ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.05.2026Справа № 910/2702/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-а; ідентифікаційний код: 03366500)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оцінка-Консалт» (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 14; ідентифікаційний код: 37003473)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про стягнення 21002,48 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
12.03.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оцінка-Консалт» про стягнення 21002,48 грн, з яких 18469,67 грн основного боргу, 1981,52 грн пені, 208,67 грн 3% річних та 342,62 грн інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди №2019-1 від 26.12.2019 не сплатив у період з червня 2025 року по січень 2026 року орендну плату, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 18469,67 грн. Крім того, позивач нарахував та заявляє до стягнення з відповідача 1981,52 грн пені, 208,67 грн 3% річних та 342,62 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 відкрито провадження у справі №910/2702/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилам спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався, хоча про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/2702/26 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 14), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (за ідентифікатором пошуку R067130030553).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
26.12.2019 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (балансоутримувачем), Товариством з обмеженою відповідальністю «Оцінка-Консалт» (орендар) та Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець) укладено Договір №2019-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 16.09.2015 №2019), відповідно до умов якого орендодавець на підставі Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яке затверджене рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280 (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 08 лютого 2018 року № 21/4085) в редакції Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 06 грудня 2018 року № 253/6304 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об'єкт оренди), яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Юри Гната, будинок № 9 літер А, для розміщення офісних приміщень.
Відповідно до п. 2.1 Договору оренди №2019-1 від 26.12.2019 об'єктом оренди є нежитлові приміщення, загальною площею: 18,30 (вісімнадцять цілих три десяті) кв.м, у т.ч. підвал - 0,50 (нуль цілих п'ять десятих) кв.м, 1 поверх - 1,80 (один цілий вісім десятих) кв.м. 2 поверх - 16,00 (шістнадцять цілих) кв.м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 16 вересня 2015 року № 2019.
Згідно з п. 9.1 Договору оренди №2019-1 від 26.12.2019 строк його дії встановлено з 26.12.2019 по 24.12.2022.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди №2019-1 від 26.12.2019 не сплатив у період з червня 2025 року по січень 2026 року орендну плату, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 18469,67 грн. Крім того, позивач нарахував та заявляє до стягнення з відповідача 1981,52 грн пені, 208,67 грн 3% річних та 342,62 грн інфляційних втрат.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
За актом приймання-передачі від 16.09.2015 відповідач прийняв у строкове платне користування на умовах Договору оренди №2019-1 від 26.12.2019 нежитлове приміщення загальною площею 18,30 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, літ. А.
Згідно з п. 3.1 Договору оренди №2019-1 від 26.12.2019 орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280 (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 08 лютого 2018 року № 21/4085) в редакції Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 06 грудня 2018 року № 253/6304 та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2019 року: 114 грн. 82 коп. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає: 2101 грн. 18 коп. дві тисячі сто одна грн. 18 коп. Якщо Договір укладено на строк, що перевищує три роки, розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку переглядається кожні три роки і доводиться до орендаря листом за підписом уповноваженої особи орендодавця.
Відповідно до п. 3.2 Договору оренди №2019-1 від 26.12.2019 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
Згідно з п. 3.3 Договору оренди №2019-1 від 26.12.2019 у разі користування об'єктом протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.
У п. 3.4 Договору оренди №2019-1 від 26.12.2019 погоджено, що розмір орендної плати підлягає перегляду на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, та в інших випадках, передбачених законодавством України. Орендодавець зобов'язаний звернутися до орендаря із вимогою про перегляд орендної плати, якщо зміни до Методики мають наслідком збільшення розміру орендної плати за цим Договором, протягом 30 календарних днів з моменту набуття чинності відповідними змінами. Орендар може звернутися до орендодавця із вимогою про перегляд орендно плати, якщо зміни до Методики мають наслідком зміну розміру орендної плати за цим Договором, протягом будь-якого строку після набуття чинності відповідними змінами. Новий розмір орендної плати починає застосовуватись з першого числа місяці наступного за датою укладання сторонами додаткової угоди до цього Договору щодо приведення розміру орендної плати у відповідність із змінами, внесеними до Методики. Відмова орендаря укласти додаткову угоду щодо збільшення орендної плати з мето приведення її у відповідність із змінами, внесеними до Методики, є підставою д; дострокового припинення цього Договору.
Відповідно до п. 3.5 Договору оренди №2019-1 від 26.12.2019 додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.
Згідно з п. 3.6 Договору оренди №2019-1 від 26.12.2019 орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання цього Договору.
Підпунктом 1.7.1 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 (із змінами та доповненнями) «Про деякі питання комплексної підтримки суб'єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану в Україні» установлено, що на період з 01 березня 2025 року до 31 грудня 2025 року розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 50% від визначеної в договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва; на період з 01 січня 2026 року до 31 грудня 2026 року розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 50 % від визначеної в договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва, крім договорів оренди про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного: чи іншого призначення, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів, пунктів прокату велотранспорту й електротранспорту, укладених відповідно до рішення Київської міської ради від 13.06.2024 N 915/8881, а також щодо договорів оренди, відповідно, до яких об'єкт оренди використовується для розміщення пунктів обміну валют, платіжних терміналів, у тому числі навісних банкоматів, пунктів продажу лотерейних білетів, відділень банків, фінансових установ, ломбардів, бірж, брокерських, дилерських, маклерських, рієлторських контор (агентств нерухомості), торговельних об'єктів з продажу ювелірних виробів, виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, антикваріату, зброї, для здійснення діяльності щодо надання послуг, пов'язаних з переказом грошей.
Як вбачається з матеріалів справи, за червень 2025 року відповідачу нарахована орендна плата у розмірі 2255,45 грн, за липень 2025 року - орендна плата у розмірі 2307,41 грн, за серпень 2025 року - орендна плата у розмірі 2302,79 грн, за вересень 2025 року - орендна плата у розмірі 2298,18 грн, за жовтень 2025 року - орендна плата у розмірі 2305,08 грн, за листопад 2025 року - 2325,83 грн, за грудень 2025 року - орендна плата у розмірі 2335,13 грн, за січень 2026 року - орендна плата у розмірі 2339,80 грн, що разом становить 18469,67 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п. 3.7 Договору оренди №2019-1 від 26.12.2019 сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.
Доказів сплати грошових коштів у розмірі 18469,67 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
При цьому судом враховано, що згідно з п. 9.1 Договору оренди №2019-1 від 26.12.2019 строк його дії встановлено з 26.12.2019 по 24.12.2022.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, який затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
В подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалася.
Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою.
Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Відтак, строк дії Договору оренди №2019-1 від 26.12.2019 був продовжений на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Оцінка-Консалт» за Договором оренди №2019-1 від 26.12.2019 у сумі 18469,67 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оцінка-Консалт» суми основного боргу 18469,67 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за Договором оренди №2019-1 від 26.12.2019 у розмірі 1981,52 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6.2 Договору оренди №2019-1 від 26.12.2019 за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених платежів з орендної плати за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. Крім того, орендар згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3 % річних від простроченої суми заборгованості. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за ними становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.
Перевіривши розрахунки пені, суд дійшов висновку в його обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оцінка-Консалт» пені у розмірі 1981,52 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 208,67 грн та інфляційні втрати у розмірі 342,62 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оцінка-Консалт» 3% річних у розмірі 208,67 грн та інфляційних втрат у розмірі 342,62 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оцінка-Консалт» (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 14; ідентифікаційний код: 37003473) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-а; ідентифікаційний код: 03366500) суму основного боргу у розмірі 18469 (вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн 67 коп., пеню у розмірі 1981 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят одна) грн 52 коп., 3% річних у розмірі 208 (двісті вісім) грн 67 коп., інфляційні втрати у розмірі 342 (триста сорок дві) грн 62 коп. та судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Спичак