вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
20.05.2026м. ДніпроСправа № 904/1816/26
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ТАТА ГРУП", м. Дніпро
про стягнення 156 525,60 грн,-
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ТАТА ГРУП" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" пеню в розмірі 20 517,11 грн за прострочення поставки запасних частин за видатковою накладною від 23.05.2022 № 3219 на суму 143 476,32 грн; пеню в розмірі 119 970,88 грн за прострочення поставки запасних частин на суму 85 632,32 та 16 037,61 грн штрафу, разом 156 525,60 грн.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору поставки товару № 53-121-01-22-11024 від 29.12.2021 в частині повної та своєчасної поставки товару.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
20.04.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ТАТА ГРУП" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин, а саме: військову агресію Російської Федерації проти України, що засвідчено Листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України (ТПП України).
На думку відповідача, розрахунок розміру штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару повинен починати відлік з 01.01.2022 по 24.02.2022, а за недопоставлену продукцію також з 01.01.2022 по 24.02.2022. та має наступний розрахунок:
- за прострочення поставки запасних частин за видатковою накладною від 23.05.2022 № 3219 на суму 143 476,32 грн за період з 01.01.2022 по 24.02.2022, пеня в розмірі 7 891,20 грн: 143 476,32 грн х 0,1% х 55 днів = 7 891,20 грн.
- За прострочення поставки запасних частин на суму 85 632,32 грн за період з 01.01.2022 по 24.02.2022, пеня в розмірі 4 709,78 грн: 85 632,32 грн х 0,1% х 55 днів =4 709,78 грн.
Відповідач також просить суд з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, зокрема, у вигляді пені, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення у господарській діяльності позивача чи завдання останньому збитків саме в результаті порушення відповідачем умов спірного договору, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності, розумності, вважаємо за доцільне зменшити розмір нарахованої позивачем суми пені на 50%, оскільки таке зменшення буде справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення.
22.04.2026 від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив в якій просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" зазначає, що відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану та інші докази неможливості виконання зобов'язання з поставки товару за договором. Оскільки належних доказів неможливості виконання зобов'язання, з підтвердженням що ці обставини були форс-мажорними саме для виконання зобов'язання за договором від 29.12.2021 №53-121-01-21-11024 не надано, відсутні будь-які підстави звільнення відповідача від відповідальності за його порушення.
Позивач зазначає, що окупація Запорізької АЕС збройними формуваннями рф, пошкодження та руйнування інших активів позивача призвели до недовиробництва електричної енергії близько на 133,0 млн МВт*год, зокрема філією "ВП ЗАЕС" - на 128,6 млн МВт*год. Через скорочення обсягів виробництва електричної енергії недоотримана вигода товариства становить близько 455,3 млрд грн, у тому числі через припинення виробництва електричної енергії філією "ВП ЗАЕС" - 441,3 млрд гривень. Станом на сьогодні орієнтовна вартість з відновлення об'єктів енергетичної інфраструктури позивача, у тому числі майна, що розташовано на окупованій території та пошкоджено в перший тиждень війни, становить близько 41,6 млрд грн, з якої 35,9 млрд грн - по філії "ВП ЗАЕС". Виконання позивачем в умовах воєнного стану спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) обґрунтовує нарахування відповідачу штрафних санкцій в повному розмірі, передбаченому договором.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Враховуючи, що відповідач використав надане законом права на подання відзиву на позов, позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
29.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП ТАТА ГРУП" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Покупець) був укладений договір поставки товару №53-121-01-21-11024 від 29.12.2021, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити наступний товар.
Відповідно до пункту 1.2. договору строк поставки товару: грудень 2021 року.
Відповідно до пункту 3.1. договору ціна договору складає 2 111 870,65 грн. Крім того ПДВ 421 784,25 грн. Разом з ПДВ 2 534 244,78 грн.
Відповідно до пункту 3.2. договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в пункті 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Відповідно до пункту 4.1. договору поставка товару відбувається відповідно до Правил Інкотермс 2010 на умовах - DDР, вантажоодержувач - ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комунальна, 6, комори ТЦ ВП "Запорізька АЕС".
Відповідно до пункту 4.2. договору поставка товару відбувається в строк згідно з пункту 1.2. договору.
Відповідно до пункту 4.4. договору постачальник зобов'язаний оповістити покупця про відвантаження товару (зв'язком факсиміле, телефонограмою, листом з повідомленням про вручення) за 7 (сім) днів до початку відвантаження з обов'язковою вказівкою наступних даних: найменування товару, дата відвантаження, номер договору, кількість місць, кількість штук, ціна.
Відповідно до пункту 7.2. договору за порушення зазначених строків поставки або недопоставку товару постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1 % від вартості товару, з якої допущено прострочення виконання зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі 7 % (семи) від вказаної вартості. Нарахування штрафних санкцій не обмежується шестимісячним строком та здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язання по день його фактичного виконання.
Відповідно до пункту 9.1. договору форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув фунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до пункту 9.2. договору наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту 9.3. договору сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення дії форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5 денний строк повідомляє другу сторону.
Якщо форс-мажорні обставини діють більше 3 місяців, сторони мають право розірвати договір, уклавши про це відповідну угоду.
Відповідно до пункту 9.4. договору наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов'язання за договором.
Відповідно до пункту 12.1. договору договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє один рік.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП ТАТА ГРУП" та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" були підписані видаткові накладні на загальну суму 2 448 612,42 грн.,: № 19332 від 30 грудня 2021 року на суму 1 962 443, 16 грн., № 19387 від 31 грудня 2021 року на суму 342 692, 94 грн., № 3219 від 23 травня 2022 року на суму 143 476, 32 грн.
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1420 "Про утворення акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було утворене акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - товариство), 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 24584661). Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства. Відокремлені підрозділи державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва) (частина 3 Постанови № 1420 від 29 грудня 2023).
Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "СП ТАТА ГРУП" зобов'язань за договором поставки товару № 53-121-01-22-11024 від 29.12.2021 в частині повної та своєчасної поставки товару, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 140 487,99 грн пені та 16 037,61 грн штрафу.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору поставки товару № 53-121-01-22-11024 від 29.12.2021, факт поставки товару, строк поставки товару, дата, з якої товар вважається поставленим, строк дії договору, наявність/відсутність прострочення поставки товару, наявність/відсутність форс-мажорних обставин, наявність/відсутність підстав для нарахування пені, штрафу.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України) (чинний на час спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1, 2 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (чинний на час спірних правовідносин) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України (чинного на час спірних правовідносин) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Як зазначено в частини 1 статті 230 та частини 6 статті 231 Господарського кодексу України (чинний на час спірних правовідносин), штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.2. договору за порушення зазначених строків поставки або недопоставку товару постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1 % від вартості товару, з якої допущено прострочення виконання зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі 7 % (семи) від вказаної вартості. Нарахування штрафних санкцій не обмежується шестимісячним строком та здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язання по день його фактичного виконання.
Позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача на свою користь за видатковою накладною № 3219 від 23 травня 2022 року на суму 143 476, 32 грн., пеня у розмірі 20 517, 11 грн. за період з 01.01.2022 по 23.05.2022 та за прострочення поставки запасних частин на суму 85 632,32 грн, пеня у розмірі 119 970, 88 грн. за період з 24.05.2022 по 24.03.2026 та штраф 7% від суми простроченого зобов'язання з поставки товару у розмірі 16 037, 61 грн., у загальному розмірі 140 487,99 грн пені та 16 037,61 грн штрафу.
Відповідно до пункту 1.2. договору строк поставки товару: грудень 2021 року.
Отже, останнім днем поставки товару є 31.12.2021.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України (чинний на час спірних правовідносин).
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статті 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України (чинний на час спірних правовідносин) - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.
Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини.
До форс-мажорних обставин належать: війна і військові конфлікти, терористичні акти, аварії на транспорті, цивільні безлади, страйки, рішення і розпорядження урядових і державних органів, а також будь-які інші події і факти, які перебувають поза контролем сторін, коли їх неможливо уникнути і подолати, і якщо ці обставини вплинули або впливають на виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
Відповідно до пункту 9.1. договору форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув фунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до пункту 9.2. договору наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту 9.3. договору сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення дії форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5 денний строк повідомляє другу сторону.
Якщо форс-мажорні обставини діють більше 3 місяців, сторони мають право розірвати договір, уклавши про це відповідну угоду.
Відповідно до пункту 9.4. договору наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов'язання за договором.
Доказів вчинення дій, передбачених вказаними вище умовами договору, відповідач суду не надав.
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 218 Господарського кодексу України) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
З наведеного вбачається, що учасник господарського зобов'язання може бути звільнений від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору про надання послуг, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором.
Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.
В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану, погіршення воєнної та безпекової ситуації унеможливило виконання конкретних зобов'язань за договором.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов'язання.
Щодо зменшення штрафних санкцій.
Відповідач просить суд з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, зокрема, у вигляді пені, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення у господарській діяльності позивача чи завдання останньому збитків саме в результаті порушення відповідачем умов спірного договору, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності, розумності, вважає за доцільне зменшити розмір нарахованої позивачем суми пені на 50%, оскільки таке зменшення буде справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення.
Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" проти зменшення штрафних санкцій заперечує та зазначає, що окупація Запорізької АЕС збройними формуваннями рф, пошкодження та руйнування інших активів позивача призвели до недовиробництва електричної енергії близько на 133,0 млн МВт*год, зокрема філією "ВП ЗАЕС" - на 128,6 млн МВт*год. Через скорочення обсягів виробництва електричної енергії недоотримана вигода товариства становить близько 455,3 млрд грн, у тому числі через припинення виробництва електричної енергії філією "ВП ЗАЕС" - 441,3 млрд гривень. Станом на сьогодні орієнтовна вартість з відновлення об'єктів енергетичної інфраструктури позивача, у тому числі майна, що розташовано на окупованій території та пошкоджено в перший тиждень війни, становить близько 41,6 млрд грн, з якої 35,9 млрд грн - по філії "ВП ЗАЕС". Виконання позивачем в умовах воєнного стану спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) обґрунтовує нарахування відповідачу штрафних санкцій в повному розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно статті 233 Господарського кодексу України (чинний на час спірних правовідносин) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.
Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дотримуючись балансу інтересів сторін, враховуючи, що розмір пені, яка підлягає стягненню (140 487,99 грн.) складає 61,3% від вартості несвоєчасно поставленого та непоставленого товару (229 108,64 грн.), загальний розмір штрафних санкцій (156 525,06 грн) складає 68,3% від вартості несвоєчасно поставленого та непоставленого товару (229 108,64 грн.), дійшов до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу у розмірі 16 037,61 грн, який підлягає стягненню з відповідача та наявності підстав для зменшення розміру пені на 30% та стягнення пені у розмірі 98 341,59 грн.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру пені більше, ніж на 30%. Порушення строків оплати мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну поставку у визначений договором строк 31.12.2021 (до початку воєнного стану).
Суд зазначає про неможливість подальшого зменшення розміру пені. Порушення вимог договору щодо своєчасної поставки товару мало місце. За таких обставин подальше зменшення пені може привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 98 341,59 грн пені та 16 037,61 грн штрафу.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача. При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ТАТА ГРУП" про стягнення 156 525,60 грн задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ТАТА ГРУП" (49000, м. Дніпро, вул. Караваєва, будинок 39, код ЄДРПОУ 40257391) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, будинок 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (71503, Запорізька область, місто Енергодар, вулиця Промислова, будинок 133, код ЄДРПОУ 19355964) 98 341,59 грн. пені, 16 037,61 грн. штрафу, 2 662, 40 грн. витрат по сплаті судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.05.2026
Суддя Ю.А. Бажанова