Ухвала від 14.05.2026 по справі 913/266/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

14 травня 2026 року м.Харків Справа № 913/266/20(913/252/25)

Провадження №10/913/266/20(913/252/25)

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши заяву №20260422 від 23.04.2026 ОСОБА_1 про відсутність процесуальної компетенції позивача - арбітражного керуючого Лецкана Вячеслава Львовича у справі №913/266/20(913/252/25) за позовом арбітражного керуючого - розпорядника майна боржника Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» Лецкана Вячеслава Львовича (місцезнаходження: вул.Дегтярівська,буд. 48, офіс АК, м.Київ)

до відповідача 1 - Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

відповідача 2 - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

відповідача 3 - ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

про визнання недійсними правочинів та витребування майна

в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)

до боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство.

Секретар судового засідання Богуславська Є.В.

У засіданні брали участь:

арбітражний керуючий Лецкан В.Л., свідоцтво №3 від 30.01.2013;

від відповідача 1- представник не прибув;

від відповідача 2- Лисюк О.В., та адвокат Матківський Т.О. діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії РН № 1330 від 04.11.2017;

від відповідача 3 - представник не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Арбітражний керуючий - розпорядник майна боржника Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» Лецкан Вячеслав Львович звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом, в якому просить:

- Визнати недійсним договір іпотеки, укладений між ПАТ “Українська інноваційна компанія» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 21.07.2017, зареєстрований в реєстрі за №14852;

- Визнати недійсним договір задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між ПАТ “Українська інноваційна компанія» та ОСОБА_1 , посвідчений 26.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.М., зареєстрований в реєстрі за №23562, предметом якого є передача у власність ОСОБА_1 нежитлової будівлі загальною площею 2072,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- Визнати недійсним договір дарування нежитлової будівлі, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І.П., зареєстрований в реєстрі за №86, предметом якого є прийняття в дар ОСОБА_2 належної ОСОБА_1 нежитлової будівлі, загальною площею 2072,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- Витребувати у ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» нежитлову будівлю загальною площею 2072,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.10.2025 матеріали справи №913/266/20(913/252/25) передано на розгляд судді Масловському С.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №913/266/20(913/252/25). Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

27.10.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від ОСОБА_2 надійшло клопотання №20251027 від 27.10.2025 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.11.2025 клопотання №20251027 від 27.10.2025 ОСОБА_2 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №913/266/20(913/252/25) за правилами загального позовного провадження. Розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 26.11.2025 о 12 год. 45 хв.

У судовому засіданні 26.11.2025 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 10.12.2025 о 14 год 40 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

09.12.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від ОСОБА_2 надійшло клопотання №20250912 від 09.12.2025 про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, а саме Головне управління ДПС у Львівській області та/або Головне управління ДПС у місті Києві.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.12.2025 у задоволенні клопотання №20250912 від 09.12.2025 ОСОБА_2 про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів у справі №913/266/20(913/252/25) відмовлено.

У судовому засіданні 10.12.2025 постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 13.01.2026 о 14 год 40 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.01.2026 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 28.01.2026 о 15 год. 20 хв.

13.01.2026 за допомогою підсистеми “Електронний суд» до Господарського суду Луганської області надійшла зустрічна позовна заява без номеру від 12.01.2026 ОСОБА_1 , в якій відповідач-1 (за первісним позовом) просить суд:

- визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену ПАТ “Українська інноваційна компанія» в особі арбітражного керуючого Лецкана В.Л. у тексті позовної заяви від 07.10.2025, а саме твердження про те, що правочини, вчинені ОСОБА_1 є “фраудаторними», “спрямованими на шкоду кредиторам», “очевидно недобросовісними» та “мають “протизаконну ціль»;

- стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн 00 коп.

13.01.2026 за допомогою підсистеми “Електронний суд» до Господарського суду Луганської області надійшла зустрічна позовна заява без номеру від 12.01.2026 ОСОБА_2 , в якій відповідач-2 (за первісним позовом) просить суд:

- визнати за ОСОБА_1 та його правонаступником ОСОБА_2 право притримання нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі загальною площею 2072,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .;

- встановити, що право притримання діє до моменту повного виконання Публічним акціонерним товариством “Українська інноваційна компанія» грошових зобов?язань перед ОСОБА_1 у розмірі 9500000 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.01.2026 зустрічну позовну заяву без номеру від 12.01.2026 ОСОБА_1 до арбітражного керуючого - розпорядника майна боржника Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» Лецкана Вячеслава Львовича, Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» про визнання інформації недостовірною, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди повернуто без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.01.2026 зустрічну позовну заяву без номеру від 12.01.2026 ОСОБА_2 до арбітражного керуючого - розпорядника майна боржника Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» Лецкана Вячеслава Львовича, Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія» про визнання права притримання повернуто без розгляду.

Судове засідання, призначене на 28.01.2026 о 15 год 20 хв., не відбулось, оскільки суддя Масловський С.В. з 26.01.2026 по 30.01.2026 перебував на лікарняному у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю.

Про те, що судове засідання не відбудеться, учасників справи було повідомлено телефонограмою від 28.01.2026.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.02.2026 повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання на 19.02.2026 об 11 год. 00 хв.

19.02.2026 за допомогою підсистеми “Електронний суд» до Господарського суду Луганської області надійшло клопотання №20260218_1 від 18.02.2026 ОСОБА_2 , в якому відповідач -3 просить суд:

- врахувати при ухваленні рішення, що у разі задоволення позовних вимог про витребування майна, ОСОБА_2 має законне право на притримання нежитлової будівлі ( АДРЕСА_2 );

- у разі ухвалення рішення про витребування майна, зазначити в резолютивній частині, що повернення майна ПАТ “Українська інноваційна компанія» можливе лише за умови попереднього повного повернення: суми первісної позики у розмірі 9500000 грн 00 коп. та справедливих нарахувань за первісним договором позики; відшкодування витрат на утримання майна, включаючи сплачені податки та кошти, залучені на його утримання в розмірі 1000000 грн 00 коп. за договором укладеним з ФК “Євроінвест».

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.02.2026 повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання на 19.03.2026 о 10 год. 20 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.02.2026 у задоволенні клопотання №20260218_1 від 18.02.2026 ОСОБА_2 про зустрічне забезпечення відмовлено.

У судовому засіданні 19.03.2026 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 23.04.2026 о 10 год 40 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 23.04.2026 постановлено: ухвалу про відмову у задоволенні клопотання ПАТ "Український інноваційний банк" в особі уповноваженої особи ФГВФО на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку від 09.12.2025 про вступ у справу в якості 3 особи, та залучення 3 особи, об'єднання позовів; ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 14.05.2026 о 12 год 00 хв., які відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Судом встановлено, що 23.04.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від відповідача -2 ОСОБА_1 надійшло клопотання №20260422 від 23.04.2026 про залишення позовної заяви без розгляду та зупинення провадження у справі, в якому просив:

- залишити позовну заяву арбітражного керуючого Лецкана Вячеслава Львовича без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 226 ГПК України, як позов підписаний особою, яка не має права його підписувати (розпорядник майна, не керуючий санацією чи ліквідатор, ст.42 КУзПБ);

- витребувати у позивача (а за необхідності у Господарського суду Луганської області в межах банкрутної справи №913/266/20 і в Міністерстві юстиції України: копії протоколів комітету кредиторів ПАТ «УІК» за період з 17.04.2025 по 07.10.2025, а також копії заяв ОСОБА_3 до комітету про погодження подання цього позову (якщо такі подавалися) - ч.3 ст. 44 КУзПБ; витяг з Єдиного реєстру арбітражних керуючих України щодо ОСОБА_3 з інформацією про діючі призупинення, дисциплінарні стягнення, переоформлення свідоцтва.

В обґрунтування поданого клопотання відповідачем 2 зазначено про відсутність у арбітражного керуючого Лецкана В.Л. повноважень на подання позову на підставі ст.42 КУзПБ; обставини призначення ОСОБА_3 розпорядником майна ставлять під сумнів його процесуальну легітимацію; відсутність погодження комітету кредиторів на подання позову, що передбачено ч.3 ст. 44 КУзПБ; наявність конфлікту інтересів (заявлення позову фактично самого до себе, оскільки ОСОБА_3 представляє інтереси також і відповідача 1 - ПАТ «Українська інноваційна компанія».

Присутній в судовому засіданні 14.05.2026 розпорядник майна боржника Лецкан В.Л. проти клопотання відповідача -2 ОСОБА_1 №20260422 від 23.04.2026 про залишення позовної заяви без розгляду та зупинення провадження у справі заперечив з підстав його необгрунтованості та незаконності.

Присутній в судовому засіданні 14.05.2026 відповідач 2 ОСОБА_1 та його представник - адвокат Матківський Тарас Олегович підтримали подане клопотання та просили його задовольнити.

У судовому засіданні 14.05.2026 постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача -2 ОСОБА_1 №20260422 від 23.04.2026 про залишення позовної заяви без розгляду та зупинення провадження у справі, яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Також, судом встановлено, що 23.04.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від відповідача -2 ОСОБА_1 надійшла заява №20260422 від 23.04.2026 про відсутність процесуальної компетенції позивача - арбітражного керуючого Лецкана Вячеслава Львовича - у справі про визнання правочинів недійсними, в якій просить суд:

-визнати, що арбітражний керуючий Лецкан Вячеслав Львович, призначений розпорядником майна ПАТ «Українська інноваційна компанія» ухвалою ГСЛО від 17.04.2025 у справі №913/266/20 - у процесуальному статусі розпорядника майна не наділений активною процесуальною легітимацією на подання позову про визнання недійсними правочинів у межах підсправи №913/266/20(913/252/25) та не має процесуальної компетенції для ведення цієї справи;

-внести до протоколу судового засідання 23.04.2026 (ст. 247 ГПК) факт заявлення цієї заяви, її реквізити, а також реакцію позивача та інших учасників справи на її зміст;

-витребувати у позивача та в матеріалах основної банкрутної справи №913/266/20 офіційно засвідчену копію ухвали ГСЛО від 17.04.2025 про призначення позивача розпорядником майна; копії протоколів засідань комітету кредиторів ПАТ «УІК» за період з 17.04.2025 по 07.10.2025 та копії заяв позивача до комітету про погодження подання цього позову (якщо такі були); витяг з Єдиного реєстру арбітражних керуючих України щодо позивача станом на 07.10.2025 - щодо-чинних призупинень, дисциплінарних стягнень, переоформлення свідоцтва;

-процесуальні наслідки визнання відсутності компетенції - застосувати у поєднанні з клопотанням заявників про залишення позову без розгляду (подається одночасно): залишити позовну заяву без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 226 ГПК (позов підписано особою без повноважень) та зупинити провадження на підставі п.5 ч.1 ст. 227 ГПК і/або п.2, 3 ч.1 ст. 228 ГПК;

-врахувати, що висновки про відсутність компетенції позивача у цій справі мають преюдиційне значення для суміжної підсправи №913/266/20(442/1135/24) за позовом ОСОБА_4 у частині заперечень щодо залучення того ж позивача ( ОСОБА_3 ) в процесуальних ролях за ст. 42 КУзПБ - оскільки правова підстава (ст. 42 КУзПБ) та процесуальний статус позивача (розпорядника майна) залишаються незмінними.

Звертаючись до суду з поданою заявою, відповідачем 2 зазначено, що в вказана заява подається паралельно до клопотання про залишення позовної заяви без розгляду і не замінює його; їхня процесуальна роль є доповнюючою: клопотання ставить вимогу процесуального наслідку (залишити без розгляду), тоді як вказана заява ставить вимогу суду формально визнати відсутність процесуальної компетенції позивача - що є необхідною передумовою для багатьох подальших процесуальних рішень у даній справі та суміжних підсправах (зокрема в справі №913/266/20(442/1135/24) за позовом ОСОБА_4 ).

В обґрунтування поданої заяви, відповідачем 2 зазначено, що розпорядник майна не має права оспорювати правочини, зокрема згідно зі ст. 27 та ч.3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна боржника здійснює виключно наглядові та контрольні функції щодо майнової маси боржника: аналіз фінансово - господарського стану, контроль за вчиненням боржником дій, визначених у ч.1 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, забезпечення належного ведення реєстру вимог кредиторів тощо, при цьому, положення статтей 27, 44 Кодексу України з процедур банкрутства не включає права розпорядника майна ініціювати позови про визнання правочинів боржника недійсними.

Як зазначено відповідачем 2 у своїй заяві, право оспорювати правочини за ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства «закрито» для розпорядника майна, оскільки відповідно до положень вищезгаданої статті визначено вичерпний перелік осіб, наділених активною легітимацією звертатися з такими позовами, зокрема такими особами можуть виключно керуючий реструктуризацією, керуючий санацією, ліквідатор або кредитор.

Також, як зазначено відповідачем 2 стаття 46 Кодексу України з процедур банкрутства присвячена повноваженням керуючого санацією - і саме у ч.5 згадується право керуючого санацією оспорювати правочини боржника; положення статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства присвячені повноваженням ліквідатора -у ч.4 цієї статті ліквідатор прямо наділяється аналогічним правом. Натомість положення статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства аналогічної норми не містять, та на думку заявника, законодавець цілеспрямовано обмежив право оспорення правочинів лиши тими арбітражними керуючими, які здійснюють активну ліквідаційно - відновлювальну діяльність від імені боржника.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.04.2025 у справі №913/266/20 господарський суд зобов'язав ОСОБА_3 виконувати повноваження у порядку, визначеному ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, отже, на думку відповідача 2 суд першої інстанції своїм же актом про призначення обмежив компетенцію позивача рамками ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства поза якими подача ним позову за ст.42 є виходом за межі наданих суддею повноважень.

Додатковою підставою щодо відсутності процесуальної компетенції позивача та необхідності залишення позовної заяви без розгляду відповідачем 2 зазначено про «конфлікт інтересів та координація (ст.10 КУзПБ)».

Зокрема відповідачем 2 зазначено про процесуальний конфлікт, оскільки позивач і розпорядник майна відповідача виступають в одній особі, а саме відповідач 1 не має незалежного представника та будь які пояснення від його імені підписуватиме той самий позивач ( ОСОБА_3 ), який ініціював позов - тобто позиція відповідача -1 стає підконтрольною позивачу.

Також, відповідачем 2 зазначено про необхідність погодження значущих процесуальних дій розпорядника майно, зокрема подання позову ціною майже 10 мільйонів гривень з комітетом кредиторів, що вимагає положення ч.3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства.

Від дати призначення позивача розпорядником майна (17.04.2025) до дати подання позову (07.10.2025) минуло 5 місяців 20 днів, що на думку відповідача 2 є об'єктивно достатнім для скликання засідання комітету кредиторів, подання позивачем зави до комітету кредиторів про погодження позовних вимог та отримання ним мотивованого рішення, проте матеріали даної справи такого погодження не містять.

При цьому, така тривала відсутність погодження з комітетом кредиторів, на думку відповідача 2 свідчить про свідоме рішення позивача подати позов без звернення до комітету кредиторів або про фактичну відмову комітету кредиторів підтримати такі позовні вимоги, а тому порушення положень ч.3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства є самостійним і достатнім процесуальним дефектом, який унеможливлює ведення справи у поточному суб'єктому складі.

Підсумовуючи вищевикладене, відповідачем 2 зазначено, що процесуальна правоздатність позивача (ст. 48 ГПК) у цій конкретній справі є похідною від матеріально - правової активної легітимації: якщо матеріальний закон не наділяє особу правом на позов про певний предмет, то така особа не «особою, яка може бути позивачем» у процесуальному сенсі. У сукупності з конфліктом інтересів (ст.10 КУзПБ) і відсутністю погодження (ч.3 ст. 44 КУзПБ) - процесуальна компетенція позивача ОСОБА_3 у цій справі повністю обмежена.

Присутній в судовому засіданні 14.05.2026 розпорядник майна боржника Лецкан В.Л. проти заяви №20260422 від 23.04.2026 ОСОБА_1 про відсутність процесуальної компетенції позивача заперечив з підстав його необґрунтованості та незаконності.

Присутній в судовому засіданні 14.05.2026 відповідач 2 ОСОБА_1 та його представник - адвокат Матківський Тарас Олегович підтримали подане клопотання, просили його задовольнити та додатково зазначили про спільну підготовку процесуальних документів у даній справі, проте під час надання відповіді на запитання судді щодо відмінностей поданого раніше клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, заявили відмову від частини вимог за заявою, а саме про внесення до протоколу судового засідання реквізитів заяви, витребування документів, залишення позову без розгляду, зупинення провадження у справі та врахування висновків у даній справі преюдицією для справи №913/266/20(442/1135/24), яка відхилена господарським судом виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до п. 11, ч. 3, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Як зазначено у п. 5 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їх обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі (частина друга статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі №910/1873/17).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Приписами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Господарським судом встановлено, що відповідач 2 ОСОБА_1 звертаючись до суду з поданою заявою в якій зокрема просить суд визнати, що арбітражний керуючий у процесуальному статусі розпорядник майна боржника не наділений активною процесуальною легітимацією на подання даного позову, зокрема посилається положення статтей 42, 44 Кодексу України з процедур банкрутства, якими не передбачено можливості розпоряднику майна самостійно оспорювати вчинені боржником правочини без погодження з комітетом кредиторів, та зокрема зазначено (далі цитати із заяви):

«Правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора) або кредитора...»

«Систематичне тлумачення цієї норми, виходячи з принципу визначеності процесуальної ролі (ст.8 Конституції України; ст. 3 ГПК) приводить до наступного: у дужках законодавець перелічив конкретних арбітражних керуючих, наділених легітимацією - керуючого реструктуризацією, керуючого санацією та ліквідатора. Розпорядник майна у цьому переліку ВІДСУТНІЙ і, згідно з принципом expression unius est exclusion alterius к одного виключає інше), НЕ може вважатися таким, що охоплюється нормою.»

«Стаття 46 КУзПБ присвячена повноваженням керуючого санацією - і саме в ній, у ч.5, згадується право керуючого санацією оспорювати правочини боржника. Стаття 61 КУзПБ присвячена повноваженням ліквідатора - і у ч.4 цієї статті ліквідатор прямо наділяється аналогічним правом. Натоміть стаття 44 КУзПБ (повноваження розпорядника майна) аналогічної норми НЕ МІСТИТЬ. Така законодавча техніка не випадкова: законодавець цілеспрямовано обмежив право оспорення правочинів лише тими арбітражними керуючими, які здійснюють активну ліквідаційно - відновлювальну діяльність від імені боржника.»

«Підтвердження у судовій практиці Верховного Суду.

У постановаї Касаційного господарського суду Верховного Суду неодноразово підтверджено правову позицію про обмеженість активної легітимації розпорядника майна. Зокрема, Верховний Суд у своїй практиці послідовно вказував, що кожна з процесуальних ролей арбітражного керуючого (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор, керуючий реструктуризацією) має власну правову природу і власний обсяг повноважень, визначених законом, які не підлягають розширювальному тлумаченню. Заявники просят суд за власною ініціативою перевірити цю правову позицію через пошук у Єдиному державному реєстрі судових рішень (reyestr.court.gov.ua) за термінами «розпорядник майна» + «с.42 КУзПБ».»

«Вимога погодження значущих процесуальних дій розпорядника майна.

Навіть якщо припустити (проти чого заявники заперечують у розділі І), що розпорядник майна все - таки має право подавати позови про визнання правочинів недійсними - то за ч.3 ст. 44 КУзПБ такі дії підлягають погодженню комітету кредиторів (або зборів кредиторів). Подання позову ціною ~10 млн. грн (вартість нерухомості у м.Дрогобич, вул.Лесі Українки, 26, площа 2072,5 кв.м, реєстр №9076091)- це дія, що істотно виходить за межі поточного нагляду і безумовно підлягає такому погодженню.»

«Висновок: процесуальна компетенція позивача - відсутня

Сукупність підстав, викладених у Розділах І-ІІІ цієї Заяви, веде до однозначного висновку: Позивач ОСОБА_3 . НЕ має процесуальної компетенції ініціювати цю справу в будь - якому з її ключових елементів:

(А) у матеріально - правовому сенсі - він не наділений активною легітимацією за ст. 42 КУз ПБ як розпорядник майна (не керуючий санацією, не ліквідатор) - див. Розділ І;

(Б) у стандартно - професійному сенсі - він діє у стійкому конфлікті інтересів, що несумісне з вимогами незалежності ст. 10 КУзПБ - див. Розділ ІІ;

(В) у процедурному сенсі - позов поданий без погодження комітету кредиторів, всупереч ч.3 ст. 44 КУзПБ - див. Розділ ІІІ;

(Г) у предметному сенсі - щодо договору дарування від 01.03.2024 р. №86 він взагалі не має матеріально - правового предмета, бо Відповідач -1 стороною цього договору не є, а сам договір укладений поза трирічним вікном ст.42 КУзПБ - див. п.1.7 Розділу І.

Процесуальна правоздатність позивача (ст. 48 ГПК) у цій конкретній справі є похідною від матеріально - правової активної легітимації: якщо матеріальний закон не наділяє особу правом на позов про певний предмет, то така особа не є «особою, яка може бути позивачем» у процесуальному сенсі. У сукупності з конфліктом інтересів (ст. 10 КУзПБ) і відсутністю погодження (ч.3 ст. 44 КУзПБ) - процесуальна компетенція Позивача ОСОБА_3 у цій справі не просто обмежена, а повністю ВІДСУТНЯ.».

Також, господарським судом встановлено, що звертаючись до суду з клопотанням №20260422 від 23.04.2026 про залишення позовної заяви без розгляду та зупинення провадження у справі, відповідачем 2 зазначено про відсутність у арбітражного керуючого Лецкана В.Л. саме повноважень на подання позову на підставі ст.42 КУзПБ; обставини призначення ОСОБА_3 розпорядником майна ставлять під сумнів його процесуальну легітимацію; відсутність погодження комітету кредиторів на подання позову, що передбачено ч.3 ст. 44 КУзПБ; наявність конфлікту інтересів (заявлення позову фактично самого до себе, оскільки Лецкан В.Л. представляє інтереси також і відповідача 1 - ПАТ «Українська інноваційна компанія».

В свою чергу, в заяві №20260422 від 23.04.2026 про відсутність процесуальної компетенції позивача у справі, відповідачем 2 зазначено, що в вказана заява подається паралельно до клопотання про залишення позовної заяви без розгляду і не замінює його; їхня процесуальна роль є доповнюючою: клопотання ставить вимогу процесуального наслідку (залишити без розгляду), тоді як вказана заява ставить вимогу суду формально визнати відсутність процесуальної компетенції позивача - що є необхідною передумовою для багатьох подальших процесуальних рішень у даній справі та суміжних підсправах (зокрема в справі №913/266/20(442/1135/24) за позовом ОСОБА_4 ).

В судовому засіданні на запитання суду щодо норми чинного Господарського процесуального кодексу України або Кодексу України з процедур банкрутства якою суд має право визнати відсутність саме компетенції позивача на ведення справи та в чому полягає різниця між поняттями «компетенція» та «повноваження», адвокатом Матківським Тарасом Олеговичем зазначено про наявність такого права у суду, якщо суд встановить відсутність процесуальної компетенції; щодо визначення понять «компетенція» та «повноваження» зазначено про їх схожість в деяких аспектах.

Господарський суд звертає увагу, що під компетенцією розуміють нормативно закріплений комплекс функцій та повноважень певного суб'єкта, який визначає межі його діяльності та коло питань, що підлягають вирішенню цим суб'єктом, а змістовне наповнення компетенції відображається у сукупності встановлених законодавством прав та обов'язків (владних повноважень), предметів відання, а також цільового та функціонального спрямування діяльності суб'єкта у відповідних сферах.

Водночас повноваження виступають структурним елементом компетенції та окреслюють конкретні юридичні можливості. Вони являють собою законодавчо закріплені права та обов'язки, необхідні для виконання визначених завдань, реалізації певних напрямів діяльності, вчинення юридично значущих дій або прийняття адміністративних чи процесуальних рішень.

Таким чином, відповідач 2, посилаючись на одні й ті ж самі норми процесуального законодавства та Кодексу України з процедур банкрутства, але свідомо використовуючи різні визначення понять, ставить на вирішенням перед судом два питання, а саме: щодо відсутності у позивача (арбітражного керуючого) повноважень на подання даного позову, що передбачені ст.ст. 27, 42, ч.3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, викладеного у клопотанні №20260422 від 23.04.2026 та окремо необхідність визнання відсутності у позивача (арбітражного керуючого) процесуальної компетенції для ведення даної справи, передбаченої ст.ст. 27, 42, ч.3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, викладеного в заяві №20260422 від 23.04.2026, які мають один процесуальний наслідок - залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Зміст клопотання №20260422 від 23.04.2026 про залишення позовної заяви без розгляду та зупинення провадження у справі та зміст заяви №20260422 від 23.04.2026 про відсутність процесуальної компетенції позивача свідчить про їх смислову та лексичну ідентичність. Зміна використання іншого порядку словосполучень та речень, доповнення правовими позиціями або нормами права, та використання в заяві ідентичної термінології при збереженні самого логічного ланцюга аргументації не свідчить про подання нової заяви відмінної від раніше розглянутого судом клопотання з новими обставинами, які обґрунтовують її подання та з відповідними новими підставами її подання.

Господарський суд зазначає, що повторне звернення до суду із заявою про відсутність процесуальної компетенції позивача, зміст якої фактично дублює раніше подане клопотання відповідачем 2 про залишення позовної заяви без розгляду та зупинення провадження у справі, яке судом було розглянуто та відмовлено в його задоволенні, є зловживанням процесуальними правами.

Господарський суд критично оцінює доводи відповідача 2 щодо відсутності у розпорядника майна права на звернення із відповідним позовом, оскільки наведені заявником обґрунтування базуються на викривленому та недостовірному відтворенні положень Кодексу України з процедур банкрутства та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, якою на думку відповідача 2 визначено вичерпний перелік осіб, які можуть оспорювати правочини боржника, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Відтак, офіційний текст чинної редакції ч.2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що правом на оспорення правочинів вчинених боржником наділений зокрема арбітражний керуючий, а не виключно керуючий реструктуризацією, керуючий санацією, ліквідатор.

Стаття 46 Кодексу України з процедур банкрутства визначає умови та порядок перевірки відповідності заяви конкурсного кредитора вимогам цього Кодексу, а не в жодному випадку «присвячена повноваженням керуючого санацією» та не має ч.5 в якій згадується право керуючого санацією оспорювати правочини боржника, як зазначає відповідач 2 у своїй заяві.

Як зазначає відповідач 2, положення ч.4 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства присвячені повноваженням ліквідатора щодо можливості оспорювати правочини боржника.

Проте, положеннями ч.4 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що ліквідатор не менш як один раз на місяць подає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансовий стан і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та під час проведення ліквідаційної процедури, про використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.

Як зазначає відповідач 2, положення ч.3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства визначають, що передумовою поданню арбітражним керуючим позову про визнання правочинів недійсними, в яких ціна позову ціною ~10 млн. грн є погодження таких дій з комітетом кредиторів або зборами кредиторів.

Проте, положеннями ч.3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що розпорядник майна зобов'язаний: розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог; вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства; повідомляти правоохоронні органи у разі виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій з майном боржника; скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань; подавати відомості (інформацію), необхідні для ведення Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість; за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів; виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Відтак, офіційний текст чинної редакції ч.3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства не містить норми щодо погодження комітетом кредиторів або зборами кредиторів звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів.

Також, в резолютивній частині заяви, відповідач 2 просить суд зокрема «внести до протоколу судового засідання 23.04.2026 (ст.247 ГПК) факт заявлення цієї заяви, її реквізити, а також реакцію позивача та інших учасників справи на її зміст.».

Приписами ст.247 Господарського процесуального кодексу України визначено справи, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження, а не порядок ведення протоколу судового засідання.

Під час розгляду в судовому засіданні вказаної вимоги, на запитання суду щодо того, якою нормою чинного процесуального законодавства передбачено внесення реакції учасників справи до протоколу судового засідання, представник відповідача 2 адвокат Матківський Тарас Олегович чіткої відповіді не надав, обмежившись констатацією того, що ним були почути пояснення розпорядника майна Лецкана В.Л. з приводу даної заяви, які є достатніми для нього.

В пункті 3 резолютивної частини заяви, відповідач 2 просить суд витребувати у позивача та в матеріалах основної банкрутної справи №913/266/20 офіційно засвідчену копію ухвали ГСЛО від 17.04.2025 про призначення позивача розпорядником майна; копії протоколів засідань комітету кредиторів ПАТ «УІК» за період з 17.04.2025 по 07.10.2025 та копії заяв позивача до комітету про погодження подання цього позову (якщо такі були); витяг з Єдиного реєстру арбітражних керуючих України щодо позивача станом на 07.10.2025 - щодо-чинних призупинень, дисциплінарних стягнень, переоформлення свідоцтва.

В судовому засіданні після запитання суду якою нормою процесуального законодавства передбачено витребування у позивача та з матеріалів справи №913/266/20 офіційно засвідченої копії ухвали Господарського суду Луганської області від 17.04.2025 про призначення Лецкана В.Л. розпорядником майна ПАТ «Українська інноваційна компанія», та чи є це недовірою заявника до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, адвокат Матківський Тарас Олегович проти заявленої вимоги категорично відмовився, не зазначивши при цьому жодного обґрунтування вчиненому.

Господарський суд звертає увагу, що така поведінка учасника судового процесу, яка проявляється у систематичному заявлені завідомо необґрунтованих та незаконних вимог, активна їх підтримка, проте під час судового засідання категорична відмова від їх задоволення, оскільки такі вимоги очевидні для заявника як такі, що жодним чином не зможуть ефективно захистити порушені, невизнані або оспорені права і законні інтереси, свідчить про систематичне та свідоме затягування судового процесу.

Звертаючись із вказаною заявою та викладаючи прохання про зупинення провадження у даній справі на підставі п.5 ч.1 ст. 227 ГПК і/або п.2, 3 ч.1 ст. 228 ГПК, відповідачем жодним чином не обґрунтовано необхідності такого зупинення, оскільки вказані відповідачем норми передбачають зупинення провадження у справі у таких випадках, а саме: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України); призначення судом експертизи (п.2 ч.1 ст. 22 ГПК України); направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу (п.3 ч.1 ст. 228 ГПК України).

Відповідач 2 посилаючись на неможливість пред'явлення розпорядником майна позову у даній справі також звертається до положень ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, які на його думку регулюють процесуальну правоздатність позивача.

Проте, чинна редакція статті 48 Господарського процесуального кодексу регулює умови та порядок залучення до участі у справі співвідповідача та заміну неналежного відповідача.

З урахуванням викладеного, господарський суд зазначає, що відповідач 2 обґрунтовуючи свої вимоги навмисно використовує у процесуальних документах неіснуючі редакції норм права та судову практику, довільні «цитати», штучно сконструйовані формулювання без належної правової перевірки, та посилається на норми Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства, які жодним чином не регулюють спірні для заявника питання, що є порушенням принципу добросовісності користування процесуальними правами, закріпленого у статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, господарський суд звертає увагу, що відповідач 2 звертаючись до суду із зазначеними вимогами з метою реалізації своїх процесуальних прав, створює видимість юридичної правильності, проте такі вимоги очевидно не відповідають та виходять за межі процесуального законодавства, та використовуються насправді задля досягнення сторонніх цілей, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, спотворюють його, тим самим зловживає ним.

Оскільки питання щодо залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.226 ГПК України вирішено судом за наслідками розгляду аналогічного клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та зупинення провадження у справі, враховуючи, що викладені відповідачем 2 у заяві про відсутність процесуальної компетенції позивача не містять інших підстав або нових обставин та ґрунтуються не на чинному законодавстві, а на помилковому або штучно спотворенному тлумаченні норми права, господарський суд дійшов висновку про необхідність визнати подання ОСОБА_1 заяви №20260422 від 23.04.2026 про відсутність процесуальної компетенції позивача - арбітражного керуючого Лецкана Вячеслава Львовича у справі про визнання правочинів недійсними - зловживанням процесуальними правами.

Згідно з частиною третьою статті 43 Господарського процесуального кодексу України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки господарський суд визнав подання ОСОБА_1 заяви №20260422 від 23.04.2026 про відсутність процесуальної компетенції позивача - арбітражного керуючого Лецкана Вячеслава Львовича у справі про визнання правочинів недійсними - зловживанням процесуальними правами, суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 №20260422 від 23.04.2026 про відсутність процесуальної компетенції позивача - арбітражного керуючого Лецкана Вячеслава Львовича у справі про визнання правочинів недійсними.

Керуючись ст. 43, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Визнати подання ОСОБА_1 заяви №20260422 від 23.04.2026 про відсутність процесуальної компетенції позивача - арбітражного керуючого Лецкана Вячеслава Львовича у справі про визнання правочинів недійсними - зловживанням процесуальними правами.

2. Заяву ОСОБА_1 №20260422 від 23.04.2026 про відсутність процесуальної компетенції позивача - арбітражного керуючого Лецкана Вячеслава Львовича у справі про визнання правочинів недійсними - залишити без розгляду.

3. Попередити ОСОБА_1 , що при подальшому зловживанні своїми процесуальними правами судом можуть бути застосовані заходи процесуального впливу у вигляді стягнення штрафу, передбаченого ст.135 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена 20.05.2026.

Суддя Сергій МАСЛОВСЬКИЙ