65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"20" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/677/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.
розглянувши матеріали заяви (вх. № 2-889/26 від 06.05.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю “ДенДі-Логістик» про ухвалення додаткового рішення
у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДенДі-Логістик» (80461, Львівська обл., Львівський район, смт Запитів, вул. Залізнична, 25)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Новолог» (65026, м. Одеса, площа Митна, буд. 1)
про стягнення 11 083, 58 грн
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.05.2026 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Новолог» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДенДі-Логістик» суму реально завданих збитків у розмірі 7050, 65 грн, судовий збір у розмірі 105, 76 грн; в решті позовних вимог - відмовлено.
При цьому, справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ДенДі-Логістик» звернулося із заявою, сформованою в системі “Електронний суд» 06.05.2026 (вх. № 2-889/26 від 06.05.2026), в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі № 916/677/26 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Новолог» на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.05.2026 прийнято до розгляду заяву (вх. № 2-889/26 від 06.05.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю “ДенДі-Логістик» про ухвалення додаткового рішення в порядку письмового провадження без проведення судового засідання; запропоновано відповідачу надати суду письмові пояснення (заперечення, власну обґрунтовану правову позицію) по суті поданої позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення не пізніше 11.05.2026.
Розглянувши матеріали справи, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ДенДі-Логістик» про ухвалення додаткового рішення, господарський суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ДенДі-Логістик» у справі № 916/677/26 представляла адвокат Сидоренко Д.О. згідно ордеру на надання правничої допомоги серії АА № 1593064 від 05.08.2025, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги від 13.11.2025.
13.11.2025 між адвокатом Сидоренко Д.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДенДі-Логістик» був укладений договір про надання правової допомоги (далі - договір), п. 1.1. адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу, а клієнт зобов'язується оплатити правову допомогу.
У відповідності до п. 3.1. договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір якого визначається за домовленістю сторін. Фактичний розмір гонорару адвоката за окремим актом про надання послуг та порядок розрахунків визначається сторонами у відповідній додатковій угоді до цього договору.
01.01.2026 між адвокатом Сидоренко Д.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДенДі-Логістик» була укладена додаткова угода № 2 до договору про надання правової допомоги від 13.11.2025.
22.02.2026 між адвокатом Сидоренко Д.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДенДі-Логістик» була укладена додаткова угода № 6 до договору про надання правової допомоги від 13.11.2025, п. 3 якої передбачено, що вартість послуг, визначена у п. 3.1. договору про надання правової допомоги від 13.11.2025 становить 5500 грн за годину роботи адвоката та сплачується протягом 10 днів після підписання сторонами акту про надання послуг та виставлення рахунку.
Між адвокатом Сидоренко Д.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДенДі-Логістик» був складений та підписаний акт надання послуг № 5 від 25.02.2026 про те, що на підставі договору про надання правової допомоги від 13.11.2025, додаткової угоди № 6 до договору про надання правової допомоги від 22.02.2026 адвокатом були надані наступні послуги: опрацювання наданих клієнтом документів, судової практики та нормативно-правових актів для підготовки позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю “Новолог», загальна вартість яких становить - 5 500 грн.
Ч. 1 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 2 ст. 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Згідно з ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Ч. 4 ст. 244 ГПК України передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю “ДенДі-Логістик» повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, пов'язаних з представництвом інтересів позивача у даному спорі становить: судовий збір - 2 662, 40 грн; витрати на професійну правничу допомогу - 5500 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги від 13.11.2025 та додатковими угодами до нього. Посилаючись на положення ч. 8 ст. 129 ГПК України, позивач вказав, що адвокатом будуть подані докази щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу в межах строків, визначених законом.
Рішення у даній справі ухвалено 01.05.2026. Із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, до якої додано докази, позивач звернувся 06.05.2026.
Отже, позивач дотримався вимог щодо подання попереднього орієнтовного розрахунку витрат на професійну допомогу.
П. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (ст. 1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом із клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19).
При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Ч. 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Ч. 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, зокрема на підставі: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У постанові Верховного Суду від 01.05.2025 у справі № 910/9107/20 викладено висновок, відповідно до якого, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Верховний Суд вказав, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, 16.11.2022 у справі № 922/1964/21; постанови Верховного Суду 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, 27.02.2024 у справі № 916/2239/22, 05.03.2024 № 912/3432/23, 15.05.2024 у справі № 922/2738/21, 15.04.2025 у справі № 910/6138/24; додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, 12.07.2024 у справі № 913/205/23).
При визначенні розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Суд зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 923/560/17, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 19.07.2022 у справі № 910/6807/21.
Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17 акцентує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що на підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат на професійну правову допомогу адвоката в сумі 5500 грн надано: договір № 01-С від 13.11.2025 про надання правничої допомоги; додаткову угоду № 2 від 01.01.2026 до договору про надання правової допомоги від 13.11.2025; додаткову угоду № 6 від 22.02.2026 до договору про надання правової допомоги від 13.11.2025; акт надання послуг № 5 від 25.02.2026.
Відповідач заяву про зменшення витрат на правничу допомогу не подав, а також не висловив заперечень щодо їх розміру, необґрунтованості або непропорційності.
Таким чином, дослідивши та оцінивши додані заявником до заяви документи, дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, а також документи, наявні у судовій справі, докази, якими підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, та, зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, їх обґрунтованості та пропорційності, суд доходить висновку, що заява (вх. № 2-889/26 від 06.05.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю “ДенДі-Логістик» про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню та про стягнення з відповідача таких витрат в розмірі 5500 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 76, 86, 123, 129, 234, 235, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву (вх. № 2-889/26 від 06.05.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю “ДенДі-Логістик» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Новолог» (65026, м. Одеса, площа Митна, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи: 14299669) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДенДі-Логістик» (80461, Львівська обл., Львівський район, смт Запитів, вул. Залізнична, 25; ідентифікаційний код юридичної особи: 41342063) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5500 грн (п'ять тисяч п'ятсот гривень).
Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Наказ видати після набрання додатком рішенням законної сили.
Суддя О.О. Мусієнко