18 травня 2026 року
м. Київ
справа № 499/808/24
провадження № 51- 1848ск26
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого на вирок Іванківського районного суду Одеської області від 1 квітня 2025 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року щодо ОСОБА_5 .
Обставини справи
1. Оскарженим вироком, залишеним без змін апеляційним судом
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
засуджено за частиною 1 статті 286-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
2. Суд визнав доведеним, що ОСОБА_5 , 23 квітня 2024 року у нічний час доби, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «ВАЗ 21063», р.н.з НОМЕР_1 по правій полосі проїжджої частини вул. Болгарської в с. Великий Буялик Березівського району Одеської області в напрямку с. Гудевичево, не маючи об'єктивних причин для маневрування, здійснив виїзд на ліву смугу руху, по якій продовжив рух зі швидкістю приблизно 74-77 км/год, чим перевищив дозволену швидкість руху у населених пунктах, яка не повинна перевищувати 50 км/год, під час руху уважним не був, не відреагував на зміну дорожньої обстановки, що проявилось у перебуванні на лівій полосі проїжджої частини, по якій рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_5 , пішохода ОСОБА_6 , яка рухалась в попутному напрямку з увімкненим ліхтариком, для забезпечення особистої безпеки на проїжджій частині під час руху транспортних засобів в нічний час, внаслідок чого поблизу будинку № 152 не впорався з керуванням транспортного засобу та здійснив на лівій полосі проїжджої частини, наїзд передньою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_6 .
Внаслідок дорожньо-транспортної події ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому верхньої третини лівої великогомілкової кістки з рваною раною відповідного сегменту гомілки, що відповідають категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я понад 21 день.
Доводи касаційної скарги
3. У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити засудженому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК у виді штрафу.Свої вимоги обґрунтовує тим, що суди не повною мірою врахували особу засудженого, усіх пом'якшуючих обставин у справі, а також самі обставини вчинення даного кримінального правопорушення.
Оцінка суду
4. Перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, Суд не встановив підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
5. Висновок суду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за частиною 1 статті 286-1 КК в касаційній скарзі не оспорюються.
6. Фактично доводи касаційної скарги в частині невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого зводяться до незгоди захисника із незастосуванням судами положень ст. 69 КК.
7. Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути пропорційним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
8. Суд вже зазначав, що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони (1) можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.[1]
9. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні злочину, її поведінкою під час та після вчинення злочину, а також іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця.
10. Отже, призначення більш м'якого покарання, ніж визначене санкцією кримінального закону, можливе лише у випадку, коли встановлені у справі обставини в своїй сукупності настільки істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим[2].
11. Суди попередніх інстанцій не знайшли підстав для застосування положень статті 69 КК, і касаційна скарга не містить доводів, які ставлять під сумнів їх висновок стосовно цього.
12. Як убачається з вироку, суд першої інстанції, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії нетяжких злочинів, підвищену суспільну небезпечність порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керують транспортними засобами в стані сп'яніння, а також особу засудженого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, навчається на денній формі навчання у Міжнародному гуманітарному університеті м. Одеси, не одружений, проживає за місцем реєстрації, за яким характеризується позитивно, разом з матір'ю, повнолітнім братом та неповнолітньою сестрою, за досудовою доповіддю ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній. Крім того, суд прийняв до уваги, що ОСОБА_5 розкаявся у скоєному, приймав участь у слідчих діях щодо з'ясування обставин вчинення злочину та повідомив їх суду, а також думку потерпілої, яка до нього будь-яких претензій не має. Водночас, суд не залишив поза увагою і ті обставини, на які посилається сторона захисту у касаційній скарзі.
13. Переглядаючи вирок, апеляційний суд належним чином проаналізував доводи сторони захисту та відхилив їх, виходячи з того, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення з необережності, однак, керуючи автомобілем у стані алкогольного сп'яніння та допустив злочинну самовпевненість, яка призвела до спричинення потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Засуджений грубо порушуючи Правила дорожнього руху, створив серйозну загрозу життю і здоров'ю його учасників, проявивши байдуже ставлення до життя, здоров'я та безпеки людини, що згідно Конституції України є найвищими соціальними цінностями. Суд не має підстав ставити під сумнів цей висновок апеляційного суду і вважає його рішення законним і обґрунтованим.
14. Аргументів, які би доводили явну несправедливість покарання, призначеного засудженому, в касаційній скарзі не наведено.
15. Відтак вирок районного суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду - статті 419 цього ж Кодексу. Вказані судові рішення є законними, обґрунтованими і вмотивованими.
16. З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись п.2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого на вирок Іванківського районного суду Одеської області від 1 квітня 2025 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] Постанови Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 744/884/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/84481797 та від 05 листопада 2019 року у справі № 686/16988/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/85583597.
[2] Постанови Верховного Суду 25 листопада2020 року у справі № 744/884/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/93217838 та 11 листопада 2020 року у справі № 370/2596/18, https://reestr.court.gov.ua/Review/92870356