20.05.2026
Справа № 644/ 1485 /26
н/п 1-в/644/ 67 /26
іменем України
20 травня 2026 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
засудженого - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Індустріального районного суду м. Харкова клопотання засудженого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Семенівка Близнюківського району Харківської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, засудженого 19.02.2025 Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 186 КК України з урахуванням ухвали Харківського апеляційного суду від 11.06.2025 до 7 років позбавлення волі,
про приведення вироку у відповідність у зв'язку із усуненням законом караності діяння за яке його було засуджено,
До суду надійшло клопотання ОСОБА_4 в якому засуджений просить застосувати до нього положення Закону України № 3886-IX від 18.07.2024 року в частині звільнення від покарання за діяння караність якого усунена, яке призначене вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 19.02.2025 за ч. 4 ст. 186 КК України.
Заява мотивована тим, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 року, який набрав законної сили 09.08.2024 , декриміналізовано діяння за які ОСОБА_4 засуджений вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 19.02.2025 оскільки на думку засудженого сума викраденого ним майна становила 4500,00 грн., яка не перевищувала два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2023 рік.
Засуджений в судовому засіданні клопотання підтримав та просив звільнити його від покарання з підстав зазначених в його клопотанні.
Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що на засудженого не поширюється дія Закону України №3886-IX від 18 липня 2024 року, оскільки вартість майна яким відкрито заволодів ОСОБА_4 під час вчинення кримінального правопорушення становила 4500,00 грн., що перевищує два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у 2023 році. Крім того, вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 КК України не підпадає під дію даного Закону.
Вивчивши матеріали особової справи засудженого, з'ясувавши думку прокурора, суд вважає, що клопотання засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18 липня 2024 року, відповідно до якого у новій редакції викладено статтю 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна».
Частиною 1 статті 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом на підставі ч. 1 ст. 74 КК України.
Відповідно до положень ч.2 ст.74 КК України (в редакції Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024) особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до положення ст. 51 КУпАП, в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги станом на 01 січня 2023 року складав 1342,00 грн. (2684,00 грн. - розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 х на 50 %). Тобто, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1342,00 грн. х 2 (неоподаткований мінімум доходів громадян) = 2684,00 грн.
Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 19.02.2025 ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11.06.2025 вирок суду першої інстанції пом'якшено в частині призначеного судом покарання та призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі. В іншій частині вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 19.02.2025 залишено без змін.
Відповідно до вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 19.02.2025 ОСОБА_4 засудженого за відкрите викрадення чужого майна (грабіж) поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчинений в умовах воєнного стану на суму 4500,00 грн., яке вчинене засудженим 12.08.2023.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та Закону України № 3886-IX від 18.07.2024 року, вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність у 2023 році становила 2684,00 грн.
Таким чином, на ОСОБА_4 не розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, оскільки вартість майна, яким відкрито заволодів ОСОБА_4 на момент вчинення правопорушення перевищувала два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Законом України № 3886-IX від 18.07.2024 року у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в Постанові від 07 жовтня 2024 року по справі № 278/1566/21 зробила висновок про те, що лише статті 185, 190, 191 фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Крім того, вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 КК України не підпадає під дію Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що клопотання засудженого не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.
Керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, ст. 72 КК України, Законом України №3886-ІХ від 18 липня 2024 року, суд,
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про звільнення від покарання у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам провадження для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом семи днів з дня її оголошення, а особою яка перебуває під вартою, з моменту вручення їй судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку її оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено - 20.05.2026.
Суддя: ОСОБА_1