18.05.2026 Справа№914/1423/26
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали заяви (вх.№2263/26 від 15.05.2026) Громадської організації "Запорука майбутнього"
про забезпечення позову
у справі №914/1423/26
за позовом Громадської організації "Запорука майбутнього"
до відповідача Фізичної особи-підприємця Моха Володимира Михайловича
про стягнення 185000,00 грн
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Громадської організації "Запорука майбутнього" до відповідача Фізичної особи-підприємця Моха Володимира Михайловича про стягнення 185000,00 грн.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву (вх.№2263/26 від 15.05.2026) про забезпечення позову у справі №914/1423/26, в якій Громадська організація "Запорука майбутнього" просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 211075,00 грн, що знаходяться на рахунку Фізичної особи-підприємця Моха Володимира Михайловича.
Відповідно до частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що відповідач використовується реальним власником інтернет-магазину для мінімізації оподаткування, а тому в будь який час може припинити підприємницьку діяльність та закрити рахунки в банківських установах.
Як вказано у заяві про забезпечення позову, зважаючи на те, що відповідач не визнає вимоги позивача, а також те, що відповідач фактично знаходиться у трудових відносинах з власником інтернет-магазину та використовується лише для мінімізації оподаткування, незабезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно із частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно із частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується:
- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
- зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
- зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
- арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
- іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Як встановлено судом, доводи позивача в обґрунтування необхідності забезпечити позов у даній справі полягають в тому, що відповідач не визнає вимог позивача, знаходиться у трудових відносинах з власником інтернет-магазину та використовується лише для мінімізації оподаткування, а також в тому, що відповідач в будь який час може припинити підприємницьку діяльність та закрити рахунки в банківських установах, з огляду на що, на переконання позивача, в даному випадку незабезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Щодо твердження позивача про те, що відповідач в будь який час може припинити підприємницьку діяльність та закрити рахунки в банківських установах суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.06.2019 у справі №760/13915/18, припинення підприємницької діяльності позивача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору поставки, укладеного між суб'єктами господарської діяльності. Тобто стороною правочину виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов'язанні.
Отже, враховуючи наведене навіть у випадку припинення відповідачем підприємницької діяльності така обставина не змінює правовий статус особи у зобов'язанні.
Поряд з цим твердження позивача про те, що відповідач в будь який час може припинити підприємницьку діяльність є лише припущенням позивача та не знаходить свого підтвердження у поданих до суду матеріалах.
Твердження позивача про невизнання відповідачем вимог позивача, а також перебування відповідача у трудових відносинах з власником інтернет-магазину та використання його лише для мінімізації оподаткування необхідно зазначити, що такі обставини не підтверджені належними доказами, та за необхідності можуть досліджуватись у ході розгляду справи, однак такі твердження не є достатньо обгрунтованою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Тим не менше позивачем не підтверджено доказами наявність фактичних обставин, які можуть свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
І як вже було зазначено вище, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Інших фактичних обставин, за наявності яких доцільно було би забезпечити позов в даному випадку, судом не встановлено.
Частиною 1 статті 73 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, розглянувши заяву про забезпечення позову та подані заявником матеріали, судом не встановлено наявність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Враховуючи наведені норми законодавства, зважаючи на встановлені судом обставини та подані заявником докази, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 73, 74, 136, 137, 138, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви (вх.№2263/26 від 15.05.2026) Громадської організації "Запорука майбутнього" про забезпечення позову у справі №914/1423/26 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали підписано 20.05.2026.
Суддя Петрашко М.М.