Справа № 725/1830/26
Провадження № 2/727/1786/26
19 травня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівців у складі:
головуючої судді Бойко М.Є.,
за участю секретаря судового засідання Васківчук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Кредит капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,
У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит капітал" звернулося до Чернівецького районного суду м.Чернівців з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2342036 від 01.05.2020 року в загальному її розмірі 16 400 грн., судового збору в сумі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн.
Вказані вимоги мотивовані тим, що 01.05.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №2342036 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а ОСОБА_1 зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, надавши йому кредитні кошти у визначеному договорі розмірі, натомість відповідач не виконує свої зобов'язання.
08.02.2021 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №ККАУ-08022021, в тому числі і за кредитним договором №2342036 від 01.05.2020 року.
Ухвалою Чернівецького районного суду м. Чернівців від 23.02.2026 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Кредит капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Чернівців.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 09 квітня 2026 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позов підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився. Про час і місце судового розгляду останній повідомлявся належним чином, про причини своєї відсутності не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням викладеного, а також за наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе згідно ст. 280 ЦПК України її розглянути за відсутністю сторін, на підставі наявних доказів.
За таких обставин, згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного .
Судом встановлено, що 01.05.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» було укладено договір про споживчий кредит №2342036 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000 грн. (п.1.3 договору) строком на 30 днів. Знижена процентна ставка 0,01 %, стандартна процентна ставка 1,90% .
Пунктом 2.1. договору передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
З довідки про ідентифікацію вбачається, що договір про споживчий кредит №2342036 від 01.05.2020 року підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С889398 .
Згідно із довідкою ТОВ ФК «Вей Фор Пей» 01.05.2020 року було здійснено переказ за дорученням ТОВ "Авентус Україна" на суму 5000, 00 грн, картка НОМЕР_2 , код авторизації 235627.
Відповідно до розрахунку позивача заборгованість ОСОБА_1 становить 16400, 00 грн. та складається з: заборгованості за тілом кредиту - 5 000 грн.; заборгованості за процентами - 11 400, 00 грн.
08.02.2021 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №ККАУ-08022021, в тому числі і за кредитним договором №2342036 від 01.05.2020 року.
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем виконало у повному обсязі, надавши йому визначені договором кредитні кошти, натомість відповідач ОСОБА_1 взяті на себе за договором зобов'язання не виконав, оскільки не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, та проценти за користування кредитом. У зв'язку з відсутністю таких платежів на виконання умов кредитного договору у ОСОБА_1 утворилась заборгованість в сумі, зазначеній у позові, розмір якої ним не спростовано.
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є новим кредитором за кредитним договором №2342036 від 01.05.2020 року на підставі укладеного між ним та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» договору відступлення прав вимог №ККАУ-08022021 від 08.02.2021 року.
Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України«Про електронні довірчі послуги».
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом, договір про споживчий кредит №2342036 від 01.05.2020 року укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України, із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписано сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатору (С889398), та за правовими наслідками він прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, за умовами укладеного сторонами договору про споживчий кредит №2342036 від 01.05.2020 року ТОВ «Авентус Україна», як фінансова установа, надало ОСОБА_1 грошові кошти, а останній зобов'язалася повернути кредит у повному обсязі .
Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку заборгованість не сплатив, позовні вимоги не спростував, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути за кредитним договором №2342036 від 01.05.2020 року заборгованість у розмірі 16 400, 00 гривень .
Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000, 00 грн. на користь позивача ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" суд зазначає наступне.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Саме такого висновку дійшла Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.
Судом встановлено, що 01.07.2025 року між ТОВ "Кредит Капітал" та Адвокатським об'єднанням «Апологет» був укладений договір про надання правничої допомоги №0107 .
Відповідно до спрямованого позивачем акту про отримання правової допомоги Адвокатським об'єднанням «Апологет» було надано позивачу ТОВ "Кредит Капітал" послуги з правничої допомоги по даній цивільній справі на загальну суму в 8 000,00 грн.
Вимог щодо заперечення, зменшення цих витрат або про їх неспівмірність відповідачем не заявлялося.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи, вищезаначене, позов в цій частині також підлягає задоволенню.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Кредит капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 заборгованість за кредитним договором №2342036 від 01.05.2020 року в загальному розмірі 16400 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами код ЄДРПОУ: 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) сплачений судовий збір в сумі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Бойко М.Є.