Справа № 209/697/26
Провадження № 2/209/1442/26
про залишення позовної заяви без розгляду
20 травня 2026 року м. Кам'янське
Суддя Дніпровського районного суду міста Кам'янського Левицька Н.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Кам'янського з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 у якому просить суд: припинити право власності ОСОБА_2 на 1/16 частку в праві спільної часткової власності на нерухоме майно, а саме: незакінчене будівництво житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 250, 4 кв.м, житловою площею 114, 7 кв.м.; визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/16 частку в праві спільної часткової власності на нерухоме майно, а саме: незакінчене будівництво житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 250, 4 кв.м, житловою площею 114, 7 кв.м.
Ухвалою суду від 24 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано 10 денний строк з моменту отримання ухвали для усунення недоліку, а саме сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
Ухвалою суду від 02 березня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі. Призначено проведення підготовчого судового засідання в порядку загального провадження на 02 квітня 2026 року о 10 год. 00 хв.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі судом було враховано відомості, викладені позивачем у позовній заяві, зокрема щодо того, що відповідач, за твердженням позивача, є громадянином російської федерації та проживає на цій території.
З урахуванням наведених позивачем обставин судом було визначено порядок повідомлення відповідача про розгляд справи з огляду на введення на території України правового режиму воєнного стану, припинення дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією, а також обмеження міжнародного поштового співробітництва.
Зокрема постановлено подальший виклик відповідача у справі здійснювати через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, в порядку, передбаченому ч.ч. 11, 12 ст. 128 ЦПК України.
27 квітня 2025 року позивач засобами поштового зв'язку подав до суду заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на перебування у відрядженні.
До зазначеної заяви позивачем було долучено копію заяви ОСОБА_2 про неприйняття спадщини після смерті матері, адресованої нотаріусу міста Дніпродзержинська, справжність підпису на якій посвідчено тимчасово виконуючим обов'язки нотаріуса російської федерації 05 жовтня 2013 року. Зі змісту копії зазначеної заяви вбачалося, що в ній містяться відомості про ОСОБА_2 як громадянина російської федерації із зазначенням реквізитів паспорта російської федерації.
02 березня 2026 року у зв'язку із неявкою у судове засідання сторін по справі, ухвалою суду підготовче засідання з розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності відкладено на 14 год. 00 хв. 28 квітня 2026 року.
Разом із тим, після відкриття провадження у справі на виконання запиту суду, отримано інформацію від органу реєстрації, відповідно до якої відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований на території України за адресою: АДРЕСА_2 .
Встановлені обставини свідчили про наявність суперечностей між відомостями, наведеними позивачем у позовній заяві, та офіційними даними щодо місця реєстрації відповідача.
З огляду на вказане, ухвалою суду від 28 квітня 2026 року, постановленою відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України, позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом подання уточненої позовної заяви з урахуванням висновків та обставин, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, які стосувалися уточнених, узгоджених та належним чином обґрунтованих відомостей щодо особи відповідача та його місця проживання.
Судом зокрема було роз'яснено позивачу, що зазначені недоліки мають істотне значення, оскільки від належного встановлення відомостей про особу відповідача залежить визначення способу його повідомлення про розгляд справи, а відтак і забезпечення реалізації ним процесуальних прав.
На виконання зазначеної ухвали позивачем до суду подано нову редакцію позовної заяви.
Дослідивши подану позивачем нову редакцію позовної заяви, суд доходить висновку, що встановлені ухвалою суду недоліки позивачем не усунуто.
Так, у новій редакції позовної заяви позивач змінив виклад обставин щодо місця проживання відповідача, зазначивши лише адресу його реєстрації, встановлену судом, а також навів формулювання про те, що відповідач, починаючи з 1994 року, самостійно визначив собі інше місце проживання.
Разом із тим зазначені зміни не містять узгодженого викладення фактичних обставин щодо реального місця проживання відповідача, не пояснюють суперечностей між первісно наведеними позивачем відомостями про проживання відповідача на території російської федерації з 2000 року, заявлені відомості щодо громадянства російської федерації та офіційними даними про його реєстрацію на території України, а також не містять належного обґрунтування таких тверджень та посилань на докази, які б дозволяли суду усунути виявлену невизначеність.
Фактично подана нова редакція позовної заяви зводиться до зміни формулювання без усунення суперечностей, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху.
Суд зазначає, що встановлені в ухвалі суду від 28.04.2026 недоліки не мають формального чи технічного характеру.
Відомості щодо місця проживання відповідача та характеру його зв'язку з територією України безпосередньо впливають на визначення належного порядку його повідомлення про розгляд справи. Від встановлення цих обставин залежить застосування загального порядку повідомлення відповідача за зареєстрованим місцем проживання на території України або необхідність застосування іншого порядку повідомлення з урахуванням фактичної неможливості міжнародного поштового чи дипломатичного співробітництва.
За відсутності узгоджених та належно підтверджених відомостей щодо місця проживання відповідача суд позбавлений можливості визначити належний спосіб його повідомлення про розгляд справи.
Суд звертає увагу також на те, що 27 квітня 2025 року позивач звертався до суду із заявою про відкладення розгляду справи. До зазначеної заяви, долучено копію заяви ОСОБА_2 про неприйняття спадщини після смерті матері, адресованої нотаріусу міста Дніпродзержинська, справжність підпису на якій посвідчено тимчасово виконуючим обов'язки нотаріуса російської федерації 05 жовтня 2013 року. У зазначеному документі містяться відомості, з яких вбачається, що ОСОБА_2 ідентифікується як особа з ознаками громадянства російської федерації та із зазначенням реквізитів паспорта відповідної держави.
Суд враховує, що поданий позивачем документ може свідчити про наявність у позивача відомостей, які могли бути використані ним для належного та послідовного викладення фактичних обставин щодо особи відповідача та уточнення відомостей про його місце проживання.
Разом з тим такі відомості позивачем не були належним чином відображені у поданій на виконання ухвали суду новій редакції позовної заяви, не супроводжувалися відповідними поясненнями щодо наявних суперечностей та не були покладені в основу узгодженого викладення фактичних обставин справи.
При цьому подання позивачем окремих документів поза межами нової редакції позовної заяви саме по собі не усуває встановлених судом недоліків, оскільки такі документи не були відображені у викладі уточнених фактичних обставин позову, не обґрунтовані належними поясненнями щодо наявних суперечностей, не засвідчені позивачем та не узгоджені з викладом фактичних обставин позовних вимог.
У зв'язку з цим, встановлені судом суперечності щодо відомостей про місце проживання відповідача та характер його зв'язку з територією України залишаються неусунутими.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі обставин, наведених учасниками справи.
Саме позивач, як ініціатор судового процесу, зобов'язаний самостійно визначити та належним чином викласти фактичні обставини, якими обґрунтовуються його вимоги, забезпечивши їх внутрішню узгодженість та процесуальну визначеність.
Суд не наділений повноваженнями замінювати собою сторону у формуванні фактичної основи позову, оскільки відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого у ст. 13 ЦПК України, саме сторони визначають межі спору, його предмет та підстави, а також обсяг обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення.
Зміст диспозитивності у цивільному процесі полягає не лише у праві особи звернутися до суду за захистом, але й у обов'язку сторони самостійно визначити та викласти фактичні обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги, у спосіб, який забезпечує їх зрозумілість, логічну узгодженість та процесуальну придатність для подальшого судового розгляду.
Подана позивачем нова редакція позовної заяви не усуває встановленої судом процесуальної невизначеності щодо місця проживання відповідача та порядку його повідомлення про розгляд справи, оскільки наявність його зареєстрованого місця проживання на території України сама по собі не усуває суперечностей щодо заявлених відомостей про громадянство та фактичне місце проживання відповідача, які мають значення для визначення належного способу його повідомлення про розгляд справи.
У відповідності до ч. 13 ст. 187 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем у встановлений судом строк недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі про залишення її без руху, усунуто не в повній мірі, у зв'язку з чим вимоги ст. 175, 177, 185 ЦПК України залишилися невиконаними. За таких обставин позовну заяву слід залишити без розгляду.
Згідно позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітленої 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23 формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху недоліки не містять ознак надмірного формалізму чи обмеження доступу до правосуддя, оскільки являють собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Більше того, залишаючи позовну заяву без руху, суд фактично звернув увагу позивача на виконання імперативних вимог закону.
У постанові від 10.12.2025 року (справа № 439/1225/14-ц, провадження № 61-7586св25) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, серед іншого, зазначив наступне.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
Отже на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Добросовісність необхідно розуміти як реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2025 року у справі № 601/485/23 (п. 75).
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що залишення даного позову без розгляду не позбавляє останнього доступу до правосуддя адже, згідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 11, 12, 13, 187, 257, 259-261, 352-355 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду після усунення обставин, що стали підставою для залишення заяви без розгляду.
Ухвала, як така, що постановлена поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала складена та підписана 20.05.2026 року.
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА