Справа № 298/549/26
Номер провадження 1-кс/298/72/26
18 травня 2026 року с-ще Великий Березний
Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника відділення поліції - Начальника СВ відділення № 2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Дніпро Дніпропетровської області, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який на момент вчинення злочину перебував на посаді курсанта 4 навчального взводу 2 навчальної роти 4 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , не одруженого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні №12026071070000045, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.05.2026,
Заступник начальника - начальник слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_4 за погодженням із прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні № 12026071070000045 від 15 травня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Як ідеться в клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 06.05.2025 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно витягу із наказу ТВО командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 130 від 06.05.2025 солдата ОСОБА_6 призначено на посаду курсанта 4 навчального взводу 2 навчальної роти 4 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки вказаної військової частини, чим останній прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який триває по теперішній час.
Згідно з Законом України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У такий спосіб, з моменту затвердження Указу Президента України «ро введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти правовий режим воєнного стану, який продовжує діяти і на даний час.
Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують кожного військовослужбовця захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
Під час проходження військової служби, відповідності до ст.ст. 6, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_6 , зобов'язаний був свято і непорушно додержуватися вимог Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати свій військовий обов'язок, не допускати негідних вчинків, точно й вчасно виконувати покладені на нього обов'язки.
Натомість, як ідеться в клопотанні, солдат ОСОБА_6 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Зокрема, солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби призваний під час мобілізації, перебуваючи на посаді курсанта 4 навчального взводу 2 навчальної роти 4 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування частини, 27.06.2025 о 11.30 год. не прибув з лікування до місця розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка розташовувалась поблизу АДРЕСА_2 та був відсутній на військовій службі без поважних причин, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби по 16.05.2026, коли був доставлений до розташування органу досудового розслідування - СВ відділення поліції № 2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 407 КК України, тобто нез'явлення без поважних причин на службу військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
У такий спосіб, за твердженням слідчого, встановлена достатність доказів для обґрунтованої підозри у скоєнні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме - самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
Вина ОСОБА_6 , на переконання слідчого, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: матеріалами службового розслідування, показами свідків, іншими матеріалами в їх сукупності.
16 травня 2026 року о 12 годині 36 хвилин було вручено повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
16.05.2026 о 11 годині 50 хвилин на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України ОСОБА_6 , мешканця АДРЕСА_1 затримано.
Посилаючись, зокрема, на положення ч. 4 ст. 176, ч. 1 ст. 177, ч. 2 ст. 178 КК України слідство вважає, що наявні достатні підстави для обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування інших більш м'яких заходів, виходячи з наявних таких ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
1. Переховуватися від суду. За твердженням слідства, злочин, який інкримінується ОСОБА_6 , є тяжким і передбачає можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування чи суду. Так, Указом Президента України оголошено військовий стан та на території України ведуться бойові лії, Закарпатська область межує із чотирма країнами (Республіка Польща, Румунія, Угорщина, Словаччина), що дає підстави вважати, що ОСОБА_6 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину в умовах військового стану, не дивлячись на проходження військової служби, може переховуватись, в тому числі, на території тимчасово непідконтрольній українській владі та має сальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску через державний кордон України.
2. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Як зазначає слідчий, знаходячись на волі, ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом нез'явлення до суду, підмовляти свідків не з'являтися до суд та/чи змінити показання в судовому процесі, що підтверджується тим, що обвинувачений мас мотив та можливість внаслідок служби у Збройних Силах України, а також наявних у нього навичок та знань, вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.
3. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Слідство просить суд звернути увагу на те, що ОСОБА_6 є спеціальним суб'єктом кримінального правопорушення - військовослужбовцем, а відтак обрання йому судом запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, домашнього арешту та застави створить передумови до вчинення останнім нового тотожного кримінального правопорушення, пов'язаного з ухиленням від проходження військової служби. Окрім того, ОСОБА_7 може вчинити нове кримінальне правопорушення з метою уникнення покарання, в якому на даний час обвинувачується, а саме - незаконно перетнути державний кордон України, чим вчинить кримінальне правопорушення, передбачене ст. 408 КК України.
Таким чином, на думку сторони обвинувачення, інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного у кримінальному провадженні.
Відтак, посилаючись на ч. 8 ст. 176 КПК України, відповідно до якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою; п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, яким передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України; прохаючи суд, під час винесення рішення врахувати реакцію суспільства та соціальні наслідки правопорушення, а саме - той факт, що серед громадян України може скластися хибне враження безкарності, недолугості правоохоронної системи в цілому, а також створить передумови для вчинення військовослужбовцями аналогічних кримінальних правопорушень, що як наслідок призведе до підриву авторитету Збройних Сил України, ухилення громадян України та військовослужбовців від виконання ними Конституційних обов'язків щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України та підрив боєздатності армії - Збройних Сил України в умовах прямої збройної агресії російської федерації, сторона обвинувачення, просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб.
У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 18.05.2026, прокурор та слідчий клопотання підтримали з підстав, наведених у такому клопотанні, та просили його задовольнити, обравши підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
В судовому засіданні захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 , просила застосувати до ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід або визначити розмір застави ОСОБА_6 , наголошуючи при цьому, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, про наявність яких стверджується у клопотанні. Крім того, просила врахувати стан здоров'я її підзахисного, а також ту обставину, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав позицію захисника. Крім того, зазначив, що він мав намір повернення до Збройних Сил України, зокрема, до своєї військової частини НОМЕР_1 , яка розташовується поблизу міста Ужгород. Також вказав, що ним, ОСОБА_6 прийнято рішення самостійно долікуватися та відновити свій стан здоров'я до задовільного, після чого повернутися на службу до Збройних Сил України, оскільки на прохання продовжити лікування та відновити своє здоров'я йому у військовій частині НОМЕР_1 було відмовлено. При цьому вказав, що про своє рішення самостійно повідомив у 17.00 25.06.2025 військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 . В подальшому проводив своє лікування самостійно та у комерційних закладах охорони здоров'я. Лікування було тривалим з причин ризиків рецидиву онкохвороби. При цьому вказав, що метою покинути службу у нього не було. Від несення служби в ЗСУ ніколи не відмовлявся та не відмовляється.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК України. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Однією передумов правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово тлумачив термін «обґрунтована підозра» і робив висновки про наявність чи відсутність такої у конкретних справах. Так, у справі «К.-Ф. проти Німеччини» 27.11.1997 (заява №144/1996/765/962) ЄСПЛ наголошував, що обґрунтованість підозри, наявність якої має служити підставою для арешту, є невід'ємним елементом запобіжної гарантії проти свавільного арешту й затримання, що передбачено п. «С» ч. 1 ст. 5 Конвенції. Наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа ймовірно вчинила правопорушення. Однак, факти, які зумовлюють виникнення підозри, не обов'язково мають такий саме рівень з'ясовності, який є необхідним на пізнішому етапі кримінального розслідування.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження вбачається, що 15.05.2026 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (кримінальне провадження №12026071070000045).
При розгляді даного клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя приходить до висновку, що слідчий та прокурор довели обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_6 , сукупність наявних на даний час доказів припущення про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, що підтверджується, зокрема: повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України від 15.05.2026 № 814/1/1/6060; доповіддю про неповернення з лікувального закладу військовослужбовця за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_6 командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України; Наказом (витяг) від 06.05.2025 № 130 командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині), згідно з яким солдата ОСОБА_6 - курсанта навчального взводу навчальної роти 4 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, призваного ІНФОРМАЦІЯ_5 прийнято з 06.05.2025 вважати таким, що прийняли справи та посади і приступили до виконання службових обов'язків за посадами з визначеними посадовими окладами; наказом (витяг) від 06.06.2025 № 164 командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) відповідно до якого прийнято вважати таким, що вибув з 04.06.2025 для лікування солдата ОСОБА_6 , наказом (витяг) від 28.06.2025 № 186 командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині), згідно з яким згідно з яким військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_6 прийнято, який 25.06.2025 був виписаний з лікувального закладу та до місця проходження військової служби не прибув, прийнято вважати таким, що 25.06.2025 самовільно залишив військову частину; попереднім повідомленням про вчинення кримінального правопорушення командира ВЧ НОМЕР_1 від 30.06.2025 № 5952/1; картою соціально-демографічного вивчення військовослужбовця; наказом (витяг) від 30.06.2025 № 4250 командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) про призначення службового розслідування; результатами службового розслідування від 07.07.2025 командира 1 навчального взводу - викладача 2 навчальної роти 4 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 ; наказом (витяг) від 07.07.2025 № 3919 командира ВЧ НОМЕР_1 про результати службового розслідування, згідно з яким командир ВЧ НОМЕР_1 , зокрема, наказує командиру 1 1 навчального взводу - викладача 2 навчальної роти 4 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 встановленим порядком підготувати та направити повідомлення про вчинення кримінального правопорушення солдатом ОСОБА_6 до Державного бюро розслідувань Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ІНФОРМАЦІЯ_6 для прийняття правового рішення; службовою характеристикою, виданою на солдата ОСОБА_6 , від 06.07.2025, згідно з якою останній зарекомендував себе з негативної сторони; довідкою ВЛК № 2025-0506-0040-3619-3 від 06.05.2025, згідно з яким солдата ОСОБА_6 визнано придатним до військової служби; письмовими поясненнями ОСОБА_8 - інструктора навчального взводу 2 навчальної роти 4 навчального батальйону ВЧ НОМЕР_1 ; письмовими поясненнями ОСОБА_8 - інструктора навчального взводу 2 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону ВЧ НОМЕР_1 від 06.07.2025; письмовими поясненнями
ОСОБА_9 - командира 2 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону ВЧ НОМЕР_1 від 06.07.2025; обліковою карткою до військового квитка (тимчасового посвідчення) серія НОМЕР_3 ; протоколом про адміністративне затримання ОСОБА_6 від 11.05.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 - помічника начальника відділу прикордонної служби ВЧ НОМЕР_4 ВПС «Новоселиця» від 16.05.2026; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення - ОСОБА_6 , від 16.05.2026; повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 16.05.2026; інформацією пр. особу від 16.05.2026.
Вказані докази в своїй сукупності дають підстави для висновку, що на даній стадії слідчий та прокурор навели переконливі факти того, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у скоєнні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні.
Ризиками, які дають підстави слідчому судді обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слід вважати особу підозрюваного ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, беручи також до уваги суспільну небезпеку діяння, яке інкримінується останньому, його тяжкість, умови воєнного стану.
ОСОБА_6 , розуміючи тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності у разі доведення його вини. В даному аспекті слідчий суддя враховує даними, що містяться в протоколі про адміністративне затримання ОСОБА_6 від 11.05.2026, та протоколі допиту свідка ОСОБА_10 - помічника начальника відділу прикордонної служби ВЧ НОМЕР_4 ВПС «Новоселиця» від 16.05.2026.
При цьому слідчий суддя звертає увагу, що солдат ОСОБА_6 після самовільного залишення з військової частини НОМЕР_1 не повернувся на службу до вказаної військової частини.
Згідно з абз. 8 ч. 4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402, 405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Крім того, згідно з ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402, 405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, - тримання під вартою.
Слідчий суддя вважає, що обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді більш іншого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, створить передумови до вчинення останнім нового тотожного кримінального правопорушення, пов'язаного з ухиленням від проходження військової служби.
На думку слідчого судді, інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим в судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя констатує, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить приписам ч. 2 ст. 183 КПК України. Вік обвинуваченого дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Водночас стороною захисту не надано доказів, які б указували на те, що стан здоров'я підозрюваного на момент обрання йому запобіжного заходу не дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Слідчий суддя, зважаючи на обставини, наведені вище, не вбачає підстав для застосування поряд з запобіжним заходом у виді тримання під вартою застави.
Керуючись ст. 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту затримання - 11 год. 50 хв. 16 травня 2026 року.
Встановити строк дії ухвали по 13 липня 2026 року включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити слідчому, прокурору, підозрюваному, захиснику.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 19 травня 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1