Справа № 638/5039/26
Провадження № 2/638/6292/26
Іменем України
20 травня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Латки І.П.,
за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут»
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
У березні 2026 року КП «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 45478,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що на підставі рішення Харківської міської ради «Про реорганізацію комунальних підприємств та зміну назви» від 30.04.2025 № 813/25, КП «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирних будинків м. Харкова. Відповідач, яка є споживачами житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, внаслідок неповної та несвоєчасної оплати отриманих послуг мають заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.04.2014 до 31.01.2026 (з урахуванням гарячої води до 01.01.2022) у розмірі 42891,71 грн, за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.07.2022 до 31.01.2026 у розмірі 1264,20 грн, Крім того, у зв'язку з несвоєчасною оплатою послуг з постачання теплової енергії позивачем нараховано інфляційні втрати за період до лютого 2022 року у розмірі 955,92 грн та 3 % річних у сумі 367,07 грн.
У заяві від 08 квітня 2026 року ОСОБА_1 просила застосувати наслідки спливу позовної давності до вимоги позивача щодо яких пропущено такий строк, а також відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з їх необґрунтованістю з огляду на постанову КМУ № 206 від 05.03.2022.
Ухвалою суду від 13 березня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання.
В судове засідання сторони не з'явилися, про судове засідання повідомлені належним чином. Позивач просив справу розглянути за його відсутністю. Відповідач причини неявки суду не повідомила, з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталася.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 131, п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (довідкою про склад сім'ї) від 03 березня 2026 року № 829f72bc-d048-49ed-b591-ecc72ea547a7.
Згідно з відомістю про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім'я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.04.2014 до 31.01.2026 складає 42891,71 грн.
Відповідно до відомості про нарахування та оплату за абонентське обслуговування за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім'я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за абонентське обслуговування за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.07.2022 до 31.01.2026 складає 1264,20 грн.
Згідно з розрахунком інфляційних втрат та 3% річних за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води до лютого 2022 року, складеного за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім'я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , інфляційні втрати за вказаний період становлять 955,92 грн, три проценти річних від простроченої суми за вказаний період становлять 367,07 грн.
Відповідно до п. 15 Публічного договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, а також відповідно до п. 34 Індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води, в яких виконавцем вказано КП «Харківські теплові мережі», споживач повинен оплачувати відповідні послуги щомісячно.
За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 9 вищевказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:
плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;
плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України;
плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).
Згідно зі ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті обставин цієї справи, суд зазначає, що позивач належними, допустимими та достовірними доказами довів, що відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з реєстру територіальної громади м. Харкова, та є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються позивачем за вказаною адресою.
Також позивачем доведено, що за вказаною адресою за період з 01.04.2014 до 31.01.2026 року були надані відповідачу житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування, вартість яких була сплачена відповідачем не в повному обсязі, внаслідок чого ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.04.2014 до 31.01.2026 (з урахуванням гарячої води до 01.01.2022) у розмірі 42891,71 грн та за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.07.2022 до 31.01.2026 у розмірі 1264,20 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та закінчився 30 червня 2023 року.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.
З початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022, який набув чинності 17.03.2022 року, «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259 (позовна давність) цього Кодексу, зупиняються на строк дії такого стану.
Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX, який набув чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено.
Відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Таким чином, з 12 березня 2020 року строк позовної давності був продовжений на період дії карантину (закінчився 30 червня 2023 року), з 24 лютого 2022 року до 03 вересня 2025 року строк позовної давності був зупинений.
Враховуючи дату подання цього позову, а саме 12 березня 2026 року, трирічний строк позовної давності слід обраховувати шляхом додавання до 6 місяців 8 днів (тобто періоду, що минув після відновлення позовної давності: з 04.09.2025 до 12.03.2026) часу час, що минув до зупинення (12.03.2020), а саме 2 роки 5 місяців 22 дні, в результаті чого отримано дату початку строку позовної давності щодо вимог КП «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» - 20 вересня 2017 року.
Дослідженням відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_1 , встановлено, що заборгованість відповідача за послуги з постачання теплової енергії утворилася за період 01.04.2014 до 31.01.2026, тобто щодо частини позовних, а саме з 01.14.2014 до 20.09.2017 пропущено строк позовної давності.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, у зв'язку з пропуском позовної давності, на підставі заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд відмовляє КП «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії за період з 01.14.2014 до 20.09.2017 у розмірі 6006,75 грн.
Щодо решти позовних вимог, а саме щодо стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період 20.09.2017 до 31.01.2026 у розмірі 36884,96 грн та за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.07.2022 до 31.01.2026 у розмірі 1264,20 грн, щодо яких строк позовної давності не пропущено, то вони є обґрунтованими та підлягають задоволенню, враховуючи правомірність нарахування заборгованості за цей період у вказаному розмірі, а також з огляду на відсутність доказів добровільної сплати відповідачкою заборгованості у вказаному розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач прострочила виконання грошового зобов'язання з оплати спожитих житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим зобов'язана сплатити позивачеві інфляційні втрати за період у розмірі 955,92 грн та 3 % річних у сумі 367,07 грн.
Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком, оскільки в ньому правильно визначено щомісячну базу нарахування згідно ст. 625 ЦК України, правильно визначено сукупні індекси інфляції, правильно визначено розмір заборгованості зі сплати 3% річних. При здійсненні цих нарахувань позивач дотримався обмежень, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року.
Суд відхиляє доводи відповідача про безпідставність нарахувань індексу інфляції та 3% річних, оскільки з наданого позивачем розрахунку встановлено, що такі нарахування після введення воєнного стану не здійснювалися, а обмежуються періодом з березня 2019 року до лютого 2022 року.
Позовну давність щодо вказаних вимог позивачем не пропущено.
З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги частково та стягує з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» заборгованість за постачання теплової енергії за період 20.09.2017 до 31.01.2026 у розмірі 36884,96 грн та за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.07.2022 до 31.01.2026 у розмірі 1264,20 грн, з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 955,92 грн та 3% річних від простроченої суми у розмірі 367,07 грн, тоді як у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії за період 01.14.2014 до 20.09.2017 у розмірі 6006,75 грн відмовляє у зв'язку з пропуском позовної давності.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (86,792226724 %), тобто у розмірі 2310,76 грн.
Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут», адреса: м. Харків, пр-т. Ювілейний, 28А, код ЄДРПОУ 45929670, заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період 20.09.2017 до 31.01.2026 у розмірі 36884,96 грн та за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.07.2022 до 31.01.2026 у розмірі 1264,20 грн, з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 955,92 грн та 3% річних від простроченої суми у розмірі 367,07 грн, а всього заборгованість у розмірі 39472,15 грн (тридцять дев'ять тисяч чотириста сімдесят дві гривні 15 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в особі філії «Харківзбут», адреса: м. Харків, пр-т. Ювілейний, 28А, код ЄДРПОУ 45929670, судовий збір у розмірі 2310,76 грн (дві тисячі триста десять гривень 76 копійок).
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 20 травня 2026 року.
Суддя І.П. Латка