65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"20" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/168/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Кочуровської К.О., розглянувши у відкритому засіданні справу
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЕСТБУДЛАЙН"
про стягнення 3250794,62грн
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - Упадов Д.
До суду через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЕСТБУДЛАЙН" стягнення 3250794,62грн, з яких - 1183513,67грн та 2210,27грн пені, а також 2067280,95грн штрафу у зв'язку з порушенням строків виконання робіт за договором підряду від 11.04.2025 № 83/4D.
Ухвалою від 26.01.2026 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 25.02.2026. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву 15 днів з дня отримання ухвали.
Суд направив ухвалу на електронну пошту відповідача 28.01.2026 office@everestbudline.com.ua, що підтверджується довідкою.
06.02.2026 у встановлений строк відповідач подав відзив, в якому зазначає, що позивачем неправильно здійснено розрахунок пені, а підстави для нарахування штрафу відсутні.
11.02.2026 позивач подав відповідь на відзив, у якій наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
12.02.2026 відповідач подав заперечення, в яких, зокрема, просить зменшити розмір пені на 90%.
Ухвалою від 25.02.2026 розгляд справи відкладено.
Ухвалою від 18.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.04.2026.
20.03.2026 відповідач подав клопотання про поновлення строку для залучення до матеріалів справи доказів, а саме - Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2025 рік, яку подано Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЕСТБУДЛАЙН» 28.02.2026 року до матеріалів даної справи. Також відповідач просить врахувати чистий прибуток ТОВ «ЕВЕРЕСТБУДЛАЙН» за 2025 рік у розмірі 797 567 (сімсот дев'яносто сім тисяч п'ятсот шістдесят сім) гривень під час вирішення клопотання відповідача про зменшення пені на 90%, нараховану в порядку п. 13.6. Договору із врахуванням розрахунку Відповідача.
Відповідач зазначає, що дану податкову декларацію ТОВ «ЕВЕРЕСТБУДЛАЙН» подано до Головного управління ДПС в Одеській області 28.02.2026 року. Натомість, копію даної декларації Товариство передало адвокату лише 19.03.2026 року, а тому адвокат Упадов Д.Д., був позбавлений можливості долучити її раніше до матеріалів даної справи. Разом з тим, відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен з'ясувати, в тому числі майновий стан сторін.
Відповідно до ст. 80, 119, 207 ГПК України суд задовольняє клопотання відповідача, поновлює строк для подання доказів і залучає їх матеріалів справи.
В засіданні 15.04.2026 суд оголосив перерву до 20.05.2026.
Розглянувши матеріали справи, суд
встановив:
Між військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЕСТБУДЛАЙН" (Підрядник, відповідач) було укладено Договір підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 83/4D від 11.04.2025.
Згідно з п.1.1 Договору, в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик, власними силами виконати Роботи з будівництва об'єкту: "Нове будівництво військових, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд на 10 позицій відділень в Харківській області" (з 208 по 217) (далі - Об'єкт), а Замовник зобов'язується прийняти виконані на умовах Договору роботи та оплатити їх вартість. Код ДК 021:2015: 45220000-5 - Інженерні та будівельні роботи.
Пунктом 17.2, 17.3 передбачено, що договір набирає чинності з дати підписання і діє до завершення воєнного стану, але не пізніше 31.12.2025. У частині оплати - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором. Після закінчення бюджетного року, роботи, можуть не прийматись замовником за цим договором.
Відповідно до п.2.1 Договору, вартість робіт по Договору визначена за Договірною ціною (Додаток № 1) і складає 34 418 200,00 грн, в тому числі ПДВ 5 736 366,67 грн. та є складовою частиною вартості робіт по Об'єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва Об'єкту.
30.04.2025 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою внесено зміни до розділу 13 договору «Відповідальність сторін та порядок врегулювання спорів».
12.06.2025 укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою сума договору зменшена до 29 532 585,00 грн, в т.ч. 4922097,50грн ПДВ.
22.10.2025 сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору, якою сума договору зменшена до 23496831,17 грн, в т.ч. 3916138,53грн.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що строки виконання робіт за цим Договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4) та встановлюються до "20" червня 2025 року включно.
Згідно з календарним планом виконання робіт (Додаток 4 до Договору), до "20" червня 2025 року в повному обсязі мали бути завершені всі роботи з будівництва Об'єкту.
Підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 (п'яти) календарних днів після підписання Договору підряду (п.3.2 Договору).
Згідно з п.п.4.4.2 та п.п.4.4.5 п.4.4 Договору, Підрядник зобов'язаний: виконувати, з використанням власних ресурсів та у встановлені строки, всі роботи, обумовлені Договором у відповідності із затвердженою проєктно-кошторисною документацією, технічними вимогами, будівельними нормами і правилами та забезпечити завершення робіт і передачу Об'єкта за актом у визначений Договором строк (пункт 3.1 Договору); своєчасно забезпечувати Об'єкт будівельними матеріалами, дотримуючись календарного графіка виконання робіт. Усі матеріали, що застосовуються при виконанні робіт, повинні бути сертифікованими і відповідати діючим нормативним вимогам.
Порядок приймання-передачі робіт передбачено Розділом 10 Договору.
10.1 Приймання та передача виконаних робіт здійснюються Сторонами поступово у міру завершення виконання видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів тощо, шляхом підписання Сторонами Акта приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3. До складу Акта приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в включається підсумкова відомість ресурсів.
10. 2 Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3 за виконані будівельні роботи оформлюються належним чином Підрядником у двох примірниках і надаються для підписання Замовнику.
10.3 Замовник повинен розглянути та підписати Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання цих документів або письмово мотивувати відмову від прийняття робіт із зазначенням переліку зауважень та/або виявлених недоліків (дефектів) та строків їх усунення, при цьому визначений Замовником строк є обов'язковим для Підрядника.
10.4 Прийняття виконаних робіт здійснюється Замовником за умови належного виконання робіт та надання Підрядником документів, що підтверджують якість матеріальних ресурсів, використаних під час виконання робіт (якщо наявність сертифікатів, протоколів, паспортів якості, тощо є обов'язковими згідно з чинним законодавством та іншої документації, щодо таких матеріалів).
10.5 Підрядник зобов'язаний в строк, визначений у відмові усунути всі зауваження та виявлені недоліки (дефекти), після чого повторно надати Замовникові Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3. Якщо Підрядник не може усунути такі недоліки (дефекти) він письмово повідомляє про це Замовника. Замовник може усунути недоліки (дефекти) своїми силами або із залученням третіх осіб, у такому випадку Підрядник зобов'язується компенсувати всі понесені у зв'язку з цим витрати.
10.6 Замовник має право не підписувати Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 до моменту усунення Підрядником усіх недоліків (дефектів), зауважень га не оплачувати неякісно виконані Роботи.
10.7 У разі виявлення Замовником недоліків (дефектів), які виникли з вини Підрядника, після прийняття Робіт, які виникли з вини Підрядника, Підрядник зобов'язаний у визначений Замовником строк усунути виявлені недоліки (дефекти) за власний рахунок. Якщо виявлені недоліки (дефекти) не можуть бути усунені Підрядником, Замовник має право вимагати повернення сплачених коштів за такі прийняті Роботи та відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з ч.1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.ст. 525, 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 599 ЦК України визначає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст.ст. 610, 611 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідач не надав доказів того, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Між Сторонами на виконання вищезазначеного договору підряду було підписано:
- Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3: від 12.06.2025 (2 довідки), 20.06.2025 (5 довідок), 15.07.2025 (7 довідок), 30.07.2025 (1 довідка);
- Акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в: № 1-208 від 12.06.2025, № 1-209 від 12.06.2025, № 1-210 від 20.06.2025, № 1-212 від 20.06.2025, № 1-214 від 20.06.2025, № 1-215 від 20.06.2025, № 1-216 від 20.06.2025, № 2-208 від 15.07.2025, № 2-209 від 15.07.2025, № 2-210 від 15.07.2025, № 2-212 від 15.07.2025, № 2-214 від 15.07.2025, № 2-215 від 15.07.2025, № 2-216 від 15.07.2025, № 1-213 від 30.07.2025, на загальну суму 23 477 778,51 грн.
Додатково Акти приймання виконаних будівельних робіт були підписані також інженером технічного нагляду.
Вказані роботи оплачені Позивачем на користь Відповідача повністю, що підтверджується платіжними інструкціями № 405 від 12.06.2025, № 406 від 12.06.2025, № 497 від 23.07.2025, № 498 від 23.07.2025, № 499 від 23.07.2025, № 500 від 23.07.2025, № 501 від 23.07.2025, № 939 від 30.07.2025 та випискою з рахунку за 12.08.2025, згідно якої Відповідачем повернуто надлишково отримані кошти в розмірі 26 768,75 грн. на користь військової частини НОМЕР_1 .
З огляду на викладене, позивач зазначає, що відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань за договором, а саме - не виконав роботи у встановлений договором строк (до 20.06.2025 включно). Так, останні довідки та акт приймання будівельних робіт підписані 30.07.2025.
Позивач просить стягнути з відповідача 3250794,62грн, з яких:
- 1183513,67грн пені за 40 днів (період з 21.06.2025 по 30.07.2025) за прострочення виконання робіт відповідно до п. 13.6 договору,
- 2210,27грн пені нарахованої за прострочення виконання окремих етапів робіт відповідно до ст. 231 ГК України,
- 2067280,95грн 7% штрафу у зв'язку з порушенням строків виконання робіт за договором підряду від 11.04.2025 № 83/4D (п. 13.6 договору).
Суд зауважує, що у період, за який позивач нарахував пеню, ще був чинний Господарський кодекс України.
Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому суд враховує, що згідно з ч. 1-4 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В даному випадку, позивач є державною організацією відповідно до довідки № 586/24 з відомчого обліку Міністерства оборони України (а.с. 18 т. 1), тобто зобов'язання за договором підряду від 11.04.2025 № 83/4D фінансується за рахунок Державного бюджету України, тому підлягає застосуванню ст. 231 ГК України.
Сторони в цій справі передбачили штрафні санкції в договорі підряду, зокрема, в п. 13.6 договору.
Так, згідно з п. 13.6 договору (в редакції додаткової угоди №2) за порушення строків завершення будівництва по договору, підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі 7% вказаної вартості.
Отже, застосуванню підлягає пеня, передбачена саме в договорі - в розмірі 0,1% договірної ціни.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зазначила, що (п. 7.37) «Нарахування ж санкцій за прострочення виконання відповідачем тих бізнес-процесів, приймання-передача яких є певним етапом надання послуг виконання робіт з впровадження цілісного програмного продукту, чи прострочення послідовності впровадження бізнес-процесів програмного продукту, об'єднаного в етапи, за кожним із цих етапів на суму орієнтовної вартості робіт за договором в цілому не узгоджується з положеннями статті 61 Конституції України щодо неможливості подвійного притягнення до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення».
З огляду на викладене, суд погоджується з посиланнями відповідача на те, що нарахування позивачем пені за прострочення виконання окремих етапів робіт і нарахування пені на договірну ціну в цілому не узгоджується з положеннями статті 61 Конституції України щодо неможливості подвійного притягнення до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення 2210,27грн пені, нарахованої за прострочення виконання окремих етапів робіт.
Згідно з ст. 121 -1 Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо порушення зобов'язання пов'язане з виконанням державного контракту (договору) постачальником товарів, виконавцем робіт та надавачем послуг та/або виконавцем державного контракту (договору) з оборонних закупівель для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
Відповідно до п. 4 (цей пункт введено в дію 28.02.2025) Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб" положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу в розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов'язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та не завершені на день набрання чинності цим Законом (закон набрав чинності 28.02.2025).
Суд враховує, що в даній справі договір було укладено 11.04.2025, тобто вже після набрання чинності Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб".
З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами договір є державним контрактом, укладеним з метою виконання робіт оборонного призначення, та виконувався у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, у зв'язку з чим на спірні правовідносини поширюється дія зазначеної норми.
Доводи позивача про те, що положення пункту 4 статті 17 Закону України №4196-IX не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на укладення договору після набрання чинності цим Законом, є безпідставними.
Так, наведена норма не ставить застосування передбаченого нею обмеження у залежність від дати укладення договору, а визначає критерії її дії через характер правовідносин, а саме: виконання державного контракту (договору) з оборонних закупівель у період дії воєнного стану.
Отже, положення пункту 4 статті 17 Закону №4196-IX регулюють правовідносини виконання відповідних договорів, а не момент їх укладення.
За таких обставин, враховуючи, що спірний договір виконувався у період дії воєнного стану та стосується виконання робіт оборонного призначення, су дійшов висновку, що положення пункту 4 статті 17 Закону №4196-IX підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для стягнення штрафу у розмірі 7%.
Позивач посилається на те, що в даному випадку не підлягає застосуванню пункт 4 статті 17 Закону №4196-IX, оскільки позивач просить стягнути 7 % штрафу не на підставі ст. 231 ГК України, а відповідно до п. 13.6 договору підряду.
Суд зауважує, що в ст. 231 ГК зазначено, що розмір штрафних передбачених цією статтею застосовується, якщо інше не передбачено договором.
В даному випадку, зміст п. 13.6 договору підряду щодо розміру штрафу повністю відповідає розміру штрафу, передбаченому ст. 231 ГК України, а саме - «за прострочення понад тридцять днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі 7% вказаної вартості»
Суд також врахував, що в постанові Верховного Суду України від 04.02.2014 у справі № 3-1гс14 зроблено такий правовий висновок.
За змістом положень частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов:
- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;
- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;
- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Відповідач у відзиві зазначає, що роботи за договором були повністю виконані ним 07.07.2025, і він відповідно до п. 3.4 договору повідомив позивача про виконання робіт шляхом направлення повідомлення на електронну пошту. Крім того, відповідач посилається на те, що виконання робіт 07.07.2025 підтверджується Загальним журналом робіт, який перевірений інженером технагляду.
Згідно з п. 3.4 договору підряду після закінчення виконання робіт підрядник письмово повідомляє про це замовника. Датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання акту готовності об'єкту до експлуатації, складеного уповноваженими представниками замовника разом з представниками підрядника.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що роботи повністю виконані 07.07.2025, оскільки сторони в п. 3.4 договору узгодили, що датою закінчення робіт є дата підписання акту готовності об'єкту до експлуатації, тобто ця дата не може бути раніше 30.07.2025- дати останнього акту приймання виконаних будівельних робіт.
Також відповідач зазначає у відзиві, що договірна ціна становить не 29532585грн, а 23496831,17грн відповідно до додаткової угоди № 3 від 22.10.2025.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що договірна ціна становить 23496831,17грн відповідно до додаткової угоди № 3 від 22.10.2025, оскільки ця додаткова угода № 3 була укладена вже після закінчення періоду, за який нараховано пеню та штраф (21.06.2025-29.07.2025).
Суд враховує, що як зазначено вище, 12.06.2025 сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою сума договору була встановлена в розмірі 29 532 585,00 грн.
Тобто позивач правомірно нараховував пеню, виходячи з договірної ціни в розмірі 29532585грн.
Щодо періоду нарахування пені, то суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування пені за період з 21.06.2025 (наступний день після 20.06.2025 - останній строк виконання робіт) і до 29.07.2025 включно, оскільки 30.07.2025 роботи вже були повністю виконані відповідачем.
з 21/06/2025 до 29/07/202529 532 585,00 грн.
Всього:29 532 585,00 грн.
Розмір пені, зазначений у договорі:
Розрахунок здійснюється за формулою:
Пеня = С x РП x Д : 100, де
С - Сума заборгованості за період,
РП - розмір пені, зазначений в договорі (в калькуляторі вказується користувачем в окремому віконці),
Д - Кількість днів прострочення.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 21/06/2025 до 29/07/2025 29 532 585,00 x 0.1 x 39 : 100391 151 770,82 грн.
Всього розмір пені становить 1 151 770,82 грн.
З огляду на викладене, обгрунтованими є позовні вимоги про стягнення 1151770,82грн пені.
Відповідач просить зменшити розмір пені на 90% в запереченнях. Зокрема, відповідач посилається на те, що з листа позивача від 18.08.2025 № 5/687 (а.с. 60 т. 2) вбачається, що станом на 18.08.2025 ще не визначено балансоутримувачів збудованих відповідачем військові інженерно-технічних та фортифікаційних споруд. Тобто відповідач вважає, що позивачу не було завдано збитків внаслідок прострочення виконання робіт, оскільки станом на 18.08.2025 вони ще не використовувались для обороноздатності країни.
Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання щодо наявності або відсутності підстав для зменшення заявлених до стягнення пені та штрафу, суд зазначає таке.
Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Водночас, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Згідно з ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Зменшення неустойки є правом, а не обов'язком суду.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладено такий правовий висновок: якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Як встановлено судом, відповідачем було допущено прострочення строків виконання робіт, внаслідок чого пеня складає 1151770,82грн.
На переконання суду, у даному випадку, заявлений позивачем розмір пені не є завищеним, несправедливим, та повністю відповідає несвоєчасно виконаним відповідачем зобов'язанням.
Судом також приймається до уваги те, що у преамбулі договору підряду від 11.04.2025 визначено, що він укладений з урахуванням норм п. 43 особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану, затв. постановою КМУ від 11.11.2022 № 1275.
Згідно з п. 43 постанови КМУ від 11.11.2022 № 1275 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» (в редакції станом на 11.04.2025) державні замовники здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення, що становлять державну таємницю, а також закупівлі озброєння, військової та спеціальної техніки, ракет і боєприпасів та їх складових частин, послуг із розроблення, ремонту, модернізації озброєння, військової і спеціальної техніки, боєприпасів та їх складових частин та товарів, робіт і послуг для будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд без застосування видів (процедур) закупівель, визначених Законами України "Про оборонні закупівлі" та "Про публічні закупівлі". Порядок проведення таких закупівель, зокрема порядок укладення державних контрактів (договорів), визначається державним замовником.
За умовами п. 1.1 договору підрядник зобов'язується на свій ризик, власними силами виконати Роботи з будівництва об'єкту: "Нове будівництво військових, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд на 10 позицій відділень в Харківській області" (з 208 по 217) (далі - Об'єкт), а Замовник зобов'язується прийняти виконані на умовах Договору роботи та оплатити їх вартість. Код ДК 021:2015: 45220000-5 - Інженерні та будівельні роботи.
За приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладаючи договір 11.04.2025, тобто після введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, відповідач, як виконавець робіт, мав розуміти та передбачати всі ризики настання для нього несприятливих обставин, та, враховуючи призначення робіт, сприяти якнайшвидшому виконанню зобов'язань зі свого боку.
До того ж, відповідно до п. 14.8 договору сторони визнають та підтверджують, що укладання ними цього договору здійснюється у період дії правового режиму воєнного стану, тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатись обставинами непереборної сили.
Виходячи з наведених умов договору, з якими погодився відповідач, останній усвідомлював, що роботи за договором використовується для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни, а також мав вжити заходів задля своєчасного виконання робіт, а у випадку прострочення нести відповідальність передбачену договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
У даному випадку, відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували неможливість виконання зобов'язання відповідача з виконання робіт в установлений договором строк.
Суд, у даному конкретному спорі, з огляду на його предмет та підстави, критично ставиться до доводів відповідача про те, що позивачем не надано доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, з огляду на таке.
Дійсно, за результатами власної господарської діяльності юридичні особи можуть зазнавати збитків, які пов'язані з неналежним виконанням контрагентом своїх зобов'язань, та відповідно, доведення їх наявності покладення на особи, яка їх зазначала.
Однак, у даному випадку, як вже було вказано вище та підтверджується наявними матеріалами справи, укладений між сторонами договір підряду від 11.04.2025 стосувався не звичайних господарських правовідносин між двома суб'єктами господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність на власний розсуд та ризик, а був пов'язаний із виконанням робіт стратегічного значення, які спрямовані на забезпечення обороноздатності України та відсічі збройної агресії рф.
З огляду на таке, суд вважає, що у даному конкретному спорі, позивач не має обов'язку доведення наявності/відсутності погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, оскільки презумується, що несвоєчасне виконання підрядних робіт щодо будівництва військових, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, призводить до неможливості виконання силами оборони покладених на них завдань, стримання та відсічі збройної агресії рф проти України.
Відтак, на переконання суду, укладаючи договір від 11.04.2025 для потреб безпеки і оборони, відповідач мав усвідомлювати усю важливість та значення робіт, які є предметом договору, як для самого позивача, так й для всієї країни в цілому, та був зобов'язаний виконати його у погоджені строки, а у разі прострочення нести повну відповідальність за таке невиконання.
Суд також зазначає, що Верховний Суд у постанові від 03.12.2025 по справі №916/1516/25 залишив без змін рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, в яких за подібних правовідносин було зменшення розмір заявленої до стягнення пені та штрафу.
Однак, суд зауважує, що названа постанова не містить відповідних правових висновків щодо обов'язку суду здійснити відповідне зменшення.
Навпаки, у даній постанові суд касаційної інстанції наголошує та підкреслює, що застосоване у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не належить до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19, від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20, від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21, від 22.05.2024 у справі № 911/95/20).
Отже, саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки, пені), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначила, що розмір неустойки у зобов'язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов'язання, зокрема, у разі заподіяння збитків. Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору хоча би одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов'язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов'язання та виникнення зобов'язання.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 також звернула увагу на те, що категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у статті 551 ЦК України та у статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому, як зауважила об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Отже, об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 виснувала про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки і критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити.
З огляду на наведене, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 03.12.2025 по справі №916/1516/25 відхилила доводи скаржника, що у судовій практиці відсутні правові висновки, які б чітко визначали критерії та межі зменшення штрафних санкцій у межах спеціалізованих правовідносин щодо державних оборонних контрактів, адже кожні правовідносини мають індивідуальний характер, що виключає можливість формування єдиних критеріїв та алгоритмів зменшення пені й штрафу, зокрема і у відносинах, які виникають із виконання державного контракту про поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначив, що значне зменшення розміру штрафних санкцій нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зменшення заявлених до стягнення пені, оскільки у даному випадку відсутні ті самі виняткові обставини, які б свідчили про можливість вчинення такий дій.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.
Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (39009,54/3250794,62*1151770,82грн=13821,25грн).
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 46, 129, 191, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРЕСТБУДЛАЙН" (код 42519835, м. Південне Одеської області, вул. Шевченка Т.Г., 12, 3/2) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) 1151770,82грн пені та 13821,25грн судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20 травня 2026 р.
Суддя В.В. Литвинова