Справа № 636/3070/25
Провадження № 1-кп/645/181/26
19 травня 2026 року місто Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
сторін кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_5
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
законного представника обвинуваченого - ОСОБА_8
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_9
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024221250000611 від 20.10.2024 неповнолітньому обвинуваченому
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Томахівка, Чугуївського району (колишній - Вовчанський район), громадянину України, з базовою середньою освітою, який навчається у Вовчанському фаховому коледжі на першому курсі, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, на теперішній час утримується в ДУ «Харківський слідчий ізолятор»,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, п. п. 4, 10 ч. 2 ст. 115 КК України,
В провадженні Немишлянського районного суду міста Харкова перебуває на розгляді вище зазначене кримінальне провадження.
Відносно неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що Метою продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобігання ризикам, передбачених п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1. переховуватись від суду; 2. вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, на даний час ці ризики, визначені в ухвалі слідчого судді від 10.03.2025 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та продовжують існувати, і можуть реально настати, якщо обвинуваченому ОСОБА_7 буде змінено запобіжний захід. Сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_7 , опинившись на свободі, має можливість перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, переховуватись від суду, у зв'язку із чим він може вчинити дії, передбачені п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Наявність зазначеного ризику обґрунтовується тим, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що ним скоєно особливо тяжкий злочин, за вчинення якого передбачена максимальна міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від суду на території України або виїхати за межі держави, чим унеможливить досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Відповідно по п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Москаленко проти України" суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду. Разом з цим, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що вказує на крайній характер його протиправної поведінки та дає підстави вважати, що обвинувачуваний може вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи вищевикладене, зокрема обставини вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного, запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо.
Представник потерпілої ОСОБА_9 підтримала клопотання та просила його задовольнити.
Захисник обвинуваченого та обвинувачений не заперечували проти клопотання прокурора.
Заслухавши позицію сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши клопотання прокурора, суд приходить до наступного.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
22.10.2024 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова відносно неповнолітнього ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», без визначення застави, який в подальшому продовжувався.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України).
З метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, вирішуючи питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, колегія суддів виходить з необхідності уникнення ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як ризики, які дають достатнi пiдстави вважати, що неповнолітній обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, варто розцінювати те, що неповнолітній ОСОБА_7 згідно ч. 5 ст. 12 КК України обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, у разі визнання його винуватим йому може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років.
В судовому засіданні, також, знайшов своє підтвердження ризик того, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити інші кримінальні правопорушення, так як обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 152, пунктами 4, 10 частини 2 статті 115 КК України, які є особливо тяжкими злочинами, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку суду, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , на думку суду, дають підстави для висновку, що існують з боку обвинуваченого ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Оцінюючи сукупність обставин, колегія суддів вважає, що застосування до неповнолітнього ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 492 КПК України за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому провадженню або ж створять загрозу суспільству.
Колегія суддів вважає, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку. Беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду. Крім того колегія суддів приймає до уваги, що особливо тяжкий злочин скоєно відносно неповнолітньої особи.
На підставі викладеного, встановлено наявність обставин, передбачених пунктами 1 та 2 частинами ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує прокурор.
Застосування iнших, більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Всі інші питання, фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення - злочину, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що продовжується.
Відтак, ретельно оцінивши в сукупності всі обставини справи, судова колегія приходить до висновку, що на даний час будь-які дані про зміну обставин, які були підставою для застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також обставини, які б перешкоджали продовженню дії застосовного запобіжного заходу та не виправдовували б подальше тримання обвинуваченого під вартою, відсутні, тому більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання винуватим у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого щодо особи, яка не досягла повноліття, без її добровільної згоди, за яке передбачене покарання на строк п'ятнадцять років, колегія суддів вважає, що за час тримання обвинуваченого під вартою зазначені ризики не зменшилися та не втратили своєї актуальності, а тому продовжує для неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Розглядаючи можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, колегія суддів вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого на цій стадії судового провадження.
При цьому, колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно неповнолітнього ОСОБА_7 при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 199, 314-315 КПК України, судова колегія-
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024221250000611 від 20.10.2024 р. неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів - до 17 липня 2026 року без визначення застави.
Встановити строк дії ухвали до 17.07.2026 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3