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №521987-КС-005 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку ст.12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 03.03.2025 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №521987-КС-005 про надання кредиту. 03.03.2025 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір №521987-КС-005 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-8181, на номер телефону НОМЕР_1 , котрий боржником було введено/відправлено. Відповідно п.1 Договору кредиту ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 75000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування Кредитом. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 75000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про перерахування коштів. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 13.03.2026 року утворилась заборгованість в розмірі 254 250,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 75 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 126 750,00 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦПК України - 37 500,00 грн, суми прострочених платежів з комісією - 15 000,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою суду від 27.03.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження; витребувано у Акціонерного товариства «ПУМБ»: 1) письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); 2) письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 03.03.2025 року (дата видачі кредиту) по 18.08.2025 року (дата закінчення терміну кредитування).
06.04.2026 року до суду від АТ "ПУМБ" на виконання ухвали суду надійшла витребувана судом інформація.
11 травня 2026 року представником відповідача - адвокатом Іваницею О.О. (діє на підставі Ордеру серії АР №1310990 від 01.05.2026 року) подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає повністю. Відповідач заперечує факт укладення Договору про надання споживчого кредиту №521987-КС-005 від 03.03.2025 року. Позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу ОСОБА_1 . Позивачем до позовної заяви не додано доказів про те, що особа була належним чином ідентифікована під час реєстрації в системі фінансової установи (наприклад, через BankID, не надано фото ідентифікаційних документів, тощо), що допомогло б встановити, що саме ця особа створила обліковий запис, з якого відбувалося подальше укладення договору. Окрім цього, не надано підтвердження того, що особа самостійно ввела свої персональні дані (ПІБ, ІПН, паспортні дані, реквізити банківської картки), які співпадають з її ідентифікаційними даними. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договорів. Перевіркою зазначеного файлу (Договір №521987-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 03.03.2025 року) через систему Центрального засвідчувального органу встановити електронні підписи не можливо, зазначається, що «файл не мстить підписів» Самого електронного варіанту договору, який мав би бути підписаний відповідно до вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг, позивач не надав. як вбачається з Договору (абзац 4 пункту 7.5 розділу 7Договору) сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту Договору та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання зобов'язань на підставі Договору, не може перевищувати половини суми Кредиту, одержаної Позичальником від Кредитодавця за цим Договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних Позичальником від Кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього Договору, і не може бути збільшена за домовленістю Сторін. Також, як вбачається з Паспорту споживчого кредиту, доданого до позову, а саме, розділу 6. Додаткова інформація (за наявності), «сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі Договору та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання зобов'язань на підставі Договору, не може перевищувати половини суми Кредиту, одержаної Позичальником від Кредитодавця за Договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних Позичальником від Кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до Договору, і не може бути збільшена за домовленістю Сторін.». Тобто як вбачається з викладених умов Договору №521987-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 03.03.2025 року та Паспорту споживчого кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у позовній заяві безпідставно зазначено про стягнення 126 750,00 грн суми прострочених платежів по процентах, що значно перевищує половину суми кредиту (половина від 75000,00 грн є 37500,00 грн), тому стягнення суми прострочених платежів по процентах не повинна перевищувати 37 000,00 грн. Щодо стягнення з відповідача на користь позивача штафних санкцій зазначає наступне. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Зауважує, що до штрафних сум процентів відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 37 500 грн, застосуванню підлягає пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого відповідач звільняється від обов'язку сплати на користь позивача штрафу за порушення умов цього договору. Щодо стягнення з відповідача комісії за надання кредиту, зазначає, що положення кредитного договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору. З огляду на викладене просить відмовити в задоволенні позову повністю.
25 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» представником ТОВ «Бізнес позика» Виноградовим Ю.Е.(діє на підставі Довіреності №15 від 03.11.2025 року) подано відповідь на відзив, у яких представник позивача вказує, що кредитодавець жодним чином не обмежував час на ознайомлення позичальника з умовами кредитного договору та правилами; позичальник добровільно погодився з умовами кредитного договору та погодився його виконувати (що відповідає принципу свободи договору, який встановлений у статті 627 ЦК України). Якби позичальника не влаштовували умови кредитного договору, він міг його просто не укладати; протягом строку дії кредитного договору та/або після його закінчення позичальник не звернувся із заявою про розірвання кредитного договору та/або визнання кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин. Зауважує, що всі істотні умови кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо встановлені не у правилах надання кредитів, паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами) чи якихось «тарифах та умовах», а саме у кредитному договорі, який позичальник уклав з ТОВ «Бізнес Позика» шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписав за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Якби позичальник здійснював платежі у відповідності до встановленого графіку платежів, йому дійсно потрібно було б сплатити суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у кредитному договорі. Якщо позичальник не здійснив платіж (платежі) за графіком або здійснив його (їх) у меншому розмірі, ніж передбачено графіком, це закономірно призводить до нарахування процентів у більшому розмірі, тому що як вже було зазначено вище, проценти нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту. Для спростування позовних вимог позивача, сторона відповідача мала б надати суду докази здійснення всіх платежів за кредитним договором у розмірі та строк, відповідно до встановленого у п. 4.2.2. кредитного договору графіку платежів, однак сторона відповідача таких доказів суду не надала. Позивач за кредитним договором не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах жодну неустойку відповідно до ст. 549 ЦК України (у вигляді пені чи штрафів), не нараховував проценти поза межами строку дії кредитного договору. Зауважує, що чинне національне законодавство не наділяє суд правом зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов'язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм Цивільного кодексу України. ТОВ «Бізнес Позика» не продовжувало строк дії кредитного договору в односторонньому порядку, не нараховувало проценти після закінчення строку дії кредитного договору, та не просило суд стягнути з відповідача жодні проценти, які начебто були нараховані після закінчення строку дії кредитного договору. Встановлений вищезазначеним пунктом кредитного договору графік платежів чітко передбачає сплату відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту.
Також обов'язок відповідача щодо сплати зокрема комісії за надання кредиту передбачений у паспорті споживчого кредиту до кредитного договору, де також викладений графік платежів за кредитним договором, який чітко передбачає сплату відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту. ТОВ «Бізнес Позика» є небанківською установою, яка правомірно встановила у своїх кредитних договорах саме комісію за надання кредиту, а не комісію за обслуговування/користування кредиту. Розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи. Всі платежі відповідача за кредитним договором були враховані у розрахунку заборгованості за кредитним договором. Сума заборгованості відповідача за кредитним договором відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором підрахована з урахуванням всіх платежів відповідача.
13 травня 2026 року від представника відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, в якій зазначено, що ОСОБА_1 не заперечує можливість підписання будь-якою фізичною особою кредитних договорів із застосуванням електронного підпису, але ОСОБА_1 не укладав Договір №521987-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 03.03.2025 року (далі - Договір), ОСОБА_1 Договір не підписував, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримував. ОСОБА_1 не має Особистого кабінету в ТОВ БІЗНЕС ПОЗИКА». Позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу ОСОБА_1 . Докази (документи), додані до відповіді на відзив, також, не містить таких підписів. Як вбачається з викладених умов Договору №521987-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 03.03.2025 року та паспорту споживчого кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у позовній заяві безпідставно зазначено про стягнення 126 750,00 грн суми прострочених платежів по процентах, що значно перевищує половину суми кредиту (половина від 75000,00 грн є 37500,00 грн), тому стягнення суми прострочених платежів по процентах не повинна перевищувати 37 000,00 грн.
13.05.2026 року від представника позивача Виноградова Ю.Е. надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зазначено, що під час укладення Кредитного договору сторони погодились укласти Кредитний договір з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (що зазначено на самому початку Кредитного договору). Кредитний договір укладений між Позивачем та Відповідачем НЕ є договором приєднання (у розуміння ст. 634 Цивільного кодексу України). Позичальник не укладав Кредитний договір шляхом підписання заявианкети про приєднання до публічної пропозиції. Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», та підписаний Відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». У кінці Кредитного договору у розділі «Реквізити сторін» наявна відмітка про підписання Позичальником Кредитного договору за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Кредитний договір не підписувався Відповідачем з накладенням кваліфікованого електронного підпису Відповідача і не мав бути підписаним таким чином, оскільки як вже зазначалося вище, Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем був укладений шляхом обміну електронними Документ сформований в системі «Електронний суд» 13.05.2026 6 повідомленнями у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний Відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора. Відповідно до вищевикладеного, примірники електронного Кредитного договору, акцепту та оферти на його укладення, надані Позивачем до суду, є їх оригіналами, й будь-які інші варіанти вищезазначених документів у Позивача відсутні та не можуть бути надані до суду. При цьому, оригінали вищезазначених документів були збережені в первісному та незмінному вигляді. На третій сторінці своїх Заперечень на відповідь на відзив сторона Відповідача зазначила, що у Відповідача начебто немає особистого кабінету на веб-сайті ТОВ «Бізнес Позика». Вищезазначене твердження сторони Відповідача, як і безпідставні твердження щодо неукладення Кредитного договору не правдиві, адже Кредитний договір, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду даної справи, є вже п'ятим кредитним договором, який укладено Відповідачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика». Відповідач знав про порядок укладення Кредитного договору та про всі інші типові умови кредитування у ТОВ «Бізнес Позика», а саме порядок перерахування кредитних коштів, порядок та розмір нарахування процентів за кредитним договором, встановлення комісії за надання кредиту тощо, оскільки він вже давно користується послугами ТОВ «Бізнес Позика» з надання кредитів та повністю виконував та закрив попередні Кредитні договори.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позові просив розглядати справу без його участі, проти винесення заочного рішення суду не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 до суду не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про що свідчить конверт, який повернувся на адресу суду 04.05.2026 року з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та довідкою про доставку СМС. 20.05.2026 року представник позивача - адвокат Іваниця О.О. подала через канцелярію суду заяву, в якій просила розгляд справи провести без участі відповідача та його представника, подані заперечення відповідач підтримує в повному обсязі, просить їх врахувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 03.03.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 підписано договір №521987-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), за умовами якого відповідачці надано кредит у сумі 75000 грн, строком до 18.08.2025 року. З метою отримання кредитних коштів відповідач вказав свої анкетні дані та паспортні дані, номер електронного платіжного засобу НОМЕР_2.
Кредитний Договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 03.03.2025 року о 12:31:32 год. за допомогою одноразового ідентифікатору UA-8181, який було направлено на його номер телефону НОМЕР_4 .
Згідно з копією візуальної форми послідовності дій клієнта, 03.03.2025 року з 12:28:26 год по 03.03.2025 року 12:31:49 год вчинено наступні дії: вхід в особистий кабінет, отримання інформації про статус клієнта, передача інформації обраних клієнтом умов кредиту, надання паспорту споживчого кредиту, підписання паспорта споживчого кредиту та інформаційного повідомлення, запит на генерацію та відправку одноразового ідентифікатора для підписання паспорта споживчого кредиту та інформаційного повідомлення, формування шаблону оферти, запит на відправку шаблону акцепту, запит на формування одноразового ідентифікатора для підписання Договору, підписання Договору клієнтом, підписання Договору Товариством, формування інформаційного повідомлення про успішне підписання договору, відправка документів на електронну пошту, відображення документів у особистому кабінеті.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції(оферти)у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 вказаного закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Вказаний висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20, а саме суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відповідно до п. 2.1 Договору кредиту, ТОВ "Бізнес позика" надає позичальнику кредит у розмірі 75000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію у порядку та на умовах, визначених Договором та Правилами про надання споживчих кредитів.
Дата видачі кредиту 03.03.2025 (п.2.13 договору), повернення 18.08.2025 (п.2.14 договору).
Згідно з умовами Договору кредиту, зокрема п.2.4, сторони визначили процентну ставку за користування Кредитом, яка є фіксованою та становить 1 % в день.
Комісія за надання кредиту 15000,00 грн. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку(п.2.5 договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту 185 554,75 грн (п.2.9 договору).
Пунктом 4.1 договору передбачено, що кредитодавець зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення Договору надати Позичальнику Кредит в сумі вказаній в п. 2.1. Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений розділі 12 Договору.
В розділі 12 договору вказано електронний платіжний засіб позичальника НОМЕР_5 .
Пунктом 4.2.2 договору визначено графік платежів, які повинен здійснювати відповідач на виконання умов договору.
Згідно з п. 11.4.4. Кредитного договору, Позичальник ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням.
Відповідно до копії паспорта споживчого кредиту, відповідач 03.03.2025 року ознайомився з умовами кредитування.
Згідно з копією розрахунку заборгованості за кредитом та копією довідки про стан за заборгованості відповідача, станом на 13.03.2026 року утворилась заборгованість в розмірі 254 250,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 75 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 126 750,00 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦПК України - 37 500,00 грн, суми прострочених платежів з комісією - 15 000,00 грн.
Відповідно до копії анкети клієнта від 03.03.2025 року, відповідач вказав особисті дані, в тому числі номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів № НОМЕР_2 та суму бажаного кредиту в розмірі 75 000,00 грн.
Згідно з копією підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, наданого ТОВ «ПрофітГід», позивача повідомлено про успішний переказ коштів грошових коштів 03.03.2025 року на рахунок відповідача у сумі 75000 грн.
Відповідно до інформаційного листа АТ «ПУМБ» №КНО-07.8.5/5153 БТ від 31 березня 2026 року, який надійшов на виконання ухвали суду, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_6 ) та згідно з випискою по рахунку відповідача, 03.03.2025 року на його рахунок 03.03.2025 року зараховано 75000 грн.
Згідно правового висновку Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, Суд виснував про безпідставність доводів позичальника, який покликався на те, що він не підписував кредитний договір у електронній формі та не погоджував його істотні умови, а також про відсутність правових підстав для визнання недійсним вказаного кредитного договору, підписаного позивачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що передбачено положеннями Закону України «Про електронну комерцію», а за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. При цьому, Судом констатовано, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, як комбінація цифр і/або букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Представником відповідача у заява по суті спору було зазначено, що відповідач Договір №521987-КС-005 від 03.03.2025 року про надання споживчого кредиту не підписував, проте не заперечує можливість підписання договору будь-якою іншою особою, проте стороною відповідача не надано жодного доказу на підтвердження даної обставини, зокрема, витягу з ЄРДР, постанови про визнання ОСОБА_1 потерпілим, вирок суду або будь-які інші докази, отримані органами, що здійснюють досудове розслідування, які б підтверджували ту обставину, що вказаний кредитний договір було підписано іншими особами.
Більш того, як встановлено з наданої АТ «ПУМБ» інформації, на виконання ухвали суду, 03.03.2025 року грошові кошти, надані позивачу на виконання умов договору в узгодженому сторонами розмірі в сумі 75000 грн були зараховані на банківську карту № НОМЕР_2 , яка належить саме ОСОБА_1 .. Саме такий номер карти був вказаний ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору.
Відповідачем доказів звернення до банку з заявою про повернення безпідставно зарахованих коштів на рахунок платника не надано.
У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.
Згідно постанови КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18, банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов'язкових реквізитів.
Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, що виникають із кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Отже, судом установлено факт не виконання відповідачем узятих зобов'язань за кредитним договором, що у свою чергу порушує право позивача на виконання умов договору.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.
Положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Згідно з умовами кредитного договору №521987-КС-005, сторони визначили, що стандартна процентна ставка за кредитом є фіксованою та становить 1% процентів за кожен день користування кредитом. Процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору.
Отже, положення кредитного договору №521987-КС-005 щодо фіксованої денної процентної ставки у розмірі 1 % відповідає вимогам чинного законодавства та не перевищує встановленого граничного розміру.
З розрахунку заборгованості вбачається, що з 03.03.2025 до 18.08.2025 (в межах строку дії договору) позичальнику нараховувалися проценти за користування кредитними коштами в розмірі 1% в день від залишку неповерненої суми кредиту.
Здійснений позивачем розрахунок заборгованості конкретизований та містить інформацію за усіма складовими, що забезпечує можливість перевірки такого розрахунку за наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно дослідженого розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів за користуванням кредитом здійснювалось виключно в межах строку кредитування, а саме з 03.03.2025 до 18.08.2025, будь яких нарахувань після закінчення строку кредитування не проводилось. Відсотки нараховулись в розмірі визначеному умовами договору (1% день), розмір яких відповідає законодавчим обмеженням ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтями 11, 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" встановлений обов'язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України "Про захист прав споживачів".
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів).
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п'ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
Нараховані та пред'явлені до стягнення відсотки за весь період кредитування перевищують розмір заборгованості за основною сумою кредиту.
Дана умова договору є непропорційно високою, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам ЗУ "Про захист прав споживачів", що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, 910/719/19 від 19.05.2020 та №363/1834/17 від 13.07.2022 та №910/12876/19 від 01.06.2021.
З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги ТОВ "Бізнес Позика" про стягнення з відповідача відсотків у відповідності до умов про надання кредиту №521987-КС-005 від 03.03.2025 року підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 75 000,00 грн. Вказана сума буде справедливою та співмірною з огляду на суму основного боргу.
Щодо стягнення заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України (заборгованості по штрафах) у розмірі 37 500,00 гривень, суд зазначає наступне.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» та Закону України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та на момент винесення рішення продовжує діяти.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України (заборгованості по штрафах) у розмірі 37 500,00 грн, задоволенню не підлягають.
Щодо нарахованої комісії, суд зазначає наступне.
Згідно п. 2.5 Договору, комісія за надання кредиту 15000,00 грн. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку(п.2.5 договору).
Відповідно до пункту 4 частини 1статті 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку (іншої фінансової установи) встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі N 496/3134/19.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 165 000,00 грн., з яких: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 75 000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах -75 000,00 грн.; суми прострочених платежів з комісією - 15 000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 980,00 грн.
Керуючись статтями 13, 15, 16, 525, 526, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ: 41084239) заборгованість за договором №521987-КС-005 про надання кредиту від 03.03.2025 року у розмірі 165 000,00 гривень (сто шістдесят п'ять тисяч гривень 00 коп.), з них: 75 000,00 грн заборгованість за кредитом, 75 000,00 грн заборгованість по відсотках та 15 000,00 грн заборгованість по комісії.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ: 41084239) судовий збір в розмірі 1 980,00 гривень (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят грн 00 коп.).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Коломаренко К. А.