вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" травня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1466/26
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., розглянувши
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АРБУДПРОМ» (м. Кобулеті, Грузія) вх. № суду 10270 від 18.05.2026 про забезпечення позову до подачі позовної заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти
до особи, що може набути статус відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМВ «АРБУДПРОМ», с-ще Гостомель, Київська область
Без виклику осіб, що можуть набути статусу учасників справи;
Товариство з обмеженою відповідальністю «АРБУДПРОМ» звернулось до Господарського суду Київської області із заявою вх. № суду 10270 від 18.05.2026 про забезпечення позову до подачі позовної заяви до особи, що може набути статус відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМВ «АРБУДПРОМ», в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «ЗМВ «АРБУДПРОМ» (ЄДРПОУ 45828991) та знаходяться на всіх банківських рахунках, відкритих у будь-яких банківських та фінансових установах України на суму 25 835, 85 доларів США, що за курсом НБУ станом на день подання заяви про забезпечення позову еквівалентно (1 долар США станом на 18.05.2026 - 43, 90 грн) 1 134 193, 82 грн.
В обґрунтування підстав для забезпечення позову заявник посилається на те, що ТОВ «АРБУДПРОМ» на підставі виставлених інвойсів здійснив на користь ТОВ «ЗМВ «АРБУДПРОМ» оплату за товар загальну суму 32 851, 00 доларів США, що підтверджується платіжними документами Банку Грузії. Проте, за ствердженням заявника, ТОВ «ЗМВ «АРБУДПРОМ» виконало свої зобов'язання лише частково та поставило заявнику товар на суму 7 015, 15 доларів США, що підтверджується митною декларацією № С7906319-JUL-25 від 19.07.2025; товар на суму 25 835, 85 доларів США заявнику не поставлено. За ствердженням заявника, він звертався до ТОВ «ЗМВ «АРБУДПРОМ» із вимогами про поставку оплаченого товару або повернення грошових коштів у розмірі 25 835, 85 доларів США, однак станом на день подання заяви про забезпечення позову ТОВ «ЗМВ «АРБУДПРОМ» не здійснило ані поставку товару, ані повернення коштів, у зв'язку із чим заявник стверджує про те, що сума основного боргу ТОВ «ЗМВ «АРБУДПРОМ» перед заявником становить 25 835, 85 доларів США, що за курсом НБУ станом на день подання заяви про забезпечення позову еквівалентно (1 долар США станом на 18.05.2026 - 43, 90 грн) 1 134 193, 82 грн. Заявник вважає, що сума грошових зобов'язань ТОВ «ЗМВ «АРБУДПРОМ» перед ТОВ «АРБУДПРОМ» є значною та потребує забезпечення позову, оскільки, на думку заявника, наявні підстави вважати, що ТОВ «ЗМВ «АРБУДПРОМ» свідомо затягує час для реалізації товару, виведення коштів з рахунків Товариства або штучного погіршення майнового стану з метою уникнення виконання майбутнього рішення суду. На переконання заявника, у разі невжиття заходів забезпечення позову виконання майбутнього судового рішення буде істотно ускладнене або взагалі неможливе. Заявник вважає, що накладення арешту на рахунки відповідача в межах ціни позову є необхідним і обґрунтованим заходом забезпечення позову, який спрямований на недопущення ухилення від виконання можливого рішення суду та забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача.
Суд, розглянувши заяву ТОВ «АРБУДПРОМ» про забезпечення позову до подачі позовної заяви, дійшов висновку, що остання підлягає поверненню заявнику на підставі ч. 7 ст. 140 ГПК України з огляду на наступне.
За приписами ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Крім того, ст. 139 ГПК України визначено вимоги щодо змісту та форми заяви про забезпечення позову, зокрема частиною 1 вказаної статті унормовано, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб-громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Суд встановив, що заява про забезпечення позову містить загальні відомості про правовідносини, які склались між ТОВ «АРБУДПРОМ» та ТОВ «ЗМВ «АРБУДПРОМ», та посилання заявника на порушення ТОВ «ЗМВ «АРБУДПРОМ» зобов'язання, внаслідок чого у останнього виникла перед заявником відповідна заборгованість.
Однак, всупереч п. 3 ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову не містить відомостей про предмет позову, з яким заявник має звернутись до суду, та обґрунтування необхідності забезпечення позову у поєднанні з відповідними предметом позову.
Суд зазначає, що предметом позову є матеріально правова вимога позивача до відповідача, з приводу якої суд повинен ухвалити судове рішення.
Однак, заявником у заяві про забезпечення позову до подачі позовної заяви не зазначено, з якими саме позовними вимогами він має намір звернутися з позовом в суд до відповідача, і чи пов'язані такі вимоги з накладенням арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «ЗМВ «АРБУДПРОМ» та знаходяться на всіх банківських рахунках, відкритих у будь-яких банківських та фінансових установах України, у разі прийняття рішення на користь заявника, що свідчило б про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Також, судом встановлено недотримання заявником вимог п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України.
Так, частиною 3 ст. 141 ГПК України визначено, що розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Отже, застосування зустрічного забезпечення та визначення його конкретного розміру є прерогативою суду, який повинен, з урахуванням обставин справи, оцінити ймовірність завдання збитків відповідачу та третім особам.
У той же час законодавець, урівноважуючи можливості реалізації та захисту прав сторін, на підставі принципу диспозитивності, зобов'язав особу, яка бажає забезпечити позов, запропонувати спосіб зустрічного забезпечення.
Як вже зазначено вище, згідно п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Таке положення закону є імперативним та не допускає подвійного тлумачення.
Отже, на заявника покладено обов'язок надати пропозиції щодо зустрічного забезпечення.
Проте, заявником, всупереч п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, у заяві про забезпечення позову пропозицій щодо зустрічного забезпечення не наведено. Відомостей щодо відсутності необхідності зустрічного забезпечення у поданій заяві про забезпечення позову заявником також не наведено.
Крім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 139 ГПК України, що заява про забезпечення позову повинна містити інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Так, в обґрунтування підстав для забезпечення позову заявник посилається на те, що ТОВ «АРБУДПРОМ» на підставі виставлених інвойсів (копії яких долучив до заяви) здійснив на користь ТОВ «ЗМВ «АРБУДПРОМ» оплату за товар загальну суму 32 851, 00 доларів США, що підтверджується платіжними документами Банку Грузії. Проте, за ствердженням заявника, відповідач виконав зобов'язання лише частково та поставив заявнику товар на суму 7 015, 15 доларів США, що підтверджується митною декларацією № С7906319-JUL-25 від 19.07.2025.
Суд зазначає, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч. 2, 4 ст. 91 ГПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно і ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.
Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.
Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (ч. 3 ст. 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ГПК України, господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», що набрав чинності 16.07.2019, встановлено, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.
Частинами 1, 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» визначено, що мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії, діловодства і документообігу органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування є державна мова. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Згідно з положеннями ст. 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.
У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.
Згідно з ст. 79 Закону України «Про нотаріат», нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Враховуючи вказані вище положення законодавства, у випадку подання до суду документів, зміст яких викладено іноземною мовою, останні повинні мати засвідчений нотаріальний переклад таких документів на українську мову.
Разом з цим, дослідивши документи (інвойси, квитанції банку, митна декларація), якими заявник обґрунтовує виникнення між товариствами правовідносин та заборгованості ТОВ «ЗМВ «АРБУДПРОМ» перед ТОВ «АРБУДПРОМ», суд встановив, що заявником долучено до заяви про забезпечення позову вказані додатки, викладені іноземними мовами (російською, грузинською).
Наведене свідчить про те, що заявником не дотримано п. 7 ч. 1 ст. 139 ГПК України, оскільки до заяви про забезпечення позову не долучено нотаріально засвідчені переклади документів, які містять відомості, потрібні для забезпечення позову, на українську мову.
Крім того, ч. 2 ст. 139 ГПК України також визначено, якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб-громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти. Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін-фізичних осіб, що не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.
Так, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, заявником вказано наступну адресу особи, що може набути статус відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМВ «АРБУДПРОМ» (ЄДРПОУ 45828991), а саме: 08290, Київська область, Бучанський район, Гостомель, вул. Бучанське шосе 6.
У той же час, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМВ «АРБУДПРОМ» (ЄДРПОУ 45828991) є: 08105, Київська обл., Бучанський р-н, селище Гостомель, вул. Бучанське шосе, будинок 6.
Наведене свідчить про недотримання вимог ч. 2 ст. 139 ГПК, оскільки заявником вказано адресу ТОВ «ЗМВ «АРБУДПРОМ», що не відповідає відомостям, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Частиною 7 ст. 140 ГПК України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
За таких обставин, виходячи з того, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АРБУДПРОМ» про забезпечення позову подана без дотримання вимог ст. 139 ГПК України, суд дійшов висновку щодо її повернення заявнику.
При цьому, суд вважає за доцільне роз'яснити заявнику, що повернення заяви про забезпечення позову з наведених вище підстав не перешкоджає повторному зверненню до суду з відповідною заявою після усунення визначених вище недоліків.
Керуючись приписами ст. 139, 140, 170, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АРБУДПРОМ» вх. № суду 10270 від 18.05.2026 про забезпечення позову до подачі позовної заяви повернути заявнику.
2. Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Дана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.В. Сокуренко