вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
20.05.2026м. ДніпроСправа № 904/1411/26
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/1411/26
за позовом Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ"
до ОСОБА_1
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 22.767,96 грн основної заборгованості, 100,08 грн плати за абонентське обслуговування, 843,03 грн пені, 692,90 грн трьох процентів річних та 1.448,59 грн інфляційних втрат.
Позивач просив суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження, судові витрати стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1411/26 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2026.
Ухвалою від 23.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Щодо повідомлення відповідача.
Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі надсилалася відповідачу на адресу: 50047, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ КАРБИШЕВА, будинок 21 А (трек-номер R067133492655).
Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення на адресу суду 17.04.2026 з відміткою пошти закінчення встановленого терміну зберігання, проставленою 15.04.2026.
Відповідно до ч. 3 і 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною 11 ст. 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.
Правила надання послуг поштового зв'язку, визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі №916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Більш того, обов'язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.
Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Виходячи зі змісту ст. 120, 242 ГПК України, положень Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).
Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач 31.12.2025 припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця.
Згідно даних з Єдиного державного демографічного реєстру (відповідь №2498652 від 23.03.2026) адреса реєстрації відповідача: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вулиця Сергія Гладуша (нині - Карбищева), будинок 21А.
Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов'язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.
Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного демографічного реєстру станом на 23.03.2026.
Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.
Суд вважає за необхідне зазначити, що ст. 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд встановив, що ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням встановленого терміну зберігання, а саме 15.04.2026.
Відповідачу(ам) в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов'язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Крім цього, відповідачу(ам) роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Отже строк для подачі відзиву тривав до 30.04.2026.
Станом на дату винесення рішення відзив відповідачем не надано.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
01.11.2021 між позивачем та відповідачем (яка на час укладення договору мала статус суб'єкта підприємницької діяльності) був укладений типовий індивідуальний договір №3203/жб. Згідно із відомостей з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач припинила господарську діяльність 31.12.2025. Період за який позивач нарахував до стягнення з відповідача заборгованість визначено з квітня 2024 року до березня 2025 року.
Приміщення відповідача від'єднано від внутрішньбудинкової системи опалення (акт-припис від 17.04.2003 №256), проте власник нерухомого майна, обладнаного індивідуальними джерелами опалення зобов'язаний здійснювати оплату на постачання теплової енергії, яка складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Факт поставки теплової енергії у період з грудня 2024 року до березня 2025 року підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок 40 по вул. Січеславській у місті Кривий Ріг. Подача та припинення подачі теплоносія здійснюється на виконання рішень Виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону.
В будинку 40 по вул. Січеславській у м. Кривому Розі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом від 13.10.2021 про технічний огляд вузла обліку теплової енергії та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 11.08.2021. Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення. Відповідно до актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) та рахунків-фактур у період з грудня 2024 року по березень 2025 року відповідачем за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Січеславська, 40/1 було спожито теплову енергію та отримано послугу з абонентського обслуговування за період з квітня 2024 року до березня 2025 року.
У зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.
Позивач повідомив суд, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 у справі №904/2546/24 залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2025 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за теплову енергію за період з листопада 2021 року до березня 2024 року.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; постачання теплової енергії; настання строку оплати теплової енергії; наявності/відсутності повної/часткової оплати теплової енергії; наявності/відсутності заборгованості за надані послуги; правомірності/неправомірності нарахування плати за абонентське обслуговування; правомірності/неправомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.
Позивач є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 "Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" до ДП "Криворізька теплоцентраль" передано об'єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому (нове найменування Покровський), Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, з 01.10.2013 виконавцем послуги з теплопостачання та гарячого водовідведення для будинку №40 по вулиці Січеславській у місті Кривому Розі є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 у справі №904/2546/24, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у справі №904/2546/24 і набрало законної сили 21.05.2025 встановлено, що відповідно до Інформації щодо житлового будинку та нежитлового приміщення споживача (у справі №904/1411/26 відповідача, споживача) загальна площа дев'ятиповерхового житлового будинку за адресою: м. Кривий ріг, вул. Січеславська, 40 (раніше - Кремлівська) складає - 4.393,4 кв.м.; загальна площа нежитлового приміщення 1 Фізичної особи-підприємця Червінська О.О. за адресою: АДРЕСА_1 складає - 495,6 кв.м.; форма власності приміщення - приватна (відповідно до свідоцтва про право власності) (а.с. 91 у справі №904/2546/24).
Згідно зі свідоцтвом від 27.12.2002 про право власності на вбудовано-прибудовану будівлю Виконавчий комітет Криворізької міської ради посвідчив, що вбудовано- прибудована до дев'ятиповерхового житлового будинку будівля площею 495,6 кв.м., що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Крмелівська, 40/1 належить Червінській Оксані Олександрівні на праві приватної власності.
Також відповідач у клопотанні (вх.№32829/24 від 08.07.2024) про долучення доказів просив суд у справі №904/2546/24 долучити додатково до матеріалів відзиву письмовий доказ, а саме - Проект переобладнання нежитлових приміщень.
Водночас відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (відповідь № 2732989 від 13.05.2026) вбачається, що власником нежитлового приміщення, вбудованого в перший поверх дев'ятиповерхового житлового будинку загальною площею 49.7 кв.м за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Січеславська, будинок 40/1, приміщення 2 з 25.04.2025, є відповідач.
01.11.2021 Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії (далі - індивідуальний договір від 01.11.2021), який є публічним договором приєднання.
Цей договір встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України (п. 1 договору).
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (п. 2 договору).
У пунктах 51, 52 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Представники відповідача обстежуючи приміщення відповідача, яке розташовано за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Січеславська, будинок 40/1 встановили, що об'єкт відповідача тепло позивача не використовує, опалювальні прилади відсутні, розведення системи опалення немає, про що складено акт-припис №256 від 17.04.2003.
Подача та припинення подачі теплоносія за вищезазначеною адресою здійснювалося на виконання рішень Виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, а саме:
Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 20.09.2023 №1162 Про початок опалювального сезону 2023/2024 років;
Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 18.03.2024 №339 Про закінчення опалювального сезону 2024/2025 років.
Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 20.09.2024 №1157 Про початок опалювального сезону 2024/2025 років;
Рішення Виконкому Криворізької міської ради від 24.03.2025 №401 Про закінчення опалювального сезону 2024/2025 років.
Актом позивача від 28.03.2024 за №б/н підтверджується факт припинення подачі теплоносія на житловий будинок за адресою Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Січеславська, будинок 40 з 28.03.2024.
Актом позивача від 26.11.2024 за №755 підтверджується факт подачі теплоносія в будівлю житлового будинку за адресою Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Січеславська, будинок 40 з 26.11.2024.
Актом позивача від 27.03.2025 за №682 підтверджується факт припинення подачі теплоносія на житловий будинок за адресою Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Січеславська, будинок 40 з 27.03.2025.
У період з грудня 2024 року до березня 2025 року позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії для інших споживачів, що підтверджується актами передачі-приймання теплової енергії (надання послуг), а саме:
№31572 від 31.12.2024 на суму 8.041,51 грн, з яких плата за абонентське обслуговування за грудень 2024 року складає 6,95 грн, а послуга з постачання теплової енергії для інших споживачів за грудень 2024 року складає 6.694,31 грн;
№28254 від 31.01.2025 на суму 9.367,58 грн, з яких плата за абонентське обслуговування за січень 2025 року складає 6,95 грн, а послуга з постачання теплової енергії для інших споживачів за січень 2025 року складає 7.799,37 грн;
№37338/03976 від 28.02.2025 на суму -1.724,12 грн (перерахунок вартості послуги з постачання теплової енергії для інших споживачів (відповідно до Постанови КМУ від 06.02.2024 №127) лютий 2025 року;
№37338 від 28.02.2025 на суму -1.724,12 грн (перерахунок вартості послуги з постачання теплової енергії для інших споживачів (відповідно до Постанови КМУ від 06.02.2024 №127) лютий 2025 року;
№37338 від 28.02.2025 на суму 4.459,49 грн, з яких плата за абонентське обслуговування за лютий 2025 року складає 6,95 грн, а послуга з постачання теплової енергії для інших споживачів за лютий 2025 року складає 3.709,29 грн;
№43043 від 31.03.2025 на суму 4.380,98 грн, з яких плата за абонентське обслуговування за березень 2025 року складає 6,95 грн, а послуга з постачання теплової енергії для інших споживачів за березень 2025 року складає 3.643,87 грн.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача вартість плати за абонентське обслуговування за період з квітня 2024 року до квітня 2025 року, що підтверджується актами надання послуг з абонентського обслуговування, а саме:
№12212 від 30.04.2024 за квітень 2024 року на суму 8,34 грн;
№13936 від 31.05.2024 за травень 2024 року на суму 8,34 грн;
№15696 від 30.06.2024 за червень 2024 року на суму 8,34 грн;
№19021 від 31.07.2024 за липень 2024 року на суму 8,34 грн;
№20723 від 31.08.2024 за серпень 2024 року на суму 8,34 грн;
№22491 від 30.09.2024 за вересень 2024 року на суму 8,34 грн;
№24741 від 31.10.2024 за жовтень 2024 року на суму 8,34 грн;
№27681 від 30.11.2024 за листопад 2024 року на суму 8,34 грн.
Оскільки повної оплати за надані послуги відповідач не здійснив, позивач на суму заборгованості нарахував пеню, три проценти річних та звернувся до суду з даною позовною заявою.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 22.767,96 грн основної заборгованості, 100,08 грн плати за абонентське обслуговування, 843,03 грн пені, 692,90 грн трьох процентів річних, 1.448,59 грн інфляційних втрат.
Першочерговим питанням у цій справі є визначення юрисдикції цього спору за позовом юридичної особи (теплопостачальної компанії) про стягнення вартості поставленої теплової енергії до фізичної особи - власника нерухомого майна, яка мала на час існування спірних правовідносин статус фізичної особи-підприємця.
Вирішуючи поставлене питання, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №911/1834/18, від 11.01.2022 р. у справі №904/1448/20).
Тобто, юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Відповідно до положень ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (ч. 1 ст. 2 ЦК України).
У свою чергу, відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України, частиною першою якої унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.
Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18).
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 ).
Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Статтями 25, 26 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання.
У свою чергу, наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №2-7615/10, від 05.06.2018 у справі №522/7909/16-ц).
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських (такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №916/1261/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справі №548/981/15-ц також звернула увагу, що наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною в справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах.
Отже вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Індивідуальний споживач зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Суд враховує, що юрисдикція таких спорів визначається залежно від суб'єктного складу правовідносин, тобто якщо споживачем послуг є фізична особа, то такі спори повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, а якщо споживачем послуг є юридична особа чи фізична особа-підприємець, то за суб'єктним складом такі спори мають розглядатися в порядку господарського судочинства (аналогічні висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №757/45133/15-ц та від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц ).
Положеннями ст. 316, 317, 319 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч.1 ст. 320 ЦК України).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 у справі №904/2546/24, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у справі №904/2546/24 і набрало законної сили 21.05.2025 встановлено, що відповідно до Інформації щодо житлового будинку та нежитлового приміщення споживача (у справі №904/1411/26 відповідача, споживача) загальна площа дев'ятиповерхового житлового будинку за адресою: м. Кривий ріг, вул. Січеславська, 40 (раніше - Кремлівська) складає - 4.393,4 кв.м.; загальна площа нежитлового приміщення 1 Фізичної особи-підприємця Червінська О.О. за адресою: АДРЕСА_1 складає - 495,6 кв.м.; форма власності приміщення - приватна (відповідно до свідоцтва про право власності) (а.с. 91 у справі №904/2546/24).
Згідно зі свідоцтвом від 27.12.2002 про право власності на вбудовано-прибудовану будівлю Виконавчий комітет Криворізької міської ради посвідчив, що вбудовано- прибудована до дев'ятиповерхового житлового будинку будівля площею 495,6 кв.м., що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Крмелівська, 40/1 належить Червінській Оксані Олександрівні на праві приватної власності.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності відповідача (у період провадження господарської діяльності - з 10.01.2002 до 31.12.2025) були 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний), 13.99 Виробництво інших текстильних виробів, н.в.і.у., 14.13 Виробництво іншого верхнього одягу, 77.29 Прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку, 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.
В силу ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 у справі №904/2546/24, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у справі №904/2546/24 і набрало законної сили 21.05.2025 встановлено, що суд першої інстанції правильно та аргументовано дійшов до висновку про наявність укладеного між АТ «Криворізька теплоцентраль» та ФОП Червинська О.О. типового договору, який обліковується у позивача за №3203/жб від 01.11.2021.
Тобто Центральний апеляційний господарський суд у справі №904/2546/24 підтвердив укладення договору (який є підставою обґрунтування позовних вимог у справі №904/1411/26) саме з фізичною особою-підприємцем Червінською Оксаною Олександрівною (відповідачем у справі №904/1411/26).
Центральний апеляційний господарський суд у справі №904/2546/24 також вказав, що приймаючи рішення, суд першої інстанції всебічно дослідивши надані сторонами докази дійшов до правильного висновку, що заборгованість виникла та стягується щодо вбудовано-прибудованої до дев'ятиповерхового житлового будинку будівлі площею 495,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та належить Червінській Оксані Олександрівні на праві приватної власності.
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" просило стягнути з Фізичної особи Червінської Оксани Олександрівни заборгованість за спожиті комунальні послуги з постачання теплової енергії, посилаючись на те, що між сторонами існують правовідносини з надання та споживання комунальних послуг.
Наявність судового рішення (рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 у справі №904/2546/24, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у справі №904/2546/24 і набрало законної сили 21.05.2025) про стягнення заборгованості за період з 01.11.2021 до 31.03.2024 свідчить про використання відповідачем спірного нежитлового приміщення саме у підприємницькій діяльності і це не впливає на правовий статус його як власника вказаного об'єкта нерухомого майна, набутого ним у власність саме як фізичною особою.
Чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності як фізичну особу-підприємця та не містить норм щодо права власності фізичної особи-підприємця, а лише встановлює, що остання відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Отже суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому правовий статус фізичної особи-підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у власності фізичної особи.
У даному випадку власником нежитлового приміщення є відповідач як фізична особа, споживачем комунальних послуг з грудня 2024 року до березня 2025 року є відповідач як фізична особа-підприємець, враховуючи і той факт, що статус суб'єкта підприємницької діяльності відповідач мала до 31.12.2025.
Регулювання та встановлення відносин у сфері теплопостачання (виробництво, постачання, транспортування теплової енергії) здійснюється відповідно до таких основних нормативно-правових актів: Господарський кодекс України (який діяв у спірний період); Законів України Про теплопостачання, Про державне регулювання у сфері комунальних послуг, Про природні монополії; Про ліцензування видів господарської діяльності, Постанов Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 Про затвердження Правил користування тепловою енергією.
Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно положень ч. ч. 2, 3, 6 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Пунктом 4 індивідуального договору від 01.11.2021 встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви приєднання (додаток), сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Суд встановив, що відповідач приєднався до умов Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, оскільки наявні докази отримання послуги. Також наявне рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 у справі №904/2546/24, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у справі №904/2546/24 і набрало законної сили 21.05.2025. За вказаним судовим рішенням стягнуто заборгованість позивачем з відповідача за період з 01.08.2022 по 31.03.2024 за спірним об'єктом.
Відповідно до п. 5 індивідуального договору від 01.11.2021 виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Суд звертає увагу, що внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
Пунктом 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 за №630 прямо визначено, що споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 №359 затверджена Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, якою встановлений порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами (п. 1.2. Методики).
Згідно з п. 2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуги з опалення місць загального користування залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника.
Як передбачено шостим розділом «Посібника та доповнення до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд…» КТМ 204 Україна 244-94, затвердженим Наказом Держбуду України від 30 лютого 2001 року № 82, втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки опалювальних приладів відноситься до втрат абонента (споживача). Тому співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язанні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Аналогічні висновки висвітлені у постанові Верховного суду від 22.12.2020 у справі №311/3489/18 (провадження №61-22793 св 19).
Пунктом 22 індивідуального договору від 01.11.2021 встановлено, що розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання здійснює виконавець.
У період з грудня 2024 року до березня 2025 року позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії для інших споживачів, що підтверджується актами передачі-приймання теплової енергії (надання послуг), а саме: №31572 від 31.12.2024 на суму 8.041,51 грн, з яких плата за абонентське обслуговування за грудень 2024 року складає 6,95 грн, а послуга з постачання теплової енергії для інших споживачів за грудень 2024 року складає 6.694,31 грн; №28254 від 31.01.2025 на суму 9.367,58 грн, з яких плата за абонентське обслуговування за січень 2025 року складає 6,95 грн, а послуга з постачання теплової енергії для інших споживачів за січень 2025 року складає 7.799,37 грн; №37338/03976 від 28.02.2025 на суму -1.724,12 грн (перерахунок вартості послуги з постачання теплової енергії для інших споживачів (відповідно до Постанови КМУ від 06.02.2024 №127) лютий 2025 року; №37338 від 28.02.2025 на суму -1.724,12 грн (перерахунок вартості послуги з постачання теплової енергії для інших споживачів (відповідно до Постанови КМУ від 06.02.2024 №127) лютий 2025 року; №37338 від 28.02.2025 на суму 4.459,49 грн, з яких плата за абонентське обслуговування за лютий 2025 року складає 6,95 грн, а послуга з постачання теплової енергії для інших споживачів за лютий 2025 року складає 3.709,29 грн; №43043 від 31.03.2025 на суму 4.380,98 грн, з яких плата за абонентське обслуговування за березень 2025 року складає 6,95 грн, а послуга з постачання теплової енергії для інших споживачів за березень 2025 року складає 3.643,87 грн.
З урахуванням здійсненого позивачем перерахунку сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 22.767,96 грн.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача вартість плати за абонентське обслуговування за період з квітня 2024 року до березня 2025 року, що підтверджується актами надання послуг з абонентського обслуговування, а саме:
№12212 від 30.04.2024 за квітень 2024 року на суму 8,34 грн;
№13936 від 31.05.2024 за травень 2024 року на суму 8,34 грн;
№15696 від 30.06.2024 за червень 2024 року на суму 8,34 грн;
№19021 від 31.07.2024 за липень 2024 року на суму 8,34 грн;
№20723 від 31.08.2024 за серпень 2024 року на суму 8,34 грн;
№22491 від 30.09.2024 за вересень 2024 року на суму 8,34 грн;
№24741 від 31.10.2024 за жовтень 2024 року на суму 8,34 грн;
№27681 від 30.11.2024 за листопад 2024 року на суму 8,34 грн.
За період з грудня 2024 року до березня 2025 року вартість плати за абонентське обслуговування виставлялася у актах передачі-приймання теплової енергії (надання послуг), які вказані вище.
Заборгованість за абонентське обслуговування за період з квітня 2024 року до березня 2025 року на суму 100,08 грн судом перевірена та визнається підтвердженою.
Жоден з актів відповідачем не підписаний, проте суд визнає їх належними доказами у справі з огляду на таке.
По-перше, індивідуальний договір від 01.11.2021 не припинив своєї дії та є чинним станом на час розгляду спору. Докази зворотного матеріали справи не містять.
По-друге, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Таких висновків також дотрималася і об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 та Верховний Суд у справі №911/1981/20 від 05.10.2023.
У постанові від 22.08.2023 у cправі №910/14570/21 Верховний Суд також зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
Таким чином передання і прийняття послуг на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання послуг за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття послуг у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг, як зі сторони замовника, так і виконавця, суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам). Правові наслідки створює саме господарська операція (в даному випадку надання послуг), а не первинні документи.
Така ж правова позиція висвітлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №914/131/22.
Таким чином враховуючи реальність отриманих відповідачем послуг, суд вважає підтвердженим фактом послуги з постачання теплової енергії для інших споживачів у період з грудня 2024 року до березня 2025 року.
Суд звертає увагу, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 у справі №904/2546/24, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у справі №904/2546/24 і набрало законної сили 21.05.2025 встановлено, що відповідно до Інформації щодо житлового будинку та нежитлового приміщення споживача (у справі №904/1411/26 відповідача, споживача) загальна площа дев'ятиповерхового житлового будинку за адресою: м. Кривий ріг, вул. Січеславська, 40 (раніше - Кремлівська) складає - 4.393,4 кв.м.; загальна площа нежитлового приміщення 1 Фізичної особи-підприємця Червінська О.О. за адресою: АДРЕСА_1 складає - 495,6 кв.м.; форма власності приміщення - приватна (відповідно до свідоцтва про право власності) (а.с. 91 у справі №904/2546/24).
Згідно зі свідоцтвом від 27.12.2002 про право власності на вбудовано-прибудовану будівлю Виконавчий комітет Криворізької міської ради посвідчив, що вбудовано-прибудована до дев'ятиповерхового житлового будинку будівля площею 495,6 кв.м., що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Крмелівська, 40/1 належить Червінській Оксані Олександрівні на праві приватної власності.
Також відповідач у клопотанні (вх.№32829/24 від 08.07.2024) про долучення доказів просив суд у справі №904/2546/24 долучити додатково до матеріалів відзиву письмовий доказ, а саме - Проект переобладнання нежитлових приміщень.
Водночас відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (відповідь № 2732989 від 13.05.2026) вбачається, що власником нежитлового приміщення, вбудованого в перший поверх дев'ятиповерхового житлового будинку загальною площею 49.7 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 з 25.04.2025, є відповідач.
Суд доходить висновку, що до 25.04.2025, тобто у спірний період (квітень 2024 року - березень 2025 року), відповідач мав у приватній власності вбудовано-прибудовану до дев'ятиповерхового житлового будинку будівлю площею 495,6 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
В пункті 30 індивідуального договору від 01.11.2021 зазначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/plata-za-abonentske-obslugovuvannya/.
Згідно з пунктом 31 індивідуального договору від 01.11.2021 вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/3020/.
У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.
У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.
Пунктами 36, 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, передбачено, що споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.
Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Відповідно до пунктів 32-34 індивідуального договору від 01.11.2021 розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.
Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Суд встановив, що рахунку на оплату спожитої послуги позивачем сформовані та направлені на адресу відповідача засобами поштового зв'язку.
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Отже строк оплати спожитої послуги та плати за абонентське обслуговування є таким, що настав.
Доказів сплати заборгованості за послугу у розмірі 22.767,96 грн та плати за абонентське обслуговування у розмірі 100,08 грн відповідач суду не надав, вимоги позивача не заперечив.
Таким чином позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 22.767,96 грн та плати за абонентське обслуговування у розмірі 100,08 грн визнаються обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ч. 3).
Пунктом 45 індивідуального договору від 01.11.2021 передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
На підставі пункту 45 індивідуального договору від 01.11.2021 за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 843,03 грн за загальний період прострочення з 03.02.2025 до 10.03.2026.
Суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних та інфляційні втрати за загальний період прострочення з 03.02.2025 до 10.03.2026 на загальну суму 692,90 грн та 1.448,59 грн відповідно.
Відповідач відзиву з контррозрахунком не надав; арифметичну правильність розрахунку не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Господарський суд перевірив розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат і визнав їх арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ЧЕРВІНСЬКОЇ ОКСАНИ ОЛЕКСАНДРІВНИ ( АДРЕСА_4 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (50014, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИЧНА, будинок 1; ідентифікаційний код 00130850) 22.767,96 грн (двадцять дві тисячі сімсот шістдесят сім грн 96 к.) основної заборгованості, 100,08 грн (сто грн 08 к.) плати за абонентське обслуговування, 843,03 грн (вісімсот сорок три грн 03 к.) пені, 692,90 грн (шістсот дев'яносто дві грн 90 к.) трьох процентів річних, 1.448,59 грн (одну тисячу чотириста сорок вісім грн 59 к.) інфляційних втрат, 3.328,00 грн (три тисячі двісті двадцять вісім грн 00 к.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк