Справа № 127/23170/14-ц
Провадження 4-с/127/27/26
19 травня 2026 року Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Романюк Л. Ф.,
при секретарі Курутіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці скаргу ОСОБА_1 до Луцького відділу Державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиціїї України, за участі зацікавленої особи: стягувача ОСОБА_2 , на дії / бездіяльність органу примусового виконання,-
встановив:
До суду звернувся ОСОБА_1 зі скаргою на бездіяльність Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, посилаючись на те, що у межах виконавчого провадження № 47729983, відкритого на підставі виконавчого листа Вінницького міського суду № 127/23170/14-ц від 15.05.2015р. про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі 1 431 537,70 грн.
Постановою державного виконавця від 07.09.2015р. було накладено арешт на все належне йому нерухоме майно, про що 21.09.2015р. внесено запис про обтяження № 11265995 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Скаржник зазначив, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.12.2022р. у справі № 903/814/21 його визнано банкрутом, звільнено від боргів та зобов'язано органи державної виконавчої служби закрити виконавчі провадження і зняти всі арешти та обмеження, а постановою державного виконавця від 29.06.2023р. виконавче провадження № 52578531 закінчено із зазначенням про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.
Разом із тим, за твердженням скаржника, арешт з нерухомого майна та коштів у банківських установах фактично не знято, у зв'язку із чим його представник адвокат Шваліковська В.О. 26.03.2026р. звернулася до Луцького ВДВС із заявою про зняття арешту, однак листом від 20.04.2026р. у задоволенні заяви було відмовлено з посиланням на відсутність підстав для вчинення відповідних дій, що, на думку скаржника, порушує його право власності та перешкоджає вільному користуванню і розпорядженню майном.
Просить суд зобов'язати Луцький відділ ДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт із усього майна ОСОБА_1
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, надали суду заяву про розгляд даної скарги у їх відсутність.
Представник ДВС та стягувач ОСОБА_2 також в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином. Однак їх неявка, в силу вимог ст. 450 ЦПК України, не перешкоджає розгляду даної скарги у їх відсутність.
Дослідивши матеряали справи, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що на виконанні у Луцькому відділі державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 47729983, відкрите на підставі виконавчого листа Вінницького міського суду № 127/23170/14-ц від 15.05.2015р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у сумі 1 431 537,70 грн. та судового збору в розмірі 3582,38 грн, що підтверджується копією виконавчого документа та відомостями АСВП.
У межах вказаного виконавчого провадження постановою державного виконавця від 07.09.2015р. було накладено арешт на все нерухоме майно боржника, про що 21.09.2015р. державним реєстратором Сілкою Т.Ю. внесено запис про обтяження № 11265995 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.03.2026р. ( а.с.11).
Згідно з указаною довідкою видом обтяження є арешт нерухомого майна, обтяжувачем зазначено Луцький районний відділ державної виконавчої служби, а опис предмета обтяження визначено як «все нерухоме майно» ( а.с.11).
З ухвали Господарського суду Волинської області від 26.12.2022р. у справі № 903/814/21 убачається, що ОСОБА_1 визнано банкрутом, завершено процедуру погашення боргів, затверджено звіт керуючого реалізацією майна, звільнено боржника від боргів, крім вимог, передбачених ч. 2 ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства, а також зобов'язано органи державної виконавчої служби закрити виконаві провадження, зняти всі арешти та обмеження щодо боржника та виключити запис про нього з Єдиного реєстру боржників ( а.с.7-9).
Вказаною ухвалою також встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені у встановлений законом строк, вважаються погашеними, а виконавчі документи за такими вимогами - такими, що не підлягають виконанню ( а.с.9).
Постанову старшого державного виконавця Відділу ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції П'ясецьким Р.В. від 29.06.2023 у ВП № 52578531 про зняття арешту з коштів ОСОБА_1 , винесену з посиланням на ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.12.2022р., а також постанову того ж державного виконавця від 29.06.2023 про закінчення виконавчого провадження, якою виконавче провадження завершено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із визнанням боржника банкрутом.
У пункті 2 зазначеної постанови прямо вказано про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.( а.с.21-22).
Разом з тим, як убачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.03.2026, запис про арешт нерухомого майна № 11265995 станом на дату формування довідки залишався чинним та не був припинений ( а.с.11-12).
Таким чином, незважаючи на закінчення виконавчих проваджень та наявність ухвали господарського суду про зняття всіх арештів і обмежень, обтяження нерухомого майна боржника фактично продовжувало існувати.
Із заяви адвоката Шваліковської В.О. від 26.03.2026р. вбачається, що представник боржника зверталась до Луцького ВДВС із вимогою про зняття арешту з майна ОСОБА_1 , посилаючись на завершення процедури банкрутства, закриття виконавчих проваджень та відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо боржника. До заяви були додані копії ухвали Господарського суду Волинської області від 26.12.2022, постанов державного виконавця від 29.06.2023 та інформаційної довідки з реєстру речових прав ( а.с.14-15).
Листом Луцького ВДВС у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 20.04.2026 № 66617 представника заявника повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту в порядку ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому орган ДВС зазначив, що арешт може бути знятий за рішенням суду. У вказаному листі також зазначено, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.12.2022р. не скасовано безпосередньо записи про накладення арешту. Одночасно судом враховано, що у цьому ж листі орган державної виконавчої служби підтвердив факт завершення виконавчих проваджень та відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 на момент звернення представника боржника ( а.с.16).
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їх права чи свободи.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними та зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення.
Як судом зазначалось, ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.12.2022р. у справі № 903/814/21 ОСОБА_1 визнано банкрутом, завершено процедуру погашення боргів, звільнено від боргів та прямо зобов'язано органи державної виконавчої служби закрити виконавчі провадження і зняти всі арешти та обмеження щодо боржника. Вказана ухвала набрала законної сили 26.12.2022р. та є обов'язковою до виконання відповідно до статті 18 ЦПК України та статті 129-1 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно (кошти) боржника, підлягає зняттю, а інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення скасовуються.
Як убачається з матеріалів справи, постановою старшого державного виконавця від 29.06.2023р. виконавче провадження № 52578531 закінчено саме на підставі пункту 8 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому у постанові прямо зазначено про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.
Однак, незважаючи на це, арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 11265995, залишився чинним, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.03.2026р.
Суд критично оцінює доводи органу державної виконавчої служби, викладені у листі від 20.04.2026 № 66617, про відсутність підстав для зняття арешту та необхідність окремого судового рішення, оскільки саме на державного виконавця законом покладено обов'язок вчинити дії щодо скасування арешту після закінчення виконавчого провадження.
Відсутність матеріалів виконавчого провадження у зв'язку із закінченням строку їх зберігання не звільняє орган державної виконавчої служби від обов'язку виконати судове рішення та усунути порушення прав боржника.
Відповідно до статті 41 Конституції України та статей 316, 317, 319, 321 ЦК України право приватної власності є непорушним, а власник має право вільно володіти, користуватись та розпоряджатися своїм майном. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.
Продовження існування арешту за відсутності відкритого виконавчого провадження, після завершення процедури банкрутства та набрання законної сили ухвалою суду про зняття арештів, є невиправданим втручанням у право власності заявника та свідчить про неправомірну бездіяльність органу державної виконавчої служби.
Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у Постанові від 05.11.2024р. у справі № 359/4519/23, відповідно до якої у разі, якщо арешт майна продовжує існувати після завершення виконавчого провадження, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку розділу VII ЦПК України, а суд вправі зобов'язати орган державної виконавчої служби усунути допущене порушення.
За таких обставин суд приходить до висновку, що бездіяльність Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо незняття арешту з майна ОСОБА_1 є неправомірною, а тому скарга підлягає задоволенню шляхом зобов'язання органу державної виконавчої служби зняти арешт з усього нерухомого майна заявника, накладений у межах виконавчого провадження № 47729983, запис про обтяження № 11265995 від 21.09.2015р.
На підставі викладеного, керуючисть ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд,-
Скаргу ОСОБА_1 до Луцького відділу Державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиціїї України, за участі зацікавленої особи: стягувача ОСОБА_2 , на дії / бездіяльність органу примусового виконання- задовольнити.
Зобов'язати Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладений у межах виконавчого провадження № 47729983, запис про обтяження № 11265995 від 21.09.2015р.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 20.05.2026р.
Учасники процесу:
Скаржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Заінтересовані особи: державний виконавець Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. луцьк, вул. Винниченка,27 А, ЄДРПОУ: 35041407);
ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_2 ).
Суддя: