Справа № 726/1815/26
Провадження №2-н/726/744/26
Категорія 4
про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу
20.05.2026 м. Чернівці
Суддя Садгірського районного суду м. Чернівці Проскурняк І. Г. розглянувши заяву представника заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси - Буковина» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за наданні житлово-комунальні послуги з вивезення побутових відходів з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
15.05.2026 року представник заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси-Буковина» - Паризський Костянтин Миколайович через сисутему «Електронний суд» звернувся до суду з вище вказаною заявою та просив видати судовий наказ про солідарне стягнення з боржників заборгованість за наданні житлово-комунальні послуги з вивезення побутових відходів.
Дослідивши матеріали заяви про видачу судового наказу, доходжу такого висновку.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Суддя встановив, що заявником додано ту ж саму квитанцію (платіжну інструкцію) про сплату судового збору, що і до заяви про видачу судового наказу справі №726/1816/26.
Зокрема, платіжна інструкція № 7770 від 23.03.2026 вже використовувалася у справі № 726/1816/26 щодо вимог стягувача про стягнення заборгованості.
Судовий збір сплачений за подання заяви та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України заявнику в порядку, установленому законом, не повертався.
Таке законодавче визначення передбачає, що заявник, коли подає повторно заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до раніше поданої заяви, яку суд залишив без розгляду (або повернув позовну заяву).
Вищезазначене правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 1540/3297/18.
Отже, квитанція про сплату судового збору в розмірі 266,24 грн., яка була подана разом із заявою про видачу судового наказу , не може бути прийнята судом як документ про сплату судового збору .
Суд зазначає, що повторно поданий той самий платіжний документ про сплату судового збору не є належним доказом сплати цього платежу за подання заяви.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судкового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України.
Із урахуванням вищевикладеного, доходжу висновку, що заявнику потрібно відмовити у видачі судового наказу.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 163, 165 ЦПК України,
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси - Буковина» про видачу судового наказу за вимогами про стягнення заборгованості за наданні житлово-комунальні послуги з вивезення побутових відходів з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Роз'яснити, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І. Г. Проскурняк