65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"14" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5394/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання Задорожному А.О.;
за участю представників:
від позивача: Синиченко Д.В.;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (01133, місто Київ, вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306; ЄДРПОУ 44276926);
до відповідача Фізичної особи-підприємця Плєханової Світлани Олексіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
про стягнення 52 238,61 грн,
1. Суть спору.
31.12.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№5539/25) ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ФОП Плєханової Світлани Олексіївни в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 52 238,61 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №011/83361/395266 від 22.03.2018 в частині повного та своєчасного повернення суми кредиту в розмірі 52 238,61 грн.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.01.2026 було відкрито провадження у справі №916/5394/25 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін із призначенням розгляду справи по суті на 09.02.2026 о 12:40.
У судове засіданні 09.02.2026 сторони не з'явились, явку уповноважених представників не забезпечили.
У судовому засіданні 09.02.2026 суд підписав ухвалу, якою відклав судове засідання на 16.03.2026 о 14:00.
Ухвалою суду від 09.02.2026 суд відклав розгляд справи на 16.03.2026.
У судове засіданні 16.03.2026 сторони не з'явились, явку уповноважених представників не забезпечили.
У судовому засіданні 16.03.2026 суд, без оформлення окремого процесуального документа, постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на 09.04.2026 о 14:30 та визнав явку представника позивача обов'язковою.
03.04.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№11554/26).
У судове засіданні 09.04.2026 з'явився представник позивача, відповідач в судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив.
У судовому засіданні 09.04.2026 суд, без оформлення окремого процесуального документа, оголосив перерву в розгляді справи по суті до 27.04.2026 о 13:45.
У судове засіданні 27.04.2026 з'явився представник позивача, відповідач в судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив.
У судовому засіданні 27.04.2026 суд, без оформлення окремого процесуального документа, оголосив перерву в розгляді справи по суті до 14.05.2026 о 13:45.
У судовому засіданні 14.05.2026, за участі представника позивача, суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у справі та відклав складення повного рішення на строк до 19.05.2026.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Аргументи ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР".
В якості обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 22.03.2018 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ФОП Плєханова С.О. укладено Договір №011/83361/395266 (далі - Договір), відповідно до умов якого Банк надав ФОП Плєхановій С.О. кредит в сумі 40000.00 грн.
За твердженнями позивача загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №011/83361/395266 від 22.03.2018 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 52238,61 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 47690,72 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 4547,89 грн.
Також позивач зазначає, що на підставі Договору №114/2-47 від 30.11.2021 АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" відступило право вимоги до ФОП Плєханової С.О. на користь ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ", яке на підставі Договору №10-01/2023 від 10.01.2023 відступило зазначене право ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР".
Таким чином позивач просить суд стягнути з ФОП Плєханової С.О. заборгованість за Договором №011/83361/395266 від 22.03.2018 у розмірі 52238,61 грн. Також позивач просить суд стягнути судові витрати, а саме витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.
3.2. Аргументи ФОП Плєханової С.О.
Про відкриття провадження у справі відповідача було повідомлено шляхом направлення на зареєстровану адресу копії ухвали.
Водночас ухвала суду отримана відповідачем не була та повернулася до Господарського суду Одеської області з відміткою про повернення, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), Рекомендовані листи з позначкою Судова повістка, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою Судова повістка, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто поштовим відділенням зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі № 915/1015/16.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідачів, суд вважає, що Фізичну особу-підприємця Мазур Світлану Євгенівну належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відтак суд вирішує спір, який виник між ТОВ "КОЛЛЕКТ КАПІТАЛ" та ФОП Плєхановою С.О. за наявними в справі матеріалами.
4. Фактичні обставини справи встановлені судом.
Між Акціонерним товариством "РАЙФФАЙЗЕН БАНК", як Кредитором/Банком, та фізичною особою - підприємцем Плєхановою Світланою Олексіївною, як Клієнтом/Позичальником, укладено Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/83361/395266 від 22.03.2018 (далі - Кредитний договір).
Згідно з умовами п. 1.1. Кредитного договору, протягом Строку дії Кредиту Банк надає Клієнту можливість використання кредитної лінії (надалі -Кредит) з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), МФО 328351 (далі - Рахунок), шляхом здійснення платежів в межах Поточного ліміту з Рахунку у разі відсутності (недостатності) на Рахунку грошових коштів.
Максимальний ліміт Кредиту за договором складає 50 000 грн (далі - Максимальний ліміт).
В межах Максимального ліміту встановлюється поточний ліміт Кредиту (далі - Поточний ліміт).
На дату укладення Договору Поточний ліміт Кредиту складає 40 000,00 грн. В подальшому Поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 3 Договору.
Згідно з п. 1.2. Кредитного договору, строк дії Кредиту (далі - Строк дії Кредиту) -з наступного дня, що слідує за датою укладання Договору (далі - Дата початку кредитування) по 22.03.2020 включно, далі - Дата закінчення кредитування (може змінюватися в порядку, передбаченому Договором).
У пункті 1.3. Кредитного договору сторони погодили, що без укладання додаткових угод до договору, Банк має право продовжити строк дії кредиту на 24 календарних місяці, за умови, що на дату закінчення кредитування буде дотримано кожну з наступних умов:
- Банк за 20 робочих днів до останнього робочого дня строку дії кредиту не отримав листа Клієнта про відмову від продовження строку дії кредиту;
- відсутні факти невиконання або неналежного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за договором;
- відсутні умови, передбачені п. 8.2. Кредитного договору.
Використання Клієнтом за рахунок Кредиту будь-якої суми коштів, розглядається сторонами як згода Клієнта на продовження строку дії кредитору.
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, протягом всього строку фактичного користування кредитом Клієнт зобов'язаний сплачувати щомісяця Банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29,9 % річних, крім випадків, передбачених п.п. 2.2. Договору.
Пунктом 3.1. Кредитного договору передбачено, що на умовах Договору, у разу ініціювання Клієнтом операцій по Рахунку з використанням спеціальних платіжних засобів та при відсутності (недостатності) на Рахунку власних коштів Клієнта, Банк зобов'язується надати кредитні кошти шляхом їх безготівкового переказу з позичкового рахунку на рахунок в межах Поточного ліміту та здійснити ініційовану клієнтом операцію. З моменту здійснення таких платежів Банк вважається таким, що надав Клієнту кредит на суму здійснених Банком платежів. При цьому, використання коштів за рахунок кредиту з використанням платіжної картки до рахунку із застосуванням ПІН-коду та/або реквізитів картки (зокрема, номер картки, строк дії картки, код cvv2, тощо), у т. ч. довіреними особами Клієнта, або із застосуванням CIN-коду, при здійсненні видаткових операцій з Рахунку, розглядається Сторонами як використання Кредиту Клієнтом.
Пунктом 5.1. Кредитного договору визначено, що Клієнт зобов'язаний протягом дії Договору здійснювати Погашення заборгованості в порядку, визначеному Договором, шляхом зарахування на Рахунок щомісячного обов'язкового платежу, розрахованого відповідно до умов пункту 5.2. Договору, та здійснити повне (остаточне) Погашення заборгованості не пізніше з Дати закінчення кредитування. Під поняттям Погашення заборгованості Сторони розуміють повернення суми Кредиту, сплати процентів за користування Кредитом, сплати комісій, штрафів та інших платежів, якщо такі матимуть місце, які передбачені Договором, в тому числі відшкодування витрат та збитків Банка, пов'язаних з неналежним виконанням Клієнтом умов Договору.
Відповідно до п. 5.2. Кредитного договору, Клієнт зобов'язаний до 10 числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладення Договору). Датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на Рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов'язкового платежу в сумі не менше 15 (п'ятнадцяти) відсотків від залишку заборгованості за Кредитом на Дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами Банка. При цьому, залишок заборгованості за Кредитом, що береться до розрахунку щомісячного обов'язкового платежу, включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та штрафів за всіма видами заборгованості, зменшену на суму не внесеного Клієнтом щомісячного обов'язкового платежу попередніх місяців. В разі недостатності на Рахунку коштів, належних до сплати Клієнтом Банку за Договором в термін виконання зобов'язань Клієнта за Договором, Клієнт вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за Договором.
Згідно з п. 8.1 Кредитного договору, у разі настання обставини невиконання або неналежного виконання клієнтом своїх зобов'язань (обов'язків) за договором, обставин, передбачених пунктом 8.2. договору, а також інших обставин, які свідчать про те, що зобов'язання клієнта за договором не будуть виконані, банк має безумовне право без необхідності укладення будь-яких додаткових угод (договорів про зміни) відмовити клієнту в наданні кредиту та/або скасувати максимальний ліміт/поточний ліміт та вимагати дострокового погашення заборгованості.
За пунктом 8.2 Кредитного договору, Банк вправі скористатися правами, зазначеними у п. 8.1 Кредитного договору, та/або пред'явити Клієнту відповідну вимогу при настанні обставин, але не обмежуючись ними:
- порушення клієнтом обов'язків, встановлених договором, в тому числі: строків виконання грошових зобов'язань, передбачених договором, обов'язку зменшити фактичну заборгованість за кредитом до розміру поточного ліміту на новий календарний місяць, обов'язку щодо проведення обсягу сукупних безготівкових надходжень згідно з пунктом 3.5 договору та обов'язків щодо попереднього письмового узгодження дій відповідно до статті 7 договору;
- порушення клієнтом засвідчень і гарантій, передбачених договором, або якщо такі засвідчення та гарантії виявились неточними чи невірними на дату укладання договору;
- порушення справи про банкрутство або припинення підприємницької діяльності клієнта чи прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця клієнта;
- погіршення фінансового стану, платоспроможності і кредитоспроможності клієнта (визначається за методикою банку відповідно до вимог Національного банку України та законодавства України) порівняно з датою укладання договору, яке створює загрозу невиконання або невчасного виконання клієнтом зобов'язань за договором;
- невиконання або неналежне виконання клієнтом своїх зобов'язань перед банком за будь-якими іншими договорами, укладеними з банком, незалежно від того, чи були вони укладені до або після укладення договору.
- накладення арешту на рахунок (надходження до банку документів про арешт рахунку та/або платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) на списання коштів з рахунку) або наявність іншого аналогічного рішення уповноваженого органу або банку, що обмежує унеможливлює здійснення всіх або окремих операцій за рахунком (зокрема, про призупинення операцій, про припинення обслуговування рахунку, тощо);
- настання обставин, що не залежать від волі сторін, за яких стає неможливим або обмеженим доступ банка до джерел фінансування у валюті кредиту, та/або вартість ресурсів, які залучає банк (у тому числі, на міжбанківському ринку) перевищує розмір процентної ставки за договором, та/або за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання картки або її реквізитів, а також з метою попередження можливого шахрайства будь-яких незаконних або непогоджених з банком дій з використанням картки, та/або у разі настання інших змін в діяльності банка, в ситуації в Україні або в законодавстві, які ставлять під загрозу, унеможливлюють або можуть унеможливити виконання сторонами або окремою стороною своїх обов'язки за договором (випадки дестабілізації ринку);
- присвоєння клієнту неприйнятно високого ризику на підставах, визначених законодавством України та нормативними документами банку.
Згідно з п. 12.1 Кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених договором, сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та положень договору. До регулювання правовідносин, які неврегульовані договором, застосовуються відповідні норми законодавства України.
Відповідно до п 12.2 Кредитного договору, Клієнт, на вимогу банка, в дату розрахунку процентних платежів сплачує останньому:
- за кожний випадок прострочення виконання грошових зобов'язань за Договором - штраф у розмірі 100 грн, окрім випадків невиконання грошових зобов'язань за договором, пов'язаних з накладанням арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунку. Сплата штрафу не звільняє клієнта від виконання прострочених зобов'язань за договором;
- за невиконання або неналежне виконання Клієнтом зобов'язань, визначених пунктом 3.5. договору, - штраф у розмірі 150 грн за кожне таке порушення.
Пунктом 12.4. Кредитного договору погоджено, що до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням Договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у 5 років.
Згідно з п. 13.2. Кредитного договору, він вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за Договором. Укладання Договору здійснюється в рамках спільної акції, що проводиться Банком та Страховиком, та є підставою для надання Клієнту передбачених Договором спеціальних умов кредитування.
На виконання умов Кредитного договору АТ "Райффайзен Банк Аваль" було надано відповідачу кредит в межах кредитного ліміту 40 000,00 грн, яким відповідач користувався, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку за період з 22.03.2018 по 30.11.2021 (а.с. 24-28 на звороті).
Як вбачається із наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості по картковому кредиту станом на 30.11.2021 загальна заборгованість розмір 47 863,09 грн, з яких заборгованість за дозволеним овердрафтом 40 000,00 грн, заборгованість за недозволеним овердрафтом у розмірі 3 690,72 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 172,37 грн. Також відповідачу нараховано відсотки згідно кредитного договору у розмірі 4 375,52 грн (а.с. 30).
30.11.2021 між АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" (Первісний кредитор) та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" (Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-47 (далі Договір №114/2-47) (а.с.32-34 на звороті).
Відповідно до п. 2.1 Договору №114/2-47, на умовах, встановлених цим договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, Первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а Новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (портфель заборгованості).
Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в додатку 1 до договору (попередній реєстр боржників), що є його невід'ємною частиною.
Пунктом 2.3 Договору №114/2-47, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і, відповідно, вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами.
Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного відступлення.
Новий кредитор має право здійснити наступне відступлення прав вимог без згоди первісного кредитора.
Згідно п. 2.5 Договору №114/2-47, на дату укладення договору права вимоги, кредитні договори та договори забезпечення є дійсними.
Відповідно до п. 2.6 Договору №114/2-47, відступлення прав вимоги за договором здійснюється без згоди боржників за кредитними договорами та/або поручителів за договорами забезпечення.
За пунктом 2.8 Договору №114/2-47, у зв'язку з відступленням прав вимоги, в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав первісного кредитора за договорами забезпечення.
Відповідно до підпунктів 4.1.1, 4.1.10 пункту 4.1 Договору №114/2-47, новий кредитор засвідчує та гарантує, що:
- Новий кредитор є фінансовою установою, що внесена до Державного реєстру фінансових установ та на підставі відповідних ліцензій, виданих в Нацкомфінпослуг (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг), надає фінансові послуги з факторингу, надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, а також здійснює іншу діяльність згідно чинного законодавства України, та не є афілійованою особою Первісного кредитора;
- Новий кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів за Кредитними договорами з Дати відступлення Прав Вимоги за умови дотримання вимог чинного законодавства України. При цьому Новий кредитор має право нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових зобов'язань, а також право вимагати у Боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов Кредитного договору.
Згідно з підпунктами 4.3.3, 4.3.8 пункту 4.3 Договору №114/2-47, на дату укладання договору первісний кредитор гарантує та засвідчує, що:
- відповідно до законодавства він має право відступлення кожного права вимоги третім особам, в тому числі новому кредитору.
- інформація, вказана у Реєстрі боржників, відповідає відомостям, вказаним у Кредитних договорах, є повна та правдивою в частині, що стосується ПІБ/ найменування Боржника, ІПН/коду ЄДРПОУ, паспортних даних Боржника, номеру та дати Кредитного договору.
Згідно з п 7.1 Договору №114/2-47, Договір набирає силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.
Договір №114/2-47 підписаний сторонами і скріплений печатками без зауважень та заперечень.
Згідно платіжного доручення №306770027 від 30.11.2021, ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" здійснило сплату 4 774 940,58 грн на користь АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" призначення платежу - оплата згідно договору відступлення права вимоги №114/2-47 від 30.11.2021 (а.с.35).
У Реєстрі боржників до Договору №114/2-47 від 10.01.2023 за №1890 міститься інформація про боржника: ФОП Плєханова С.В., договір №011/83361/395266 від 22.03.2018 сума заборгованості якої становить 47 863,09 грн, з яких: 47 690,72 грн - сума заборгованості за основноюб сумою боргу, 172,37 грн - сума заборгованості за відсотками. Загальна сума заборгованості за Договором №114/2-47 становить суму 4 774 940,58 грн (а.с.35 на звороті - 37).
Також у матеріалах справи наявна копія Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 (далі - Договір №10-01/2023) (а.с.38-40 на звороті), за яким ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" відступило, а ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" набуло, на умовах, встановлених договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (портфель заборгованості).
Відповідно до п. 2.3 Договору №10-01/2023, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами.
Згідно з п. 3.1 Договору №10-01/2023, загальна вартість прав вимоги за договором (ціна договору) становить 5 312 491,59 грн.
Договір підписаний та скріплений печатками обох сторін.
Згідно з Актом прийому-передачі реєстру боржників за Договором №10-01/2023, ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" передало а ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" прийняло Реєстр боржників кількістю 207 307 осіб.
У додатку №1 до Договору №10-01/2023 Реєстр боржників до Договору №10-01/2023, за №14504 містить інформація про боржника - ОСОБА_1 загальна сума заборгованості 52 238,61 грн, з яких сума заборгованості за основним зобов'язанням 47 690,72 грн, сума заборгованості за процентами 4547,89 грн (а.с.43).
5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.
У відповідності до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 ЦК України установлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Приписами статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України, установлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 598 ЦК України установлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Так господарським судом було встановлено, що 22.03.2018 між Акціонерним товариством "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" та ФОП Плєхановою С.О., як Клієнтом/Позичальником, укладено Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/83361/395266 (далі - Кредитний договір).
При цьому АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", як Позикодавцем, виконано взяті на себе зобов'язання та надано грошові кошти ФОП Плєхановій С.О. як Позичальнику у розмірі 40 000,00 грн, що підтверджується випискою по банківському рахунку (а.с. 24-28 на звороті).
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» унормовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18.06.2003 за №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 за №75.
Відтак із вищенаведених норм законодавства, суд доходить висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, КГС ВС у постанові від 20.07.2023 по справі №910/15194/20 (п.56-59) дійшов такого ж висновку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2022 №336/4796/18, а саме: "для стягнення боргу мало надавати кредитний договір та розрахунок заборгованості, потрібно надати і докази видачі кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, виписка по рахунку, заява на видачу готівки, платіжне доручення, тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Згідно з п. 1.2. Кредитного договору, строк дії Кредиту (далі - Строк дії Кредиту) -з наступного дня, що слідує за датою укладання Договору (далі - Дата початку кредитування) по 22.03.2020 включно, далі - Дата закінчення кредитування (може змінюватися в порядку, передбаченому Договором).
Із зазначеного висновується, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт отримання відповідачем кредитних коштів від банківської установи.
Між тим судом було встановлено, що у відповідності до п. 1.3 Кредитного договору, Банк здійснив продовження строк дії Кредиту на 24 календарних місяці, та нарахування заборгованості за кредитом здійснювалося по 30.11.2021.
Разом із тим, суд зазначає, що відповідно до п. 1.3 Кредитного договору, визначено, що Банк має право продовжити строк дії Кредиту на 24 календарних місяці за умови, що на дату закінчення кредитування буде дотримано кожну з наступних умов:
- Банк за 20 робочих днів до останнього робочого дня Строку дії Кредиту не отримав листа Клієнта про відмову від подовження Строку дії Кредиту;
- відсутні факти невиконання або неналежного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за Договором;
- відсутні умови, передбачені пунктом 8.2 Договору;
Використання Клієнтом за рахунок Кредиту будь-якої суми коштів, розглядається Сторонами як згода Клієнта.
Відповідно до п 12.2 Кредитного договору, Клієнт, на вимогу банка, за кожний випадок прострочення виконання грошових зобов'язань за Договором - штраф у розмірі 100 грн.
З розрахунку заборгованості відповідача судом встановлено, що під час дії Кредиту, Банком не одноразово нараховувався штраф у розмірі 100 грн, а також із виписки з банківського рахунку вбачається зарахування Банком сплачених відповідачем грошових коштів у якості погашення зазначеного штрафу.
Таким чином, нарахування Банком штрафу свідчить про неналежне виконання Клієнтом своїх зобов'язань за Договором, що свідчить про відсутність умов, передбачених п. 1.3 Договору, ще на 24 календарних місяці.
Враховуючи викладене господарський суд доходить висновку, що строк Кредиту, повинен бути обмежений встановленим сторонами у Договорі терміном, а саме 22.03.2020, у зв'язку з чим суд вказує, що нарахування заборгованості повинно здійснюватися саме в межах періоду визначеного сторонами як строк Кредиту, у зв'язку з чим суд вказує, що заборгованість ФОП Плєханової С.О. повинна була бути розрахована станом на 22.03.2020 (включно), та заборгованість саме по такий період могла бути заявлена до стягнення кредитором.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з положеннями ЦК України мають різний зміст.
Так, відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору, хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відтак, закінчення строку договору, належно виконаного лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» визначені у ст. 530 ЦК України, згідно з ч. 1 якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв'язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, дійшла, зокрема наступних висновків:
- у частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносини між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону (пункт 112 постанови);
- сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх. Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови). Тобто твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України» (пункти 114-116 постанови).
Як вбачається судом із наданого розрахунку заборгованості після закінчення строку кредиту відповідач, шляхом зняття готівки з рахунку або безготівковими платежами, грошовими коштами кредитної лінії не користувався, та Банк здійснював лише нарахування за дозволеним овердрафтом та відсотків за недозволеним овердрафтом.
Враховуючи викладені положення законодавства, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, умови Кредитного договору, укладеного між сторонами, на думку суду нарахування відсотків, що визначені умовами Кредитного договору після закінчення його строку дії, є такими що нараховані протиправно та такими, що не повинні стягуватися з позичальника.
Отже судом встановлено, що станом на 22.03.2020 (включно) заборгованість ФОП Плєханової С.О. становить розмір 29 295,43 грн.
Господарський суд вказує, що саме такий розмір заборгованості є таким, що нараховано правомірно, в межах строку дії Кредиту та саме така сума підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до пункту 11.1 Кредитного договору Банк у встановленому законодавством України порядку має право без згоди Клієнта відступити свої права вимоги за Договором будь-якій особі або обтяжити ці права іншим чином на умовах Договору.
Згідно із частиною 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Стаття 516 ЦК України передбачає, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1).
В свою чергу, частина 1 статті 513 ЦК України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Як було встановлено судом, 30.11.2021 між АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" (Первісний кредитор) та ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" (Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-47 (а.с.32-34 на звороті), відповідно до якого до ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" перейшло право вимоги до ФОП Плєханової С.О. за Кредитним договором №011/83361/395266 від 22.03.2018 в межах суми заборгованості 47 863,09 грн
Також судом було встановлено, що вказане право вимоги до ФОП Плєханової С.О. ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" відступило ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" за Договором №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 (а.с.38-40 на звороті), а відповідно до додатку №1 до Договору №10-01/2023 Реєстр боржників до Договору №10-01/2023, загальна сума заборгованості відповідача становить 52 238,61 грн, з яких сума заборгованості за основним зобов'язанням 47 690,72 грн, сума заборгованості за процентами 4547,89 грн (а.с.43).
Доказів своєчасного повернення відповідачем отриманих кредитних коштів станом на дату укладення Договору відступлення №114/2-47, так і станом на дату укладення Договору №10-01/2023 матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене та те, що до ТОВ КОЛЛЕКТ ЦЕНТР, як до Нового кредитора, перейшло право вимоги виконання від ФОП Плєханової С.О. умов Кредитного договору, доказів виконання якого останнім до матеріалів справи не надано, господарський суд, керуючись статтями 512, 513, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 629 ,1046, 1049 ЦК України, та умовами Кредитного договору, Договорів відступлення, вважає, що наявні підстави для стягнення з ФОП Плєханової С.О. на користь ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованості за Кредитним договором у сумі 29 295,43 грн.
Щодо нарахованих відсотків згідно умов договору у сумі 4547,89 грн, що нараховані за період з 30.11.2021 по 21.03.2022 то суд зазначає, що такі відсотки розраховані поза межами строку Кредиту визначеного сторонами Кредитного договору, у зв'язку з чим суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку що позовні вимоги ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ФОП Плєханової С.О. в межах суми 29 295,43 грн, є обґрунтованими, такими що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1358,48 грн.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн, суд зазначає таке:
Із наявних у матеріалах справи документів, судом було встановлено, що 01.07.2024 між ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (Адвокатське об'єднання) укладено Договір про надання правничої допомоги №01-07/2024 (Договір), згідно п. 1.1 Договору, Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Згідно п. 2.1. Договору, Адвокатське об'єднання на підставі звернення Клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додаткам до цього Договору, приймає на себе зобов'язання з надання юридичної допомоги, визначеної у розділі 2 Договору.
Договір №01-07/2024 від 01.07.2024 підписано та скріплено печатками сторін
До Договору №01-07/2024 від 01.07.2024 сторонами підписано Тарифи на послуги, згідно яких визначено види послуг та їх ціна.
03.11.2025 між ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" та Адвокатським об'єднанням оформлено заявку на надання юридичної допомоги №3728 по супроводу примусового стягнення заборгованості з ФОП Плєханова С.О., а саме:
надання усної консультації з вивченням документів - 2 години - 4000 грн;
складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 4 години - 12 000,00 грн.
Згідно Витягу з акта №16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025, Адвокатським об'єднанням надано наступні послуги:
надання усної консультації з вивченням документів - 2 години - 4000 грн;
складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 4 години - 12 000,00 грн.
Загальна вартість наданої допомоги становить 16 000,00 грн.
Відповідно до частин першої, третьої статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
В силу приписів частини третьої статті 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 вказаної статті).
При цьому слід зазначити, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Так суд зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що: «вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір, з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (постанова ВПВС від 26.06.2024 у справі №686/5757/23).
Таким чином, враховуючи викладене, вирішуючи питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, проаналізувавши надані докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу на предмет їх відповідності критеріям визначення розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи наявність договору, акту про надання послуг та їх зміст, права та обов'язки за ними, порядку обчислення таких послуг, а також визначення розміру гонорару, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, співмірності зі складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), зважаючи на конкретні обставини справи, а також керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає, що співмірним та обґрунтованим розміром понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, є 5000,00 грн. На переконання суду, відшкодування витрат на правову допомогу саме в такому розмірі, у даній конкретній справі, цілком відповідає критеріям визначеним ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Плєханової Світлани Олексіївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (01133, місто Київ, вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306; ЄДРПОУ 44276926) заборгованість у розмірі 29 295/двадцять дев'ять тисяч двісті дев'яносто п'ять/грн 43 коп. а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 1358/одна тисяча триста п'ятдесят вісім/грн 48 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000/п'ять тисяч/грн 00 коп.
3.У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 19 травня 2026 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська